Російське мовлення в Україні: що знищить “скабєєвих” і “соловйових” в українському телевізорі

Окуповуючи українські території, РФ найперше починає промивання мізків, відключаючи українські телеканали й радіо та запускаючи свій пропагандистський контент. Проте деякі українці й самі обирають споживання російського інформаційного лайна.

Частина України на сході, а тепер вже й на півдні, перебуваючи в російській окупації мають невеликий вибір каналів для отримання інформації — проросійські, російські та “сарафанне радіо”. Адже найперше, що росіяни “відрубають” — українське мовлення.

Так, влітку 2014 року окупанти свідомо знищили телевежу на горі Карачун на Донеччині, лишивши таким чином українського ефірного мовлення велику частину Донбасу. Навіщо? Самі росіяни, не соромлячись, пояснювали це успіхами пропагандистської кампанії в силовому захопленні Криму. Мова про те, що анексія стала можливою в тому числі тому, що частина населення півострова була отруєна російськими наративами. Саме ті люди, які роками дивилися російські телеканали в Криму, врешті створили картинку для російських пропагандистів щодо “підтримки кримчанами референдуму”.

Після анексії українське мовлення було знищено не лише на самому вкраденому Росією українському півострові та на окупованому Донбасі. “Прикордонні” населені пункти теж продовжували споживати російський пропагандистський продукт. Ба більше, наприклад, мешканці Херсонської області жалілися українським журналістам, що українські телеканали росіяни з Криму просто “глушать”.

Розпочавши повномасштабний наступ на Україну 24 лютого, вже 1 березня російські окупанти відрізали Херсон від українського мовлення. І, на жаль, транслюючи свою пропаганду, вже досягають успіхів у сприйнятті війни мешканцями нещодавно окупованих територій.

“Важко зрозуміти, хто стріляє й звідки. В новинах [російських] кажуть, що це українські збройні сили”, — розповідають жителі Херсона.

Наразі херсонці, з якими вдалося поспілкуватися УНІАН, ще остаточно не зневірилися в Україні лише через дві причини. По-перше, частина з них все ще має зв’язок з близькими на неокупованих територіях, тож дізнається “новини з великої землі” від своїх родичів, а не лише з вуст російських пропагандистів. По-друге, “російська гуманітарка”, якою окупанти намагаються “купити” лояльність місцевих мешканців, має українське походження. Тобто, найчастіше, це продукти, вкрадені росіянами.

“Щоб пенсіонери не зневірилися остаточно в Україні, адже вже три місяці не отримують українських пенсій, гроші закінчуються і скоро не буде, на що жити, треба організовувати великі гумконвої, про які розповідати по усіх усюдах. І навіть якщо вони будуть розкрадені окупантами та будуть видаватися за російські, наш народ, читаючи написи на етикетках українською, буде знати, що це Україна допомагає, що Україна нас не покинула”, — діляться “лайфхаками” херсонці.

Примусова й добровільна “зомбізація”

Аналогічно жертвами російської телепропаганди вже давно стали мешканці сіл та містечок Чернігівщини, які, через відсутність в прикордонних районах якісного українського мовлення, частіше дивляться російські чи білоруські телеканали. Причому не завжди з власної волі. Так, за словами громадського діяча з Новгород-Сіверського Бориса Домоцького, в тюнері Т2 у прикордонному селі Грем’яч доволі часто з’являються двадцять два російські телеканали. А буквально через дорогу сусіди нормально дивляться українське телебачення.

