Сергій Одарич: Льовочкін просив мене зробити все для перемоги людини Фірташа

У 2006 Сергій Одарич за підтримки Михайла Бродського вперше став мером Черкас. Він отримав цю посаду у жорсткому протистоянні з Богданом Губським і колишнім мером Черкас, регіоналом Володимиром Олійником, які хотіли провести свого ставленика на цю посаду.

У 2010 Одарич повторно став мером, майже втричі випередивши креатуру губернатора області Сергія Тулуба Євгена Влізла.

2 останні роки Одарич працював у коаліції з Партією регіонів у міськраді, і навіть підтримав на виборах ставленицю Дмитра Фірташа, керівника черкаського “Азоту” Валентину Жуковську.

Втім, 24 квітня, досить несподівано, Черкаська міська рада силами Партії регіонів і “Батьківщини” достроково позбавила Одарича повноважень.

За версією оточення мера за цим стоїть губернатор Тулуб, який мав зуб на Одарича за 2010 рік.

Заразом до розплати долучилась і “Батьківщина”, кандидат якої не зміг стати депутатом через протидію команди Жуковської.

Втім люди в оточенні Одарича самі говорять, що мер своєю поведінкою сам нажив собі ворогів, бо багато депутатів голосували через особисті образи.

Формально Одарича відправили у відставку за те, що той не відреагував на рішення виконкому про підвищення комунальних тарифів, а також не зупинив рішення міськради про розпуск виконкому ще у 2008 році.

Мер одразу заявив, що відставка незаконна. Він посилався на недостатність голосів за відставку, а також на те, що в день голосування регіонали незаконно привели до присяги нового депутата, щоб отримати вирішальний голос.

23 травня Одарич програв суд про незаконність своєї відставки.

На сьогодні екс-мер намагається довести питання своєї відставки до рівня загальнонаціональної дискусії і залучити на свій бік УДАР і особисто Віталія Кличка.

Про своє бачення мотивів відставки і те, що їй передувало, Одарич розповів в інтерв’ю УП після засідання суду:.

- Мені важко давати відповіді на питання, але можу лише спрогнозувати, що очевидно я заважав губернатору тим, що не вступав до Партії регіонів і займався незалежною від його вказівок і загальної політики діяльністю в місті.

- Це все притягнуто за вуха. Ну наприклад, зупинення рішення про відставку виконкому. Рішення свідомо було таким, щоб воно було незаконним. В рішенні депутати записали “відставити виконавчий комітет”, доручити міському голові звільнити заступників.

Голова не може звільняти заступників. Так само як і не може призначати. Якби вони самі звільнили, а міському голові доручили провести розрахунок, то це було б законним. Тому це рішення було протизаконним і підписувати його було неможливим.

- Я знав, що буде відставка. Точніше знав, що вони виходять на 40 голосів, і що їх потуги зібрати 41 голос приречені на невдачу. І більше того, був цікавий епізод — система голосування була поставлена таким чином, що кожен, хто брав участь у голосуванні, мусив показати свій бюлетень, щоб можна було проконтролювати вибір голосуючого.

Тому все було відомо. Мені відомо було за місяць.

- Бо планомірно, за місяць починають порушуватися кримінальні справи. При чому ті самі справи, які порушувалися перед виборами мера у 2010. Тоді ці справи були розслідуванні і закриті через відсутність складу злочину. А тут раптом за тими самими ознаками, за тими самими документами знову порушують кримінальні справи. Потім до 6 депутатів “раптом” приходять перевірки з податкової.

З усього цього було чітко зрозуміло, до чого воно все ведеться!

Більше того, коли приходить перевіряючий, малює отакий штраф (розводить руки на довжину столу) і каже депутату міськради, що вам треба до губернатора іти домовлятися, то все стає зрозумілим.

- У мене конфлікт з ним з літа 2010 року.

- В тому, що Тулуб хотів повністю взяти під контроль місто і поставити тут головою свого багаторічного помічника Євгена Влізла. Спершу він був переконаний, що йому вдасться виграти вибори в мене. Потім, коли по ходу виборчої кампанії стало зрозуміло, що це нереально, бо я випереджав опонентів втричі, тоді пішли в хід кримінальні справи, щоб залякати, щоб змусити мене знятися, була підготовка за день до виборів зняти мене рішенням суду. Йому тоді це не вдалося, довелося змиритися. Але всі ці 2 роки він ставив мені палиці в колеса.

