“Оркестр” вбивць. Хто воює проти України в ПВК “Вагнер”

Наразі з ПВК намагаються створити військовий бренд — “оркестр” та “музикантів”, популяризують участь у групі, знімають про найманців фільми та присвячують їм пісні. 

Всі ці роки “вагнерівці” були залучені спецслужбами РФ до бойових дій у Сирії, Лівії, Судані, ЦАР, Мадагаскарі, Україні. Вони причетні до чисельних воєнних злочинів, зокрема на території нашої держави. Приміром, до збиття військово-транспортного літака ІЛ-76 у червні 2014-го, внаслідок чого загинули 49 українських десантників. 

Спроба України влітку 2020-го покарати частину найманців була невдалою. “Вагнерівців”, затриманих у Білорусі, влада цієї країни видала Росії. 

В Україні це викликало скандал. Керівництво головного управління розвідки звинуватило голову Офіса президента Андрія Єрмака у зриві спецоперації через нібито вказівку про її відтермінування. В ОП довго спростовували факт існування операції, а згодом — визнали її підготовку, але заперечили надання будь-яких вказівок розвідці. Операція, яка могла стати тріумфом українських спецслужб, фактично була провалена.

Згодом журналісти “Bellingcat” та “The Insider” у своєму розслідуванні розповіли, що Єрмак таки переніс проведення спецоперації — нібито задля того, щоб не зірвати домовленості з Росією щодо перемир'я на Донбасі. І саме це рішення стало причиною провалу операції.

З початком повномасштабної війни підрозділи “вагнерівців” знову приїхали воювати до України. Наразі їх найчастіше помічають на Донеччині поблизу Бахмута. До цього — на Луганщині та Харківщині.

Своєї жорстокості бойовики не цураються, ба більше — вихваляються цим. У відповідь на можливе визнання світом ПВК терористичною організацією Євген Пригожин передав закривавлену кувалду до Європарламенту.

Що нині являє собою ПВК “Вагнер”, хто входить до її складу та яка їхня роль у війні РФ проти України — в нашому матеріалі. 

Зустріч із “вагнерівцем”

З 32-річним “вагнерівцем” С. я зустрічаюсь у приміщенні. 

Час для спілкування — 25 хвилин. Розмова російською, у штабі жартують, що “українську він вивчити ще не встиг”. “Вагнерівця” взяли в полон бійці ЗСУ в листопаді неподалік Бахмута. 

Чоловік з першого погляду нагадує бойовика самопроголошеної “ДНР” Моторолу — Арсена Павлова. Втім, на відміну від Мотороли “вагнерівець” навіть не намагається прикриватися ідейним бажанням воювати в інтересах Росії і самопроголошеної “республіки”.

Він не військовий і ніколи не служив у армії. З куратором ПВК “Вагнер” Євгеном Пригожиним вперше зустрівся в одній із російських колоній, де 9-й рік відбував покарання за скоєне вбивство, за що отримав значний термін ув'язнення. Тож коли йому запропонували поїхати на пів року на війну, а потім амністію, довго думати не став. 

— Десь в кінці серпня до нас прилетів Пригожин та його люди. Зібрали 1300 засуджених, — пригадує полонений окупант. — Спочатку говорили про повну амністію: хто поїде воювати, строки анулюються, і можна буде потім піти працювати в охорону.

Пропонували укласти контракт на 6 місяців, буде 600 тисяч зарплата. Не можу точно сказати, що обіцяли за поранення, але казали, що допоможуть із кредитами рідним.

Багато хто погодився через великі строки ув'язнення — 20, 25 років.

Полонений окупант пригадує, що під час приїзду кураторів “Вагнера” в колонії глушили зв'язок. 

На початку вересня групу з майже 200 осіб літаком відправили до Ростовської області, де з ними підписали контракти та провели 10-денне навчання. 

— Там була база, всіх звозили туди, перевдягали, перевзували. Але жодних розпізнавальних знаків не було в нас. І те, що це війна проти України, не казали. Казали, що України самої ніби й немає, а там найманці якісь. Казали, що спочатку буде якесь селище, а потім ліс. Навчали штурмувати, в лісі ходити, ховатися, стріляти, — пригадує “вагнерівець”.

