Путін почав реформу армії у розпал війни проти України. Навіщо він це робить

Із пропозицією реформувати Збройні сили Росії виступив у середу на розширеній колегії міністр оборони Сергій Шойгу. Путін сказав, що згоден із його ініціативами.

За рахунок чого російська влада розраховує провести військову реформу? Чому вона була потрібна саме зараз і чи вирішить вона проблеми російської армії, які розкрилися на війні в Україні?

• Питання перше і головне: де взяти ще 350 тисяч солдатів?

Можливі відповіді:

• можна провести в Росії нову мобілізацію;

• можна зарахувати на постійну військову службу мобілізованих першої хвилі;

• можна скасувати або відкласти звільнення в запас військовослужбовців-строковиків, що відслужили, організувати їхній добровільно-примусовий перехід на службу за контрактом, а потім поступово збільшити терміни проходження служби за призовом;

• можна зарахувати до штату російських збройних сил мобілізованих на окупованих територіях України, особливо підконтрольних Росії з 2014 року районів Донецької та Луганської областей;

• можна зарахувати до армійських лав і бійців різних добровольчих з'єднань, а також приватних військових структур. Тим більше, що вони й так виконують в Україні ті самі завдання, що й регулярна російська армія, і діють скоординовано.

Можуть спрацювати і всі перераховані вище заходи в комплексі. Справа у цифрах.

Кількість мобілізованих за вересневим указом Путіна достовірно оцінити неможливо. За його словами, вона склала 318 тисяч осіб, включно з добровольцями. У незалежних ЗМІ оцінка кількості мобілізованих була набагато вищою.

На строкову службу призивають 130-140 тисяч молодих росіян двічі на рік (навесні 2022 року призвали 134,5 тисячі). Кількість найманців і добровольців, за даними відкритих джерел, обчислюється кількома десятками тисяч.

На території окупованих Донецької та Луганської областей України мобілізацію проводять постійно з 2014 року. Їхнє загальне населення близько 3,5 млн осіб — це трохи більше, ніж одна Нижньогородська область Росії.

Таким чином, найбільш гарантовані способи поповнити чисельність російської армії — перший, другий та третій.

Автор фото MIKHAIL KLIMENTYEV/AFP

Питання друге: де взяти командирів нових підрозділів?

Попри проведену раніше реформу Сердюкова, спрямовану насамперед на скорочення другорядних структур, система управління в російській армії залишається радянською.

Насамперед це стосується управлінської ланки — радянської моделі формування підрозділів, відомої за принципом “три-чотири”.

Основу складає бойовий розрахунок — кулеметник або гранатометник із помічниками — другими номерами, снайпер з автоматником. Три-чотири розрахунки — це відділення, 7-8 людей, йому потрібний один командир, зазвичай сержант.

Три-чотири відділення — взвод, командир — офіцер, рідше прапорщик, замкомандира — прапорщик чи досвідчений сержант.

Три-чотири взводи — рота, командир та два заступники (один — по бойовій частині, другий — по роботі з особовим складом) — офіцери.

Три-чотири роти — батальйон, командир, начальник штабу та замкомандира — офіцери.

Три-чотири батальйони — полк тощо.

Таким чином, щоб командувати одним взводом, потрібні один офіцер та п'ять сержантів, для роти — шість офіцерів та 15 сержантів, для батальйону — 18 офіцерів та 45 сержантів.

Насправді командирів потрібно більше. По-перше, ми орієнтувалися на мінімум. По-друге, мірою укрупнення потрібно дедалі більше допоміжних підрозділів — інженерно-саперних, протитанкових, протиповітряних, мінометників, зв'язківців, розвідників, операторів БПЛА тощо.

“Оприлюднені плани формування нових з'єднань упираються у два важкі дефіцити. Перше — дефіцит командно-штабних кадрів для розсипу новостворених з'єднань і об'єднань. Здібних офіцерів і для наявних структур не вистачало завжди, не вистачає зараз і не вистачатиме завтра”, - пише російський військовий експерт Ілля Крамнік.

“Друге — дефіцит техніки. Ці з'єднання потрібно розгортати на тлі війни, яка продовжує жерти своє — і битими, і поламаними, і тими, що просто вислужили ресурс, і все це потрібно міняти або ремонтувати (а потім все одно міняти, але пізніше)”, — зазначає він.

На дефіцит навчених офіцерів і солдатів, а також бойової техніки та озброєння вказує і колишній польовий командир донецьких бойовиків, визнаний винним і заочно засуджений судом у Гаазі до довічного ув'язнення у справі катастрофи малазійського Боїнга Ігор Стрєлков (Гіркін).

“Вчора була бригада — а сьогодні вже дивізія! Гарно, а?!? І не треба ані великої кількості, ані маси додаткової бойової техніки... Роти перейменовуємо на батальйони, батальйони — на полки, полки — на бригади, бригади — на дивізію. ЗСУ негайно і без бою капітулюють, коли зрозуміють — яка сила їм протистоїть... І, що дуже важливо (злі язики підозрюють, що весь зміст цієї “реформи” полягає в даному нюансі) — у нас з'являється безліч нових генеральських посад”, — пише він.

Що пропонує Шойгу

• Створити два стратегічні територіальні об'єднання — Московський та Ленінградський військові округи.

• Сформувати три мотострілецькі дивізії, зокрема у складі загальновійськових об'єднань у окупованих Херсонській та Запорізькій областях, а також армійський корпус у Карелії.

• Переформувати сім мотострілецьких бригад у Західному, Центральному, Східному військових округах та на Північному флоті у мотострілецькі дивізії.

• Додатково сформувати дві десантно-штурмові дивізії ВДВ.

