Російські активи за кордоном можуть стати джерелом виплат компенсацій українцям за військову агресію РФ — Task Force при Офісі генпрокурора

Інтерв'ю керівника міжвідомчої робочої групи Task Force, заступника голови АРМА Філіпа Проніна та члена міжвідомчої робочої групи Task Force, начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу генерального прокурора Дмитра Літкевича інформаційному агентству “Інтерфакс-Україна”

Розкажіть про механізм роботи з розшуку та арешту активів РФ.

Ф. П. Механізм роботи дуже простий: у перші дні війни в рамках кримінального процесу генеральний прокурор створила міжвідомчу робочу групу Task Force, яка об'єднує правоохоронні, розвідувальні, регуляторні та інші держоргани. Синергія різних державних органів дає змогу досягати конкретних результатів.

Коли ми здійснюємо пошук активів, стикаємося і з фінансовими потоками, і з роботою в рамках реєстрів, отримуємо дані про активи, що належать конкретним людям, інформацію про зв'язок між людьми.

Наприклад, коли відбувається зміна власника активу, важливо відстежувати та розуміти, яка угода була фіктивною, який інструмент використано для проведення угоди, чи є бенефіціар угоди реальним одержувачем вигоди.

Тобто наша взаємодія важлива і для процесу, і для досягнення конкретного результату.

Як працює Task Force із міжнародними партнерами?

Ф. П. Ми маємо кілька шляхів взаємодії. По-перше, американський та європейський Task Force. І до американського, і до європейського, і до українського Task Force входять органи та організації, наділені певними повноваженнями. Наприклад, АРМА має повноваження отримувати інформацію від Інтерполу, Європолу. Фінмоніторинг отримує інформацію від фінансових розвідок. Зовнішня розвідка на місці збирає дані, які може надати нам у рамках конкретного пошуку активу.

Тобто у нас є різні способи отримання інформації і різні формати спілкування.

Статус інформації, до речі, також може бути різним. Якщо йдеться про інформацію розвідки, то розвіддані не можна використовувати як доказ для суду. Інформація, отримана в рамках роботи АРМА, може бути використана в суді як доказ права власності на актив, але не завжди буде доказом злочину. Також ця інформація може бути додатковим інструментом правової допомоги.

Важливо зрозуміти, який і де може бути результат, сфокусуватися на ньому і в рамках кримінального процесу довести до логічного завершення. Якщо всі бігтимуть паралельно, а не разом, то результату не буде. Образно кажучи, завдання АРМА Task Force — подавати снаряди.

Д. Л. Одним із важливих напрямів роботи Task Force є координація з Європолом. Європол на основі нашого запиту розсилає інформацію в межах своєї компетенції до 27 країн Європейського Союзу та 17 держав-партнерів Європолу. Загалом це 44 держави.

На сьогодні ми передаємо до Європолу інформацію з повідомленням про всіх осіб, які є підозрюваними в “магістральній справі” та інших кримінальних провадженнях, пов'язаних із воєнними злочинами та військовою агресією РФ.

Після отримання нашої інформації Європол обробляє її за своїми базами й повідомляє нам про те, що виявлено і де.

Тобто підставою для арешту активів є виключно наявність підозри саме цій людині?

Д. Л. Саме так. А після того, як прокурор отримує від нас інформацію про виявлення майна у тій чи іншій країні, він іде до суду та отримує рішення суду про арешт конкретного майна.

Саме тому точність даних, які ми отримуємо від Європолу, є дуже важливою. Має бути чітко зазначено: яке і де виявлено майно, із зазначенням його точних координат. Ці дані прописують у рішенні суду про арешт майна, після чого процесуальний керівник готує міжнародно-правове доручення, і далі Департамент міжнародно-правового співробітництва Офісу генпрокурора направляє його до відповідної країни.

Ф. П. Коли ми шукаємо якісь активи, дивимося насамперед реєстри, потім отримуємо розвіддані з відкритих джерел. Також ми маємо змогу відстежувати фінансові та цінно-паперові потоки.

Тобто ми бачимо всі зрізи інформації плюс звертаємося до наших партнерів за кордоном, іноді перепідтверджуємо інформацію, отриману з відкритих джерел.

Чи є країни, співпрацю з якими не налагоджено?