Після 10-денних тренувань у Ростовській області групу відправили до окупованої частини Луганщини. Там були навчання зі стрільби.

— Головним у нас був теж колишній засуджений. Можливо, добре себе проявив, і його зробили старшим. Приїздили час від часу “вагнера”, вони були у балаклавах, відкликали цього нашого старшого, передавали йому інформацію.

Прямого контакту в нас з ними не було. Чув позивні “Флінт”, “Фаор”, “Низина”. Але вони були всі у балаклавах і можна було сплутати “зека” з “вагнерівцем”, — каже полонений. 

Далі “вагнерівців” відвезли ще в одне селище, а вже звідти — до лісу.

Загальна чисельність окупантів на підступах до лісу складала 400 осіб. На штурм вони пішли на початку листопада.

— Там була бетонна дорога. Нам сказали, що за нею почнеться ліс. Наша десятка висунулась, перейшли дорогу, коли підходили до лісу, нам наказали розтягнутися. Казали, що на горі є газова станція, потрібно перейти туди та захопити її. Зі зброї в нас були РПГ, кулемет, гранати, в мене автомат. Ми розтягнулися і почали входити в ліс. І все… Почали летіти снаряди — танк, артилерія. Хтось “затрьохсотився”, в когось руки-ноги відлетіли, голова. Крики, галас… — розповідає полонений. 

Десятка “вагнерівця” загинула, він дочекався іншої, з якою також потрапив під вогонь.

— Мене там поранило в шию, в спину. Були осколки, контузило. Четверо з нас мали важкі поранення, вони залишились лежати в лісі, один загинув одразу, ще з одним ми йшли, але він мав поранення в коліно і зупинився, бо не зміг далі йти. Я один пішов за підмогою і натрапив на українських військових, — розповідає полонений. 

Так він опинився у полоні, де його зв'язали, надали медичну допомогу та допитали. 

На питання, чи змінилось його ставлення до війни Росії проти України після того, як він побачив все на власні очі, запевняє, що так.

— Якби можна було повернутись, я б повернувся і відбував покарання далі. Мені пощастило, що я вижив і залишився з руками та ногами. Війна в моїй уяві була іншою, — каже окупант та знову повторює, що у “Вагнері” їх запевнили: воювати будуть не з армією України, а з найманцями. — Казали, що американці будуть, що України там немає, що воює Америка, Німеччина, Польща. 

— Не думав, що будуть такі бої, — каже “вагнерівець”.

— Маріуполь, Бучу вам не показували в телевізорі? — запитую. 

— Ні. Там показували підбиті танки, Лавров щось розповідав, що ми те захопили, те… — каже бойовик і знову пригадує вбитих і понівечених “вагнерівців”. — Там вже було не до грошей і не до звільнення. Коли голову відірвало, руки з ногами підвисли десь на гілці.

Йде справжня війна, російська армія стріляє по будинках, мирних мешканцях. Для мене це ненормально. Вони ж тут ні до чого.

“Вагнерівець” каже, що в Росії у нього родичі, тому він сподівається на обмін.

— Хотілося б, звісно, повернутися додому. Хоча не знаю, чи щось краще мене там чекає, чи гірше, — каже чоловік та показує осколок, який українські медики витягли з його шиї, тим самим врятувавши життя. Він носить його у кишені.

Про настанови від керівництва не здаватися у полон “вагнерівець” також розповів: “Казали, що треба себе підірвати. Але якщо вже не було чим?”. 

Довести, що може статися з тими із них, хто здався у полон, має історія вбивства колишнього полоненого “вагнерівця” ударом кувалди по голові.

Коментуючи відео вбивства, Євген Пригожин спочатку заявив “собаке собачья смерть”. А згодом заперечив причетність до цього своїх найманців та зазначив, що за вбивством стоять американські спецслужби.

Колишній командир Нужина із ПВК “Вагнер” Андрій Медведєв заявив у коментарі журналістам “The Insider”, що йому відомо про десять подібних “страт”. За словами Медведєва, вбивствами займається спеціальний підрозділ при службі безпеки ПВК “Вагнер”.

