Пенсійна та пільгова реформи провалені. Що далі?

Президент, а згодом і глава уряду на своїх прес-конференціях підбили підсумки “року реформ”. Звіти оригінальністю не вирізнялися: ВВП зростає, добробут громадян також, дороги та мости будуються, країна живе і розвивається у правильному напрямку. Наскільки переконливо виглядають ті цифри, що лунають з уст урядовців?

Інфляція з'їла усі доходи

Коли береш статистику економічних та соціальних показників, то все наче виглядає достойно. Уряд звітує про зростання валового продукту, росту щонайменше на 10-12% зарплат, пенсій, усіх видів державної соціальної допомоги. Насправді, ці показники демонструються на фоні низького розміру інфляції в Україні: за офіційними даними у 2011 році вона склала 4,6%.

Це один з найкращих показників інфляції за всі роки незалежності. Проте, реалії життя дають нам зовсім іншу картину: згідно останнього соціологічного дослідження, яке проводив Центр Разумкова у грудні 2011 року, найчастіше (!!!) громадяни України (87,4% респондентів) вказують на різке погіршення у минулому році саме ситуації стосовно цін і тарифів. Парадокс, уряд хвалиться рекордно низькими показниками інфляції, а 9 із 10 українців говорять про прямо протилежну ситуацію.

За оцінками різних експертів, реальний показник інфляції в Україні в минулому році складав біля 12 — 15%. І ось тепер, якщо взяти наведені Урядом цифри підвищення соціальних виплат, побачимо, що темпи росту заробітних плат, пенсій та соціальних допомог у 2011 році були меншими, ніж реальне зростання цін на основні види продовольства, промислові товари, житлово-комунальні послуги. Отже, рівень життя наших громадян у минулому році жодним чином не покращився.

Пенсійна реформа провалена

Як і у 2010 році, практично жодна із задекларованих під час передвиборчих перегонів соціальних обіцянок у минулому році виконана не була.

Натомість суспільству була запропонована “зміна концепції” в урядовій соціальній політиці — шлях реформ. У 2011 році Уряд намагався зробити перші кроки — провести пенсійну реформу та реформу системи пільг в державі.

За словами самих урядовців, українці не були готовими та не сприйняли ці реформи, бо були погано проінформовані про них. Але я не згоден з цією тезою. Люди чітко усвідомлюють необхідність проведення реформ, їх несприйняття відбувається якраз через добру поінформованість про ідеологію урядових реформ.

У суспільства немає відповіді на базові питання: чому всі соціальні реформи здійснюються виключно за рахунок звичайних громадян та малозабезпечених верств населення? Чому ці реформи жодним чином не стосуються самих урядовців, народних депутатів, чиновників всіх рівнів?

Віце-прем’єр Сергій Тигіпко заявляв, що якщо б пенсійна реформа скасовувала систему спец пенсій, вона не була б ухвалена. Я згоден, зламати порочну систему спецпенсій не просто: потрібно мати бажання і дуже сильну політичну волю. Бо спецпенсіонери — це самі урядовці, судді, прокурори, народні депутати, інші чиновники. Але відразу виникає інше питання: чому для обмеження прав звичайних громадян політична воля в Уряду знайшлась, а для ліквідації системи спецпенсій такої волі не було? Чи може просто бажання немає навести порядок в цьому?

Ось і вийшло, що вся пенсійна реформа звелась виключно до: підвищення пенсійного віку для жінок на 5 років, підвищення для жінок і чоловіків страхового стажу на 10 років та зміна формули нарахування пенсій ( у бік зменшення пенсійних нарахувань). А ще — до суттєвого погіршення умов пенсійного забезпечення військовослужбовців, науковців, працюючих пенсіонерів, інвалідів, “чорнобильців” та інших категорій “заможних” громадян.

Якщо згадаємо, той же Тигіпко обіцяв, що позитивний ефект від пенсійної реформи люди відчують вже в 2012 році. Чи справдяться такі прогнози?

Переконаний, жодних “позитивів” від проведеної пенсійної реформи люди не відчують ні в 2012 році, ні в майбутньому. Давайте згадаємо, що конкретно обіцяв нам Уряд під час її обговорення.

Перше, у 2012 році провести осучаснення всіх пенсій. Друге, до жовтня 2011 року внести законопроекти щодо легалізації зарплат та “вдосконалення” системи спец пенсій. Третє, у 2012 році дефіцит бюджету Пенсійного Фонду України буде різко скорочено.

Що маємо “на виході”? Нічого!! Осучаснення пенсій у 2012 році не буде, урядові ініціативи щодо легалізації зарплат так і далі знаходяться у процесі “обговорення з народом”, а щодо врегулювання системи спец пенсій складається таке враження, ніби про них взагалі забули.