Навіть УНІАН став на Чернігівщині свідком історії, в яку не хочеться вірити досі. Пенсіонерка, жителька одного з глухих сіл поблизу Білорусі, з власних слів дуже полюбляє серіали на російському телебаченні. Та, окрім них, більше нічого не дивиться. Тож новина про війну, яку Росія розв’язала в Україні, дісталася до неї аж через місяць після вторгнення російських військ на Чернігівщину. Причому не у вигляді окупантів, а як звістка від знайомої про загибель сина на фронті…

Про вплив російської пропаганди в одній з соцмереж розповіла громадська активістка та волонтерка з Чернігова Ольга Кунтиш. З її розповіді, літня пара з проукраїнськими поглядами після бомбардування Чернігова тимчасово виїхала на батьківщину — в село неподалік від Городні. Спочатку телефоном батько розказував сину новини з Городнянщини, переповідав історії, як росіяни, відступаючи, тягли за собою техніку і навіть корову, радів деокупації…

“А за два тижні, щодня споглядаючи російські новини через супутникову тарілку, риторика розмови з сином кардинально змінилась. Війна — “не все так однозначно”, “незрозуміло, хто почав”. А черговий “приліт” у Городню — взагалі невідомо, хто завдав удару. Може, і ЗСУ?”, — переповіла розповіді дідуся активістка.

“Ворог без війни вербує наших людей”, — додала вона.

За спостереженнями волонтерки, будинки прикордонних сіл Городнянської, Новгород-Сіверської, Семенівської громад — всі в супутникових тарілках. Тобто можна не жалітися на поганий український сигнал, а обрати якісний, через супутник. Проте вибір, на жаль, часто не на користь України.

Допис активістки викликав активну дискусію. Так, жителька Понорницької громади Чернігівщини Тамара Старовойт зазначає, що навіть у сільських сварках з першого речення, стає зрозуміло, в кого тарілка, а в кого тюнер Т2: “”Тарілочники” практично всі проросійські! Щось треба з цим робити. Бо людей  “зомбують””.

Жителька Городні Світлана Томаш зізнається, що у них дійсно є проблеми з аналоговим телебаченням, зв'язком та інтернетом. Проте люди самі обирають, що дивитися. “Невже всі масово стали проросійськими? Це виключно від людини залежить”, — вважає вона.

Проблема мовлення російських телеканалів — не новина й для Одеської області. Там її “помітили” ще в 2014 році. Зокрема, місцеві активісти наголошували, що з території невизнаного Придністров’я, а також з Молдови та Румунії на українське прикордоння відбувається мовлення, наприклад, російського РТР-Планета, Першого каналу, каналу Росія-24… Крім того, за словами місцевих мешканців, не всі райони області забезпечені українським цифровим сигналом. Як наслідок, іноземне й відверто пропагандистське мовлення тут споживають набагато частіше, ніж українське.

Доволі просто “підключитися” до заборонених в Україні російських телеканалів і в інших районах Одещини. Як розповіли УНІАН в Одеській ОВА, влада наполягає, щоб провайдери відключили це “кіно”, проте зробили це далеко не всі. Ба більше, проросійські ресурси у відповідь на таке побажання місцевої влади відреагували заявою, що “задля обмеження інформпростору в Одесі заборонили роботу провайдерів супутникового телебачення, які транслюють російські та молдавські канали”. При цьому, в повідомленнях, які широко “розійшлися” російськими інформаційними помийками, йшлося, що місцевих мешканців змушують демонтувати супутникові тарілки, а тих, хто не згоден, вивозять “у невідомому напрямку”.

Заборони в умовах воєнного стану

В Одеській ОВА підкреслюють, що такі “казки” — фейк проросійських пропагандистів. Ніхто нікого нікуди не вивозить… Проте в регіоні не відмовляються від ідеї повністю виключити можливість мовлення для російського телебачення.

“Стосовно російських супутникових телеканалів в області, дуже показово, що зняті “тарілки” з кількох будинків і повідомлення про виконану роботу, як це роблять деякі керівники, розв’язанням проблеми не є”, — розповів очільник Одеської ОВА Максим Марченко.

Він переконаний, що відключення російського мовлення є поступовим та об’ємним процесом. Зокрема, він нагадав, що, за допомогою західних партнерів, Україна намагається робити кроки щодо відключення супутників, які орендують російські телекомпанії (і це УНІАН підтвердили в Нацраді з питань телерадіомовлення, про що йдеться нижче).

