Суд над Юлією Тимошенко: день двадцять третій

Взагалі, відверто кажучи, “масова акція” протесту, яка анонсувалася в перші дні після арешту лідера Батьківщини, перетворюється у не дуже масове постійне місце проживання купки фанатів Юлії Тимошенко та “професійних” мітингувальників.

Відверто кажучи, кількість людей, які кожного дня приходять на підтримку підсудної, не відповідає тому суспільному ажіотажу, що створений у ЗМІ. Спостерігачі іронізують, що якби кожен з народних депутатів, що світяться в кадрах новин, привів хоча б усіх своїх помічників, натовп був би і більшим і дещо адекватнішим. Наразі реактивним ядром акції є фанатичні бабусі, які мляво підігріваються виступами купки народних депутатів під головуванням Олександра Турчинова. У інший час з колонок лунає усна народна творчість: вірші та пісні у виконанні все тих же бабусь.

Відповідною є і реакція правоохоронних органів. В понеділок більшість співробітників Беркуту та міліції, що чергували на прилеглих вулицях, так і не вийшли з автобусів. Якщо раніше поява в периметрі табору будь-кого в уніформі викликала істерику, то тепер між таборами запросто можна зустріти чергового Беркуту або міліціонера, що доглядає за дотриманням порядку.

Між тим, зранку до суду прибула донька екс-прем’єра — Євгенія Карр. Нагадаємо, минулого тижня пані Карр разом з батьком Олександром Тимошенком були залучені до справи у якості захисників. І тепер мають право не просто бути присутніми на засіданнях суду, а й сидіти поруч з підсудною. На цьому їх роль “захисників” закінчується.

Спали темпи роботи і самого суду. Засідання в понеділок стало чи не найменш продуктивним за весь час процесу. За день роботи прокурорам та захисникам вдалось допитати лише двох свідків.

Першим був викликаний заступник директора Інституту держави і права — Володимир Нагребельний. Свого часу саме ця людина підписалась під двома експертизами на запит Генеральної прокуратури — в лютому 2009 року та травні 2010 року — стосовно відповідності директив Тимошенко засадам українського законодавства та юридичної оцінки підписаних контрактів.

Нагадаємо, саме ці експертизи лягли в основу свідчень колишнього заступника Генеральної прокуратури Тетяни Корнякової, яка заявляла, що “директиви, затверджені Юлією Тимошенко 19 січня 2009 року, не можуть кваліфікуватися як директиви уряду”.

Сам пан Нагребельний виявився куди менш категоричним, ніж його експертизи. Він виступав як класичний науковець, прототип якого виписаний у світовій літературі: грунтовно, виважено, без категоричних і остаточних суджень. Його свідчення неодноразово заплутували і прокурорів, і суддю. Декілька разів його слова виводили з себе навіть сторону захисту, яка з самого початку була налаштована до свідка більш ніж позитивно.

Наприклад свідок стверджував, що він розглядав директиви прем'єр-міністра як його доручення. Прокурори обурювались: за їх словами, під час досудового слідства експерт не стверджував, що директиви прем'єр-міністра є його дорученнями.

— На досудовому слідстві я давав свідчення по другому висновку, а першого не було. В чому справа? Я здивований… Я давав про другому висновку, який був уточнюючий. Це дуже важливо.

— Я як раз хотів уточнити: тобто, виходячи з вашої відповіді, чи був висновок 2009 року основним, а у 2010 році — допоміжним? — продовжував обурюватись прокурор.

— Ні, так не можна сказати, чи основний, чи допоміжний. Все залежить від того, у якому контексті ставляться питання…

І таких епізодів було немало.

Тим не менш, Володимир Нагребельний дав роз’яснення у деяких важливих моментах обвинувачення.

Директиви

У своєму вступному слові науковець зазначив, що взагалі-то у чинному законодавстві немає визначення юридичного терміну “директиви”. Та й вживається це слово лише у двох випадках: нормативних актах Міноброни та статті 5 закону про міжнародні договори.

