Питання конфіскації активів РФ не в юридичній площині, а радше в політичній — заступник керівника ОП Мудра

- Перш за все, хотів привітати вас із ратифікацією Римського статуту. Всі експерти вказують, що ваша роль у цьому процесі була дуже вагомою.

— Я б сказала, що я фіналізувала зусилля 24 років усіх дотичних стейкхолдерів, органів влади, правоохоронних органів, громадянського суспільства, правників та експертів — сконсолідувала їх для роботи над законопроєктом, який президент вніс до парламенту.

— Парламент швидко прийняв цей документ, а президент швидко підписав. Які перші результати та найближчі наступні кроки? Коли Україна може претендувати на появу свого представника в Міжнародному кримінальному суді (МКС)?

— По-перше, я хочу сказати, що ми виконали ключове євроінтеграційне зобов'язання України, а також вимогу кількох безпекових угод. Це значно посилить Україну на дипломатичному рівні й надасть нам ще один аргумент, аби вимагати від партнерів виконання своїх зобов'язань про притягнення російських злочинців до відповідальності. І цей крок вже привітали наші ключові партнери.

Також вкрай важливо, що ми будемо долучені до роботи світового органу правосуддя й матимемо можливість впливати на пріоритизацію питання України в МКС. Завдяки залученню України до МКС нам вдасться збільшити ефективність його роботи, притягати російських громадян до відповідальності. На сьогодні, нагадаю, вже є шість ордерів на арешт Путіна й російської верхівки.

- Що дасть участь України в МКС?

— Насамперед, це дозволить пришвидшити розгляд поточних справ та відкрити нові, адже вони стосуватимуться вже військового керівництва за злочин проти людяності. Це можливість забезпечити справедливе покарання для всіх російських злочинців.

Тобто до сьогодні ми мали обов'язки, але не мали прав. Із ратифікацією Римського статуту ми отримуємо права. Україна нарешті зможе брати повноцінну участь в Асамблеї МКС (орган, що здійснює адміністративний нагляд за діяльністю суду, а також є його законодавчим органом — ІФ-У) і, відповідно, впливати на формування політики МКС, впливати на розробку змін до Римського статуту, що є ключовими для нас у питанні захисту військових, затверджувати розподіл бюджету МКС з метою забезпечення належного розслідування російських злочинів на території України.

Окрім того, це дає право висувати свого кандидата на посаду в суді та брати участь у виборах судді та інших виборних посад, наприклад, прокурора МКС. До речі, хочу зазначити, що вибір судді відбуватиметься вже в 2026 році, і Україна зможе надати свою кандидатуру.

Також варто зазначити, що повноцінна участь України в МКС дає можливість доступу постраждалим від російської агресії до так званого цільового фонду Міжнародного кримінального суду для потерпілих і підвищує шанси отримання компенсацій для потерпілих від російських злочинів.

Що ще нам потрібно зробити — це внести відповідні зміни до Кримінального кодексу, адже ми прийняли закон про ратифікацію Римського статуту, але сама ратифікація набирає чинності разом із вступом в силу імплементаційного закону. Тому наступний крок — це адаптація нашого законодавства під вимоги Римського статуту: Офіс президента подав законопроект про адаптацію Римського статуту до національного законодавства. Розгляд цих змін планується орієнтовно у вересні.

Слід відзначити, що внести зміни до Кримінального кодексу потрібно таким чином, щоб не зашкодити процесам, які тривають в Україні впродовж двох з половиною років — відкрито 135 проваджень із розслідування воєнних злочинів в Україні. Тому ми пропонуємо базовий імплементаційний пакет, який вводить злочин проти людяності, бо на сьогодні в нашому законодавстві такого злочину не передбачено. Це дозволить притягати до відповідальності російський військовий командний склад, що наразі неможливо.

Одразу після прийняття цього базового пакету ми розпочнемо роботу над повноцінною імплементацією. І до обговорення в цьому напрямку ми залучаємо усіх стейкхолдерів: слідчих, прокурорів, суддів, правових експертів, правозахисників, міжнародних експертів. Це повноцінна робота, яка триватиме ще якийсь час.

- Навіщо в законі про ратифікацію передбачено перехідний період? Це тому, що побоювання опонентів небезпідставні?

— Я та мої колеги в коментарях пояснювали, чому ці побоювання не мають юридичного підґрунтя, оскільки юрисдикцію МКС Україна визнала у повному обсязі ще з 21 листопада 2013 року. Зробила вона це двома заявами 2014-2015 року, прийнятими Верховною Радою, тому жодних обмежень в юрисдикції МКС на території України та щодо громадян України не було. Таким чином, жодних нових ризиків з ратифікацією Римського статуту для наших військових не виникло.