Ф. П. Не можу сказати, що є хтось, хто нам не допомагає. Якщо брати на початковому рівні — офісів із пошуку активів — усі націлені на конструктивну співпрацю.

Д. Л. Після отримання інформації про те, що та чи інша країна виявила будь-які активи, ми зв'язуємося з колегами з цієї країни і розпочинаємо активну роботу для швидкого забезпечення всіх юридичних процедур.

Таке пряме звернення до закордонних колег дає гарний результат і є прикладом нового типу сучасної колаборації між країнами. Жодного бюрократизму — лише ефективна взаємодія.

Для ілюстрації наведіть приклад співпраці, яка привела до конкретного результату.

Д. Л. Є хороший приклад кооперації, пов'язаний із розслідуванням справи стосовно одного з наших депутатів — М. Коли ми розшукували активи, що належать йому, то задіяли механізми Task Force.

У Хорватії АРМА виявило яхту, що належить цьому депутату.

Ф. П. Ми чітко встановили, де саме ця яхта. Було проведено спільні дії з хорватською стороною щодо пошуку та знерухомлення. Була предметна розмова — Хорватія не могла не відреагувати.

Д. Л. Коли ми направили перший запит про міжнародно-правову допомогу до Хорватії з проханням накласти арешт на виявлене майно, то протягом місяця так і не отримали відповіді про можливість його виконання. Однак пізніше був один момент, який покращив наші відносини. Якось уночі ми отримали інформацію, що яхта планує зніматися з якоря та має намір залишити територіальні води Хорватії. Ми швидко відреагували на це, підключивши до вирішення цього питання наших колег з інших закордонних Task Forcе. У такий спосіб “втечу” яхти було призупинено. А потім ми отримали рішення суду про передачу цього майна АРМА, на підставі якого наші хорватські колеги здійснили арешт у межах своєї юрисдикції.

Ф. П. АРМА самостійно не змогло б це зробити. Спільно з прокуратурою було розроблено кілька алгоритмів щодо збереження вартості цього активу, шляхом продажу чи передачі в управління. Завдяки прокуратурі досягнуто консенсусу з хорватською стороною, заплановано подальші дії, пов'язані з виїздом та оцінкою яхти.

Такий кейс єдиний чи можете назвати ще якісь приклади?

Ф. П. Цей кейс дуже багатошаровий, за ним добре спрацювали і міжнародні партнери, і всередині нашої країни всі об'єдналися задля досягнення результату. Тобто яхта депутата цікава і показова з погляду техніки організації процесу.

Є й інші кейси, звісно. Наприклад, знайшли один будинок вартістю кілька десятків мільйонів доларів. Інші дорогі об'єкти також встановлено.

Можете назвати загальну суму виявленого та заарештованого майна? Чи хоча б порядок цифр?

Д. Л. За виявленим та заарештованим майном цифри абсолютно різні.

Ф. П. Щодо АРМА можу сказати про виявлені активи — мова про кілька мільярдів доларів точно. За ними ми зараз підтверджуємо інформацію, працюємо разом із прокуратурою для арешту.

Щодо заарештованих активів не скажу цифру, усе в процесі, і це історія не одного дня.

Поясню. Озвучені генпрокурором цифри про арешт 16 об'єктів, п'яти рахунків і чотирьох компаній — це лише за “магістральною справою”, за конкретними підозрюваними.

Загалом ми маємо справу з усіма активами, які якось пов'язані з воєнними злочинами. Тобто йдеться про виявлені активи осіб, причетних до агресії, але далеко не всі з цих осіб є підозрюваними, — це можуть бути родичі, компанії на підставних людей.

Д. Л. Ми надіслали кілька запитів щодо міжнародно-правової допомоги в різні країни, кожен із цих запитів є на різних етапах виконання.

По суті, Task Force — це розшук активів тих росіян, які так чи інакше можуть бути пов'язані з фінансовою базою Росії, зокрема причетні до фінансування військових дій, вчинення воєнних злочинів та агресії РФ.

Особи, яким висунуто підозру, — це високопосадовці російської влади, військові, сенатори, депутати, міністри, пропагандисти. Здебільшого — це офіційні особи, які так само, як і українські чиновники, декларують своє майно. Якщо вони і мають майно, то не завжди дороге, і часто вони не мають нерухомості за кордоном.