За даними видання “Важливі історії”, яке веде підрахунок завербованих у “ПВК Вагнер”, станом на 19 вересня на війну в Україні могло бути відправлено не менше 5786 засуджених.

За інформацією Головного управління розвідки Міноборони України, у коментарі УП, на даний час кількість “вагнерівців”, залучених до війни проти України, складає 25 тисяч осіб. До початку вербування ув'язнених ця кількість складала близько 5 тисяч.

З тіні у “російський бренд”

Куратором ПВК “Вагнер” є власник російської компанії “Конкорд” Євген Пригожин. 

Журналісти “Bellingcat” та “Інсайдер” у своїх розслідуваннях з'ясували, що “Конкорд”, окрім мілітарних справ у співробітництві зі спецслужбами РФ, займався організацією харчування керівництва країни. Відтоді Пригожина почали називати “кухарем Путіна”. 

ПВК була утворена у 2014 році російськими спецслужбами після розпаду “корпусників” — найманців військової структури “Слов'янський корпус”, які у 2013 році працювали в Сирії.

Набором до ПВК “Слов'янський корпус” тоді займалася російська охоронна компанія “Moran Security Group” колишнього ФСБшника В'ячеслава Калашнікова. Операція провалилась. Частину затримали представники ФСБ, суд оголосив їм незначні строки.

Відходом найманців із Сирії керував Дмитро Уткін. Він — колишній командир 700-го окремого загону спеціального призначення (в/ч 75143) генштабу ЗС РФ. Його позивний “Вагнер”. Саме він згодом під особистим номером М-0209 і очолив новостворену ПВК, яка отримала назву “Група Вагнера”.

“За наявною у нас інформацією, Дмитро Уткін кілька разів приїздив на територію України задля координації роботи “вагнерівців”. Особисто ж він здебільшого перебуває у штабі ПВК “Вагнер” у Пітері”, — розповів у коментарі УП представник ГУР Міноборни Андрій Юсов.

“Саме він наразі і займається безпосереднім контролем за роботою “вагнерівців”, оскільки роль Пригожина здебільшого є політичною”, — пояснив Юсов.

У грудні минулого року Служба безпеки України оголосила заочну підозру Уткіну за посягання на територіальну цілісність України. Слідчі встановили, що з липня 2014-го до березня 2015-го він, за попередньою змовою з високопосадовцями Збройних сил РФ та під їхнім контролем, перебував на тимчасово окупованій території Донецької і Луганської областей.

Уткін командував “вагнерівцями” на Дебальцевському напрямку.

За даними слідства, він координував свої дії із командувачем 2-го армійського корпусу РФ, який на той час очолював Сергій Кузовльов “Тамбов”.

Останній включений українською прокуратурою до списку з 18 осіб, яким повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України.

Всі роки існування ПВК “Вагнер” її куратор Євген Пригожин спростовував свою причетність до неї і навіть судився з медіа, які цей зв'язок доводили.

А Володимир Путін лише коротко узагальнював, що забороняти ПВК “не можемо й не будемо” і “якщо вони не порушують закон Росії — нехай працюють”.

Втім, цьогоріч, після повномасштабного вторгнення РФ в Україну, Пригожин визнав причетність до створення ПВК “Вагнер” та її участь у боях в Україні та “арабських країнах”.

“Я довгий час уникав ударів безлічі противників з однією головною метою — щоб не підставити цих хлопців, які є основою російського патріотизму”, — пояснив Пригожин, чому так довго відмежовувався від “Вагнера”.

Зараз із “Вагнера” у Росії намагаються створити певний військовий бренд — “оркестр”. Найманців називають “музикантами”, а бої — “концертами”. У декого з бойовиків окрім шеврона із зображенням черепа та літери “W” з'явився ще й інший — із зображенням нот.

Триває активна рекламна кампанія щодо вступу до ПВК. Оголошення з умовами служби розміщують у соцмережах, на рекламних сайтах та білбордах. 

