Старі нові обличчя йдуть в опозицію

Олександр Волков, колишній помічник Леоніда Кучми, “директор Верховної Ради”, якого часто пов’язували з організацією фальсифікацій під час президентських виборів 1999 року, сьогодні не лише курирує Сумську організацію “Батьківщини”, а й розраховує іти кандидатом від цієї політсили або й від “єдиного списку” опозиції в одному з мажоритарних округів Сумщини. Волкова й таких, як він, відкинутих нинішньою владою представників режиму Кучми зрозуміти, звичайно ж, можна. Як самостійна політична фігура він виявився неспроможним. Про його “Демсоюз”, виборчий блок “КУЧМА” вже давно ніхто не згадує. Але до чого тут інтереси опозиційно настроєних виборців?

Коли Юлія Тимошенко з-за ґрат запропонувала формувати об’єднаний список опозиції на чолі з Ліною Костенко, то ця ідея викликала більше скепсису, аніж схвалення. А втім, вона свідчила про неабияке політичне чуття Юлії Тимошенко, котра як ніхто розуміє, що опозиції не можна йти на чергові парламентські вибори з тими самими обличчями, що й на попередні. Крім нових конструктивних ідей, електорат чекає від неї кардинально іншого формату свого представництва у парламенті. Це має бути не політичний колобок, який перекочується від партії до партії, а людина, що не спокуситься “подаруночком” від Клюєва чи Рибакова. По-друге, це має бути авторитетна особистість, яку знають і якій довіряють. І резерви професійних, авторитетних та ідейних кадрів є: серед представників малого й середнього бізнесу, активістів регіональних організацій, інтелігенції, блогерів...

Можна скільки завгодно таврувати “тушок”, але вони наслідок, а не причина. До виборчих списків БЮТ та НУНС набирали і, як показує нинішня передвиборна кампанія, продовжують набирати абсолютно випадкових людей. Принаймні, випадкових із погляду виборця, який голосував за ці політичні сили. Скажімо, за яким критерієм потрапили у список БЮТ Ігор Рибаков, Віктор Лозинський, Богдан Губський чи Андрій Портнов? Або яким чином серед засновників “Громадянської позиції” Анатолія Гриценка опинився інший представник режиму Кучми — Сергій Гриневецький? Опозиція не зробила організаційних висновків, громадськість так і не почула чітких пояснень щодо кадрової політики, що призвела, як наслідок, до спотворення результатів волевиявлення. А невивчені й неусвідомлені помилки мають здатність повторюватися.

Складається враження, що виборчий процес іще не почався, а опозиційні сили вже психологічно готують себе не до перемоги, а до умов співіснування з переможцями. Це при тому, що соцопитування демонструють “просідання” довіри виборця до команди “професіоналів”, а отже, опозиційні партії мають реальні шанси на виграш. Прикро визнати, але за два роки вони так і не спромоглися на якісні зміни в кадровій політиці.

Андрій СКУМІН