Відповідно, коло осіб, які мають закордонні активи, у наших кримінальних провадженнях вкрай мале, але все ж таки воно є.

Від яких країн запити української сторони залишилися без відповіді чи результат не був таким, на який Україна розраховувала?

Д. Л. Ми маємо підозру відомому російському пропагандисту, його майно виявили в Іспанії. Ми надіслали запит про міжнародно-правову допомогу щодо арешту його власності, але зіткнулися з проблемою. Справа в тому, що санкція статті, яку інкримінують в Україні цій особі згідно з Кримінальним кодексом Іспанії, не передбачає конфіскації майна. Простіше кажучи, виникла ситуація несумісності українського законодавства і законодавства іншої країни.

Ми говоримо нашим закордонним колегам, що, попри всі юридичні нюанси та процедурні складнощі, для нас важлива перемога у цій війні, тому виявлення будь-якого майна, яке належить воєнним злочинцям чи особам, пов'язаним із ними, для всіх нас є значущим. І навіть якщо таке майно не буде з обґрунтованих причин заарештоване в рамках кримінальних проваджень, а буде заморожене в рамках адміністративних санкцій — це також гарний результат.

І досі не було випадків, щоби нам хтось офіційно відмовив у співпраці. Випадок з Іспанією, про який я згадав, є досить аргументованим з юридичного погляду.

Як саме відбуватиметься відшкодування збитків, завданих збройною агресією РФ як державі Україна загалом, так і кожному з постраждалих українців? Голова Єврокомісії повідомила про підготовку юридичної бази передачі заморожених російських активів. Ваше бачення, як це можна регламентувати?

Д. Л. Наразі це ключове питання, яке обговорюють наші європейські, британські, американські партнери.

Тут важливо розуміти, що розгляд цього питання нашими колегами базується на захисті фундаментального права приватної власності.

Ви зараз про озвучену позицію Швейцарії щодо неможливості передачі $500 млрд заморожених активів?

Д. Л. Так, і про Швейцарію, і про США та інші західні країни. Наші колеги переживають, що вони можуть відкрити скриньку Пандори, і виникне прецедент, коли необхідно заарештовувати та вилучати майно величезної кількості осіб без висування їм обвинувачення в рамках кримінального процесу.

Водночас наші колеги розуміють, що обставини, які склалися в Україні, є безпрецедентними, це загроза всьому людству, коли держава-агресор знищує всіх і вся. Із таким випадком сучасне міжнародне право стикається вперше. У зв'язку з цим має бути вироблено нові ефективні механізми притягнення до відповідальності держави-агресора, зважаючи на унікальність жахливих подій. І це дилема, перед якою зараз перебувають наші партнери. Адже всі розуміють, що така агресія може торкнутися кожного. Тим більше, пропагандисти та деякі офіційні особи Росії вже неодноразово публічно натякали, що їхня країна готова скидати бомби і на інші держави, які підтримують Україну.

Але консенсус у парламентах країн-партнерів уже з'являється, опрацьовується ідея вжиття ефективних заходів із вилученням замороженого майна, поміщенням його до певного фонду, цільове призначення якого — допомога у відновленні України.

Йдеться про ініціативу міжнародного Договору про створення механізму відшкодування збитків, спецкомісії та фонду, щодо чого нині відбувається комунікація з партнерами на рівні Мін'юсту та МЗС?

Д. Л. За нашою інформацією, в Євросоюзі наразі опрацьовують такі рішення, однак поки що це лише проєкти.

Уперше ідея створення Фонду допомоги для України надійшла від Президента США та уряду Канади.

Ухвалення таких рішень — це завжди внутрішньодержавний процес тієї чи іншої країни або союзу країн, оскільки йдеться про арешт (замороження) активів і подальшу їх конфіскацію в рамках національних процедур, і лише потім можна говорити про переведення цих коштів в Україну.

Отже, йдеться про легалізацію процесу в країнах-партнерах. Можливо, цей процес буде і без кримінального розслідування, на підставі того факту, що активи, які вони заморозили, належить категорії осіб, які безпосередньо чи опосередковано причетні до воєнних злочинів та агресії РФ.