Саме цікаве відбувається із бюджетом Пенсійного Фонду. Якщо відкрити державний бюджет на 2012 рік, можна переконатись — дефіцит бюджету ПФ (разом із державними дотаціями) у цьому році передбачено на рівні майже 58 млрд грн. Але точно така ж сума була зафіксована у бюджеті 2010 року. То ж ні про яке збалансування та зменшення дефіциту говорити не можна!

Та й ці 58 млрд за нинішньої складної соціально-економічної ситуації виглядають доволі “оптимістичним сценарієм”. Реальний дефіцит бюджету Пенсійного фонду (разом із дотаціями) у 2012 році складе 68-70 млрд грн.

Отже, пенсійна реформа в Україні, дискредитована і фактично провалена. Вона не досягла і не досягне жодних позитивних результатів: позитивів від неї не дочекаються ані звичайні українські громадяни, ані пенсійна система в цілому. До речі, більшість експертів неодноразово попереджали про такі наслідки уряд в процесі обговорення пенсійної реформи. Хто з міністрів несе персональну відповідальність за дезінформацію та відвертий обман суспільства під час проведення пенсійної реформи?

Пільги скасовані лише для найбідніших

Реформа системи пільг в Україні взагалі була зупинена. Це була реакція влади на численні протести та різку реакцію суспільства на чергові новаторські ідеї Уряду.

А іншої реакції суспільства годі було і чекати. Адже уряд пішов чітко за аналогією із пенсійною реформою. Реформа системи пільг звелась до реєстрації у Верховній Раді України лише двох урядових законопроектів: №9127 та №9516. Першим законопроектом було передбачено переведення “в ручне керування” пільг найбільш уразливих категорій: “чорнобильців”, “афганців”, дітей війни, учасників та інвалідів війни та інших. Другий законопроект пропонував обмежити право одиноких матерів на отримання державної соціальної допомоги.

Ще однією новелою “пільгової реформи” Уряду мало стати запровадження непрямої оцінки доходів українських громадян, що мала “накрити” 2,5-3 мільйони українських сімей (отримувачів допомоги по догляду за дитиною, одиноких матерів, малозабезпечених сімей, отримувачів субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та придбання палива). І лише спільна позиція експертів, громадськості та засобів масової інформації змогла уберегти державу від таких “контрпродуктивних ідей”.

Аналізуючи ці урядові ініціативи знов і знов, виникало єдине питання: невже головною проблемою системи пільг в Україні є чорнобильці, афганці та одинокі матері? Чому уряд знов не помічає “елітні” категорії громадян?

У відповідь представники влади кажуть, що врешті-решт Верховна Рада постановила обмежити пільги народним депутатам України. Так, ухвалила, але в своєрідний спосіб.

Пільги обмежили в основному лише колишнім народним депутатам, та й то виключно на 2012 рік. Таким чином, діючі народні обранці на собі ці пільгові обмеження жодним чином не відчують.

Загальний підсумок із проведення “року реформ” невтішний. Дійсно потрібні, справжні економічні та соціальні реформи в Україні не проведені.

Президент постійно наголошує, що реформи гальмуються через неготовність і протидію дрібних чиновників. Але на мій погляд, все набагато серйозніше: до проведення реформ в Україні не готовими виявилися в першу чергу керівники уряду, міністерств, інших органів державної влади. Саме їх відвертий непрофесіоналізм та низька кваліфікація стали причиною провалу реформ в Україні.

Чи можна прогнозувати, що і в 2012 році реформи проводитись не будуть? Можливо.

Ідея проведення реформ в Україні дискредитована, і дискредитована не експертами чи опозицією, а в першу чергу недолугими і непрофесійними діями уряду.

Повернення вкладів — передвиборча технологія

2012 рік — рік парламентських виборів і тому очевидно, що про реформи можна забути. На перший план будуть винесені популістські гасла про “покращення життя та всеосяжне благополуччя українців”.

Старт цій компанії дано. Уряд вже оприлюднив інформацію щодо розробки законопроекту про повернення знецінених вкладів Ощадбанку колишнього СРСР. Але всі ми були свідками тенденцій кінця минулого року, коли на три-чотири місяці затримувались всі соціальні виплати, в тому числі допомоги при народженні дитини. Відправлялися в безоплатні відпустки вчителі, лікарі тощо. У 2012 році владі буде дуже важко впоратися, щоб хоча би покрити всі соціальні видатки, які зафіксовані в бюджеті.

Та й жодної копійки на повернення вкладів населення в бюджеті 2012 року не передбачено і повірити в те, що Уряд додатково відшукає десятки мільярдів для цієї програми, дуже важко.