В чому полягала проблема? У відсутності відповідної комунікації та роз'яснювальної роботи. Я долучилася до Офісу (президента) в квітні цього року, і ми з травня активно комунікували з військовими і пояснювали, чому ці побоювання не мають юридичного підґрунтя. Відповідну комунікацію відпрацювали і в Верховній Раді. Але щоб уже максимально зафіксувати те, що наші військові знаходяться поза ризиком притягнення до відповідальності, ми й зробили заяву, посилаючись на статтю 124 Римського статуту, якою забезпечили впродовж семи років з моменту ратифікації нерозповсюдження юрисдикції МКС на вчинення воєнних злочинів нашими громадянами. До цього часу такого застереження не було, юрисдикція була повна, наші громадяни могли бути притягненими до відповідальності.

Проте дуже важливо було роз'яснювати суспільству, що МКС не може це робити просто на підставі заяви від когось. МКС є компліментарним механізмом: він може здійснювати розслідування, притягати до відповідальності виключно в тому випадку, якщо Україна неспроможна, не хоче, не може самостійно розслідувати воєнні злочини. Але реальна ситуація щодо роботи правоохоронних органів України зовсім інша: на сьогодні 135 тисяч проваджень щодо воєнних злочинів, є також провадження щодо українських громадян. Тому говорити, що Україна не може або не хоче це робити, некоректно й неправильно. І про це також зазначають партнери, а також дають високу оцінку роботі правоохоронних органів України.

— На якому етапі практична реалізація рішення G7 щодо виділення Україні $50 млрд за рахунок доходів від заморожених російських активів? Яку роль в цій операції відіграє Україна?

— Наразі цей процес знаходиться на стадії активного узгодження між країнами G7. Ми чули в Італії в червні 2024 року політичну заяву лідерів країн, які досягли принципової угоди про виділення Києву $50 мільярдів коштом прибутків від заморожених російських активів. Якусь частину прогнозують надати до кінця 2024 року.

В липні була нарада міністрів фінансів країн “Великої Сімки”, де міністр фінансів США Джанет Єллен заявила, що надання кредиту Україні планують узгодити до жовтня 2024 року. За її словами, тоді переговори тривали конструктивно.

Наскільки нам відомо, Єврокомісія працює над законодавчою пропозицією щодо використання доходів від заблокованих російських активів. Навіть були заяви глави дипломатії ЄС Джозефа Борреля на прес-конференції за підсумками зустрічі міністрів закордонних справ країн Євросоюзу в липні. І було оголошено, що на початку серпня Київ отримає EUR1,4 млрд від Європи в рамках першого траншу з доходів.

Для США залишається принциповим отримання від Європи гарантії щодо тривалої заморозки російських активів. Для цього буде потрібне оновлення санкційного законодавства Євросоюзу.

Ми не беремо безпосередньої участі в переговорах, але ми постійно комунікуємо з партнерами щодо принципових для нас моментів. Їх кілька. Перший — Україна має отримати не кредит, а грант. Друге — це не має бути альтернативою повній конфіскації. Тобто це проміжний крок, який необхідний країні, і ми за нього вдячні, але це жодним чином не альтернатива повній конфіскації. І третє — Україна вирішує, куди ці кошти мають йти, в тому числі Україна повинна мати можливість використати ці кошти на військові цілі, а не тільки гуманітарні, не тільки на покриття дефіциту бюджету. Ці три основні умови Україна озвучила, й вони начебто були взяті до уваги.

Ще раз — це пришвидшення отримання грошей, які нам конче необхідні будуть в 2025 році. Але, отримуючи ці кошти, ми не забуваємо про конфіскацію російських активів і продовжуємо працювати в цьому напрямку.

- Наскільки я розумію, для обґрунтування конфіскації російських активів Україна просуває доктрину контрзаходів. Наскільки вона стала домінуючою серед наших партнерів, на території яких заморожені російські гроші?

— Так, доктрина контрзаходів стала домінуючою серед наших партнерів. Особливо після прийняття США законодавства Repo (Rebuilding Economic Prosperity and Opportunity), в основу якого покладено контрзаходи.

Питання тут не в юридичній площині, а радше в політичній. З юридичної точки зору, на нашу думку, все максимально чітко: 12 провідних світових юристів-міжнародників з усіх куточків світу — не тільки європейські та американські, але й Півдня, з Азії — ще в лютому 2024 року опублікували відкритий лист і розіслали на партнерів детальний юридичний меморандум, в якому переконливо пояснюється можливість спрямування російських активів до міжнародного компенсаційного механізму як контрзахід згідно з міжнародним правом. І це підтримує, нагадаю, експерт-доповідач Європарламенту щодо Росії Андріус Кубілюс. В рамках інструменту контрзаходів ЄС може конфіскувати всі заморожені активи й використати їх для підтримки та військової допомоги Україні. Багато євродепутатів наполягають на необхідності конфіскації усіх $300 млрд російських активів для підтримки України, а не лише надприбутків. І представники різних політичних груп висловлюються на підтримку такого підходу, що відображено у відповідних резолюціях ПАРЄ.

