Нові тарифи: купуй дорого, купуй у Ахметова

Наприкінці минулого тижня міністр енергетики та вуглепрому Ігор Насалик відправив на погодження проект розпорядження Кабінету міністрів щодо пріоритетного використання вугілля марки Г.

Простими словами йдеться про те, що енергетики для виробництва електроенергії обов’язково мають використовувати вугілля, яке видобуває ДТЕК, незважаючи на його ціну.

Групі Ріната Ахметова це рішення принесе додаткових 2-3 млрд грн у рік.

На сьогодні серед станцій теплової генерації діє певна конкуренція: вони працюють за ціновими заявками — хто дав нижчу цінову заявку (нижчу ціну вугілля), того і включають у роботу.

У такий спосіб діє хоч і обмежена, але певна конкуренція: якщо ти неефективний або хочеш заробити надприбутки, виставляючи високі цінові заявки, то можеш бути просто не включений у роботу. А значить і не зможеш взагалі нічого заробити, бо твоя ТЕС буде простоювати.

Такі правила: державний Енергоринок зобов’язаний включати у роботу дешевші ТЕС.

Новим Розпорядженням уряду міністр Насалик пропонує дуже примітивну річ. Припустимо блоки ТЕС, що працюють на марці Г, виставлятимуть цінову заявку по 10 000 грн/т. А електростанції, що працюють на антрациті, виставлятимуть заявки по 2 000 грн/т.

Але все одно у роботу включатимуться ТЕС на марці Г, хоча вони і у 5 разів дорожчі.

Таким чином на ринку буде ліквідована економічна конкуренція за ціною. ТЕС на марці Г, зможуть “малювати” будь-яку високу ціну і все одно матимуть пріоритет при включенні у роботу.

Кому вигідне це дивне рішення?

Звичайно, це рішення суперечить усім принципам економічної конкуренції. Але ж кому міністр Насалик хоче так допомогти заробити грошей?

Біля 85% вугілля марки Г в Україні видобуває компанія ДТЕК Ріната Ахметова. Ще біля 6% видобуває шахта Краснолиманська, яку контролює Кропачов.

Менше 9% видобувають державні шахти, на яких, за повідомленнями прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, сидять “смотрящі”.

При чому за останні два роки видобування вугілля на держшахтах скоротилося більш ніж на 25%.

Також у компанії ДТЕК Ахметова 85% усіх потужностей теплової генерації, що працює на марці Г.

Отже, тепер безвідносно до цінової конкуренції виробіток будуть отримувати ці ТЕС. Якщо ж інші захочуть також мати цей пріоритет, то змушені будуть переходити на марку Г.

А купувати її доведеться знову у ДТЕК, бо він видобуває понад 85% всього українського вугілля.

Отже, внаслідок цих рішень неефективність ДТЕКу вже не матиме значення. Цінова конкуренція вбивається і згідно з новими правилами, вони зможуть заробляти нові надприбутки.

Довга історія корупційного питання

Це рішення пробували протягнути ще восени 2017 року, тоді Рада Оптового ринку електричної енергії затвердила відповідний проект змін.

Але Антимонопольний комітет не погодив це рішення, бо вважав що воно суперечить конкуренції.

Проте 21 червня 2018 року Рада Оптового ринку, де головою є Борис Лісовий (представник ДТЕКу Ахметова) у порушення процедури знову приймає рішення, щоб запропонувати уряду цю схему.

Таке рішення підтримали 6 із 10-ти членів ради ОРЕ: 4 представники ДТЕКу, а також представники Укргідроенерго та Центренерго.

Це вже не вперше, коли ДТЕК у сумнівних питаннях якимось аргументами знаходить підтримку інших членів Ради і отримує більшість голосів.

Але тут виникає питання, якщо із такою легкістю представники державних Укргідроенерго та Центренерго голосують за узгоджені антиконкурентні рішення, то як же вони будуть конкурувати між собою у новій моделі ринку?

Чи будуть і далі так домовлятися та узгоджувати свої дії, використовуючи багатий досвід та інституційну пам'ять?

Дуже показово, що у 2005 р. вже було введення такого пріоритету, але для антрацитового вугілля.

 Антимонопльний комітет у 2007 році визнав це узгодженими антиконкурентними діями. А заявником, що скаржився на такі антиконкурентні пріоритети, ви не повірите, було “ДТЕК Східенерго”.

