Скандал навколо ММК Ілліча: нема диму без вогню

У скандалі навколо продажу Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча, як і раніше, залишається невідомим головне: хто ініціював велику корпоративну суперечку, яка може перерости у не менш великий судовий розгляд.

За останній тиждень в інформаційному просторі періодично з'являлася нова інформація, яка підтверджувала проведення операції.

На її фоні глава правління ЗАТ “Ілліч-Сталь” Володимир Бойко, що спочатку заперечував будь-яку імовірність продажу комбінату, уже визнає частину представлених документів.

Проте головного документа — контракту про продаж з сумою та умовами ніхто ще не бачив.

Версію щодо продажу комбінату підтвердили, зокрема, документи, опубліковані у середу на прес-конференції компанією-торговцем цінними паперами “GPI-брок” і реєстратором ТОВ “Українська реєстраційна компанія”.

Сергій Веліканов, директор “GPI-брок”, і Ксенія Мурилева, керівник ТОВ “Українська реєстраційна компанія”, представили документи, які, на думку цих менеджерів, підтверджують легітимність їхніх дій з продажу акцій комбінату.

Зокрема, були оприлюднені копії протоколу засідання правління ЗАТ “Ілліч-Сталь” від 6 квітня 2009 року, на якому було вирішено продати 239 580 580 акцій компанії.

Копії угод про продаж акцій підписані головою правління ЗАТ Володимиром Бойком і головою профкому ВАТ “ММК імені Ілліча” Михайлом Под'яблонським.

Також була продемонстрована копія разового замовлення на продаж 239 580 580 акцій ЗАТ “Ілліч-Сталь”, спрямована інвестиційній компанії “GPI-Капітал”, та довіреність на проведення операції.

Втім, за словами Володимира Бойка, ці документи не можуть доводити факт продажу акцій комбінату, оскільки вони свідчать лише про наміри. Фактично, Бойко звинувачує свого брокера, який співробітничає з ММК 12 років, у шахрайстві.

“Документи, показані паном Велікановим, справжні. Я не заперечую. Але рішення про продаж акцій пан Веліканов прийняв сам. Ніяких документальних підтверджень моїх доручень або доручень виконавчого директора ЗАТ “Ілліч-Сталь” Олександра Рибка про продаж акцій підприємства в природі не існує. Ми просто потрапили в пастку”, — сказав Бойко “Економічній правді”.

За словами Рибка, брокер не мав права на проведення операцій з акціями.

“Всі операції з персоніфікації (розподілу акцій між членами трудового колективу. — Ред.), на яку йому видавалося разове доручення, були припинені. Якщо ж брокер знайшов покупця, він повинен був за добу повідомити про це власника акцій, чого не було. Найважливіше — списання акцій з рахунку не могло відбутися без письмового розпорядження власника, а такого документа не існує”, — сказав Рибко.

У свою чергу, представник компанії “GPI-Капітал” Владислав Панченко на спільній з Бойком прес-конференції у Маріуполі зазначив, що ЗАТ “Ілліч-Сталь” не збиралося продавати акції, і звинуватив у махінаціях працівників реєстраційної компанії.

“З компанією “GPI-Капітал” ми пропрацювали 12 років. Ступінь довіри був дуже високим. Ми втратили пильність, і цим скористалися”, — додав начальник відділу перспективного розвитку ММК імені Ілліча Олександр Аліпов.

У пресі також опублікована версія Бойка про те, що у процесі персоніфікації Веліканов проігнорував повідомлення членів правління ЗАТ “Ілліч-Сталь” про призупинення цих робіт.

Пізніше він начебто провів за спиною керівництва ЗАТ “Ілліч-Сталь” операцію з продажу акцій в інтересах осіб, що його підкупили.

На прес-конференції у середу Веліканов відкинув висунуті на його адресу звинувачення і повідомив, що ніяких повідомлень про припинення персоніфікації акцій комбінату він не отримував.

“У ЗМІ повідомлялося, що викуп власних акцій “Ілліч-Сталлю” відбувався в рамках підготовки до персоніфікації цих акцій серед орендарів. Однак під час консультацій, котрі справді мали місце і у котрих я брав участь, ніколи не ставилося питання про обмін часток членів Організації орендарів на акції “Ілліч-Сталь”, — доводив він.

Варто відзначити, що 90,41% акцій ММК імені Ілліча належить ЗАТ “Ілліч-Сталь”, правління якого очолює Володимир Бойко, 8% акцій вільно торгуються на відкритому фондовому ринку, близько 1% володіють працівники підприємства, решта — інвестори, які не є працівниками комбінату.

У свою чергу, 49,5% ЗАТ “Ілліч-Сталь” належить Організації орендарів ММК імені Ілліча, а 50,5% — правлінню компанії на чолі з Володимиром Бойком.

Оскільки правовий статус Організації орендарів та її членів в українському законодавстві не визначено, то, починаючи з 2004 року, акції ЗАТ “Ілліч-Сталь” регулярно купувалися в Організації орендарів і тут же швидко перепродувалися на користь менеджменту.

Причому частка першої неухильно зменшувалася, а другого — зростала. Простим працівникам ММК імені Ілліча ніколи не належало більше 1% акцій. Ось це нібито і збирався виправити Бойко, роздавши акції трудовому колективу через десять років одноосібного володіння.

