Психологія Тимошенко допомогла Януковичу перемогти

І хоча позовну заяву Юлії Тимошенко щодо скасування результатів виборів наразі розглядає Вищий адміністративний суд України, вже сьогодні можна говорити про політичне майбутнє другої особи українського політикуму — чинного прем’єр-міністра.

Про варіанти розвитку подальших подій для Юлії Володимирівни та про політичну силу, очолювану нею, у прес-центрі “Главреду” говорили: директор політико-правових програм Центру Разумкова Юрій Якименко та президент аналітичного центру “Відкрита політика” Ігор Жданов.

Пропонуємо до вашої уваги вибрані фрагменти прес-конференції.

Поразка Тимошенко не матиме фатальних наслідків для її політичної кар’єри

Юрій Якименко: “Зрозуміло, що перемога на президентських виборах була б досягненням мети Юлії Тимошенко, але і поразка на цих виборах також не має якихось фатальних наслідків з точки зору її політичного майбутнього.

Яким би не було рішення Вищого адміністративного суду — чи будуть переглянуті результати президентських виборів, чи не будуть, — Юлія Тимошенко на цих виборах підтвердила рівень своєї значної суспільної підтримки, вона здобула 45% голосів, у більшості регіонів вона зайняла перше місце. Фактично це вже є стартовою площадкою, з якої можна продовжувати свою політичну діяльність за будь-яких умов”.

“Якщо ми подивимося на динаміку електоральних результатів, рівнів підтримки Юлії Тимошенко, то з 2002 року ми бачимо дуже значний прогрес. Результат БЮТ на виборах 2002 року був трошки більший за 7%. В 2006 році цей результат був вже 22%. У 2007 році — 31%. Результат на президентських виборах в 2010 році —— 45%.

Ця динаміка, в першу чергу, зумовлюється тим, що Юлії Тимошенко вдалося забезпечити для себе досить стабільне коло підтримки, стабільний електорат, електоральне ядро, яке, по суті, і визначає успіх її політичної сили на парламентських виборах і її персональний успіх на виборах президента України”.

Тимошенко не варто йти у відставку добровільно. Владну площадку можна використати для підготовки політичного майбутнього

Юрій Якименко: “Зараз ми маємо розглядати два варіанти політичного майбутнього: політичне майбутнє пов’язане з владою і політичне майбутнє, пов’язане з опозиційною діяльністю.

Розвиток подій і перспективи цього розвитку є досить невизначеними, тому що процеси коаліційного будівництва в парламенті ідуть, якісь сигнали до нас доходять, якість ініціативи політиками вносяться, але поки що формальна коаліція залишається. Відповідно, Юлія Тимошенко залишається на посаді прем’єр-міністра.

На мій погляд, для неї в цій ситуації недоречно було б добровільно залишати цю позицію і йти у відставку, до чого її закликають представники команди Віктора Януковича. Вона має зробити це в цілком легальний і легітимний спосіб — або Верховна Рада прийме резолюцію недовіри Кабінету Міністрів і тоді, відповідно, вона перейде в статус в.о. Або, якщо буде сформована нова коаліція, і відповідно, Кабінет Міністрів зміниться, зміниться і прем’єр-міністр.

Я думаю, що ця владна позиція дає їй можливість використовувати цю площадку для підготовки свого політичного майбутнього, яке, можливо, буде опозиційним. Це період, коли перед країною буде стояти дуже багато проблем соціально-економічного характеру, і новообраний президент країни зіштовхнеться з потребою реалізації своїх перевиборних обіцянок вже в короткий період. Тобто можна говорити і про підвищення соціальних стандартів, і взагалі про кроки стабілізації соціально-економічної ситуації. Він буде не в зручному становищі, оскільки не матиме свого уряду і не матиме можливості реалізації своїх передвиборчих обіцянок. В той же час, Юлія Тимошенко може продовжувати свою діяльність на посаді прем’єр-міністра і говорити про те, що криза подолана завдяки зусиллям цього уряду, і уряд готовий працювати далі”.

