Премія чи розтрата
Колишній голова НАК “Нафтогаз України” Андрій Коболєв підозрюється у заволодінні більш як 229 мільйонів гривень. Про це повідомляє пресслужба Національного антикорупційного бюро України (НАБУ).
“19 січня 2023 року НАБУ і САП (Спеціалізована антикорупційна прокуратура) повідомили колишньому голові правління НАК “Нафтогаз України” про підозру у заволодінні у 2018 році понад 229 мільйонів гривень. Дії особи кваліфікували за частиною 5 статті 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем)”, — йдеться у повідомленні.
Мова про премію, яку Коболєв у травні 2018 року виписав собі за перемогу “Нафтогазу” над російським “Газпромом” у Стокгольмському арбітражі.
“...йому виплатили майже 261 мільйон гривень (еквівалент 10 мільйонів доларів США) за екстраординарні досягнення... Ця сума суттєво перевищувала нормативно визначені розміри таких виплат (37,48 мільйона гривень). До того ж за ті ж самі досягнення екскерівникові компанії виплатили премію й у 2017 році у 12,49 мільйона гривень. Загалом упродовж 2018 року підозрюваному, як вважає слідство, незаконно виплатили коштом компанії понад 229,25 мільйона гривень (різниця між фактично виплаченою премією і максимально допустимим її розміром)”, — повідомили у НАБУ.
У пресреліз антикорупційного відомства не називається ім'я Андрія Коболєва (що є загальноприйнятою практикою), проте наведені в тексті дані не залишають сумнівів у тому, що йдеться саме про нього.
Крім того, на це повідомлення відреагував сам Коболєв, що є лише додатковим підтвердженням того, що підозра стосується його.
“Короткий коментар щодо новин про підозру. Розуміючи, що відбувається її підготовка, коли перебував за кордоном, відразу повернувся в Україну, щоб не давати привід для звинувачень, що я кудись втік чи ховаюсь. Цього точно робити не збираюсь, а збираюсь доводити свою правоту”, — написав він у Facebook.
Стокгольмський синдром
Нагадаємо, Стокгольмський арбітраж розглядав дві суперечки між “Нафтогазом” та “Газпромом”. Перша справа стосувалася постачання газу в Україну за контрактом, який діяв у 2009-2019 роках, друга — транзиту російського газу українською територією до Європи в частині компенсації за непоставлені (а отже, неоплачені) обсяги газу.
У 2017 році після того, як арбітраж у першій справі ухвалив рішення на користь України, вісім членів правління “Нафтогазу” отримали за це премії (якраз тоді Коболєва преміювали на 12,49 мільйона гривень).
Після завершення слухання транзитної суперечки, яка у 2018 році також вирішилася на нашу користь, наглядова рада “Нафтогазу” вирішила повторно преміювати топменеджмент компанії. Загальна сума виплат мала скласти 1% від виграшу в Стокгольмі. За другою суперечкою “Нафтогаз” виграв у “Газпрому” 4,6 мільярда доларів, таким чином преміальний фонд було встановлено у розмірі 46 мільйонів доларів.
Слід зауважити, що історія з преміями у “Нафтогазі” викликала скандал практично одразу, як про неї стало відомо. При цьому багато кого обурив не сам факт виплати премій, а їхній розмір, а також те, що їх, по суті, виплатили двічі.
Крім того, топменеджер НАК “забули” про один нюанс — за підсумками двох справ, розглянутих у Стокгольмському арбітражі, “Газпром” мав виплатити (і виплатив) “Нафтогазу” не 4,6 мільярда доларів, а 2,56 мільярда доларів. Тоді як премія, нагадаємо, розраховувалася від суми 4,6 мільярда доларів.
Розмір має значення
Проте підозра Андрію Коболєву за кримінальною статтею (частина 5 якої передбачає максимальний термін до 12 років позбавлення волі), викликає питання.
Керівник аналітичного напрямку мережі “АНТС” Ілля Несходовський нагадав, що при призначенні Коболєва главою “Нафтогазу” Кабінет міністрів уклав з ним контракт, у якому, серед іншого, передбачалася винагорода у разі виграшу міжнародного арбітражу у “Газпрому”.
“Обговорювалося, що сума винагороди становитиме певний відсоток від стягнутих з “Газпрому” коштів. Тож 10 мільйонів доларів, які отримав Коболєв, — не довільна сума, визначена ним самим, а належна йому за контрактом премія”, — сказав експерт у коментарі “Апострофу”.
Редактор сайту “Наші гроші” Юрій Ніколов також вважає абсолютно адекватним розмір винагороди, виплаченої Андрію Коболєву.
“Чудово відомо (і ми неодноразово бачили такі приклади), що керівник “Нафтогазу” міг для вигляду ініціювати позов до Росії, а потім дуже легко його провалити. Існує безліч юридичних методів для такого саботажу: якийсь папірець не вчасно поданий, юрист запізнився на засідання тощо, — розповів Ніколов у розмові з виданням.- Тому можна говорити, що саме активна позиція тодішнього керівництва “Нафтогазу”, його грамотна робота, допомогли Україні отримати 2 мільярди доларів (2,56 мільярда доларів — “Апостроф “) — величезну на той час суму, яка становила кілька відсотків від державного бюджету країни”.
Один за всіх
До речі, премію отримав не лише Андрій Коболєв, а й інші колишні керівники “Нафтогазу”. Зокрема, найближчий на той час його соратник Юрій Вітренко, який тоді обіймав посаду виконавчого директора НАК. Розмір його винагороди становив близько 4 мільйонів доларів в еквіваленті. Після звільнення з “Нафтогазу” Вітренко, який пізніше повернувся до компанії, але вже на посаду керівника, через суд домагався від НАК виплати премії в повному розмірі та, зрештою, отримав її, щоправда, облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП).
Фото: сторінка Юрія Вітренка у Facebook
Однак Вітренку про жодні підозри у зв'язку з премією не повідомляють. Поки що, принаймні.
І тут на передній план виходять юридичні моменти.
Річ у тім, що дійсно існують нормативні документи, що обмежують розмір винагороди для держслужбовців. “А виплачені премії суттєво перевищували цей норматив, — зазначив Ілля Несходовський. — Крім того, суму премій не було передбачено фінансовим планом “Нафтогазу”, який затверджується Кабінетом міністрів”.
Кабмін тоді відмовився затвердити мільйонні премії членам правління “Нафтогазу”, а тому Андрій Коболєв як голова компанії сам ухвалив таке рішення, керуючись при цьому положеннями свого контракту.
“Насправді премію тоді отримав не лише Андрій Коболєв. Було заохочено близько десяти осіб, включаючи його заступника Юрія Вітренка. Але претензії сьогодні пред'являються лише Коболєву, бо під наказом про преміювання стоїть його підпис. Тобто, на відміну від решти отримувачів, він нагородив сам себе. Якби наказ був підписаний кимось іншим, до Коболєва не могло б виникнути претензій”, — каже Юрій Ніколов.