За словами Бойка, у цій ситуації він розраховує на допомогу президента України, підтримкою якого, за його словами, він днями заручився.

Наразі ж публічну підтримку Бойко отримав лише від лідера опозиції Юлії Тимошенко. Тимчасом саме її уряд, за словами гендиректора комбінату, заборгував підприємству 800 мільйонів гривень ПДВ, з яких 555 мільйонів гривень — прострочена заборгованість.

Втім, дві державні установи — Держкомітет з питань підприємництва і ДКЦПФР — підтвердили факт продажу акцій ЗАТ “Ілліч-Сталь”.

На думку представника нібито нових власників комбінату — компанії Formigos Holding Ltd Бориса Подольського, усі документи, які підтверджують угоду, абсолютно легітимні.

“Мені невідома причина такої позиції пана Бойка. Як можна взагалі говорити про рейдерське захоплення такого величезного підприємства з таким численним колективом? Я підтримую думку Бродського з цього приводу, що Бойко повинен йти в суд і відстоювати свої інтереси, якщо він вважає, що підписи, які там стоять, нелегітимні”, — заявив Подольський.

Утім, за його словами, у компанії Formigos Holding Ltd переконані, що оскаржувати нічого, адже документи “підписані у встановленому порядку”.

“Є рішення правління ЗАТ про продаж акцій, є доручення брокерові на їх продаж і відмова від переважного права. Весь необхідний пакет документів буде наданий правоохоронним органам. Всі доручення з операції з боку ЗАТ “Ілліч-Сталь” мали закінчений характер”, — зазначив Подольський.

Він також спростував закиди про занижену ціну, за якою були викуплені акції комбінату.

“Справжня сума операції не пов'язана з 240 мільйонами гривень. Вона набагато більша. Мова йде про ринкову вартість комбінату. Сума його капіталізації складає 12-13 мільярдів гривень. Пакет акцій — 90%. Підрахувати нескладно”, — заявив він.

Непрямим доказом продажу заводу може служити факт одержання компанією “GPI-брок”, яка обслуговувала комбінат, грошової винагороди за надану послугу з продажу акцій комбінату.

“Після завершення операції ми отримали належну нам за договором на брокерське обслуговування грошову винагороду. Хоча і не в повному обсязі”, — заявив Веліканов.

Разом з тим, він відмовився відповісти на запитання, від кого було отримано винагороду. Порадив лише уважніше читати копію разового замовлення на брокерське обслуговування — документ, підписаний виконавчим директором ЗАТ “Ілліч-Сталь” Рибком.

“Винагорода брокера у розмірі 1 797 000,00 гривень без ПДВ сплачується клієнтом протягом десяти днів з моменту виконання даного замовлення”, — йдеться у ньому.

Хто стоїть за покупцями, не зізнається жоден з учасників процесу.

“Якби я знав! Чесне слово, не знаю. Це може бути будь-хто. Невдовзі це з'ясується”, — сказав Бойко “Економічній правді”.

Подольський також відмовився називати своїх роботодавців. “Мене не раз просили назвати реальних бенефіціарів, яких ми представляємо як кіпрські компанії. Я поки не можу цього зробити. Сподіваюся, все вирішиться належним чином, і ми це зробимо найближчим часом”, — зазначив він.

Однак на прес-конференції представники офшорних компаній говорили про участь російського бізнесу.

Придбати ММК імені Ілліча могли російські компанії, зацікавлені у залученні українського металургійного підприємства у свій виробничо-коопераційний ланцюжок. У першу чергу, це можуть бути металургійні компанії “Сєверсталь”, “Мечел”, УГМК і “Металоінвест”.

У пресі обговорювалися ще дві версії. Перша — група “Приват”. Друга — російська група “Євраз” або афільована з Внєшекономбанком структура, яку також пов'язують з придбанням ІСД.

У 2010 році фінансовий стан “Євразу” покращився. Так, згідно з прогнозами аналітиків Citibank, прибуток “Євразу” за другий квартал складе 0,8 мільярда доларів.

Ця компанія має особливий інтерес до українських металургійних активів. Раніше придбані нею у групи “Приват” підприємства — ДМЗ імені Петровського та “Суха Балка” — поки приносять не стільки дохід, скільки головний біль. Одна з причин — необхідність термінової докорінної модернізації цих підприємств.

Оптимальним для “Євразу” є варіант придбання в Україні більш-менш сучасного меткомбінату, який не вимагає негайних інвестицій.

На “Приват” вказує конфлікт, який виник між цією групою і ММК імені Ілліча у 2009 році. Зокрема, Коломойського пов'язували із судовими позовами, які перешкоджали проведенню зборів акціонерів комбінату.

Однак сам Коломойський у коментарі “Українській правді” заявив, що не має жодного стосунку до продажу заводу.

“У мене немає жодної акції ММК імені Ілліча. Я перевірив: таких акцій немає і в афільованих з нами структур — ні у фізичних осіб, ні у юридичних. Нехай Володимир Бойко спить спокійно. У мене не було і нема жодних планів щодо його підприємств”, — сказав він.

Однак без відповіді залишається головне питання: якщо комбінат куплений, то хто отримав гроші?

Сергій ГОНЧАРОВ