Олег Білорус: “ В Україні виборчі закони приймають під кожного президента ”

- Чи потрібно, на Вашу думку, скасувати статті 364 та 365 Кримінального Кодексу, як це пропонує зробити проект резолюції по Україні, підготовлений Моніторинговим Комітетом ПАРЄ?

— Статті 364 та 365 КПК — спадок з радянських часів, з періоду тоталітаризму і репресій. Вони наносять величезну шкоду Україні, особливо — в справі нашої інтеграції в європейські системи та структури. Київський саміт показав: без вилучення цих двох статей подальше просування України в Європейський Союз стає неможливим. Стикаються два цивілізаційні підходи: європейський та радянсько-тоталітарний. Європейський принцип проголошує: оцінку діяльності політичного діяча, президента, прем’єра дають виборці, які голосують чи не голосують за нього. Тимошенко виборці оцінили позитивно: її підтримали майже 12 мільйонів. Якщо прибрати сфальсифіковані, дописані, домальовані до результатів її конкурента голоси, то в неї прихильників рівно ж стільки, скільки й у обраного президента.

Отже, ці статті справді потрібно вилучати і, очевидно, це буде зроблено. Думаю, то станеться в першій половині 2012 року, не пізніше. Інакше мова про підписання — і тим більше про ратифікацію — Угоди про асоціацію вже не буде йти . Після парафування процес може просто зупинитися. А на Київському саміті з ЄС Україна взяла на себе зобов’язання і навести лад у своєму законодавстві, і забезпечити демократичні вибори.

- Документ досить жорстко критикує систему призначення суддів і загалом роботу суддівського корпусу...

— Зауваження Асамблеї щодо процедури призначення суддів, на мою думку, дуже слушні. В процедурі у нас, дійсно, панує повний хаос. Одних суддів призначає Президент на 5-річний строк, потім їх обирає Верховна Рада довічно — і це породжує політичну, соціальну і економічну корупцію та беззаконня в судах, безправність громадян. Нам потрібно повернутися до обрання суддів всенародним голосуванням на обмежений термін. Суддя чесно виконує свої обов’язки — народ його обере знову. І я переконаний, що це абсолютно реально здійснити внесенням певних поправок в Конституцію.

Ще раз підкреслюю — суддя має обиратися, а не призначатися. Бо всяке призначення судді — ким би воно не здійснювалося — носить відтінок політичного, та й не тільки, інтересу. Веде до політичної — і не тільки — корупції. Судді стають підневільними у тих, хто їх призначив. І рано чи пізно такі правки в Конституцію будуть внесені.

- Проект резолюції цитує конкретні випадки тиску, що чинилися з боку виконавчої влади на Вищу раду Юстиції...

— Що стосується Вищої ради юстиції, то, на мій погляд, вигадали забагато тотожних структур — і Вища рада юстиції, і Рада суддів, і Судова адміністрація, а ще безліч усіляких судів — Адміністративний, Господарський… Простому громадянину у цих судових “джунглях” вже не розібратися. Тому наводити порядок треба в усій системі. Починаючи з прокуратури, яку треба позбавити права загального нагляду радянського типу та права втручання в діяльність судів, коли прокурор диктує судді свій вердикт. Тут має бути проведена дуже велика під контролем Верховної Ради. Бо якщо цією роботою займуться самі ж судді — у своїх корупційних інтересах — тоді Україна “заїде” ще далі в безчинства та несправедливість.

- Рада Європи наголошує, що Україна надуживає превентивним утриманням під вартою...

— Я поділяю занепокоєння Моніторингового комітету щодо надмірного застосування тримання під вартою. Ще з радянських часів мільйони наших громадян заганялися у тюрми для того, щоб держава могла використовувати безкоштовну робочу силу. Тільки в крайньому випадку — коли людина суспільно небезпечна — її можна брати під варту. Еоли ж вона не вчинила вбивства чи іншого крайнього злочину, її достатньо під час слідства тримати під домашнім арештом або під підписку про невиїзд. Тобто так, як робиться в Європі і у всьому цивілізованому світі. Я переконаний, такий процес піде, вже починаючи з наступного року. Тому що сьогодні ми маємо 250 тисяч людей у тюрмах. В’язниці переповнені, вони стають розсадниками туберкульозу, гепатиту, ВІЧ-інфекції...

- Чи потрібний Україні Єдиний виборчий кодекс?

— Це питання абсолютно на часі. Вже 20 років в Україні приймають виборчі закони під конкретних осіб, під кожного президента, під ту чи іншу політичну силу. Необхідно раз і назавжди прийняти Єдиний кодекс, і в нього — акуратно, дозовано — вносити поправки, які будуть торкатися покращення технології проведення виборів, а не його політичної наповненості. То була б гарантія до чесних, вільних, ненасильницьких виборів. Але, думаю, в Україні такий Кодекс може бути прийнятий роки через три, не раніше. Найближчі парламентські вибори пройдуть за тим законом, який ми нещодавно прийняли. Гадаю, ніяких поправок до нього вже внесено не буде.

Галина ПЛАЧИНДА