Серед умов для вступу до групи — вік від 24 до 50 років, відсутність судимостей за статтями про зґвалтування, тероризм та екстремізм, відсутність певних хвороб — наркоманія, туберкульоз, ВІЛ, онкологія, цукровий діабет, сифіліс, гепатит В, С.

Координують набір найманців особи на псевдо ”Баварець” та Михайло. Їхні контакти зазначені на всіх оголошеннях щодо вступу до ПВК.

Фінансуванням, вочевидь, займається холдинг Євгена Пригожина “Конкорд”. Він же причетний до створення в Санкт-Петербурзі грандіозного Центру ПВК “Вагнер”, декларована мета якого — безкоштовне розміщення офісів для винахідників, проектувальників, айтішників, стартаперів.

Заробітна плата для найманців від 100 до 240 тисяч рублів на місяць. Спецпризначенці отримують більше.

“Гроші видаються готівкою через представництва ПВК “Вагнер””, — зазначив представник ГУР Міноборони Андрій Юсов.

Представництва “Вагнера” є в понад 10 регіонах Росії, а також на окупованих територіях України — в Криму та Донецькій, Луганській областях. 

Головним полігоном для тренувань “вагнерівців” є Молькіно, Краснодарський край. Ув'язнених же в основному тренують у Ростовській області. Нещодавно російські пропагандисти вперше відвідали Молькіно та показали, як там проходять тренування.

На озброєнні у “вагнерівіців”, відповідно до їхніх же звітів, є стрілкова зброя, артилерія, міномети, зенитка, РСЗВ, танки й авіація. Один із літаків ПВК “Вагнер” СУ-24 був днями підбитий на Бахмутському напрямку. Двоє бойовиків загинули.

ФОТО З ГРУПИ ПВК “ВАГНЕР” У СОЦМЕРЕЖАХ

Одним із інструкторів бойовиків наразі є донедавна командир 4-ої розвідувальної штурмової роти ПВК “Вагнер” Андрій Богатов ”Бродяга”, наближений до Пригожина. У 2016 році він був нагороджений Володимиром Путіним званням “Герой Росії”. 

За даними українських правоохоронців, особистий водій Богатова і член ПВК Сергій Павленко був одним із затриманих у 2020 році в Білорусі бойовиків. 

Окрім тренування бійців, Богатов також координує будівництво так званих ”ліній Вагнера” — пунктів оборони на кордонах “ЛНР”, “ДНР”, а також у Бєлгородській області. Пригожин не виключив, що подібні пункти будуть створені в інших регіонах Росії. 

Головним воєнним лікарем ПВК є Олександр Блінов. 2022-го отримав поранення в окупованій Попасній. У лікарні дав інтерв'ю російському пропагандисту Олександру Симонову, який працював із групою на окупованих територіях.

Задля створення позитивного іміджу, про “Вагнер” знімають фільми. Один документальний фільм “ЧВК “Вагнер” — контракт с родиной” — робота російського пропагандиста, який виїхав на бойові завдання з найманцями та спілкувався з ними.

Другий “Лучшие в аду” — художня стрічка, яка знята під керівництвом Євгена Пригожина та нині загиблого “вагнерівця” Олексія Нагіна. В останньому фільмі озвучуються девізи найманців: “У нас есть контракт. Контракт с компанией. Контракт с родиной. С совестью” та “Мы знаем, что попадем в ад. Но в аду мы будем лучшими”. 

Поширюються й деякі правила так званого “кодексу Вагнера”. 

Частину цих правил озвучував Пригожин під час вербування в колонії:

“Перший гріх — це дезертирство. Ніхто не дає задню, ніхто не відступає, ніхто не здається в полон. Під час навчання вам розкажуть про дві гранати, які ви повинні мати з собою. 

Другий гріх — алкоголь, наркотики. 

Третій — мародерка. Включаючи сексуальні контакти з жінками, флорою, фауною, чоловіками, ким завгодно…”.

Окрім цього, місяць триває конфлікт між Євгеном Пригожиним та губернатором Санкт-Петербурга Олександром Бєгловим щодо можливості поховання “вагнерівця” Дмитра Меньшикова на Алеї Слави. 

