Про Януковича, Азарова та мито на російський вазелін

Не так давно в ході “Ялтинської європейської стратегії” перший віце-прем’єр Андрій Клюєв заявив, що Україна готова підписати угоду про зону вільної торгівлі, проте постійні відтермінування викликають сумніви про здатність СНД її створити.

“Мені цікаво, чи буде цю угоду колись підписано. Я думаю, навряд чи”, — він сказав “Радіо Свобода”, мабуть переконуючи сам себе. Але євросимпатик Клюєв грубо помилився.

***

Напередодні транзитного прольоту Януковича над брюссельським “гніздом зозулі” в напрямку кубинського Гвантанамо, сталося нечуване диво. Азаров від імені України підписав договір про зону вільної торгівлі в рамках СНД. До Азарова приєдналися прем’єр-міністри країн, які раніше ратифікували статут СНД. Договір не був підписаний лише прем’єрами, що вміють рахувати та за релігіозними принципами бережуться від спиртного, а саме з Азербайджану, Туркменістану та Узбекистану.

***

Якщо від імені демократичної країни украдається міжнародний договір, то, як мінімум, його ключові позиції мають стати предметом попередньої загальної дискусії. Але Азаров еволюціонує. Якщо в 2004 році він прилюдно брехав з трибуни Верховної Ради, що мовляв проект ЄЕП не призводить до звуження суверенітету України, то зараз він “заматерел”, бо прийняв рішення від імені держави тишком-нишком, без зайвого розголосу підписати провальний договір.

***

З 18 жовтня, коли був підписаний договір про ЗВТ та додатки до нього, їхні тексти залишаються досі неопублікованими. Вчора я звернувся до своїх російських друзів, мовляв знайдіть ото, що було підписано Азаровим. Найдіть додатки, бо в подробицях нітиться диявол. Завдячуючи друзям, Ви можете ознайомитися зі змістом Договору про ЗВТ в рамках СНД та додатків.

Азаров підписав договір про вільну торгівлю намірене або може помилково за скудністю своїх економічних та юридичних знань. Фактично, Азаров став таким собі ексгуматором недіючих норм раніше укладених договорів. Справа в тому, що режим вільної торгівлі між Україною та Російською Федерацією був вперше впровадженим “Угодою між Урядом України та Російської Федерації про вільну торгівлю” від 23 червня 1993 року.

На той час конституційні правила наших країн не передбачали парламентської ратифікації такого роду угод. Незважаючи на подальші зміни конституцій наших країн, ця міжурядова угода ніколи не була визнаною нікчемною або скасованою. Поспіль 15 квітня 1994 року був укладений багатосторонній “Договір про створення зони вільної торгівлі у рамках Співдружності Незалежних Держав”, підписаний, у тому числі, Україною і Російською Федерацією.

На момент набрання чинности Договір не підлягав ратифікації. Але після прийняття Конституції України зразку 1996 року виникло питання про його легітимність. Тому Рада ратифікувала цей Договір, який набрав повновісної правоздібності з 15 грудня 1999 року.

Натомість, Федеральні збори РФ досі не ратифікували багатосторонній Договір 1994 року, отже у відносинах між нашими країнами діють норми двохстороннього договору про вільну торгівлю зразка 1993 року.

Виникає риторичне питання: чи діють після підпису Азарова норми договору з Росією 1993 року та договору в рамках СНД 1994 року? Якщо ні (що очевидно), то з якого моменту Україна має згідно з нормами СОТ застосувати повний набір мит для торгівлі з РФ та іншими країнами СНД?

***

Якщо буде доведене, що Азаров намірене підписав договір про вільну торгівлю, перебуваючи у здравому розумі, то йому світить обвинувачення мінімум за трьома статтями Кримінального кодексу України, а саме за статтею 364 “Зловживання владою або службовим становищем”, статтею 365 “Перевищення влади або службових повноважень” та статтею 367 “Службова недбалість”. З цього приводу буде подана відповідна заява про скоєння злочину цим випадковим чиновником.

***

Суть режиму вільної торгівлі полягає у скасуванні будь-яких тарифних та нетарифних (кількісних і якісних) обмежень в міжнародній торгівлі. При укладенні договору про вільну торгівлю сторони можуть домовитися про тимчасові винятки, але з чітким графіком їхнього подальшого скасування. Такі винятки не можуть призводити до явних переваг однієї із сторін договору, оскільки тоді втрачається сенс вільної торгівлі.

***

Азаров погодився на явно провальні для України умови. По-перше, вводяться асиметричні обмеження по імпорту. Припустимо, будь-який цукор українського походження буде оподатковуватися при імпорті в Молдову за ставкою 75%, а цукор з Молдови — лише за 50%, а в інші країни СНД — за фіксованою ставкою імпортного мита в 340 доларів США, незалежно від цінової кон’юнктури. По суті, Азаров погодив заборонне мито для поставки українського цукру в країни СНД та легалізував контрабанду з Приднестрів’я.

