Критика влади — це… погрози на її адресу?

Рамки свободи слова в Україні звужуються. Факти, які свідчать про це, з’являються чи не кожного дня. Центральна влада та її підрозділи на місцях щораз активніше демонструють бажання “заткнути пельку”, “приструнити” журналістів, які відповідно до свого статусу повинні бути громадськими контролерами дій цієї влади, “сторожовими псами демократії”.

Ось лише декілька повідомлень з інформаційних стрічок. Працівники Служби безпеки України “зламали” блог журналіста Олега Шинкаренка, вилучивши звідти записи з критикою Віктора Януковича. З Шинкаренком провели “профілактичну” бесіду і відпустили лише після того, як взяли у нього письмову розписку про те, що більше не критикуватиме владу у різкій формі. Свої дії СБУ пояснила тим, що у словах Шинкаренка містилися… погрози на адресу президента. Отож, шановні, якщо вам прийде в голову публічно поганити Віктора Федоровича, знайте: це може бути розцінено як посягання на главу держави. З усіма наслідками, які з цього випливають...

Тривожне повідомлення з Одеси. Журналістові Богдану Осінському винесли догану, попередили, що переведуть на посаду… звукорежисера. Так покарали його за те, що видав в ефір сюжет про малограмотного заступника голови Одеської ОДА Петра Хлицова. Цей чиновник авторство роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” замість Панаса Мирного приписав… Тарасові Шевченку.

У невігластві чиновника зробили винним не його самого, а журналіста, який мав “наглість” донести цю інформацію до виборця. І тим, мовляв, дискредитував державного службовця.

Вкотре видав демократичні “перли” один із спікерів Партії регіонів — народний депутат Михайло Чечетов. За його словами, на п’ять років опозиція (а значить, і об’єктивна преса) повинні замовкнути. Щоб не заважати владі. Не перестає нарікати на “упереджених” журналістів і прем’єр Микола Азаров.

Та перевершив “експертів” зі свободи слова перший заступник президента Національної телекомпанії України Валід Арфуш, який відповідає за змістовне наповнення державного телеканалу “Перший національний”. В інтерв’ю агенції УНІАН Арфуш видав сентенції, які шокували громадськість. Ось кілька уривків. “Я вважаю, що Перший національний обов’язково повинен бути провладним…”. “Перший національний має завжди висвітлювати роботу влади, доносити лише позитивну інформацію до глядачів…”. “Перший національний має підтримувати владу, а влада повинна знати, що Перший національний завжди її захищатиме…”. “Робота Першого, передусім, — не критикувати владу. Показати, що хороше — бо не буває такого, що у владі все погане”.

Ці відвертості Арфуша найкраще ілюструють стратегію нинішнього керівництва держави у сфері інформаційних відносин. Вона один до одного збігається з принципами редакційної політики, що запроваджено у ЗМІ сусідньої Росії. Там ви не знайдете жодного кривого слова ні про президента Медведєва, ні про прем’єра Путіна. Центральні телеканали — це суцільний “одобрямс”. Відтак громадяни не мають змоги отримати об’єктивну інформацію про стан речей у країні.

Через запопадливих арфушів така невесела перспектива вимальовується і для українців. До слова, на “Першому національному” не здогадуються, чому його рейтинг у телеглядачів, як мовиться, “нижче плінтуса”?

Коментар

Ольга ГЕРАСИМ’ЮК, народний депутат (“НУ-НС”)

Сьогодні бачу шалений відкат у наших демократичних завоюваннях. Єдина сила, яка опирається тому, що відбувається, — журналісти. Реакція влади цьому опору неадекватна, я через це дуже переживаю… Треба критикувати владу не через дрібниці (як-от історія з вінком), а за грубі недоліки у роботі, відверті порушення свобод і громадянських прав, за намагання перебудувати рейки, якими летить наш паровоз, на російський лад, за російською схемою, калькою.

Заяви пана Арфуша звучать фантастично по-радянському. Все, що відбувається зараз з українською пресою, — це відверте лицемірство влади. Переконана, такі дії нічого доброго владі не принесуть. Згадайте, як при Кучмі виходили програми “Проте…”, ці “п’ятихвилинки” ненависті викликали у глядачів зворотну реакцію, ніж ту, на яку сподівалися. Якщо наші можновладці думають, що наш народ можна закути у кайдани, заліпити роти скотчем — вони помиляються. Суспільство у нас не те…

Іван ФАРІОН