Бєглов заявив, що “вагнерівці” нібито не є “учасниками спецоперації”, і не надав дозвіл. Пригожин заявив, що Бєглов таким чином “допомагає Збройним силам України”. Пізніше він звернувся із запитом до Держдуми щодо надання бійцям “Вагнера” відповідного воєнного статусу, аби “зняти питання” з похованням. 

Старі знайомі

Хто воює за вагнерівців в Україні? 

Невелике дослідження “Української правди” виявило, що серед найманців є ті, кого в 2020-му році затримували в Мінську.

Чоловік на фото — 41-річний Максим Кошман на прізвисько ”Коршун”. 

З 2014-го він — позаштатний боєць ПВК “Вагнер” і один із 33-х найманців, яких у 2020-му році затримали в Білорусі та віддали Росії. 

На його тілі — татуювання: “Only god can judge me“, що в перекладі з англійської означає “тільки бог мені суддя”.

Воно явно ілюструє позицію більшості “вагнерівців”, які звикли жити за девізами “Наш бизнес — смерть, и бизнес идет хорошо” та ”Ничего личного — нам заплатили”.

В Україні проти Кошмана зареєстроване кримінальне провадження за фактом участі у незаконному збройному формуванні під час псевдореферендуму в Слов'янську в 2014 році. 

Після встановлення контролю над містом українськими військовими, Кошман втік до окупованої Горлівки і продовжив війну проти України. Згодом отримав паспорт Росії.

Аналіз його соцмереж свідчить, що він досі проживає у самопроголошеній “ДНР”, отримував нагороди від терористів. 

Одразу після видачі “вагнерівців” РФ у 2020-му він та ще один найманець надали інтерв'ю російським пропагандистам, в якому запевнили, що просто хотіли заробити на охороні об'єктів. Нібито так і потрапили на гачок українських спецслужб, які готували операцію із захоплення “вагнерівців”.  

“Ми ж анкети, виходить, відправили просто до спецслужб України”, — розповідали вагнерівці в інтерв'ю.

З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну Кошман активно підтримував дії окупантів. “Да, я в теме Z. Да, я не на территории ЛДНР. Да, выполняем боевые задачи”, — писав “вагнерівець” у березні.

Він воював на Харківщині, де, вочевидь, був поранений. 

У соцмережах Кошман активно демонструє зневагу до всього українського — викладає фото, де витирає ноги об український прапор і руйнує пам'ятники воїнам АТО.

Але якщо Кошман, попри публічність у соціальних мережах, намагається не світити свій зв'язок з ПВК (що є одним із важливих правил для найманців), то Геннадій Фетісов не приховує цього. Останній також був серед затриманих у Білорусі в 2020-му році. 

Раніше він служив у підрозділі “Беркут” української міліції. Наразі мешкає в самопроголошеній “ДНР” та воює проти України. 

Він активно підтримував у соцмережах початок “спецоперації” і псевдореферендум.

“Мы дома! Донбасс вернулся в Россию! Россия приросла миллионами своих патриотов”, — його допис у соцмережах після оголошення результатів псевдоголосування. 

Зранку 24 лютого Фетісов виклав у соцмережі відеозвернення Володимира Путіна з підписом “Zаходим!”

Також він постив фото з Маріуполя з підписом “Мариуполь. Украина, прощай! ZV”. 

Ще один із колишніх затриманих у Мінську найманців “Вагнера” Володимир Селіхов також підтримує війну Росії проти України. 

Він майже не публікує фото з війни. Лише кілька у формі та із російським прапором. Інші — в цивільному, але у коментарях він пояснює, що фото старі. 

У коментарях йому пишуть знайомі: “Получил повестку”, а той відповідає — “Приедешь к нам с повесткой”. Це також може вказувати на те, що він наразі воює. 

Ще один “вагнерівець” Андрій Чернишов брав участь у захопленні Луганського аеропорту влітку 2014-го. Чотири роки по тому потрапив до списку СБУ як найманець, який був доставлений до Сирії на ракетному крейсері “Варяг” і воював у цій країні. В 2022-му повернувся воювати проти України і влітку загинув. 