Можливо, цей законопроект навіть не буде проголосований до парламентських виборів. Такі законопроекти розробляються не для того, щоб їх ухвалювати, а для того щоб уряд міг проводити PR-компанії навколо них, проводити прес-конференції, брифінги, брати участь у ток-шоу.

Повернення знецінених вкладів — далеко не перша передвиборча ідея урядовців. До цього вже був законопроект про оподаткування багатства. Сергій Тігіпко дав чимало прес-конференцій на цю тему. І ось пройшло чотири місяці, а “віз і нині там” — законопроект до цього часу навіть не внесений для розгляду до Верховної Ради України.

Це є підтвердженням того, що замість реального вирішення питань соціального захисту громадян уряд займається пропагандою, і переносить свою діяльність у інформаційний простір держави.

Прожитковий мінімум штучно занижується

Державний бюджет на 2012 рік вже ухвалено. Давайте проаналізуємо, що чекати від нього вчителям, лікарям та працівникам соціальної сфери.

На жаль, нічого особливого. Соціальні стандарти, що зафіксовані у бюджеті 2012 року не відповідають реаліям сьогоднішнього життя. Уряд і надалі продовжує практику штучного заниження як прожиткового мінімуму, так і мінімальної зарплати. Наведу лише один приклад.

За даними самого ж Уряду, в липні 2011 року фактичний (у реальних цінах липня) прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1180 грн. Відкриваємо бюджет, і що ж бачимо?

Відбулося штучне заниження прожиткового мінімуму. Для працездатних осіб (як і мінімальна зарплата) на 2012 рік він встановлений у наступних розмірах: з 1 січня — 1073 грн, з 1 квітня — 1094 грн, з 1 грудня — 1134 грн.

Вже зараз зрозуміло, що на той прожитковий мінімум і мінімальну зарплату, що будуть встановлені цього року, не реально було прожити вже у липні 2011 року. Це ж саме стосується і розмірів прожиткового мінімуму для інших соціальних груп, зокрема пенсіонерів.

Як це може бути? Але ж прожитковий мінімум — це базовий соціальний стандарт. Від його розмірів залежать розміри державних соціальних допомог. Від прожиткового мінімуму залежить розмір мінімальної заробітної плати, а від неї — заробітні плати майже 4-х млн бюджетників і приблизно такої ж кількості працівників підприємств та організацій недержавної форми власності.

Від прожиткового мінімуму залежить і розмір мінімальної пенсії, а отже, напряму розрахунок пенсій для 7-8 мільйонів українських пенсіонерів. Отже, штучне заниження прожиткового мінімуму призводить до заниження доходів абсолютної більшості українців: працівників, пенсіонерів, студентів, багатодітних родин, одиноких матерів, сімей з дітьми, інвалідів тощо.

Навесні минулого року вчителі вже виходили на вулиці, і вимагали підвищення заробітних плат. Зокрема, вони вимагали підняття 1-го тарифного розряду до рівня мінімальної зарплати, що забезпечило хоча б гідну базову зарплатню.

Цікаво, що у 2012 році ця вимога урядом не виконана. 1-й тарифний розряд буде і надалі нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, що грубо порушує чинне законодавство із оплати праці. У 2012 році різниця досягне 300 грн. До чого це призведе?

Приміром, з 1 січня учитель І-ї категорії, лікар, науковий співробітник (11-й тарифний розряд) повинен мати оклад 1073 грн (мін зарплата) х 1,97 (тарифний коефіцієнт) = 2114 грн. Проте насправді його оклад буде меншим: 773 грн (закладено Урядом в бюджеті) х 1,97 = 1523 грн! Як бачимо, лише за окладом недоплата складе біля 600 грн. Отже, всі працівники бюджетної сфери — вчителі, лікарі, працівники соціальної сфери та інші — щомісяця недоотримують (в залежності від тарифного розряду) щонайменше від 300 до 2500 грн.

Після ухвалення держбюджету на 2012 рік, вже можна стверджувати, що замість анонсованих Урядом підвищень заробітних плат на 20-25 % (500-800 грн), реальне зростання зарплат в середньому за рік у бюджетників відбудеться приблизно на 180-230 грн.

…………………………………………..

Таким чином, покращення реального життя українців у 2012 році, яке було заявлене Миколою Азаровим на своїй підсумковій прес-конференції, не відбудеться.

На жаль, влада вчергове не підкріплює обіцянки “кращого життя” ні відповідним бюджетним фінансуванням, ні жодними іншими реальними справами. Така тактика зрозуміла для передвиборчої діяльності опозиційних сил. Але коли популізмом і демагогією починає займатися діюча влада, ось це насправді лякає.

Павло РОЗЕНКО, провідний експерт Центра Разумкова, колишній перший заступник міністра праці та соцполітики