- Я можу пояснити це зі свого боку, що мене цікавила стабільна робота міста, співпраця з державними структурами, бо місцеве самоврядування не має незалежних повноважень. Всі так чи інакше упираються в державні інспекції, державні адміністрації, міністерства, їх регіональні підрозділи. І я був зацікавлений максимально довго не допускати конфліктів.

Що стосується губернатора, напевно він розумів, що публічний конфлікт зі мною при нашій різниці в симпатіях виборців, буде на мою користь, а не на його.

- Так, ми створили коаліцію з Партією регіонів, бо міська рада, де немає більшості, не може функціонувати.

- З “Батьківщиною” було неможливо. Поясню чому. Фракція “Батьківщини” була сформована з окремих особистостей, які не трималися купи.

Я спілкувався з їх представниками. Буквально на другий день до мене звернувся Микола Булатецький (голова Обєднаної опозиції у Черкаській області, екс-кандидат від опозиціх по 194-му округу, де результати визнані такими, що їх неможливо встановити.) з пропозицією створити більшість: “У нас 20 депутатів, у вас 14”. Я сказав: “Коля, немає питань. Я готовий, тільки зберіть фракцію, і з'ясуйте, скільки голосів у вас є. Бо, що в мене 20 голосів, то я знаю. А скільки у вас?”.

Через 2 дні прийшов Микола Іванович, і каже: “У мене 2 голоси — я і мій син. Інші в різні боки дивляться”. Робити коаліцію з 22 депутатів за необхідного 31 голосу було нонсенсом.

А у міського голови, як і виконавчого комітету, власних повноважень майже немає. Тому що всі повноваження є у міської ради, зокрема — приймати бюджет і програму соціально-економічного розвитку.

І міський голова не може ні на копійку відхилися від того, що проголосували депутати. Сказано, в 9 гімназії відремонтувати 100 м. кв. даху відремонтувати, значить тільки 100, а не 101 і не 59, і тільки у 9-й гімназії, а не 6-й.

Іти на управління містом без більшості — це нонсенс. І через кілька місяців місто потрапило б у колапс.

- Якщо подивитися на історію Черкас, не беручи до уваги мій характер, імпульсивність...

- …До речі, навіть ваші соратники кажуть, що вас звільнили багато в чому через особисті конфлікти...

- Так. …Але, якщо ви подивитесь на історію Черкас за останні 20 років, то ви побачити, що місто постійно було у конфлікті між міськрадою і міським головою. Всі мої попередники проходили через імпічмент — і Олійник, і Волошин, і Соколовський. І мене не раз хотіли відправити у відставку.

Крім того, між містом і областю був постійний конфлікт. Мер звинувачував губернатора, губернатор — мера. Я 6,5 років, наступивши часто собі на горло, не допустив жодного публічного конфлікту з областю. Виняток становив лише конфлікт під час виборів 2010 року.

Аналогічно місто років 15 жило в конфлікті з Черкаською ТЕЦ. Я був першим головою, чия нога ступила на територію ТЕЦ, і ми зняли конфлікт.

Аналогічно багато років місто жило в конфлікті з найбільшим виробником області, черкаським “Азотом”. Ставлення до міста було зверхнім. Підприємство лише вимагало допомагати йому очищувати стоки, і не зважало на те, що воно забруднює атмосферу, створює небезпеку для життя — у нас кожного тижня аварія, бо вони по дорозі розливають аміак Ми маємо витрачати сотні тисяч гривень на придбання індивідуальних засобів захисту для шкіл, дитсадків в можливій зоні ураження.

І тільки, коли на підприємство прийшов Фірташ, почався діалог. Ми досить швидко знайшли точки дотику, і домовились про взаємовигідну співпрацю.

Наприклад, підприємству вигідно викупити землю, бо тоді вони замість 3% податку будуть платити 1%. Місту вигідно отримати одноразово крупний платіж, і пустити його в інвестиції. Натомість підприємство каже, що до них убита дорога. Ми чітко домовились, що за ті гроші, які нам платить “Азот”, ми робимо для них шикарну дорогу. Ми зробили дорогу за 31 мільйон. Це третина коштів, заплачених “Азотом” за землю.

Тобто ми домовились про взаємовигідну співпрацю. Я вважаю, що це був позитив.

- Це була окрема домовленість, після того як ми досягли економічних домовленостей. Дмитро Фірташ звернувся про підтримку Жуковської на виборах

- Я пообіцяв Валентині Борисівні допомогти, і вважаю, що це нормально, щоб місто було представлене в парламенті лобістом.

- У квітні минулого року.

- Місто отримувало гроші від “Азоту” вже тривалий час. Навіть до кінця цього року буде отримувати частину коштів. Пропозиція по Жуковській була після того, як ми отримали перший транш.

