Непослідовна Польща: одна рука допомагає, інша — на “дудці” Путіна грає

Як повідомили самі ж росіяни, польський експорт до Киргизстану зріс у 15 разів. Зростає він і до інших “нейтральних” до Кремля країн. Всі розуміють, що потреби киргизів у польському електронному обладнанні так різко зрости не могли — мова про реекспорт до РФ.

Вибори проти України

Оскільки питання експорту до Росії та блокування українського кордону пов’язані, як дві сторони однієї медалі, то почати слід з причин блокади. Не заяв, які звучали від протестувальників, а саме з реальних причин.

Наприкінці квітня польські мітингарі заявили, що нарешті остаточно звільнять кордон з Україною. Пускати обіцяють всі автівки, окрім тих, які перевозитимуть українську аграрну продукцію.

Знімати свою блокаду польські “фермери” почали поступово. 16 квітня, хоч і з обмеженнями, але “звільнили” пункт пропуску “Долгобичув-Угринів”, 22 числа — “Ягодин — Дорогуськ”, а 29-го квітня оголосили про розблокування всього кордону. Що ж сталося саме в квітні? Відповідь — місцеві вибори.

Вони проходили у Польщі 7 та 21 квітня — це, відповідно, перший та другий тури. Обирали місцеві ради, очільників громад та голів міст. Перший пункт пропуску розблокували через тиждень після завершення першого туру виборів.

Найбільш символічно те, що поляки розблокували перехід “Ягодин — Дорогуськ” саме 22 квітня — на наступний день після оголошення результатів другого туру. Загалом же всі пункти пропуску розблокували ще через тиждень після оголошення результатів виборів.

Всі ЗМІ писали про баланс сил переможців від партій прем’єра Польщі Дональда Туска “Громадянська платформа” та президента Анджея Дуди “Право і справедливість”. Повідомлялося, що перша разом з партнерами по коаліції “взяла” більшість великих міст. Зокрема, й Варшаву з Краковом. А “ПіС” стала лідером на виборах до обласних рад, де отримала 34 відсотки мандатів, тоді як “Платформа” — лише 30%.

Але справжня боротьба, “жертвою” якої стала Україна, точилася не стільки між “ПіС” і “ГП”, скільки між “ПіС”, “Конфедерацією” і коаліцією “Третій шлях”, куди входить й “Польська селянська партія”. Боролися вони за сільський електорат й робили це за рахунок нашої країни.

Тема українського зерна та України в цілому опинилася у центрі уваги (настрої у польській провінції значно менш проукраїнські, ніж у великих містах). Фактично, передвиборча кампанія проходила під неоголошеним гаслом: “хто голосніше виступить проти українського збіжжя”.

Радикальна “Конфедерація” організувала протести. “Польська селянська партія”, яка є частиною правлячої коаліції і яка делегувала міністра сільського господарства, створила протестувальникам “дах” та фактично ці мітинги легалізувала. А президентська “ПіС” поширювала антиукраїнські наративи протестувальників у своїх ЗМІ.

Цікаво, що вийшли на протест проти українського зерна “фермери” в жовтні — саме тоді, коли почалася передвиборча кампанія до польського парламенту. А коли всі вибори пройшли — як національні, так і місцеві — то грати на публіку вже було не потрібно, й протестувальники просто розійшлися. До наступних вибрів…

Але до чого тут РФ та польський експорт у цьому напрямку? Виявляється, Кремль досить активно впливав на цьогорічну передвиборчу кампанію у Польщі. І не лише через пряму підтримку націоналістично-популістичної партії “Конфедерація”, яка є “клоном” німецької “Альтернативи для Німеччини” та всіх інших націоналістичних партій у ЄС, які безпосередньо просуває Кремль за одним “шаблоном”.

Але у Польщі є ще досить велика аудиторія тих, хто заробляє на продажі польських або на транзиті європейських товарів до РФ. І, що важливо, ця аудиторія на третій рік війни лише зростає. Організатори антиукраїнських протестів якраз і представляли компанії, які на цьому транзиті заробляють. Тому, так, питання експорту важливе.

Чим Польща торгує з РФ

Питання про те, чим між собою торгують Польща й РФ, є значно складнішим, ніж може здатися на перший погляд. Бо після відкритого нападу на Україну значна частина цього трафіку перейшла у “сіре” поле, а офіційною залишилася лише частина товарів, на яку санкції не розповсюджуються, і які не є надто резонансними (а резонанс є довкола чипів, обладнання та продукції подвійного призначення).

Відповідно до даних сервісу Trading Economics, польський імпорт з Росії впав з $20,1 мільярда до $2,6 мільярдів за підсумками 2023 року. Експорт же обвалився, відповідно, з $8,7 млрд до $3,7 млрд.

Закуповує Росія у поляків найчастіше машини, обладнання для ядерних реакторів і бойлери (на $547 мільйонів у 2023 році), косметику й парфумерію ($406 мільйонів), ліки ($332 мільйони), вироби з пластику ($289 мільйонів), а також електроприлади та комплектуючі ($155 мільйонів).