Тож справа не в правовій визначеності, а винятково в політичних страхах окремих країн, які досі оглядаються на міфічні червоні лінії Росії й намагаються керувати ескалацією. Досі є скептики, які заявляють, що конфіскація російських активів призведе до негативних наслідків. Але насправді не існує жодних підстав вважати, що острахи деяких наших партнерів виправдані. Ми сподіваємось, що зможемо переконати наших партнерів зробити правильний крок і передати заморожені російські активи до міжнародного компенсаційного механізму. Це довга й досить складна робота, вона триває.

- Я правильно розумію, що йдеться про передачу цих активів саме до міжнародного компенсаційного механізму?

— Так, саме до міжнародного компенсаційного механізму, адже ми розуміємо, що просто передати активи Україні, на жаль, партнери не погодяться, це складно юридично обґрунтувати.

Але коли глобальна спільнота створить глобальний механізм, який визначатиме суму збитків від Росії й видаватиме рішення про стягнення цих збитків з Росії, то передача російських активів буде свого роду примусовим виконанням рішень компенсаційної комісії за рахунок активів Російської Федерації. Тобто норми міжнародного права досить чітко створили основу для того, щоб змусити в примусовому порядку Росію виконати своє міжнародне зобов'язання та виплатити компенсації.

- Йдеться тільки про суверенні російські активи, чи доктрину контрзаходів можна розповсюдити й на державні російські компанії, можливо, навіть на тих російських олігархів, які особисто підтримували агресію проти України? Так, як Мінюст аргументує свої справи до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) щодо стягнення в дохід держави активів росіян?

— Державні кошти, активи державних компаній і майно російських олігархів — це три типи активів, кожен з яких регулюється абсолютно іншим законодавством та іншими правовими обґрунтуваннями. В рамках міжнародного компенсаційного механізму ми насамперед говоримо про суверенні активи Російської Федерації, тобто це золотовалютні резерви Центробанку РФ. У більшості юрисдикцій державні компанії не можуть автоматично прирівнюватися до держави й бути відповідальними за її дії. Тому питання стягнення їхнього майна й спрямування до міжнародного механізму ще й активів російських олігархів ми додатково вивчаємо, але для цього потрібне додаткове законодавство. Рішення виключно про застосування контрзаходів не буде достатнім.

Візьмемо Україну і той санкційний трек, який ми впровадили з травня 2022 року. Для цього ми прийняли спеціальне законодавство, внесли зміни до закону про санкції, яким надали повноваження Мінюсту звертатися до ВАКС із заявами про стягнення російських активів — фізичних чи юридичних осіб, які своїми діями допомагають, фінансують, працюють в Російській Федерації, тобто які сприяють веденню війни. І тут потрібно дуже чітко встановити причинно-наслідковий зв'язок між діями держави та діяльністю державних компаній чи олігархів.

В більшості країн такого спеціального законодавства, як у нас, немає. В них санкції передбачають замороження активів, а не їх конфіскацію. Україна в цьому плані пішла далі, в нас є цей механізм конфіскації через ВАКС, який вже довів свою ефективність і який досить успішно реалізує команда Мінюсту. І коли команда готує позови, вона дуже ретельно підходить до визначення підстав застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави, а також пов'язаності активу з підсанкційною особою, — адже зазвичай це непрямий зв'язок, опосередкований, — щоб отримане рішення змогло вистояти в міжнародних судових інстанціях. Ми розуміємо, що ці підсанкційні особи будуть звертатися до інвестиційних арбітражів, в Європейський суд з прав людини. Тому наша підготовлена юридична база має бути такою потужною, щоб встояти в міжнародних судах, і на її підставі було прийнято рішення на користь України.

Підсумовуючи: таке законодавство, як у нас, є тільки в Канаді, де тривають два випадки конфіскації — по літаку “Руслан” Ан-124 і щодо активів олігарха Абрамовича.

Ще є Сполучені Штати Америки, в яких це законодавство було. В них теж стягуються активи кількох російських олігархів, але це не пов'язано з війною, це пов'язано з обходом санкцій та іншими кримінальними діями цих фізичних осіб.

- Ви згадували про Repo Act. Тобто доктрина контрзаходів може реалізовуватися як на національному рівні, так і на міжнародному? Бо, наскільки я розумію, європейські країни виступають за якесь глобальне рішення, бажають йти в фарватері за кимось великим та потужним, щоб розділити відповідальність.