- Сума за земельну ділянку була 109 мільйонів гривень. Умови викупу передбачали виплату протягом трьох років. Це не було якоюсь допомогою. Це була взаємовигідна операція.

- Він стався не в останні дні. У нас відбулося повне ігнорування всіх пропозицій щодо організації виборчої кампанії з боку Валентини Борисівни. Це відбулося ще 5-6 травня 2012 року. Я це добре пам'ятаю, бо 1 травня наша команда зібралася у мене вдома, в селі Мошни.

Ми кілька годин попрацювали над ідеями виборчої кампанії, думали, яких людей направити. На наступний день ідеї були передані Жуковській, вона подивилась, і призначила керівниками штабу зовсім інших людей.

З усіх пропозицій, які ми подали, була погоджена лише пропозиція щодо моєї дружини Анжели в одному сегменті роботи — в рознесенні друкованих матеріалів по квартирам мешканців, тобто служба листонош. Решта було проігноровано.

- У нас була домовленість, що частину коштів, виручених від продажу земельної ділянки, ми пустимо на закупівлю нових тролейбусів. Але тут включились лобістські впливи. Спершу з боку Львівського автобусного заводу, потім “Богдана”. Обидва виробники хотіли отримати ексклюзивні умови тендеру, щоб лише їх продукція відповідала цим вимогам, і вони стали переможцями. Я відмовлявся, тоді вони звернулись до Антимонопольного комітету. І за рік місто не змогло провести тендер.

- Вона вирішила, що придбання тролейбусів забезпечить їй перемогу на виборах. Тому терміново були замовлені тролейбуси в Білорусії, і йшла мова з боку Жуковської, що “ми тролейбуси придбаємо, а ви думайте, як повернути нам з міського бюджету гроші”.

Я запропонував механізм, як це зробити в рамках законодавства — щоб тролейбуси придбав “Азот”, а потім передав їх місту. Далі вони дуже поспішали придбати ці тролейбуси, але так до виборів і не поставили. Поставили 2-3, без внутрішньої начинки, їх поставили на задньому дворі будинку культури, але так і не використали для передвиборчого піару.

Після поразки на виборах у мене з Валентиною Борисівною не було жодної розмови. Тому, що вони там думають, я не знаю.

- Я про це пізніше скажу.

- Так приїздив. Я зустрічався з ним у суботу, напередодні голосування. Він просив зробити все, щоб Валентина Борисівна стала народним депутатом. Коли я сказав, що не бачу для цього можливостей, бо виборча кампанія програна, Сергій Володимирович відповів: “Ну все одно від вас багато залежить, зробіть так, щоб вона стала депутатом”.

- Ну він же розумна людина. Він же все чудово розуміє. Ми зустрічались у мене в кабінеті. Я думаю, що для нього не секрет, що в кабінеті міг вестися запис розмови. Тому його висловлювання були дуже акуратні, і зводилися до того, що завтра треба забезпечити голоси Валентині Борисівні.

- Якими методами, він не уточнював, але при цьому я сказав, що виграти в неї шансів немає. І що мої соціологічні дані показують, що вона суттєво програє Миколі Булатецькому. На що він відповів, що все одно треба, щоб вона перемогла.

- Ну він чинив тиск. Я відповів, що цим займатися не буду. Нічого для цього не робив. Який сенс про це говорити?

- Розумієте, формально це довести було неможливо. Обережні фрази, загальні… І тлумачити їх можна дуже по різному. Ви ж знаєте, як даються такі команди. Рідко вони даються так прямо: “Візьми 10 бюлетенів, постав галочки, і поклади в таку-то пачку”.

- Ні я не вважаю, а в чому він міг проявлятися? В механізмах підтримки може бути різне, можна використовувати адмінресурс. Але в даному випадку ні про яке використання адмінресурсу не йшлося. Я при першій розмові з Дмитром Васильовичем (Фірташ — УП) домовився, що ніякого адмінресурсу не буде. І ніяких незаконних методів отримання результату теж не буде.

Більше того, я можу вам гарантувати, що на виборах з боку команди Жуковської не було жодної схеми фальсифікації виборів. Єдине, що я не знаю, це на дільниці в СІЗО, де займався губернатор, вона отримала перевагу в голосах. Можливо, там був адмінресурс.

Але на звичайних дільницях адмінресурсу не було. І навіть після виборів були претензії до мене в губернатора, щоб звільнити начальника департаменту охорони здоров'я за те, що в міських лікарнях не був отриманий результат за Жуковську.

