Оманливий світанок: ситуація в світовій економіці погіршується

Новий рік часто приносить із собою заряд оптимізму — навіть у такому неспокійному місці, як зона євро. Фондові ринки дещо пожвавилися, чому посприяли позитивні дані про ринок праці й зростання виробництва у США. Ті, хто інвестував у облігації, вже не нервують: 5 січня Франція успішно розмістила держоблігації на суму €8 млрд ($10,4 млрд). €489 млрд, які в грудні банки могли брати в кредит у Європейського центробанку на три роки під низькі відсотки, теж подіяли заспокійливо.

Новини економіки також більш оптимістичні. Вже другий місяць поспіль зростає індекс ділової активності, який ґрунтується на діяльності менеджерів із закупівель у країнах єврозони. Економіка Німеччини не знижує темпів, попри негаразди на півдні Євросоюзу. У 2011 році показник зростання становив 3%, за даними бюро статистики, отриманими минулого тижня. Індекс ділової впевненості за останні два місяці минулого року теж поповз угору, як свідчать обрахунки, проведені дослідною групою з Мюнхена Ifo. У грудні безробіття впало до 6,8% — найнижчий рівень від 1991 року.

Читайте також; Майбутнє може виявитися не надто світлим

Але ці цифри не настільки оптимістичні, щоб можна було робити висновки про те, що економіці єврозони вдасться уникнути рецесії. Імовірно, ВВП Німеччини за IV квартал 2011 року зменшився — про це свідчить статистика. Не зростав ВВП Франції, за даними центробанку цієї країни. Додайте набагато похмурішу картину в Італії, Іспанії та решті держав, — можливо, виявиться, що ВВП єврозони знизився десь на 0,3—0,4%. Добрий початок року — це якщо поточний квартал буде не гіршим за попередній. Але багато залежатиме від того, чи зберігатимуть спокій фінансові ринки. Шанси досить примарні з огляду на всі небезпеки, які криються в майбутньому.

Проблеми починаються із суверенного боргу. Банк Barclays Capital підрахував, що уряди країн єврозони повинні в І кварталі набрати €218 млрд на нових облігаціях, із яких €167 млрд потрібні, щоб погасити борг, який уже належить до сплати. Крім того, потрібно продати ще близько €300 млрд короткотермінових векселів. Найбільшим одиничним емітентом буде Італія: наприкінці січня — в лютому вона мусить погасити два боргові платежі. Урядові, вочевидь, дорого доведеться заплатити за свої кошти: дохідність 10-річних облігацій наближається до 7%. Ще дужче непокоїть те, що інвестори можуть проігнорувати один з аукціонів італійських облігацій.

Це не завдавало б такого клопоту, якби єврозона мала сильнішу “сітку безпеки” для підстраховки тих країн, що вже наразилися на проблеми з ринками облігацій. Але на грудневому саміті ЄС питання про розширення кредитного обсягу для півмільярдного фонду порятунку єврозони відклали до березня. Стабільність фонду залежить від кредиту країн, що його підтримують, включно з Францією, якій рейтингове агентство Standard and Poor’s знизило кредитний рейтинг від ААА до АА+. До березня повинне бути прийняте рішення про те, чи знижувати рейтинг усіх державних облігацій єврозони, а це ще одна причина побоюватися найгіршого.

Найбільшу небезпеку становить Греція. Повільне вилучення банківських депозитів триває (див. “З Афін”). Центробанк цієї країни надав ліквідні активи фінустановам для компенсації втрачених депозитів, які від 2009 року зменшилися більш ніж на чверть. Холодним душем став звіт МВФ із грецької проблеми наприкінці грудня. У ньому сказано, що ВВП країни скоротився торік, імовірно, на 5,5—6%, а 2012-го може зменшитися ще на 3%. Поглиблення рецесії утруднює виконання країною бюджету. Реформи й приватизація рухаються повільнішими темпами, ніж очікувалося. Кредитів мало, і вони дорогі.

Не допомогла й затримка в досягненні домовленості із кредиторами приватного сектору щодо прогнозованих для них утрат на державних боргових зобов’язаннях Греції. За підрахунками МВФ, якби всі приватні тримачі облігацій погодилися на 50-відсоткову “стрижку” (тобто втратили половину вартості своїх облігацій) і якби Греція виконала свої фіскальні зобов’язання, то згодом державний борг міг би скоротитися до 120% ВВП. Це все ще важкий тягар. Показник у 50%, погоджений на жовтневому саміті ЄС, — мінімум, необхідний для стабілізації боргу. А Греція до 20 березня повинна погасити боргові зобов’язання в €14,4 млрд. Негайно необхідна нова угода, щоб до цієї дати обміняти їх на більш довготермінові. Ще коротша (або примусова) стрижка стала б ударом для інвесторів. І завжди є ризик, що Афіни не зможуть виконати своїх зобов’язань або що вони пересваряться із трійкою рятувальників (ЄС, МВФ та ЄЦБ).

Нетравлення на ринку боргових зобов’язань; зниження кредитних рейтингів; загострення й без того плачевної ситуації в Греції; суперечки з приводу втрат у приватному секторі... Будь-що з цього списку могло б погіршити діловий клімат і дати поштовх набагато глибшій рецесії. Навіть якщо жодних катаклізмів не трапиться, умови усе одно несприятливі для зростання. Уряди урізають видатки й піднімають податки, щоб умиротворити тих, хто інвестує в облігації, а також можливих рятівників у Брюсселі та Франкфурті. Банки до червня повинні виконати вимоги ЄС стосовно достатності основного капіталу. Набрати свіжих коштів — нелегка справа, тож банки нормують капітал у спосіб продажу активів. Нові кредити вони видають дуже неохоче. Все це відбилося на показниках ділової впевненості, які в грудні продовжували знижуватися (за даними Єврокомісії, вже 10-й місяць поспіль).

Це лихо вийшло далеко за межі єврозони. Економіка Швеції відновилася навіть активніше, ніж Німеччини, у 2010 році, але нині й вона балансує на краю рецесії. У листопаді виробництво впало майже на 2%. Центробанк Швеції (як і норвезький) у грудні знизив головну відсоткову ставку у відповідь на погіршення ситуації в єврозоні.

За словами Джилліан Еджворт, головного економіста банку UniCredit, на сході (в Польщі, Угорщині та Чехії) промислове виробництво поки що тримається на диво добре. Але притік капіталу (включно з кредитами від банків єврозони) припиняється, а країни з великими дефіцитами поточних рахунків, як-от Туреччина й Польща, залежать від них. Слабкість валюти — один показник труднощів у цьому регіоні (див. “На сході спокійніше”). Центробанк Туреччини зробив інтервенцію на ринку іноземної валюти й дав змогу відсотковим ставкам зростати, щоб підтримати ліру.

Те, що у Східній Європі — біда, для Заходу й Півдня мало не манна небесна. Нещодавнє падіння євро стосовно долара допомогло експортерам, особливо на периферії, яка сильніше потерпає від економічних негараздів. Та, на жаль, єврозона дає куди більше причин для страху, ніж для радощів.

The Economist