• Сформувати п'ять дивізій морської піхоти на базі наявних бригад Військово-Морського Флоту.

• Кожну загальновійськову та танкову армію забезпечити змішаною авіадивізією та бригадою армійської авіації чисельністю 80-100 бойових вертольотів.

• Додатково сформувати три управління авіаційних дивізій, вісім бомбардувальних авіаційних полків, один винищувальний авіаційний полк, шість бригад армійської авіації.

• Сформувати п'ять артилерійських дивізій військових округів та артилерійські бригади великої потужності на стратегічних напрямках.

• Сформувати три ремонтні заводи та посилити ремонтні підрозділи у військовій ланці.

• Поетапно підвищити вік призову громадян на строкову службу з 18 до 21 року, граничний — до 30 років.

• Довести чисельність Збройних сил до 1,5 млн військовослужбовців, зокрема військовослужбовців за контрактом — до 695 тисяч.

• 

• Автор фото GETTY IMAGES

Розмір має значення

Після розвалу Радянського Союзу російська армія як інструмент зовнішньої політики опинилася у складному становищі. Амбітне політичне завдання — готовність до протистояння з НАТО (разом із союзниками за Варшавським договором) — пішло в минуле, а величезний механізм збройних сил залишився, зазнавши при цьому розвалу разом з великою країною.

На початку 1988 року чисельність Збройних сил СРСР становила 4,2 млн осіб. До 2008 року чисельність армії становила 1,2 млн осіб. Тоді за міністра оборони Анатолія Сердюкова в Росії розпочалася військова реформа, покликана оптимізувати збройні сили під завдання, які здавалися тоді актуальними — боротьбу з тероризмом і врегулювання невеликих регіональних конфліктів.

В результаті армія скоротилася ще більше — у ній стало менше мільйона людей. Окрім того, змінилася система управління збройними силами. Замість системи “округ-армія-дивізія-полк” армія перейшла на компактнішу — “округ-армія-бригада”.

“Бригадний принцип” дозволив мати армію, в якій під певне невелике завдання можна було з бригад, як із цеглинок, зібрати необхідне армійське угруповання. Така система більше підходила до участі у невеликих регіональних конфліктах, ведення протипартизанських операцій.

У 2012 році за нового міністра оборони Сергія Шойгу російська армія почала відновлювати дивізії та армії.

Автор фото GETTY IMAGES

Ізраїльський військовий експерт Давид Гендельман в інтерв'ю ВВС сказав, що це у певному сенсі спрощує управління військами у великому конфлікті: “Для великої війни дивізії мають більше переваг перед бригадами саме щодо наявності більшої кількості власних різнорідних сил і засобів. Тому ми бачимо у програмі як створення нових дивізій, зокрема артилерійських, так і розгортання бригад у дивізії”.

“Плюс армійський корпус у Карелії через вступ Фінляндії та Швеції до НАТО, і нові округи для кращого поділу обов'язків та управління. Аналогічно і в авіації, зокрема армійській: всього не вистачає і треба більше, зокрема виділити для кожної армії змішану авіадивізію та бригаду армійської авіації”, — додав він.

Однак при укрупненні з'єднань з'являється ще одна управлінська ланка — замість однієї бригади виникнуть дивізія та полк, що ускладнить командування. Тим часом, як зазначали експерти, однією зі слабких сторін російської армії став довгий ланцюг командування на тлі організації управління військами по вертикалі, коли наказ віддається зверху і сходить до виконавця, що сильно затримує реакцію на події в оперативній обстановці.

Альтернативою цьому вважається система, коли перед невеликими з'єднаннями ставиться якесь загальне завдання, а способи його виконання вже обирає саме командування цієї бойової частини.

Якість та кількість

Давид Гендельман вважає, що російське керівництво намагається цією реформою впоратися швидше з проблемою нестачі військ, і тоді реформа цілком укладається в логіку його дій.

“Загалом сам по собі напрямок правильний. Якщо війна, крім якісних недоліків, показала кількісний брак сил і засобів, то треба нарощувати — але проблема в тому, що гладко було на папері. Для всіх цих нових з'єднань потрібно стільки матеріальної частини, що на найближчий період це виглядає нереальним за нинішніх темпів переходу оборонної промисловості на військові рейки й межує з мегаломанією”, — каже він.

Військова реформа була проведена не до кінця. Зокрема, у російській армії зберігся призов, хоча в логіці цих змін був очевидний остаточний перехід на професійні збройні сили. Присутність в армії і контрактників, і призовників стала проблемою.

У 2012 році за нового міністра Сергія Шойгу російська армія почала відновлювати дивізії та армії. Зрештою, брак досвідчених контрактників на тлі спроби зберегти загальну структуру армії обернувся недоукомплектованістю частин.

Американські військові експерти — старший науковий співробітник Інституту зовнішньополітичних досліджень Роб Лі та директор програми з вивчення Росії у CNA Майкл Кофман — у статті, опублікованій у журналі New Times у липні 2022 року, писали, що в результаті Росія отримала армію з надлишком військової техніки та гострою нестачею особового складу.

Давид Гендельман зазначає, що збільшення чисельності армії покликане виконати завдання поповнення нестачі й особового складу, й техніки: “Головна причина нарощування сил у цій програмі банальна в тому, що російсько-українська війна показала брак сил та засобів ЗС РФ для великомасштабної конвенційної війни. Тому всього треба більше, говорячи простими словами”.

Але це головна проблема Росії у цій війні, вважає експерт: вона поставила радянські цілі, не маючи радянських ресурсів. “Тому зараз хочуть наростити ці ресурси на ходу, наскільки це можливо. А на ходу такі речі йдуть з великим скрипом”.