“Україна, в свою чергу, створює альтернативу цим телеканалам, збільшуючи покриття цифрового телебачення, а також швидкісного інтернету по усій області. І ще багато чого. Пропаганді ворога не буде місця на території Одеської області”, — підкреслив Марченко.

Адвокат адвокатського бюро “ЮФ “Семенова і Партнери””, кандидат юридичних наук Марина Семенова нагадує, що правовий режим воєнного стану, зокрема, дозволяє місцевій владі приймати рішення про заборону трансляції російських телеканалів. І відповідні рішення навіть були прийняті на Закарпатті, в Полтавській, в Одеській областях. “Проте всі вони стосуються провайдерів, операторів супутникового телебачення, готелів, закладів громадського харчування, баз відпочинку, хостелів, гуртожитків, приватних зелених садиб та інших закладів санаторно-оздоровчого комплексу та розважальних закладів. Заборони дивитися російські канали або слухати російське радіо вдома, або у власному авто, наразі немає. Як немає відповідальності за такі дії”, — зазначає юристка.

Її колега, адвокат адвокатського бюро “ЮФ “Семенова і Партнери”” Володимир Фогель додає, що ефективного правового засобу встановити остаточну заборону російського контенту наразі немає, адже здебільшого потужність сигналу дозволяє громадянам, які мешкають в прикордонних з РФ районах, приймати радіо- та тб-сигнали без використання провайдеров, операторів супутникового телебачення та власних супутникових антен. Вони можуть це робити за допомогою звичайної ТБ-антени.

“Але, в умовах воєнного стану цілком можливо та буде правомірним з боку вискових адміністрації та окремих військових підрозділів приймати рішення щодо застосування на певній території технічних засобів глушення сигналу. На мій погляд, це є необхідним за для мінімізації наслідків поширення ворожої пропаганди серед населення, яка сіє панічні настрої, виправдовує збройну агресію Російської Федерації проти України й спростовує вчинені російськими військовими злочини та викривлює реальний стан військових дій”, — зазначає він.

Крім того, на його думку, варто подумати над тим, як використовувати частоти, на яких розповсюджуються російські телеканали, для трансляції українських каналів.

Безконтрольне поширення російського контенту

Проте, якщо у “прикордонні” з окупованими Росією територіями (в тому числі Придністров’ям та Білоруссю) російський телеконтент, наче, не новина, то можливість вільно подивитися якесь російське пропагандистське шоу на західній Україні — неприємно дивує.

Офіційно російські телеканали у готелях західної України вимкнули ще у 2014 році, відповідно до рішення Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Керівник “Турінформу Закарпаття”, викладач факультету туризму Ужгородського національного університету Олександр Коваль повідомив УНІАН, що наразі не має інформації про те, щоб хтось не дотримувався цієї заборони: “Я звернувся до власників садиб у Пилипці, Синевирі, Шаянах тощо — ніде немає трансляції російських телеканалів. В Ужгороді чи Мукачеві, регіонах навколо — також. І навіть не піддаю особливому сумніву це, бо якби протилежні випадки були, то про них вже давно писали б у соціальних мережах. Таке важко замовчувати чи приховувати, не в наш час”.

Проте поодинокі випадки, коли в готелях транслюють російське телебачення, все ж бувають. Так, кілька років тому скандал виник у готелі міста Яремче “Маковиця” — там постояльці побачили, що по телевізору у номерах транслюють російський телеканал і звернулися зі скаргою до Нацради. Провели перевірку, усе підтвердилося. Після профілактичної розмови працівників СБУ з власником відпочинкового закладу показ цього каналу припинили.

Також були питання до працівників готелів “Буковець” та “Зорепад” (на Прикарпатті), в яких також транслювали заборонений контент.

А зовсім нещодавно російськомовні канали виявили в готелі “Вілла Анастасія” у Трускавці, на Львівщині.