— Так, найбільш активно в цьому напрямку рухаються Сполучені Штати Америки, й ухвалення Repo Act є першим конкретним прикладом застосування доктрини контрзаходів. В самому акті описано про контрзаходи в українському контексті на національному рівні: цей закон надає президенту США повноваження конфіскувати суверенні активи Російської Федерації й передавати їх на рахунок Спеціального фонду підтримки України. Але важливо розуміти, що Repo Act — це не автоматична конфіскація, а створення механізму для неї. Логіка цього закону ґрунтується на підході, що конфіскація російських суверенних активів є легітимним контрзаходом згідно з міжнародним правом.

На нашу думку, прийняття такого закону є важливим кроком з точки зору переконання інших партнерів. Та знов-таки, як ви вірно зазначили, щоб цей захід був легітимним глобально, має бути глобальне рішення щодо нього. Можна прийняти рішення про контрзаходи індивідуально кожною окремою країною, але воно буде менш легітимним, аніж якби це було зроблено глобально — або на підставі рішення Радбезу ООН, що для нас є неможливим і недосяжним (через право вето РФ в Радбезі — ІФ-У), або на підставі якогось іншого рішення, до якого долучиться глобальна спільнота. Це може бути рішення G7, і власне на цьому й було вибудоване обговорення, що в разі прийняття відповідного рішення G7 про застосування контрзаходів кожна країна Євросоюзу та G7 прийме відповідне законодавство в себе для того, щоб уможливити конфіскацію російських активів.

- А проведення цього рішення через Генеральну асамблею ООН може бути таким варіантом?

— Рішення Генасамблеї ООН в нас вже є — це її резолюція від 14 листопада 2022 року про компенсаційний механізм, яку підтримали 94 країни, ми не вбачаємо доцільності в окремій резолюції Генасамблеї.

— Хто є “конкурентами” України у боротьбі за російські гроші в світі? Наприклад, відома справа “ЮКОС” на $50 млрд. Зокрема, як будуть враховані в компенсаціях попередні судові виграші українських компаній, в тому числі державних, в міжнародних арбітражах?

— Я не вважаю, що тут можна говорити про конкуренцію. Звісно, є низка рішень міжнародних інвестиційних арбітражів проти Росії на мільярди доларів, в тому числі від українських компаній. Вони намагаються виконати свої рішення в різних юрисдикціях вже тривалий час, але це не проста справа. Можу стверджувати зі свого власного досвіду, адже я супроводжувала виконання рішення “Ощадбанк проти Росії” щодо активів у Криму.

Якщо ми згадаємо ЮКОС, то вердикт міжнародного арбітражу він отримав 10 років тому й за цей час зміг стягнути кілька активів в окремих європейських юрисдикціях саме державних (російських) компаній, не Російської Федерації. Російські активи захищені суверенним імунітетом. Це, власне, те, що ми намагаємося зняти доктриною контрзаходів. Щодо активів державних компаній, то там високий поріг доведення пов'язаності державної компанії з державою, і що вона є alter ego держави. Адже зазвичай це публічні компанії, і навіть якщо частка держави в них 100%, діяльність вони ведуть абсолютно незалежно від держави. Тому тут довести, що вони відповідають за дії держави, досить непросто.

Ми сподіваємось, що ці спроби не стануть на заваді запуску компенсаційного механізму, адже ми його ініціювали виключно тому, що не існує доступних інших юридичних механізмів для стягнення компенсації за шкоду. Звісно, такий ризик існує, але я нагадаю, коли приймалося рішення G7 про виділення $50 млрд Україні, було консенсусно підтримано, що заморожені суверенні активи Російської Федерації повинні залишатися замороженими, допоки Росія або не виплатить компенсації, або ці активи не будуть передані Україні. Тому ризик відносно золотовалютних резервів, які знаходяться під заморозкою, на сьогодні є, але, на мою думку, незначний.

- І що тоді робити умовним Ощадбанку та “Нафтогазу”, які намагаються стягнути російські активи за виграними міжнародними арбітражами? Чекати на компенсаційний механізм?

— Повторюся, через захищеність російських суверенних активів імунітетом зняти цей імунітет в судовому порядку неможливо. Тому, гадаю, тільки через компенсаційний механізм. Але якщо ми зможемо довести нашим партнерам, що можна буде виконати рішення цих арбітражів, які вже існували на момент початку повномасштабного вторгнення або були отримані пізніше. Друга умова — щоб в компенсаційному фонді, який є складовою компенсаційного фонду, залишилися кошти після виконання всіх рішень по компенсації збитків, завданих агресією. Нагадаю, що активів $300 мільярдів, а оцінених Світовим Банком збитків тільки державі задано на $486 мільярдів, тому їх вже не вистачає.