Також росіяни купляють багато аграрки й продуктів харчування, а також виробів з металу, оптики, інструментів, двигунів та всього того, що росіянам вкрай потрібне для відновлення свого ВПК.

Якщо порахувати лише топ-20 категорій поставок, то вийде, що за рік росіяни купляють у Польщі різного обладнання та комплектуючих майже на $2 мільярди з загального об’єму імпорту у $2,59 мільярдів. У цьому топ-20 аж 11 категорій — це саме товари для промисловості. І це лише офіційна статистика щодо торгівлі між Польщею та РФ, без урахування “паралельного імпорту”.

Продають же росіяни до Польщі переважно різні мастила та інші продукти нафтопереробки ($1,2 мільярди), добрива ($241 мільйон), продукти неорганічної хімії, дорогоцінні метали й ізотопи ($181 мільйон), алюміній ($170 мільйонів) та, раптово, молюски й інші морепродукти ($203 мільйони). Якщо не рахувати російських молюсків, то тут, загалом, без сюрпризів, адже що ще може продавати РФ крім нафтопродуктів чи сировини?

На перший погляд, кратне зниження польського експорту й імпорту до РФ є визначним досягненням — особливо на тлі того, як інші європейські країни продовжують торгувати з Росією майже у тих же об’ємах, що і до повномасштабного вторгнення до України. Але це лише на перший погляд.

Торгівля “під чужим прапором”

Все змінюється, якщо подивитися, наприклад, на зміни у торгівлі Польщі з лояльними до РФ країнами, через які Кремль налагодив “паралельний імпорт” (фактично — легалізував контрабанду з ЄС). Зокрема й до згаданого вище Киргизстану.

Киргизстан — як не дивно — став активніше купувати у поляків машини, обладнання для ядерних реакторів і бойлери, електроприлади та комплектуючі, вироби з металу, вироби з пластику, оптику, інструменти, двигуни (особливо для залізниці) та все те, що росіянам вкрай потрібне для відновлення свого ВПК.

Імпорт зріс теж, але показник залишається досить незначним. Хоча показово, що головною статтею імпорту з Киргизстану до Польщі стали, “раптово”, продукти нафтопереробки та мастила — на $7.7 мільйонів з $9,3 мільйонів імпорту загалом.

Показники торгівлі для багатьох інших пострадянських країн мають схожі тенденції, хоча саме Киргизстан демонструє найбільшу динаміку. Можливо, більше було б у Таджикистану, але ця держава чомусь перестала публікувати детальні звіти щодо експорту й імпорту саме з 2022 року. А що ж сталося?..

Так, до Білорусі — яка при цьому не гребує ядерними погрозами у бік Польщі — польський експорт за 2 роки повномасштабної російсько-української війни зріс на третину, з $1,9 млрд до $2,8 мільярдів. До Вірменії —  у 5 разів, з $43 млн у 2021 році до $214 мільйонів у 2023-му. До Грузії — зі $148 млн до $256 млн. А до Узбекистану — зі $186 млн до $378 млн. Деталізувати по категоріях майже немає сенсу, бо товари ті ж самі. Все йде за одним шаблоном.

Але є й виключення. Відносно незначними, хоча теж з трендом на зростання, є показники польського експорту до Казахстану — $789 мільйонів проти $1,1 мільярда у 2022 і 2023 роках відповідно. Зростання є, але не таке як у Киргизстану чи Вірменії.

Втім, такий реекспорт до РФ йде не лише через пострадянські країни. Є ще також ОАЕ, куди польський експорт хоч і зріс, але не радикально — з $638 мільйонів у 2021 році до $986 у 2023-му.

Але головне — є Туреччина. Сюди поляки стали “зненацька” продавати майже вдвічі більше різних товарів (головним чином, все тієї ж електроніки, обладнання), ніж 2021 року. І це не десятки чи, навіть, сотні мільйонів доларів, як у країн СНД, а мова про мільярди. Експорт з Польщі до Туреччини зріс за час нашої війни з $2,9 мільярдів до $4,5 мільярдів.

За підсумками цього розділу в будь-якого українця виникне питання — а як так, що всі знають про “паралельний імпорт” (у випадку з Польщею — “паралельний експорт”), але нічого не роблять? Невже санкції не працюють? Як виявляється, зазначених товарів та третіх країн санкції взагалі не торкаються. Втім, росіянам зарано радіти.

Які схеми використовує РФ

Незважаючи на те, що “паралельний експорт” до РФ — досить втаємничена справа, всі про все знають. РосЗМІ, такі як російський Forbes, розписали найбільш відомі схеми реекспорту з ЄС ще у 2022 році.

Так, найпоширенішою є схема “перепродаж на шляху”, який є “віртуальним”. Тобто, поки вантажівка їде з іншої країни до РФ, товар у ній встигають перепродати (і часто не один раз) через різні фірми, зареєстровані в різних країнах. Таким чином, “киргизстанський” імпорт може безпосередньо до Киргизстану навіть не доїжджати, відправляючись одразу до РФ. Просто відправлятись він буде, по документах, до Центральної Азії, а вже на шляху (наприклад, у Білорусі) товар буде “перепродано” до РФ.