Уродженець Комі Антон Вахтуров також загинув на війні проти України. Про це свідчить запис у соцмережах та в місцевих новинах. 

За даними колишніх працівників українських спецслужб, саме Антон Вахтуров був одним із учасників страти цивільного у Сирії. 

Тоді “вагнерівці” закатували беззбройного чоловіка, відрізали йому голову,  розтрощили її кувалдою та спалили тіло. Все це бойовики знімали на відео. 

Також Вахтуров викладав у соцмережах фото із бойовиком “Гіві”, втім, згодом видалив сторінку.

Хто ще?

Як свідчать українські військові, які стикалися з “Вагнером” у бою, учасники цієї групи діляться на “тих, хто дійсно вміло воює” і “гарматне м'ясо”.

Серед “вмілих найманців” переважно зустрічаються ті, хто вже воював з 2014-го року. Вони є основною силою ПВК. 

Відомий серед професійних “вагнерівців” 41-річний Олексій Нагін “Терек”. Він був командиром одного зі штурмових загонів ПВК. Брав участь у захоплені Попасної на Луганщині. До цього працював у спецназі ФСБ РФ, у складі “Вагнера” — в Сирії та Лівії. 

Разом із Євгеном Пригожиним був співавтором фільмів про найманців “Солнцепек” и “Лучшие в аду”. Загинув на війні в Україні у вересні. 

На фото поряд з уже згадуваним нами Максимом Кошманом стоїть В'ячеслав Корнєєв “Лєший”. Він служив у спецназі Повітрянодесантних військ Росії. 

Потім був найманцем “Слов'янського корпусу”, який породив ПВК “Вагнер”. Брав участь у Чеченській війні, воював у Дагестані, Абхазії, Південній Осетії, Боснії. У складі батальйону спеціального призначення “Лєший” воював на Донбасі, у Сирії, де був поранений. 

Навесні 2014 року був помічений в Одесі біля будинку профспілок. Про це свідчить і фото, яке він публікував. 

Правоохоронці підозрюють, що він приїздив в Україну для вербування українських військових.

Ще один “вагнерівець” та колишній одесит Дмитро Джинікашвілі наразі також воює проти України на Донеччині. 

Він неодноразово надавав коментарі в ефірі російських телеканалів. Коментував підрив Кримського мосту, назвавши подію “сильнейшей пощечиной”, і додав, що українці “показали высокий уровень профессионализма”. 

До 2013 року в Одесі Джинікашвілі мав відношення до проросійської організації “221. Ни шагу назад”. У 2013 він виїхав до Росії.

Серед вагнерівців є колишні співробітники ФСБ РФ.

Наприклад, воювати проти України приїздив Василь Васильєв. Він — колишній співробітник російських спецслужб, “засвітився” в Сирії. Восени 2022-го загинув в Україні. Про це у російських соцмережах написав його друг, який збирав кошти на поховання. 

“Вагнерівець” Федір Крячков влітку потрапив до українськго полону. За клопотанням прокуратури суд Дніпра оголосив йому вирок — 6,5 років ув'язнення за події 2015 року. 

Тоді в окупованому Луганську він вступив до “Служби урядової безпеки” при так званій “МВД ЛНР” і здійснював особисту охорону колишнього “очільника” псевдореспубліки Ігоря Плотницького.

Після цього — виїхав до Росії та потрапив у “Вагнер”. Працював у Сирії. Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну воював на ізюмському напрямку, де потрапив у полон. 

Як розповіли у Луганській обласній прокуратурі, яка підтримувала обвинувачення у суді, Крячков дізнався про можливість поїхати на війну в Україну від колишнього знайомого на псевдо “Вихрь”, який також воює в Україні.

“Йому пообіцяли, за його ж словами, 2 тисячі доларів, плюс 50 відсотків від кожного бойового зіткнення”, — розповіли УП у прокуратурі.

Наразі Крячков у колонії в Україні очікує обміну. 

47-річний “вагнерівець” Олександр Мартінкіян пройшов чеченську війну та Сирію. Загинув на війні проти України. На прощання з ним приїздив особисто Євген Пригожин.