“Річ у тім, що в нас сателітне телебачення, а що там показують — ми ж не слідкуємо, не маємо часу телевізор дивитися. От, хтось і увімкнув ті російські канали. Поскаржилися наші постояльці, ми одразу, звичайно, все вимкнули. Зараз російського ТБ в нас немає, така війна в країні, ви що!” — пояснили УНІАН на рецепції закладу.

Втім, в Нацраді з питань телебачення та радіомовлення зазначають, що скарги на приймання російських телепрограм у готелях чи кафе фіксують, як і інші порушення: “Нацрада звернулася до МВС та СБУ з проханням активізувати роботу на місцях із залученням регіональних представників регулятора. Зокрема, завдяки спільним зусиллям було припинено ретрансляцію телеканалів, які заборонені для розповсюдження в Україні, в одному з готелів у місті Чернівці. Також у травні в Житомирській області було проведено оперативні заходи із припинення діяльності провайдера кабельного зв‘язку без відповідних дозвільних документів. Кабельна мережа була прокладена в селищі міського типу Городок Житомирського району, база підключень до неї налічувала близько трьох сотень абонентів”.

За словами адвоката адвокатського бюро “ЮФ “Семенова і Партнери”” Володимира Фогеля, про випадки трансляції російських телеканалів справді варто повідомляти не лише Нацраду, а правоохоронців та СБУ. “Оскільки такі дії можуть бути кваліфіковані як правопорушення, що передбачено статтею 436 Кримінального кодексу України (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників) та іншими кримінальними правопорушеннями, які передбачено розділом ХХ Особливої частини КК України (кримінальні правопорушення проти миру безпеки людства та міжнародного правопорядку) та розділом І Особливої частини КК України (злочини проти основ національної безпеки України)”, — зазначає він.

На Заході російське досі “в моді”

Чи справді у боротьбі зі “скабєєвими” та “соловйовими” треба йти лише шляхом заборон або демонтувати усі підряд “тарілки”? Як розповіла УНІАН керівниця супутникової платформи Viasat Світлана Міщенко, робити це дійсно не варто. Адже за допомогою супутникових тарілок в Україні контент, у тому числі українських національних каналів, споживають понад три мільйони домогосподарств. Та й не усі “тарілки” є ретрансляторами лише російської пропаганди.

Якщо докладніше, то, умовно, існує два типи супутникових антен — “тарілок”. Перша — з однією “головою”, азимут якої налаштований на градус 36Е. Саме на ній, найчастіше, можна спіймати найбільше телеканалів з Росії, які займаються пропагандою. “Було б чудово, якби саме такі “тарілки” в Україні заборонили встановлювати та дозволили б їх знімати. Тим більше, що у Дніпропетровській та Одеській областях на рівні місцевої влади озвучувались певні меседжі, була комунікація абонентам, що варто знімати всі супутникові антени”, — розповіла Світлана Міщенко.

Проте вона підкреслює, що мова не може йти про абсолютно усі супутникові тарілки, бо існує декілька типів антен: антена, що описана вище, та найпопулярніша “з трьома головами”.  Мова про так званого Горинича.  “Ліва “голова” налаштована на супутник HotBird. Друга, центральна “голова” — на супутник Astra. І третя “голова” — на супутник Amos. Саме з першої “голови”, налаштованої на супутник HotBird, абоненти наразі мають змогу приймати сигнал російських телеканалів”, — зазначає керівниця супутникової платформи Viasat.

Як вже було сказано вище, заборона їх дивитися не знаходиться у юридичній площині. Проте в Viasat дають кілька рекомендацій, як можна було б зменшити вплив російської пропаганди на українців.

“Повторю ще раз: демонтувати усі супутникові антени — не вихід. Адже центральна “голова” “Горинича” налаштована на супутник Astra. Саме на ньому — телеканали чотирьох медіагруп України, які три місяці тому прийняли консолідоване рішення та відкрили доступ усім абонентам на супутниковому ринку України (раніше сигнал був закодований). Якщо знімати усі “тарілки”, то ми лишаємо людей можливості дивитись українські телеканали з правдивою інформацією та доступу до чесних правдивих новин. Тому ми рекомендуємо “демонтувати” лише ліві “голови”. У нас на ринку близько двох тисяч майстрів-інсталяторів. Вони не лише ставлять, а й обслуговують антени, проводять сервісні процедури. Тож можна рекомендувати, щоб вони, під час сервісу, знімали цю — третю — “голову””, — вважає Світлана Міщенко.