Бажано, щоб маршрут до третіх країн, зазначених у документах, проходив через Росію. Адже товар ще потрібно якось фізично доставити до покупця у РФ. З імпортом все майже так само, але “дзеркально”. У схожий спосіб зараз працює й “тіньовий флот” РФ, який ходить під прапорами інших країн й практикує “перепродаж” нафти прямо у морі або у “нейтральних” портах, на зразок Шрі-Ланки.

Слід, однак, додати, що такий реекспорт має деякі парадокси, вигідні Україні. Так, фізичні обсяги російського експорту та імпорту зростають. Але більше заробітку це не дає. Інколи взагалі не дає заробітку, якщо кошти за товар застрягають десь на шляху у безлічі посередників. Саме посередники на таких схемах заробляють найбільше, а не Кремль.

Наприклад, як повідомила російська митниця, попри велику кількість контрактів, реальні показники експорту й імпорту РФ продовжили падати. Зокрема, за період січень-лютий 2024 року російський експорт по світу впав на 7,6% — до $58,5 мільярдів.

Наступний індикатор — платіжний баланс Московії у І кварталі вже цього року досяг рекордних показників — 22 млрд “дерв’яних”, що значно більше, ніж минулого року (15 млрд) або в середньому з 2015 по 2021 рік (16,5 млрд). Але у загальній “переможній” статистиці є показник “зовнішніх активів” РФ, який зріс у порівнянні з І кварталом минулого року з 6,3 млрд до 22,6 млрд рублів.

Це саме ті гроші за експорт й імпорт, які “застрягли” між РФ та країнами-посередниками. Таким чином, санкції наче й не дуже працюють, але з іншого боку — Кремль гроші втрачає або, принаймні, отримує їх з великими затримками.

Як запобігти “паралельному імпорту” й до чого це може призвести

Олександр Баєнков, дипломат та очільник International EU Sanctions Platform, розповідає УНІАН, що не так з санкціями, і чому поляки й інші європейці мають змогу торгувати з РФ.

“На сьогодні ЄС не запровадив обмежувальні заходи проти Росії у сфері торгівлі агропродукцією, добривами та харчовими товарами, тому у цьому випадку я б не говорив про порушення санкцій ЄС, — каже він. — Дискусія щодо введення обмежень щодо агропродукції та харчових товарів свого часу зайшла у глухий кут під тиском ООН, де Росія інспірувала примарну вірогідність настання світової продовольчої кризи у разі запровадження таких санкцій”.

Експерт наголошує на тому, що багато товарів взагалі ніяк не обмежені санкціями, а тому це не вважається порушенням на рівні ЄС.

“Лише місяць тому країни ЄС заговорили про можливість обмеження імпорту російського збіжжя на тлі обмежень, запроваджених щодо України, — продовжує фахівець. — З реекспортом через треті країни продукції подвійного призначення ситуація в цілому покращується під тиском ЄС та Глобальної санкційної коаліції. Серед найбільш “проблемних” у цьому контексті залишаються звичайно Білорусь, а також Китай та ОАЕ”.

Втім, кожна країна може сама ввести обмеження проти торгівлі з РФ. У тому числі й через треті країни, як це вже зробили у США.

“Окремими державами-членами запроваджено обмеження в односторонньому порядку. Як наприклад у сфері постачання російського природного газу, де також не було досягнуто консенсусу для ухвалення санкцій ЄС”, — каже Олександр Баєнков.

Тим не менш, ці обмеження вкрай непослідовні і точкові, й дають Кремлю багато простору для “маневру”. Конкретно у Польщі обмежень проти реекспорту та продажів через треті країни до РФ фактично немає. Тому російські схеми тут процвітають.

Ситуація з польським експортом до РФ наочно показує, що аудиторія поляків, що заробляють на співпраці з Кремлем, зберігається, а, можливо, навіть збільшується, з огляду на зростаючі обсяги експорту до “нейтральних” азійських країн.

Відповідно до російських шаблонів, російські грошові потоки рано чи пізно спрямовуються на створення місцевих проросійських діячів на зразок одіозних Медведчука чи грузинського Іванішвілі. Тобто, магнатів, які отримують великі статки на торгівлі з РФ і намагаються скуповувати або створювати ЗМІ з євроскептичною позицією.

Якщо такого олігарха, який “кормиться” саме з експорту у Польщі досі немає, то він скоро з’явиться. Як вже з’явилася польська “Конфедерація”.

Як цьому можна запобігти? Відповідь на це питання можуть дати лише самі поляки. Адже прийняти жорсткі санкції на рівні всього ЄС майже неможливо, з огляду на наявність країн на зразок Угорщини. Залишається лише приймати заходи на національному рівні. Але, як показала ситуація з блокуванням кордону, для цього потрібна політична воля, якої польським можновладцям, наразі, бракує.

Андрій ПОПОВ