Ф. П. Важливий момент. Якщо ми говоримо про конфіскацію активів у рамках кримінального переслідування — до безпосередньої конфіскації активу необхідно зберегти його вартість. Це одна з головних функцій АРМА. Об'єкт має бути збережено, щоб було що конфіскувати. Наприклад, знайшли яхту. Якщо за нею не стежити, вона може потонути, згоріти, з неї можна винести дороге майно.

І ми наразі пропонуємо використовувати на території інших держав механізми збереження майна, які застосовуються в Україні, — управління ними або продаж.

АРМА створювали за аналогією з європейськими органами, які відповідають за збереження заарештованого майна. У хорватському кейсі ми намагаємось використати цей механізм та зберегти вартість яхти.

Так, ми ще не говоримо про конфіскацію — вона буде в рамках конкретного вироку за конкретним злочином для конкретної особи.

Тобто це різні історії — конфіскація майна у держави чи конфіскація майна у конкретного фігуранта кримінального провадження.

З'явилася інформація про те, що Держдума засекретила дані про нерухомість сенаторів. Це позначиться на розшуку та арешті активів?

Д. Л. Якраз найдорожче майно виявляють саме у сенаторів.

Не знаю, що саме вони засекретили, найімовірніше, просто прибрали інформацію з декларації, щоб вона не була публічно доступною.

Нам це особливо не завадить, оскільки ми працюємо безпосередньо із закордонними партнерами з розшуку активів.

Ф. П. Вони ж не можуть засекретити право власності за кордоном, можуть просто закрити інформацію у своїй країні для публічного користування, решта залишається прозорою. Зокрема, й архівні дані.

Український Task Force більше орієнтований на співпрацю із європейськими партнерами?

Д. Л. Загалом у питанні розшуку активів ми більше перебуваємо в кооперації з усіма західними партнерами. Від початку війни відстань між нами та нашими партнерами суттєво скоротилася, проміжок часу для відповіді на наш запит зменшився в рази. Якщо раніше це були тижні-дні, то зараз — години.

Тому що є бажання допомогти.

Що стосується східних країн, таких, наприклад, як Таїланд, Шрі-Ланка, ОАЕ, та сама Туреччина, то поки що ми в процесі налагодження взаємодії.

Пам'ятаєте історію з підсанкційним літаком, який прилетів до Шрі-Ланки? Нагадую, що на початку червня суд Коломбо за результатами розгляду скарги ірландської лізингової компанії ухвалив рішення про судову заборону стосовно російської компанії — відповідача (”Аерофлот”) на виліт літака Airbus A330. За кілька днів цей самий суд розглянув клопотання Генеральної прокуратури Шрі-Ланки та ухвалив рішення про призупинення дії наказу, який забороняє зазначеному літаку залишати Шрі-Ланку. Це дало змогу літаку полетіти назад до Росії.

Так от, навіть якщо ми щось виявимо в таких юрисдикціях, навряд чи зможемо заарештувати. Тому що країни, які мають близькі відносини з РФ, є у “своїй історії відносин”. Але як далі буде — покаже практика.

Також важливо зазначити, що ми працюємо не лише з Європолом, а й задіюємо механізми Євроюсту, на якому сконцентровані всі прокуратури ЄС. Тому коли нам потрібно встановити миттєвий контакт із тією чи іншою прокуратурою, ми, звісно ж, працюємо з Євроюстом.

Оскільки Європол і Євроюст розташовані в Гаазі і між ними також налагоджена хороша взаємодія, ми отримуємо інформацію дуже оперативно.

Тож можу сказати, що кооперація партнерів, спрямована на допомогу Україні, нині є досить ефективною.

Міжнародне право в нинішній ситуації погано працює і потрібна реконструкція, пошук нових підходів і важелів притягнення до відповідальності?

Д. Л. Я про це сказав вище. У такому винятковому випадку, коли одна країна є не просто агресором, а й, по суті, застосовує терористичні методи щодо іншої, міжнародне право виявилося безсилим і не готовим до такої ситуації.

Усе, що ми робили до 24 лютого, — це був один досвід. А зараз увесь світ став очевидцем того, що міжнародне право не може впоратися з подібною агресією.