- Це територія міста, але я не готовий сказати, що це було. Бо якщо відключення йшло в межах будівлі, то тоді можна говорити про адмінресурс. Там частина приміщення, в якому засідала ОВК, належить місту. А друга — Окружному адмінсуду.

І якщо хтось вимкнув рубильник, то, можливо, до цього були причетні працівники міськвиконкому. А якщо це було в межах кварталу — то це вже обленерго. Там є частка держави, а місто на нього немає жодного впливу.

- Ні, я в той момент був у Норвегії.

- У день голосування, після обіду.

- Я зустрівся увечері з Льовочкіним. Зранку я заїхав у штаб, зустрівся з дружиною і пані Жуковською, і поїхав в Київ в аеропорт.

- Я навіть не хочу думати про це. Спотворення результатів волевиявлення людей — це та ціна, яка для мене є неприпустимою.

- Цього не було.

- Новина була, але робили її некоректні журналісти. Я такого не говорив. Мене спитали журналісти, як я оцінюю результати виборів у місті Черкаси.

І я сказав дослівно таке: “що мене звичайно здивувало, що черкасці не підтримали людей, які інвестують в місто легальним чином. Але підтримали людей, які купують голоси”. І якщо ви подивитись результати в межах міста (а у нас три округи), то ви побачите, що Жуковська програла, а Володимир Зубик виграв в одному з цих округів.

- Знаєте, я по життю не ставлю собі за завдання мати підтримку опозиції чи ще когось. Я собі ставлю за завдання робити те, в чому я переконаний. А те, як сьогодні поводиться опозиція, як вона поводилась в попередні роки… Згадайте, як вони всіляко мочили мене у 2006 році, як зривали вибори. Тоді член “Батьківщини”, голова територіальної комісії не видав бюлетені, і тим зірвав вибори.

Кожен візит Юлії Тимошенко в Черкаси починався і закінчувався її вимогами, що перше, що ми зробимо, це змінимо міського голову Одарича… Тому про яку підтримку може йти мова?

- Я скажу, що це в основному був мій конфлікт з Антоном Яценком. Коли активно працювала тендерна палата, я активно проти неї виступав. Я був делегатом від Асоціації міст, які ходили до Тимошенко з вимогою скасувати цю практику поборів. У нас там була війна. У мене було кілька судів з Яценком, і в цьому була причина нашого конфлікту з Тимошенко.

- Безумовно, утискав. Я утискав підприємців, які проводили без будь-яких дозволів, без законних підстав торгівлю на тротуарах довкола центрального ринку. І кілька років боровся, щоб цю стихійну торгівлю ліквідувати, щоб вона була в межах торгових площ, щоб не торгували м’ясом-рибою з асфальту, і ліфчиками-трусами біля палацу дитячої творчості. Мені це в принципі вдалося. І з цього приводу обурювалась Юлія Тимошенко, і присилала сюди Кужель.

- Озвучувались різні версії. Була версія, що таким чином Тулуб і Жуковська виштовхують мене на вибори в парламент. І я повинен забрати частину голосів Булатецького, і таким чином, щоб Жуковська з її невисокою підтримкою могла вийти на перше місце.

Але це все якісь дитячі розклади.

Думаючи логічно, якби я був на місці Жуковської, і бажав перемагати на виборах, то мені було б краще мати Одарича на посаді міського голови, щоб він сидів займався каналізаціями, щоб він був обмежений своєю посадою у праві висловлювань, не міг агітувати ні за, ні проти. І мати його, якщо не в друзях, то в нейтралітеті.

- Питання місцевого самоврядування в частині дострокового припинення повноважень міського голови не входить до компетенції голови служби з питань підприємництва і регуляторної політики. Я переконаний, що зараз багато людей обговорюють ситуацію в Черкасах — і на регіональних рівнях, і на національному, і на міжнародному. Я думаю, що враховуючи резонанс, це буде предметом реагування і політичних сил.

- Ні. Я спілкувався лише з Анатолієм Близнюком, якого призначили головою комісії по вивченню ситуації.

- Ні.

- Мене дивує політика подвійних стандартів в даній ситуації. Зокрема, ту, яку висловлює Микола Томенко. З одного боку, вони кажуть, що мають бути захищені права киян, і в Києві мають відбутися дострокові вибори міського голови.

З іншого боку, і Іра Геращенко, і Микола Томенко, в один голос заявляють, що правильно, що зняли Одарича, бо ми були до нього в опозиції. Виходить, що кияни повинні мати право обирати міського голову, а черкасці в розумінні цих депутатів, видно, якісь недолугі, і їх треба цього права позбавити. Бо той, кого вони обрали, вони обрали неправильно. Мені важко це зрозуміти. Я думаю, що ця позиція буде предметом розгляду в цих фракціях, бо на ситуацію в Черкасах доведеться ще давати публічну відповідь лідерам цих сил.