— І коли я аналізував так звані директиви, я прийшов до висновку, що у даному випадку я вважаю це як спосіб реалізації повноважень прем’єр-міністра. У статті 44 закону про Кабмін чітко виписано, що прем’єр-міністр головує на засіданнях. Питань немає: головування на засіданні — це зрозуміло. А далі — яким способом голова уряду має здійснювати керування діяльності уряду? Єдиний спосіб, який прописаний у нашому законодавстві — це право давати доручення органам виконавчої влади та їх посадовим особам, які є обов’язковими для виконання. Власне, я до цього прийшов висновку. Тому і на цьому допиті я сказав, що за змістом сприймаю дані директиви як доручення прем’єр-міністра керівнику НАК “Нафтогаз України”.

— Але у вашому висновку за 2010 рік зазначається, що “не можуть вказані документи кваліфікуватися як директиви уряду”. Поясніть, а що це таке? — спитав прокурор.

— Вони не можуть кваліфікуватись як директиви уряду, тому що директиви уряду даються тільки на підписання міжурядових міжнародних угод, — заявив свідок. — А закон про зовнішню-економічну діяльність не передбачає надання таких директив, тому і зроблений такий висновок, більш того і повноваження, скажімо, голови правління “Газпрому” також не передбачає, що він має діяти там за певними директивами, саме в цьому контексті зроблено відповідь.

— А якщо це не директив уряду, то який статус цього документу, на вашу думку? — уточнював прокурор.

— Сам термін “директива” має десятки значень. А в даному випадку, я вважаю, його можна кваліфікувати як доручення з певними параметрами на відповідні переговори.

По суті ця частина свідчень Володимира Нагребельного була на користь Тимошенко. Під час допиту з боку захисту екс-прем’єр лише уточнила:

— Скажіть, я, як прем'єр-міністр на той час, мала право вести переговори з прем'єр-міністром РФ на цю тему без додаткових повноважень для мене від Кабміну?

— Як додаткові повноваження? Вони напряму випливають з конституції і статті 44 закону “Про Кабмін”.

Думка експерта була зрозумілою. Навіть після довготривалих допитів з боку прокуратури, він наполягав на тому, що директиви не мали ухвалюватись урядом, і були лише формою реалізації повноважень прем’єр-міністра.

— Це ваша особиста думка… — іронічно заважив прокурор.

— Звичайно! Виключно, — з подивом підтвердив експерт. А в будь-якого судового експерта це є особиста думка. Але різниця полягає в тому, що він повинен володіти спеціальними знаннями. Інша справа — яку мету ставить перед собою експерт. Якщо заангажованість — то звісно можна підігнати ті чи інші дані. Але я ніколи так не робив, оскільки репутація набагато дорожча, ніж певні обставини.

— Тобто, теоретично, якщо керівник інституту надав це на вирішення іншому фахівцю…, — намагався припустити прокурор.

— Однозначно. Чесно кажучи, я висловив свою думку директору інституту: кажу, Юрій Олексійович, краще б ви не розписували на мене це доручення, я тільки те й роблю, що даю свідчення, покази і таке інше…

На цьому питання директив було закрите. Відповідь експерта залишила задоволеною і саму підсудну і її адвокатів. Більше до питань повноважень голови уряду не повертались: думка свідка була зрозумілою.

Засідання суду завершилося традиційно: суддя Родіон Кірєєв відмовився — вже вшосте — задовольнити клопотання адвокатів та захисників про зміну підсудній міри запобіжного заходу. Зал знову кричав “Ганьба!”, депутати обурювались, але в цілому це вже мало кого дивувало.

Ще менше ажіотажу було і на вулиці. Кількість Беркуту, що супроводжував автозак Юлії Тимошенко до виїзду з двора суду зменшився разів в десять. Фанатів, що бажали б лягти під колеса, або перешкодити виїзду лідера “Батьківщини”, не виявилось…

Мустафа НАЙЄМ