Або українська горілка оподатковуватиметься при ввезенні до Казахстану в розмірі 2 євро за літр, але імпорт казахського алкоголю в Україну буде йти без податків та сертифікатів походження — отож нап'ємося “української горілки з перцем” розливу Уйгурського автономного округу Китаю, з яким Казахстан має спрощений митний прикордонний режим.

Росія також висунула “скромний” перелік вилучень по імпорту по всіх країнах СНД на чотирьох аркушах убористого шрифту.

***

Але найбільшою прикрістю для України стала легалізація вилучень з режиму експорту. Справа в тому, що згідно з угодою про вільну торгівлю 1993 року взагалі не передбачалося застосування будь-яких експортних мит. Тобто теоретично Україна могла звернутися до незалежного арбітражу і відсудити право купувати російський газ і нафту без експортних мит або повернути всі мита, сплачені починаючи з 1994 року. Тепер експортні мита легалізовані. Зверніть увагу на їхній перелік на 32 сторінках.

Між іншим, не зважаючи на преамбульне посилання на правила СОТ, застосування експортних мит в таких обсягах і в таких розмірах грубо суперечить базовим принципам ГАТТ, за якими власне діє СОТ.

***

По відношенню до України встановлюється особливий спосіб визначення експортних мит на вуглеводні, який відрізняється від загального. Наприклад, при експорті природного газу для всіх споживачів РФ та Казахстан встановили 30% мито, але виключно для України таке мито буде встановлюватися за “спеціальною формулою”, без пояснень про що йде мова.

***

Поглиблюється асиметрія між оподаткуванням українського експорту (в нас лише 2 позиції — насіння соняшника і брухт металів), та припустимо, експорту з РФ (71 позиція, включаючи крім нафти, газу, металів, лісу тощо, як не парадоксально хутряні шапки та шуби). Принцип встановлення ставок російського експортного мита є окремою піснею.

***

Значно обмежуються права громадян та компаній на справедливий суд. Якщо раніше для вирішення міжнародного спору можна було звернутися до арбітражу, що діє під юрисдикцією третьої країни, то зараз — або до “Економічного суду СНД”, такого собі підрозділу Бахманського суду Москви, аналогу Печерського в Києві, або до арбітражу, який знаходиться в Санкт-Петербурзі і діє згідно з нормами міжнародного публічного права (не написано якої юрисдикції), отже за відомою домінантою прецедентного права — за правом країни розташування (як Стокгольмський арбітраж діє за замовченням за правом Швеції).

***

Дратівливим стає мовне питання. В ЄС робочими мовами вважаються мови всіх без винятку країн — членів. Крім того, арабська мова асоційованих членів з північної Африки теж вважається робочою мовою ЄС. Якби Україну в цей четвер так включили до родини ЄС, то назавтра чиновники Євросоюзу мали би клопіт з тим, як розмовляти українською мовою з нашими делегаціями.

Нажаль, єдиною робочою мовою згідно з підписаним Азаровим договором про вільну торгівлю в рамках СНД є російська. Скажете — заради Бога, українці освічений народ. Але саме по собі це свідчить про дух такого договору. Показує, кому угода потрібна, хто є генератором.

***

Висновок.

Питання 1. Чи треба Україні вступати до зони вільної торгівлі з країнами СНД? Відповідь: Україні треба бути членом будь-яких зон вільної торгівлі, якщо це вигідно Україні. Стосовно країн СНД Україна має брати участь у вільній торгівлі, якщо відсутні будь-які винятки та обмеження, у тому числі встановлені РФ або Казахстаном на експорт їхніх енергетичних продуктів.

Питання 2. Чи укладення договору про зону вільної торгівлі з країнами СНД унеможливлює укладення відповідної угоди з ЄС? Відповідь: у жодному разі, якщо їхні норми не суперечать правилам СОТ. Тому заяви екс-президента Ющенко з цього приводу свідчать про необізнаність такої особи в питаннях міжнародної торгівлі.

Питання 3. Чи покращиться торгова ситуація після укладення договору про зону вільної торгівлі з країнами СНД? Відповідь: ні, тільки погіршиться, оскільки (а) легалізовано асиметричне застосування експортних мит, (б) зникає можливість маневру для двохсторонніх переговорів (в) арбітраж де-факто підпадає під юрисдикцію РФ; (г) упущена можливість відстоювання економічних інтересів України.

Питання 4. Чи діяв прем’єр—міністр Азаров у межах відведених йому повноважень? Відповідь: ні. Цей громадянин порушив мінімум три статті Кримінального кодексу України. Азаров фактично здав економічні інтереси України, погодившись на диктат РФ. Якщо буде доведено, що Азаров працював під диктовку інших країн, то на старість отримає більш серйозне кримінальне звинувачення.

На цьому моя замітка закінчується. Ледве не забув про вазелін. За кодом 271210 “Вазелін” при поставці в Україну РФ установлює спеціальну ставку за “особливою формулою”. Мабуть така формула залежить від того, якою стороною повернеться Янукович до братського російського народу.

Сергій ТЕРЬОХІН, депутат від БЮТ