Міністерство доходів і зборів: 70-тисячна армія митарів

24 грудня 2012 року Віктор Янукович указом “Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади” провів суттєві зміни в системі центральних органів виконавчої влади. Зокрема, створені два нові міністерства (доходів і зборів, і промислової політики) і трансформовано МНС у Державну службу під керівництвом міністра оборони.

Найбільшу увагу природно привернуло створення Міністерства доходів і зборів України, яке має стати ключовим інструментом наповнення держбюджету. У коментарях нового кроку глави держави часто наголошують на політичних аспектах, а саме — на посиленні позицій “Сім’ї”. Проте є і більш системний наслідок нового витка “реорганізацій”. Створення нової урядової установи з таким рівнем відповідальності формує нову політико-адміністративну реальність в системі виконавчої влади.

По-перше, від часу відновлення незалежності України вперше керівник податкового органу входитиме до складу КМУ (ані голова Держмитслужби, ані очільник Податкової членами уряду не були). По-друге, указом пропонується об’єднати гігантів з армією територіальних органів. Так, гранична чисельність працівників територіальних органів Державної податкової служби нині становить 54 366 осіб (що є одним із найвищих показників серед органів влади в Україні), а територіальних органів Державної митної служби — 15 084 працівники. Сюди також додамо майже 1,8 тис. людей, які працюють у центральних апаратах цих органів. Для порівняння: на посадах держслужбовців у всіх місцевих державних адміністраціях (в обласних, Київській, Севастопольських міських та районних) загалом несуть службу приблизно стільки ж, скільки в відтепер налічуватиметься у новоствореному міністерстві, — близько 70 тис. посадовців.

По-третє, цей документ суттєво послаблює статус міністра фінансів України, оскільки саме через останнього до цього здійснювалася координація і спрямування податкової та митної служб. “Координація і спрямування” — не фігура мови, а перелік доволі значних організаційних повноважень. Приміром, зі створенням нового Міністерства доходів і зборів міністр фінансів втрачає такі повноваження: 1) погодження та подання на розгляд Кабміну розроблених службами проектів законів і підзаконних актів, тобто можливість впливати на ініціативи податкових органів, які потребували його візи; 2) затвердження планів роботи ДПС і ДМС; 3) погодження всіх кадрових призначень і звільнень на посади керівників і їхніх заступників у територіальних (регіональних) органах податкової та митної служб, керівників і заступників керівників структурних підрозділів апаратів ДПС і ДМС; 4) погодження структури служб; 5) видання обов'язкових до виконання службами наказів і доручень з питань спрямування та координації їхньої діяльності тощо.

Створення нового міністерства, яке отримає контроль над усіма податковими доходами держави, в коридорах влади обговорювалось доволі давно — з 2011 року. Цю ідею активно просували і віце-прем’єр Сергій Тігіпко, і прем’єр Микола Азаров. Активними опонентами були митники. Зокрема, в червні 2012 року тодішній голова Держмитслужби Ігор Калетнік заявляв, що ця ідея на перспективу і може бути втілена через п’ять років. Цікаво, що після призначення Калетніка на посаду віце-спікера парламенту один із працівників центрального апарату Держмитслужби у приватній розмові натякнув, що “це не суто кадрове призначення, нас, напевне, чекає якась велика реорганізація”. Процедура реорганізації дасть змогу новому керівництву Міністерства доходів і зборів без зайвих зусиль провести кадрові чистки Державної митної служби, де чимало посад в руках “людей Калетніка”.

Проте видання указу президента від 24 грудня 2012 року вкотре засвідчило відсутність у нього стратегії адміністративної реформи. Нагадаємо, що 9 грудня 2010-го Янукович видав указ про оптимізацію органів виконавчої влади, яким реорганізував центральні органи влади і зобов’язав скоротити квлькість службовців міністерств і інших ЦОВВ на 30%. Чому тоді, ще 2010-го, не було створено Міністерства доходів і зборів України? Адже за ці два роки суттєвих адаптаційних заходів (за винятком обміну базами даних між ДПС і ДМС), спрямованих на інтеграцію цих органів зроблено не було. Більше того, у грудні 2010-го Податкову вже реорганізували. А кожна чергова зміна структури — це дуже болючий процес, який суттєво знижує ефективність діяльності того чи іншого органу влади. Всі службовці отримують попередження про звільнення і опиняються у підвішеному стані. Мотивація до роботи держслужбовців під час реорганізації чи скорочення штатів мінімальна. Саме у такому стані невизначеності провели кінець 2010-го і перші місяці 2011-го податківці, митники, МНСники й інші працівники нині реформованих центральних органів. Тепер ці установи знову входять в подібний режим. Годі й казати, що лише поміняти вивіски і печатки кожного разу обходиться у мільйони гривень, які дістають із кишень платників податків.

Андрій СКУМІН