Підсумки Давосу: ставка на промисловість

У панельних дискусіях, закритих вечерях, двосторонніх зустрічах дуже непомітно, але наполегливо пробралась одна, на перший погляд, не популярна тема — промисловість і виробництво. 

На тлі яскравої плями штучного інтелекту, вони можуть виглядати не так соковито і привабливо. Але ставка на промисловість і злет промислової політики навіть отримали оригінальний абстрактний афоризм у словнику світових лідерів — “між ефективністю і стійкістю перемогу отримала саме стійкість”.

Десятиліттями рушієм європейської промисловості був доступ до ринків. На наших очах розгорталась залежність ЄС від ринку Китаю. Але до цього головним драйвером розвитку був єдиний ринок ЄС. Він, нагадаю, базується на універсальності виробничої мови — спільних стандартах і технічному регулюванні.

Тому розвиток торгівлі був для ЄС важливішим, а термін промислова політика вважався “не модним”. 

Проте у контексті агресії проти України, потреб безпеки та виживання, промислова політика отримала нове важливе значення. Нині її мета — забезпечити технологічну перевагу над ворогами та конкурентами. 

Від стану промисловості, її конкурентоспроможності та масштабності залежить економічне виживання України та Європи. І це виходить далеко за межі військово-промислового комплексу.

Доступ до критичних матеріалів, кліматична політика, гонитва субсидій між США, ЄС і Китаєм — це все нова парадигма промислової політики. 

І тут йдеться не лише про розуміння пріоритетності цього напрямку як в Україні, так і у світі, але й про те, як вийти на якісно новий рівень — осучаснити обладнання, інтегрувати інноваційні підходи, забезпечити захист потужностей. 

В контексті України це особливо важливо. Адже більша кількість ППО — можливість захистити “серце нашої економіки”. 

Звичайно, багато голосів звучать про те, що в усіх цих обставинах треба тримати баланс. У контексті України, доступ на зовнішні ринки та інвестиції потрібні нам для розвитку промисловості, яка має забезпечити стійкість усіх важливих для суспільства сферах — від армії до комунальних послуг.

Нам потрібен “Промисловий Рамштайн” для постачання в Україну обладнання, аби відновити знищені виробництва. Нам потрібні великі та малі виробничі потужності, які повернуть життя в громади в усіх регіонах України.

Це формувало лейтмотив у дебатах про майбутнє Європи, майбутнє економіки, майбутнє безпекової політики фактично на всіх дискусіях у Давосі. І безперечно було ключовою темою всіх із більше як 40 зустрічей команди Міністерства на World Economic Forum. 

При цьому, порушували їх не лише ми, але й самі партнери. Головний фокус — інтеграція сучасних технологій завдяки компаніям, що спеціалізують на інноваціях, оновлення зруйнованих потужностей спільно із провідними виробництвами Європи та урядами цих країн, залучення інвестицій до модернізації підприємств та створення нових, стійкий інтерес до цього, як міжнародних фінансових організацій, так і приватного сектору. І, звісно, можливості потім ефективно постачати готову продукцію у світ завдяки покращенню торгівлі. 

Оскільки WEF зазвичай задає тон на увесь рік, то очевидно, що ми будемо працювати з партнерами саме над цими проєктами. 

Найголовніше, що ці запити України вже зовсім не виглядають екзотично. Навпаки — саме такий формат взаємодії стає мейнстрімом. Що своєю чергою робить пріоритет нашої внутрішньої економічної політики (розвиток виробництва і посилення переробки) повністю співзвучним із глобальними трендами.

Тому із Давосу повертаємось із чітким розумінням, що внутрішні пріоритети України щодо розвитку виробництва, посилення несировинного експорту і залучення інвестицій у реальний сектор, знаходять відгук серед світової бізнес-верхівки. 

Але передусім і понад усе нам потрібна безпека для людей та бізнесу. Лише разом із роботою над безпековим фактором, ми можемо справді ефективно посилювати бізнес. 

Тому дуже важливо, що перш ніж почався World Economic Forum, у Давосі відбулася зустріч радників з питань безпеки щодо впровадження формули миру. Ми на прикладі пункту щодо продовольчої безпеки показали, що завдяки спільним зусиллям можна досягти успіху у відновленні постачання харчових продуктів у світ. І активна участь Глобального Півдня у цій зустрічі є дуже гарною новиною.

Як і те, що Україна досі є в топі адженди. Традиційно для Давосу основні теми відображають, або виклики, які стоять перед світовою спільнотою, або перспективи, які можуть сприяти розвитку бізнесу. 

Торік цими темами була Україна і криптовалюта. Цьогоріч — штучний інтелект, геополітичні зміни у світі і знову безперечно — Україна. Те, як ми можемо подолати агресію і стати більш економічно самозарадними. І саме цей фокус — головний дороговказ на цей рік. 

Юлія СВИРИДЕНКО, перший віцепрем'єр-міністр — міністр економіки