Громадянин України, який постраждав від дій РФ, який утратив майно внаслідок агресії РФ, може розраховувати на те, що він отримає компенсацію? І коли це буде?

Д. Л. По-перше, кожен постраждалий українець, по-друге — український бізнес.

Багато юристів, які працюють в Україні, уже стурбовані цими питаннями. І всі ми чудово розуміємо, що якогось єдиного підходу до вирішення цієї проблеми на сьогодні немає.

Саме тому, щоб допомогти кожному українцеві, який опинився в такій ситуації, було створено єдиний портал warcrime.gov.ua, де ми просимо повідомляти не лише про вчинені злочини, а й те, чи стали ви очевидцем або постраждали самі від російської агресії.

На порталі “Дія” можна повідомити про пошкоджене або знищене майно внаслідок військової агресії РФ і пізніше отримати компенсацію.

Тобто держава акумулює інформацію, що дасть змогу в майбутньому суттєво систематизувати дані та згодом разом із міжнародними партнерами покласти це у законодавчу площину.

Усе одно рано чи пізно кожен громадянин України, який постраждав від агресії, матиме право пред'явити позов й отримати компенсацію — це однозначно.

Але важливо пам'ятати: перше — фіксування збитків, друге — оцінка збитків, лежатимуть в основі вимоги компенсації.

Отже дуже важливо, щоб кожен постраждалий максимально фіксував збитки. Багато людей втратили все, вони просто тікали. Зрозуміло, що людина, тікаючи від куль і ракет, не запросила експерта на місце злочину. Але фіксація все одно потрібна, щоб згодом у людини був законний спосіб пред'явити вимогу про відшкодування збитків. Як мінімум — фото, за можливості зберегти документи, що підтверджують право на майно та описують його характеристики. Найдоступніший і найшвидший спосіб — зафіксувати це все в “Дії”. Такі дії згодом дадуть змогу суттєво полегшити процес одержання компенсації.

Окрім того, на майнову компенсацію можуть розраховувати і ті особи, яким надано статус потерпілих у кримінальних провадженнях, пов’язаних з агресією РФ. Зокрема, громадяни України отримували такий процесуальний статус, коли надавали свідчення прокурорам на прикордонних пунктах пропуску, через які евакуювалися до Європи мільйони українців.

Така робота прокуратури була налагоджена с перших днів війни і дозволила не тільки визнати багатьох людей потерпілими, але й отримати від них важливі докази злочинів РФ.

Відшкодування збитків ви бачите в рамках національних судів?

Д. Л. Наразі немає однозначної відповіді, триває дискусія. Але тут важливо розділяти. Для фізичних осіб — держава має виробити єдиний консолідований і доступний усім механізм, для юридичних — це отримання рішень національних судів та їх подальша легалізація за кордоном, або через іноземні судові інституції. Але, звісно, важливим елементом є законодавче закріплення цього процесу на національному рівні. Крім того, має бути етап виконання рішень щодо компенсації збитків. А це вже залежатиме від законодавства країн, де буде заморожено активи держави-агресора.

Ф. П. Кримінальні, цивільні, адміністративні, українські, міжнародні — обиратимуть найбільш оптимальну модель. Найімовірніше, для якихось груп, кейсів, окремо для юридичних і окремо для фізичних осіб.

Великий бізнес, який постраждав від агресії РФ, може найняти собі юристів та спробувати відшкодувати збитки. А робота Task Force, прокуратури націлена на те, щоб допомогти кожному українцю, допомогти Україні як державі відшкодувати збитки.

Ще дуже важливою є громадянська позиція юристів у тих країнах, де ми шукаємо та конфіскуємо активи.

Ми вже знаємо про деякі компанії, які готові безкоштовно вести ці кейси. Поставлено завдання знайти в різних юрисдикціях ці компанії й максимально з ними взаємодіяти. Їхній юридичний досвід представлення інтересів потерпілих у країнах є неоціненним. З їхньою допомогою ми досягнемо кращих результатів.

Для цих юристів та компаній ідеться про іміджеву мотивацію допомогти Україні безкоштовно?

Ф. П. Скоріше це мікс. Так, для когось це імідж, а в керівництві деяких компаній є українці. Тут є і морально-етичний аспект — не можна наживатися на війні та чиємусь горі.