Але сьогодні, коли ДТЕК сконцентрував у себе 85% всього вугілля марки Г, то вже займають діаметральну протилежну позицію — вже за такі “ручні” пріоритети на свою користь.

Як же виправдовують це рішення лояльні до Ахметова чиновники та “експерти”?

“Це зменшить імпорт із Росії”. Для багатьох давити на патріотизм стало улюбленим фокусом, щоб вкрасти більше грошей.

На сьогодні найбільшим імпортером вугілля із РФ є якраз ДТЕК Ахметова. Він імпортує вугілля із своїх шахт у Ростовській області РФ, але оплачуємо це вугілля ми всі за формулою Роттердам+.

Проте для ДТЕК якраз і надалі буде зберігатися можливість працювати на російському вугіллі.

Їх Луганська ТЕС працює у так званому острові, тобто має обмежені з’єднання із об’єднаною енергетичною системою України, тому на них цей пріоритет не поширюється. Луганська ТЕС і надалі буде включатися у роботу на російському антрациті.

Якщо ж дійсно є бажання обмежити імпорт енергетичного вугілля із Росії, то уряду потрібно або ввести пряму заборону на завезення такого вугілля із Росії або ввести спеціальне імпортне мито на таке вугілля.

Ще один спосіб — припинити експорт електроенергії і розвернути відповідні блоки на внутрішній ринок, щоб вони у ході економічної конкуренції, а не ручними рішеннями, витіснили антрацитові станції.

Пропоноване ж Насаликом рішення дозволить і далі ДТЕКу завозити вугілля із РФ на свою Луганську ТЕС.

Але працювати на завезеному вугіллі із Південної Африки, США або Європи буде фактично заборонено, бо всі муситимуть купувати у вугілля Ахметова. Купувати, звісно, по ціні, яку встановить сама монополія.

Купуй дорого, купуй у Ахметова

Це рішення демонструє і всю брехню навколо формули Роттердам+, яка вводилася ніби як імпортний паритет для дефіцитного вугілля.

Але який сенс надавати штучну преференцію спаленню саме марки Г, якщо вона дефіцитна?

Якщо ж дефіциту вугілля марки Г немає, тоді тим більше необґрунтованою є формула імпортного паритету “Роттердам+” на вугілля марки Г.

Насправді ніякого дефіциту вугілля марки Г, звісно, немає. Адже у цьому році у ДТЕК є профіцит біля 600 тис. тонн вугілля, яке вони не можуть продати на ринку через його низьку якість (висока зольність, високий вміст сірки).

Окрім того, і не бажають конкурувати ціною, адже якщо це вугілля таки хтось купить по 1800 грн/т, то як тоді пояснити, що у тарифи нам закладають ціну 2535 грн/т, тобто Роттердам+?

Це класика монополії: добитися високої ціни (Роттердам+), вбити конкурентів та створити бар’єри, щоб на цей ринок не зайшли інші.

І лише самим продавати по такій завищеній неринковій ціні. Для цього потрібно рішення лояльних чиновників.

А ця нова схема дасть для ДТЕКу додатковий виробіток електроенергії 1-1,5 млрд кВт-год за рахунок витіснення інших учасників ринку. Це еквівалентно 2-3 млрд грн додаткового доходу, що означає 1-1,5 млрд грн чистого прибутку. Є чим поділитися.

Ці процеси цікаві у контексті переходу до нової моделі ринку електроенергії, яка ніби має базуватися на конкуренції.

Готуйтеся, конкуруйте, пропонуйте своє вугілля дешевше, щоб купували ваше вугілля, а не антрацит.

Для чого бігаєте з валізами за чиновниками та політиками, лобіюючи ручні антиринкові рішення?

Схоже, весь новий ринок не для конкуренції, а просто щоб монополії позбавилися регулювання зі сторони держави.

Позицію щодо неринковості таких рішень підтримав Секретаріат Енергетичного Співтовариства, який надіслав на адресу уряду відповідний лист.

У ньому просили не приймати це рішення, адже це суперечить правилам Енергетичного Співтовариства та статті 15 Євродирективи 2009/72/ЕС.

Чи піде Гройсман на те, щоб ручним способом забрати долю електроенергетичного ринку у одних і передати її іншому, який і так вже монополіст? Чи допомагатиме ДТЕКу ще більше монополізувати ринок?

Чи вирішить прем’єр-міністр неринковим способом таки дати Ахметову ще додаткових 2-3 мільярди гривень тарифних грошей?

Відповідь на ці питання дізнаємося вже скоро.