Окупанти хочуть побудувати в Маріуполі новий завод на території ММКІ. Що про це відомо

Відповідне розпорядження видав вчора, 2 вересня, Денис Пушилін, очільник так званої ДНР, яка визнана в Україні терористичною організацією.

Ділянка розташована в районі перетину проспекту Карпова та вулиці Новосибірської в Кальміуському районі Маріуполя.

Це територія Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча (компанія Метінвест).

Російські пропагандистські видання вже розповсюдили тексти під заголовками “Скоро в Мариуполе появится новый завод”. 

Що не так з цією заявою — читайте.

Хто такий Прудніков

Андрєй Прудніков — російський бізнесмен. В російських відкритих реєстрах зазначається, що він досить успішний — за минулий рік заробляв 30 млн рублів щомісячно.

У бізнесі 22 роки. Заснував 5 компаній (остання як раз і є маріупольський завод, якого по факту не існує), і в кожній — він директор. Чи можливо одночасно успішно керувати металургійним заводом, заводом з виробництва нафтогазового обладнання, двома будівельними компаніями та юридичною? Мабуть, так, якщо призначати ефективний менеджмент. Але якщо одночасно особисто бути директором у всіх своїх компаніях, то, мабуть, ні.

Якщо тільки компанії ці — реальні, а не такі, як ТОВ “Маріупольський металургійний завод”, який Прудніков заснував в 2023 році з уставним капіталом 10 млн рублів. Цей завод існує тільки на паперах і  насправді не веде господарчої діяльності.

Не має працівників в штаті (за даними російських реєстрів, там працює одна особа — Прудніков Андрєй Ніколаєвіч).

Цікава деталь. Російські загарбники в 2023 році призначили Пруднікова директором маріупольського заводу “Азовелектросталь”.

Це підприємство знаходиться поруч з тією ділянкою, яку терористи виділили під будівництво нового електросталеплавильного заводу. Тобто директор вже існуючого, хоча і пошкодженого під час бойових дій заводу, хоче побудувати поруч ще один завод.

І це викликає багато питань. Бо з одного боку, через брак енергетичних потужностей вони не змогли запустити навіть той завод, який є в розпорядженні окупантів, з іншого — хочуть побудувати ще один, не менш енерговитратний.

Тож питання залишається відкритим. А найбільш вірогідною відповіддю на нього видається така: інвестиційний проєкт “маріупольський металургійний завод” був створений не для розвитку бізнесу, а для освоєння російських державних грошей, бо єдиним інвестором в Російській Федерацій після початку повномасштабної війни і введення санкцій залишається сама держава.

Чи можливе зараз будівництво електросталеплавильного заводу, скільки часу це може забрати?

З таким питанням ми звернулися до експертів у металургії. На умовах анонімності нам пояснили, що в найближчій перспективі Російська Федерація не здатна побудувати електросталеплавильний завод ані у Маріуполі, ану будь де на своїй суверенній території.

Основна причина — відсутність технологій та обладнання.

“Російська Федерація не виробляє обладнання для такого типу виробництва. Вона могла б його придбати, але його виробляють в країнах, які наклали санкції на РФ, наприклад, в Італії. 

Тому якщо б росіяни заявили, що хочуть побудувати доменні печі, в це ще можна було б повірити. А електросталеплавильні — ні”.

На думку експерта, можливо років через десять, у разі якщо будуть пом’якшені санкції, їй і продадуть обладнання для електросталеплавильних печей. В нинішніх умовах такого не станеться.

До речі, будівництво однієї електросталеплавильної печі триває 3-3,5 роки (не заводу, а тільки однієї печі). Тож пропагандисти сильно поквапилися заявити, що “скоро в Маріуполі з’явиться новий металургійний завод”.