На інфляцію неможливо вплинути. Її можна тільки перечекати

Кілька днів тому Державний комітет статистики повідомив, що у квітні-червні 2009 року ВВП країни знизився на 18% у порівнянні з аналогічним періодом 2008 року. Водночас, за попередні три місяці темпи падіння ВВП були ще більшими – у січні-березні ВВП впав на 20,3%.

Видання вирішило з’ясувати, чи є це показником певних позитивних зрушень в економіці України чи, навпаки, свідчить про негативні тенденції? Відповідь на це запитання у форматі прес-конференції надали: заступник директора Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАНУ Валерій Новицький та старший економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Газізуллін.

ВВП падає повільніше, але пишатися цим зарано

Валерій Новицький вважає, що покращення показників темпів падіння ВВП не означає серйозного покращення стану української економіки, адже на сьогоднішній день немає жодних підстав говорити про те, що в Україні розпочались хоч якісь структурні реформи.

Економіст погодився: дійсно, ВВП падає повільніше. Але за рахунок чого? «Інтерпретувати цей факт можна по-різному», - каже він. Пан Новицький припускає, що це пов’язано із тимчасовим збільшенням попиту на українські товари у світі, але абсолютно не означає, що нам є чим пишатись.

В свою чергу, Ільдар Газізуллін звернув увагу на те, що вітчизняна статистика не є точною, і тому довіряти їй на сто відсотків не варто. Він зазначив, що протягом останнього півріччя можна було спостерігати різнобічні тенденції. З одного боку, «в літні місяці покращилася ситуація в металургії», з іншого – «тривала негативна динаміка і погіршувалася ситуація в торгівлі». Наразі питання полягає в тому, яка з тенденцій переможе – позитивна чи негативна. Економіст вірить у перемогу першої.

Україна - бананова республіка

«Україна втратила абсолютно всі пріоритети і зараз знаходиться у болоті глобальної периферії», - стверджує Валерій Новицький. За словами економіста, часи змінюються, світ переходить на новий щабель розвитку, а Україна… перетворюється на бананову республіку.

Посудіть самі. Якщо у минулому столітті індустріальна країна вважалася передовою, то сьогодні індустріальною країною називають країни із працемістким, енергомістким виробництвом. Світовими лідерами стають країни із «інтелектуальним» виробництвом, «коли в одному кілограмі продукції можуть бути сконцентровані мільйони або десятки мільйонів доларів».

Натомість, «скільки б бананова республіка не продавала своїх бананів, ситуація в економіці не покращиться. Не покращиться тому, що, з одного боку, гроші отримують ті структури, які працюють в цілком певних галузях». З іншого боку, грошей, які надходять від бананів, не вистачить на розвиток інформаційно місткої економіки.

Відповідаючи на запитання, коли слід очікувати остаточного перетворення України на бананову республіку, Валерій Новицький заявив: «Україна вже перетворилась на бананову республіку, Україна вже відстала країна».

Ільдар Газізуллін вислови більш оптимістичну точку зору. Він не вважає, що сьогоднішній стан України такий вже безпорадний. Економіст зазначив, що рівень життя в Україні – не найгірший, і тому вона не має претендувати на статус «бананової республіки». «Дійсно, у нас є примітивна система економіки, промисловості, але я думаю, що в України є переваги, природні переваги, які не можуть не використовуватися», - сказав він.

«Не може загрожувати те, що вже трапилось», - поставив крапку в діалозі пан Новицький.

В чому проблема? У відсутності внутрішнього стрижня

«Ще півроку тому було помічено, що структура інвестицій в Україні є ще гіршою, ніж сама економіка», - почав Валерій Новицький. За словами економіста, невтішна правда полягає в тому, що весь час незалежного існування Україна вкладала кошти у застаріле виробництво третього укладу, в той час як світ щодня просувався у напрямку інформаційних технологій.

«Що Україна має? Україна не має серйозної активності в реальному секторі, і, найгірше - в Україні деградують ті галузі, які могли б стати локомотивними для української економіки». Тому найближча перспектива України – «подальше відставання і перетворення на додаток до економік інших країн».

Хто винен в такому стані речей? Ні, не уряд. І навіть не всі уряди разом взяті. Пан Новицький покладає відповідальність на наслідувану всіма урядами «хибну парадигму розвитку».