Про загибель на війні проти України “вагнерівця” Ігоря Степанова писали російські ЗМІ. Степанов служив в авіації Північного флоту, в десантно-штурмовій роті, а 2011 року пішов на пенсію. Під час війни в Україні волонтерив у Росії, а згодом потрапив у “Вагнер” командиром розвідвідділення у складі штурмового загону. Вирушив під Бахмут, де у вересні і загинув. 

Серед загиблих “вагнерівців” був 33-річний Андрій Трофімов. Він вихованець військово-патріотичного руху в Рибінську. Згодом потрапив до “Вагнера”. Загинув під час бойових дій біля Бахмута.

35-річний Михайло Шалупов, вочевидь, був “вагнерівцем” із досвідом. Про його смерть у складі ПВК повідомили у соцмережах. 

На його сторінці у соцмережах стоїть статус “вежливые люди”, а дружина досі пише про те, як їй його бракує, та вітає з днем військової розвідки РФ. 

Серед бійців ПВК “Вагнер” є й син самого Євгена Пригожина Павло. Він дав інтерв'ю російській журналістці про ситуацію на бахмутському напрямку. Зазначив, що працює в розвідгрупі.

“Проводимо роботу з виявлення противника, надаємо координати його і далі вже працюють інші спеціалісти”, — розповів Пригожин-молодший.

“Обстановка напружена. Противник підтягує усі свої сили та засоби. Ведеться робота”, — пояснив Павло та додав: “Українці підготовлені добре”.

Тюремники

З літа 2022-го Пригожин активізував вербування до ПВК ув'язнених. 

Як виявилося, саме засуджених за вбивство серед нових найманців у “Вагнері” найбільше. Оскільки саме ті особи, які отримали найбільші терміни ув'язнення, зазвичай погоджуються на контракт. 

Наприклад, серед “вагнерівців” опинився відомий у Росії член банди “оренбурзьких кілерів” Віктор Бєлкін. За інформацією його батька, він виявив бажання взяти участь у війні проти України та написав заяву щодо вступу у ПВК “Вагнер”. Банду Бєлкіна підозрюють у восьми замовних вбивствах, серед жертв — семирічний хлопчик. Бєлкіна засудили до 21 року позбавлення волі. 

23-річний Денис Загорнов у травні 2022 був засуджений до 6 місяців колонії за неодноразові крадіжки. У колонії перейшов воювати у ПВК “Вагнера”, де й загинув. Посмертно його нагородили орденом “За мужество”. 

56-річний “вагнерівець” Олександр Смирнов загинув у вересні в Україні. Він теж був завербований у колонії. Йому обіцяли “списати” 5 років невідбутого терміну. 

33-річний “вагнерівець” Лев Жемжур також загинув на війні проти України під Бахмутом. Про це писали у російських соцмережах та підтвердила його дружина. 

На фото, опублікованих ним у соцмережах, на його тілі видно татуювання “воровської зірки”. Що свідчить про його неодноразові судимості. Ймовірно, що саме у тюрмі він і був завербований до ПВК “Вагнера”, оскільки фото, пов'язані з війною та розвідкою, в нього відсутні. 

Через глушіння зв'язку у колоніях під час приїзду “Вагнера”, родичі завербованих найчастіше дізнаються про їхню участь у війні проти України вже після їхньої смерті або потрапляння в полон. Одиницям вдається отримати інформацію в керівництва колоній. 

У соцмережах навіть є група, в якій родичі ув'язнених розшукують рідних. Вони пишуть, що зазвичай, коли до колоній приїздить Пригожин, зв'язок зникає. Це у коментарях підтверджують і колишні ув'язнені.

“Когда приезжает ЧВК “Вагнер”, то связь отключают до тех пор, пока их не заберут. Это примерно неделя. Я только освободился, я знаю”, — пишуть у соцмережах.

У групах родичів “вагнерівців” закликають нічого не писати у соцмережах про своїх рідних, оскільки цим нібито можуть скористатися українці.

