Легалізація зарплат нищитиме економіку

У влади чергова геніальна ідея — легалізувати “чорні” зарплати. Віце-прем'єр Сергій Тігіпко давно обіцяв, що влада зуміє побороти таке ганебне явище, як зарплати у конвертах, і доб'ється, аби усі зарплати було легалізовано.

Недавно Тігіпко озвучив статистику: 2,5 мільйона українців отримують мінімальну заробітну плату. “Не вірю!” — сказав він майже за Станіславським.

Справді, в це важко повірити. Влада має рацію в одному: треба наводити лад. Причому якнайшвидше, бо інакше вітчизняна економіка буде багато втрачати.

Легалізація стимулюватиме надходження коштів у соціальні та пенсійний фонди.

Чверть українців, 6-8 мільйонів осіб, втративши надію знайти достойну роботу в Україні, працюють за кордоном. З працівників, які залишилися, лише половина отримує легальну зарплату, інші змушені миритися з конвертами.

Проте було б великою помилкою звинувачувати в усьому роботодавців. Урядовці зробили з них монстрів, які тільки й думають, як би обдурити державу та втекти від податків. Про те, що податковий тягар, який лягає на фонд зарплати, становить 40%, чого нема в Європі, і про те, що підприємцям не компенсують ПДВ, влада мовчить.

Насправді роботодавці зацікавлені платити працівникам легальну зарплату. Кому хочеться морочитися з подвійною бухгалтерією, щоденно наражаючись на ризики позапланових податкових перевірок? Звичайно, є ті, хто зловживають зумисне, але більшість роботодавців просто не мають іншого виходу.

У “білих” зарплатах зацікавлені і працівники. При отриманні позики важко переконати банк довідкою про офіційну тисячу гривень зарплати. Крім того, якщо роботодавець відмовляється платити зарплату, у суді можна домогтися компенсації лише тієї суми, з якої йдуть нарахування до бюджету, а не тієї, що видається в конверті.

Уряд пішов найпростішим шляхом: карати роботодавців за неоформлених працівників і приховування реальних зарплат. Причому карати по-справжньому: хто попався двічі — заплатить великі штрафи, а на третій раз може потрапити до в'язниці.

Що ж, такі поліцейські методи теж можуть мати місце, але тільки після економічних реформ і зменшення фіскального навантаження на роботодавців та фонд зарплати.

Інші країни, зокрема, Польща, теж свого часу стояли перед необхідністю легалізації зарплат. Проте поляки не стали запроваджувати репресивні методи, а взялися до глибокої реструктуризації економіки та запровадження економічних стимулів. Вони створили такі умови, за яких роботодавцям стало вигідніше не порушувати закон.

Що ж треба зробити для легалізації зарплат?

1. Розробити програму реструктуризації економіки, спрямовану на відродження і розвиток реального сектора. Саме він дає приріст нової вартості, додаткового національного багатства та ресурсів для збільшення фонду зарплати.

2. Змінити принципи перерозподілу валового національного продукту між усіма сторонами, які беруть участь у його створенні. Зокрема, збільшити частку зарплати у вартості кінцевого продукту або послуги і довести її до рівня європейських країн.

Цей крок автоматично спричинить збільшення податкових надходжень від фонду зарплати і вирішить більшість нинішніх проблем щодо наповнення бюджету.

3. Запровадити стимулюючу, а не репресивну фіскальну систему, в рамках якої податкове навантаження на фонд зарплати зменшиться, принаймні, вдвічі. У такому разі роботодавці самі виходитимуть з тіні, бо їм буде невигідно порушувати закон.

4. Переглянути норми Податкового кодексу, які збільшили тиск на роботодавця майже уп'ятеро. Потрібно зробити так, аби на підприємства повернулася значна частина обігових коштів, яка нині “висмоктується” з них репресивною податковою системою і не дає змоги платити навіть тіньову зарплату працівникам.

5. Навести лад у відшкодуванні ПДВ. Для цього слід запровадити автоматичну систему, як у цивілізованих країнах. Працювати система повинна однаково для всіх, а не лише для обраних підприємств. Відтак, роботодавці зможуть безперешкодно поповнювати фонд легальної зарплати без створення нелегальних тіньових фондів.

6. Почати боротьбу з корупцією, адже українські бізнесмени змушені підгодовувати чиновництво тими грошима, які могли б поповнити фонди заробітної плати.

Ці шість кроків зможуть забезпечити реальну легалізацію зарплати. Якщо ж уряд наполягатиме на своїх поліцейсько-адміністративних методах, це призведе до сумних наслідків. Таку “легалізацію” витримає лише чверть підприємств. Іншим доведеться шукати механізми, як обійти урядову ініціативу, і тут є чимало варіантів.

Можна оформляти працівників на погодинну платню або платити за фактом виконання послуг, проводячи через бухгалтерію їх оплату не як зарплату, а як вартість робіт. Українські підприємці за роки недолугої фіскальної політики навчилися викручуватися, тікаючи від непомірних податків. Викрутяться й тепер.

Однак частині підприємців не залишиться нічого іншого, як просто виганяти працівників та закривати підприємства. З одного боку, брак обігових коштів не дозволятиме їм платити працівникам легальні зарплати, з іншого — їх чекають величезні штрафи за приховування реальних заробітків співробітників.

Урядовців, які стверджують, що після примусового виведення зарплат з “тіні” вони додатково отримають до бюджету 20 мільярдів гривень, чекатиме неприємний сюрприз. Багато підприємців не витримають репресій і перестануть працювати.

Щоб цього не допустити, уряду потрібно зрозуміти головне: підприємців треба перетворювати не на ворогів, а на союзників влади, створюючи їм зручні умови роботи. І тоді вони абсолютно добровільно зроблять те, чого нині домагається влада насильницьким шляхом: виведуть зарплати з “тіні” і почнуть платити з них податки.

Мирослав ЯКІБЧУК, голова Національного форуму профспілок України