«Зараз не йдеться про критику якогось конкретного уряду. Ідеться про ту парадигму, яку наслідує будь-який уряд, який перебуває при владі в Україні. Ідеться про системне падіння української економіки, про хронічну структуру деградації української економіки. Це відбувалося протягом усього періоду української незалежності. Йдеться не про те, що якийсь уряд може бути кращим чи гіршим. Не в цьому проблема. Проблема в тому, що Україна не має внутрішнього стрижня, на який би нанизувалися ті пріоритети, які слід відстоювати нашій державі», - сказав економіст.

Коли хтось розповідає про боротьбу з інфляцією, не вірте жодному слову

У проекті Бюджету-2010 закладено показник інфляції в розмірі 9,7%. Ільдар Газізуллін розповів, що, дослідження МЦПД підтверджують цей прогноз. «Прогноз інфляції МЦПД на цей рік – 16%, на наступний – 10%», - зазначив економіст.

Разом з тим, пан Газізуллін вважає, що прогноз – це прогноз, і він не обов’язково має справдитися. Перш за все, тому, що інфляція – показник, на який важко вплинути.

«На жаль, населення часто думає, що уряд бореться з інфляцією, впливає на неї. Це не зовсім так», - розповів експерт. На його думку, інфляцію передусім визначають ціни на так звані регульовані послуги, перш за все, на комунальні. Однак, ціни на газ і нафту – об’єктивні чинники, на які не можна вплинути.

«В Україні починають рахувати зовсім не з того боку, з якого боку варто рахувати», - прокоментував прогноз інфляції Валерій Новицький. «Інфляція – індикатор великої кількості процесів, які відбуваються в економіці», - каже він.

Економіст висловив подив з того, що українці занадто переймаються прогнозами щодо інфляції. На його думку, «не варто сьогодні ставити за мету вийти на певний рівень інфляції доти, доки ми не з’ясували, як повинна розвиватися національна економіка».

Валерій Новицький розповів, що є інфляція і інфляція. Якщо вона є наслідком спекуляцій на валютному ринку, це, звичайно, погано. Водночас, якщо інфляцію викликало інвестування коштів у реальний сектор економіки, у виробництво, з нею можна змиритися, оскільки досягається головна мета – національне виробництво виходить з кризи. «А ми кажемо про те, якою має бути інфляція, при тому, що нічого корисного в економіці України не відбувається».

Економіст навів приклад Росії. «Російська система дуже подібна до української економіки. Там відбувається радикальне збільшення урядового фінансування національної економіки, зважаючи на кризу в системі кредитування. Я вже не кажу про Америку, про Західну Європу і про Китай, де радикально збільшуються обсяги участі держави у власній національній економіці». Натомість Україна перебуває під впливом «абсолютно безглуздих тверджень про те, що треба розпочати з інфляції і потім очікувати на те, що, можливо, буде розвиватися реальний сектор економіки».

Тим не менше, експерт вважає, що рівень інфляції у 9,7%, закладений у бюджет, буде перевищений.

Дефіцит бюджету і популізм

Ільдар Газізуллін вважає, що на сьогоднішній день існує ризик перевищення граничного показника дефіциту бюджету, встановленого МВФ на рівні 6%.

Серед причин невиконання зобов’язань перед Міжнародним валютним фондом експерт зазначає передвиборчу кампанію та популізм влади. Пан Газізуллін вбачає у «певних намірах і певних діях» уряду Тимошенко загрозу суттєвого розбалансування бюджету – «якщо не цього року, то наступного».

«Якщо трапиться так, що буде здійснюватись тиск на Національний банк, який буде намагатися втримати обмінний курс за рахунок своїх резервів, це може створити великі ризики для повернення зовнішніх запозичень наступного року». Ільдар Газізуллін також вважає, що напруга стримання інфляції до президентських виборів може викликати вибух інфляції одразу після їхнього завершення «і призвести до більшої інфляції, до більших бюджетних витрат і, відповідно, до більшого дефіциту бюджету».

Разом з тим, економіст вважає недоречним говорити сьогодні про таке джерело поповнення бюджету, як приватизація великих об’єктів, таких, як Одеський припортовий завод, «Укртелеком» та обленерго – «передусім через політичний фактор, політичну конкуренцію. На жаль, всі значні рішення неможливі без згоди всіх ключових політичних гравців. Я думаю, ця згода цього року не буде досягнута», - пояснив пан Газізуллін.

Тетяна ГАЙЖЕВСЬКА