Як “вагнерівці” воюють в Україні

Українські військові, які стикалися з ними на полі бою, наразі переважно на Донеччині, кажуть, що серед “вагнерівців” зустрічаються сильні противники. 

— Звісно, в них є підрозділи, котрі вміють воювати. Зеків вони віддають під розвідку боєм, бо не шкода, — розповідає працівник Бахмутської ТРО Владислав. — Штурмують позиції дуже зухвало, мабуть думають, що безсмертні.

Був випадок — залізли групою до нас в окопи у нашій піксельній формі. Їх розвідка підвела, напевно. Почався бій. З другого флангу, наш боєць одразу відрізав підхід іншої частини ворожої групи пострілами з гранатомета. Наші почули: “Какого х..я, тут укропы?”. Бій був десь до хвилини — вони почали відходити.

Детальніше про “вагнерівців” розповів старший солдат 80-ї ОДШБ Антон Петрівський, який також стикався з ними у боях на Донеччині:

— У своїй тактиці і підготовці вони вирізняються з-поміж інших підрозділів армії противника. Вони більш дисципліновані і креативніші. У них є власна внутрішня традиція ведення війни, сформована у різних локальних конфліктах. В них краще матеріальне забезпечення, — каже військовий. — Але вони все одно є боягузами, аморальними елементами. Коли зустрічаються з достойним супротивником, то всі їхні “панти” лопаються, як мильна бульбашка і вони здихають в порядку черги. 

За його словами, “вагнерівці” мають свій так званий “кодекс честі”. 

— Для них є важливим не здаватися в полон, вони намагаються не недооцінювати супротивника і відповідально ставляться до планування власних операцій. В основі їхньої ідеології дуже сильно присутня імперська складова і домінанта “русской национальности”. 

Ще один український військовий на позивний “Замок”, який також стикався з “вагнерівцями” на війні, зазначив, що у них відчувався значний рівень підготовки. 

— В них вкладають немалі гроші. В них хороша екіпіровка, озброєння, аеророзвідка, зв'язок, — розповів військовий. — Перевдягалися у наш камуфляж і заходили до нас на позиції. В них є люди, які непогано говорять українською. І не завжди добре ця історія завершувалась для нас. Бувало, що наших хлопців викрадали з позицій. 

За словами військового, “вагнерівці” несуть значні втрати і тому вимушені доукомплектовуватися ув'язненими. 

— Зараз вони атакують малими групами для виявлення вогневих позицій. І саме зеків зазвичай кидають на це. Якщо десь таки прориваються, тоді приходить професійне підкріплення.

Якою ж є головна роль “вагнерівців” у війні проти України?

На думку українських захисників, задача ПВК — створення в Росії так званого “елітного воєнного орієнтиру”.

— Бути прикладом для наслідування в інших підрозділах. На них московське командування покладає певні надії, і працюють вони на найскладніших напрямках, — каже український військовий Антон.

“Замок” додає, що наразі в Росії існує внутрішній конфлікт між ПВК та регулярною армією.

— ПВК у Росії — такі, як “Вагнер”, “кадировці” конкурують з регулярною армією. Вони всі добре розуміють, що “цар не вічний”. І що буде з тим самим Пригожиним та Кадировим після війни? Кожен напівбог хоче бути богом, — каже військовий.

На питання про те, навіщо на його думку “Вагнер” з надзакритої структури перетворюють у певний бренд, військовий зазначає:

— Раніше в них був бізнес, а зараз — конфлікт відкритий і їх викрили. Тому найкращий вихід для них зараз — це почати себе піарити.

На думку представника ГУР МО Андрія Юсова, вирішальної ролі у війні “вагнерівці” не відіграють, хоч на них і перекладають деякі важливі ділянки на фронті. “Наразі йде цілеспрямован піар-кампанія ПВК, роль якої здебільшого політична. Це питання політичного майбутнього Євгена Пригожина”, — каже Юсов.

Втім, це скоріше лише прискорить процес визнання “Вагнера” терористичною організацією, чого вже вимагають у Конгресі США. 

А це означає, що і покарання для найманців за злочини проти людяності в Україні не забариться.