Крім того, вона підкреслила важливість супутникового зв’язку, як найнадійнішої технології подачі інформації у період воєнного часу, оскільки вона не залежить від наземних передавачів, і зазначила, що про заборону російської пропаганди варто розмовляти ще й з провайдерами, які володіють супутниковими ємностями та надають дозвіл власникам російських телеканалів транслювати їх таким чином.

“Я знаю, що робота в цьому напрямку ведеться. Проте це довго і дуже складно”, — підсумувала Світлана Міщенко.

В Національній раді з питань телебачення та радіомовлення УНІАН також розповіли, що проблема супутникової трансляції російських пропагандистських каналів деякими європейськими провайдерами існує з 2014 року. Проте Україна намагається її розв’язати.

Зокрема, Нацрада звернулася до голови Arcom (Регуляторний орган з питань аудіовізуальних та цифрових комунікацій) пана Рош-Олів'є Местра із закликом припинити трансляції некодованих російськомовних каналів, а також каналів RT на супутниках HotBird та Eutelsat, які перебувають під юрисдикцією Франції.

Крім того, Україна запропонувала Європейській платформі регуляторних органів (EPRA) припинити ретрансляцію російських каналів, а також дію дозволів та ліцензій, виданих європейськими регуляторами каналам, які лише формально мали європейську реєстрацію, але виробництво або редакційний контроль здійснювався з території Російської Федерації або фізичними особами з Росії. І окремо Нацрада звернулася до регуляторів країн, в яких супутникові платформи ретранслювали відкриті російськомовні пропагандистські канали (Франція, Люксембург, Болгарія, Туреччина). Згодом були відповідні звернення на операторів супутникових ємностей (суб-орендарів) супутника Eutelsat — Orange та Globecast.

“На початку квітня члени Національної ради доєдналися до ініціативи європейських фахівців із телебачення “Комітету Дені Дідро”, який звернувся до регуляторів ЄС щодо припинення ретрансляції на європейських супутниках платформ “НТВ+” та “Триколор”. Ця ініціатива наразі підтримана більш ніж 1000 європейських телевізійників”, — повідомляють у прес-службі.

Ще один напрям роботи — внесення російських медіакомпаній до санкційних списків. Нині понад тридцять країн Європи припинили трансляцію каналів RT і “Супутник”. Більше ніж десять почали трансляції українського мовлення або створюють програми українською…

В Нацраді вважають, що змінити ситуацію не лише з поширенням мовлення російських програм, а для посилення інформаційної боротьби з російською пропагандою, має зміна законодавства, а саме — ухвалення нового закону про медіа.

Таку думку підтримує керуючий партнер АО “Чудовський і партнери” Ігор Чудовський: “Єдиним законним методом заборони російських ТБ та радіо на території України може бути прийняття відповідного законодавства та встановлення жорсткого контролю за його виконанням (яскравим, хоч і негативним, прикладом жорсткого контролю у цій сфері є російський Роскомнадзор). Проте у прикордонних зонах (не кажучи вже про тимчасово окуповані регіони) такий контроль здійснювати складніше, адже там присутній аналоговий сигнал з території Росії. Його наявність рішенням влади не зменшити, оскільки там громадяни самі можуть обирати, які канали дивитись”.

На жаль, у деяких регіонах наразі просто немає альтернативи. Там, де “ловить” лише російське телебачення, вибору, що дивитись — немає. І, щоб не програти війну за мізки українців, та не дивуватись, що 2% досі добре ставляться до РФ, Україні варто про це замислитись і шукати рішення якнайшвидше.

Мирослава Бзікадзе, Лариса Козова, Наталія Петерварі, Ірина Синельник