Другий аспект: я не бачу логіки в реєстрації постанови про дострокові вибори міського голови і міської ради Черкас. Якщо уявити, що черкаська міська рада вчинила правильно і законно, знявши міського голову, то навіщо її розпускати? Більш того, Микола Томенко ж безпосередньо до цього причетний. Там його рідний брат голосував, і звітував регіоналам, як він проголосував. Так за що ж таку хорошу раду, яка виконала доручення Томенка, і знала Одарича, розпускати?

З іншого боку, якщо виявиться, що міська рада незаконно зняла голову, то навіщо ж тоді його знову переобирати? Тому я не розумію, навіщо одночасні вибори одного і другого?

- Треба закінчити з тим, що вибір черкасців у жовтні 2010 знехтуваний депутатами міськради, а вже після того говорити, що робити далі.

З точки зору вигідно-невигідно, то я скажу, що мені байдуже, чи я на посаді міського голови чи ні. Я, Сергій Одарич, протягом останніх 6 років є абсолютним лідером громадської думки в місті Черкаси. І коли б ці вибори не відбувались — чи через місяць, чи через 2,5 роки, я переконаний, що зможу перемогти!

- Я домагатимусь від них визначитись з офіційною позицією щодо ситуації в Черкасах. На сьогодні, жодна політична сила не взяла на себе відповідальності за ці рішення. Я домагатимусь, щоб вони публічно висловились з цього приводу.

- Ну, скажімо, чисту аналогію провести важко. За великим рахунком, масла в вогонь підливає сама особистість Тулуба. Це просто такий керівник радянського зразка, в гіршому розумінні цього слова, просто нафталіном пропахлий. Людина, яка не сприймає іншої позиції і працює лише методом наказів. І не терпить інакомислення. Йому абсолютно байдуже, чи правильно робить міський голова, чи є гаряча вода в кранах.. Важливо, щоб міський голова брав під козирок. Бо саме існування голови міста, який з ним не погоджується, підриває його авторитет як царя в області.

- Дійсно, за кошти бюджету, ми встановлювали в місті дитячі майданчики. Дійсно, я кілька років тому стимулював завод “ТЕМП”, щоб вони освоїли виробництво подібного обладнання. Всі абсолютно дитячі майданчики в дворах будинків і парках або були зруйновані, або аварійні. Виробник такого роду обладнання в Україні був один, а переважено його купували за кордоном, в Петербурзі.

Я вважаю, що дуже позитивно, що місто Черкаси може купувати обладнання власного черкаського виробництва за ціною в 1,5-2 рази нижчою, ніж імпортне. І вищої якості. І якби Сергій Борисович (Тулуб), який вважає це корупцією, поцікавився, то він би з'ясував, що місто Миколаїв закупило такого обладнання в 5 раз більше, ніж Черкаси. Павлоград зараз купує. Тобто жодних корупційних дій немає. Будь-яка перевірка може це довести. А щодо левової частки грошей, то губернатор неправий. Менше 1% бюджету розвитку на це було спрямовано.

Про асфальтобетонний завод — це взагалі брехня. Я не маю до нього відношення. Асфальтобетонний завод був свого часу акціонований ще колишнім мером, нині депутатом Володимиром Олійником. 50% було передано близько 120 фізичним особам, а 50% залишились у власності міста. За час мого мерства, цей баланс ніяк не змінився. Змінилося лише те, що завод став прибутковим. Попередній директор використовував примітивні схеми крадіжки — завод взяв у дочки директора цистерни і платив їй десятки тисяч. Відтак весь прибуток підприємства виводився через цю плату за оренду цистерн. І підприємство було стабільно збитковим. Я звільнив цього директора, і завод став прибутковим.

- Відбувся один допит у п’ятницю. Йшлося про звільнення працівників виконавчого комітету у 2007-2008.

- Важко сказати, бо мені навіть не дали ухвали, по якій порушена кримінальна справа

- Я думаю, що кожна людина має право на свою думку. Не може бути один політик прийнятним для всіх. І в мене ніколи не було бажання загравати з усіма, і завжди буде 30-50% невдоволених.

А те, що ці справи продовження тиску,  я не сумніваюсь. Я буду в будь-якому випадку боротися. Якщо українські суди не винесуть правосудне рішення і доведеться йти в Європейський суд, я все одно буду брати участь в виборах міського голови.