Нас хочуть змусити тричі платити за сміття

Низка народних депутатів, в тому числі і депутат БПП Ігор Кононенко (партнер президента Порошенка) ініціювали законопроекти щодо поводження з побутовими відходами.

Вони передбачають:

— Введення податку на тару і упаковку. Він вводиться на всю галузь, тому всі пропорційно піднімуть ціни. Це ляже на покупця товарів у магазині.

— Зібрані зі споживачів та бізнесу кошти держава на безконкурсній основі виділить комерційним структурам, які за них будуть будувати сміттєспалювальні заводи. Окрім того, передбачається, що ті комерційні структури будуть монопольно займатися сміттям.

— При спаленні сміття на таких заводах буде вироблятися е/е, яка буде продаватися в мережу по спеціальному зеленому тарифу 0,1616 євро.

Проти цих законопроектів виступила низка екологічних організацій.

Дивно, адже екологи завжди “за” вирішення екологічних питань. Чому ж тут проти, якщо це “щоб вирішити проблему сміття”?

Ну зрештою і колишній проект Владислава Каськіва “Чисте місто” теж звучить дуже гарно, але місто від того чистим не стало. М'яко кажучи.

Але давайте по суті.

До останнього ключовий законопроект 4835д взагалі не передбачав, що спалюватись має відсортоване сміття. Але на останньому комітеті ПЕК деякі депутати все-таки зрозуміли, що “зелений” тариф на все, що горить — якось не комільфо. Але воювати з колегами неохота, тому щоб домовитися із совістю запропонували правку “побутові відходи мають бути попередньо зібрані та/або відсортовані”.

Це не було якоюсь продуманою концепцією, а імпульсивна пропозиція. Тому не було ні критеріїв “відсортованості”, ні механізмів контролю, ні санкцій за невиконання.

Одна пластикова пляшка у 1кг сміття — це ще відсортоване чи вже ні? А якщо пластик, папір, картон, поліетилен складає не 90%, але 40% сміття — це ще відсортоване чи вже ні?

Також не передбачено ні контролю, ні санкцій. Ну спалив завод по “зеленому” тарифу невідсортоване сміття і що йому за це буде? Ніяких санкцій не передбачено. Значить можна.

При чому санкції, що стосуються інших суб'єктів, але не сміттєспалювальних, у законопроект добавлені. Тому це не просто забули.

Отже, висновок — будуть спалювати все, щоб заробити більше на “зеленому” тарифі. Закон у багатьох пунктах “заточений” саме під те, щоб сміття, навіть яке придатне для вторинного використання (пластик, папір, картон), ішло саме на спалювання.

Передбачені відразу декілька бар'єрів, щоб вторсировина не збиралася компаніями галузі для повторного використання.

Але спалення такого сміття — це дуже неоднозначне рішення. У продуктах горіння виділяються оксиди азоту, сірка, феноли, токсичні вуглеводи, канцерогенні діоксини, сполуки свинцю, ртуті та інших важких металів. Вони впливають на широкий спектр: від раку до впливу на спадковість.

Багато з цих компонентів в принципі не фіксуються і не вимірюються, згідно екологічних українських вимог.

До речі, пам'ятаєте смог, який останнім часом не раз бував у Києві. Одна із причин — переведені котельні на біомасу (пелети, дрова), спалювання яких у нас теж стимулюються. Ну окрім спалення на Дарницькій ТЕЦ по роттердамській ціні вугілля нероттердамської якості.

Більше того, багато екологів кажуть, що спалення пластику дає більше шкоди, аніж просто захоронення пластику на полігоні. Хоча найкращий варіант — повернення у повторне використання, щоб мінімізувати виробництво та/або імпорт нового.

І за цей весь “букет щастя” заплатимо ми з вами. Тому і не дивно, що екологічні організації проти. Це закон не про екологію.

Це закон про бізнес на державних (податкових і тарифних) грошах і відверто кажучи, — дуже поганий приклад такого бізнесу.

І якщо я особисто був би не проти, щоб десь за 3км від мене був завод по механіко-біологічній переробці сміття, то я точно категорично проти, щоб у радіусі 3км був такий “зелений” сміттєспалювальний.

А ви?

Тому, якщо закон буде прийнятий, то перші такі сміттєспалювальні заводи мають бути збудовані біля місця проживання авторів законопроекту — це справедливо.

Андрій ГЕРУС,