Якби не психологія лідера Юлії Володимирівни, в Україні був би інший президент

Ігор Жданов: “Не лише експерти, а й окремі члени команди Тимошенко на початку кризи — в кінці 2008 — на початку 2009 року пропонували їй здійснити такий крок. Я думаю, якщо б вона погодилася на такий крок, їй вдалося би в виграти президентські вибори.

Але треба розуміти психологію лідера, психологію Тимошенко. Такі пропозиції — не до Тимошенко. Вона на них ніколи не погодиться. Це для неї означає здатися в полон на милість переможця. В неї психологія зовсім інша — психологія лідера. Вона вважала, що в неї є певна відповідальність, вона повинна завершити цю каденцію, якщо взялася за цей прем’єрський гуж. Хоча з чисто меркантильної точки зору, я думаю, ситуація на сьогодні була б іншою”.

Юрій Якименко: “Якби Тимошенко була в статусі опозиційного лідера в період, коли Регіони приймали Закон про соціальні стандарти, в першу чергу, — тому що, за всіма соціологічними спостереженнями, цей чинник і зіграв для неї негативну роль, причому зіграв досить серйозно, — то такого можна було б уникнути. Дійсно, я думаю, що опозиція для неї все-таки більш природній стан. Там би вона могла показати себе як політик, можливо, ще більш переконливо, ніж зараз.

Але, зрозуміло, що такий крок треба було робити раніше, набагато раніше, щоб не складалося враження, що вона хоче уникнути відповідальності. І, очевидно, саме тому вона вирішила для себе залишатися на цій позиції, нести відповідальність, і якщо перемагати, то разом з цією відповідальністю, якщо погравати, то також разом з цією відповідальністю”.

Чотири слабких місця БЮТ

Юрій Якименко: “Очевидно, як тільки припиниться перебування в уряді, для БЮТ і Юлії Тимошенко персонально постане питання набуття нового політичного статусу, проходження до парламенту вже в якості лідера політичної сили. Тому, очевидно, БЮТ буде розраховувати на проведення дострокових виборів до Верховної Ради і не буде брати участь у формування коаліції з “регіонами”. Буде розраховувати на те, щоб трансформувати 45% підтримки на виборах президента у відчутний фракційний багаж вже в Верховній Раді нового скликання. Проміжним етапом для цього можуть бути вибори до органів місцевого самоврядування.

Коли ми говоримо про Блок Юлії Тимошенко, ми фактично маємо на увазі одну людину, яка формує обличчя цього блоку, цієї політичної сили, її ідеологію. Проблема у відсутності чітких програмно-ідеологічних засад, з яких можна було б здійснювати критику дій опонента і мати крім форми ще і зміст. Ми спостерігали певні ідеологічні хитання БЮТ у різні етапи, починаючи з 2002 року. Була і спроба апробувати соціал-демократичну ідеологію, потім відбувся поворот в правий бік. Контакт з Європейською народною партією, яка належить до числа правих партії.

Поки ідеологія цієї політичної сили на майбутнє є невизначеною. Це одне з слабких місць.

Друге слабке місце — це питання команди, тих людей, які стоять за і поруч з Юлією Тимошенко, які готові брати на себе ті негативи, які за відсутності цієї команди спрямовуються прямо на неї.

Третій з цих чинників — присутність у складі цієї політичної сили на різних рівнях тих осіб, які її дискредитують. Справа Лозинського. Можливо, людей з негативом такого рівня в БЮТ більше немає, але що стосується взагалі партійних лав, то це, я думаю, проблема, тому що такі значні електоральні бурхливі успіхи 2006, 2007 років сприяли тому, що багато людей попадали туди, так би мовити, не зовсім за критеріями їх морально-політичних достоїнств чи переваг. Це, на мій погляд, найбільші виклики, які можуть бути перед Блоком Юлії Тимошенко і перед нею як лідером.

Ще один чинник — посилення конкуренції серед тих політичних сил, які не підтримують нинішню Партію регіонів і не будуть підтримувати новообраного президента. Такими конкурентами будуть політичні сили, які очолюють Сергій Тігіпко і Арсеній Ясенюк. Тобто проблема електоральної конкуренції залишається. І для БЮТ буде стояти завдання — постійно підтверджувати свій статус головної опозиційної сили тепер уже до новообраного президента, і свій статус ядра політичної системи, до якого тягнуться інші дрібніші політичні сили”.

Партія регіонів створює додаткові сумніви у легітимності обрання свого кандидата

Ігор Жданов: “Сам позов у ВАСУ досить аргументований — там дійсно попрацювали висококваліфіковані юристи, є багато посилань на чинне законодавство, на Конституцію, на рішення Європейського суду з прав людини, на кодекси виборчих практик…

В мотивувальній базі мене вразило те, що в державному реєстрі у нас одна цифра виборців, а до списків виборців внесено чомусь на 292 тисячі чоловік більше, особливо це стосувалося південних і східних областей України. Звідки взялися ці майже триста тисяч виборців? Відома історія із рішенням ЦВК, коли скриньку замість трьох осіб можна супроводжувати двом особам, хоча закон прямо говорить, що це мають бути три члени комісії.

Партія регіонів з точки зору суспільної думки діє абсолютно неправильно, оскільки вона створює додаткові сумніви у легітимності обрання свого кандидата на посаду президента.

Яким буде рішення суду? Не хотів би коментувати, тому що це може сприйматися як тиск на суд, але зрозуміло, що суд буде керуватися не лише правовими, а ще й політичними мотивами у своєму рішенні.

Якщо Віктор Федорович все ж таки буде обраний на посаду президента, відбудеться інавгурація, у нас вперше буде президент, який не набрав 50% + 1 голос на виборах. Це буде президент, який програв у 17 регіонах України, це буде президент, розрив якого з його конкурентом складає всього 3,5%. Зрозуміло, що він буде відчувати брак суспільної легітимності”.

Юрій Якименко: “Позов до Вищого адміністративного суду окрім, власне, прямого свого призначення — оскарження результатів виборів, які підбила ЦВК — має політичне значення. Він є елементом морального-політичного тиску на команду новообраного президента, щоб довести обмежену легітимність результатів цих виборів і від початку підірвати позиції свого головного опонента на цих виборах”.

Якщо Юлію Володимирівну призначити директором ЖЕКу, то цей ЖЕК стане головним органом влади в країні

Ігор Жданов: “На сьогодні Юлія Володимирівна, попри те, що вона не досягнула головної мети — перемоги на президентських виборах — забезпечила собі достатню суспільну легітимацію. Сьогодні фактично вона є головним політичним лідером для західних і частково центральних областей України”.

“Якщо Юлія Тимошенко навіть залишиться на посаді прем’єр-міністра, я думаю, в будь-якому випадку у неї буде серйозний конфлікт з Віктором Федоровичем — не лише тому, що Конституція провокує такий конфлікт. Але й тому, що будуть деякі речі, де вони абсолютно несумісні: наприклад, з питань газотранспортного консорціуму, входження до Єдиного економічного простору чи входження до митного простору, який створений Росією, Казахстаном і Білоруссю, впровадження другої державної мови.

Якщо ж вона перейде в опозицію, то я думаю, що для неї це теж буде не найгірший варіант. По-перше, оновиться команда, яка в неї є. Говорять, що вона буде поза парламентської трибуни.? Я пам’ятаю 2005 рік, коли Тимошенко була відставлена з посади прем’єр-міністра, не була народним депутатом. Йшла погоджувальна фракція, сиділи керівники фракцій, керівники комітетів. Заходить Юлія Володимирівна у статусі колишнього прем’єр-міністра і не діючого народного депутата і виступає від імені фракції БЮТ на засіданні погоджувальної ради.

Старий жарт, який, здається, розповідав Дмитро Видрін: якщо Юлію Володимирівну призначити директором ЖЕКу №100, то цей ЖЕК стане головним органом влади в країні. Частково цей жарт справджується”.