Конкретний меседж

5 листопада Європейський парламент нарешті ухвалив довгоочікувану й багатостраждальну резолюцію щодо України, критичність якої оцінюють вельми по-різному. На думку українського МЗС, вона є “збалансованою” і “вітає відданість керівництва України реалізації євроінтеграційного курсу”. Водночас, приміром, євродепутат від Німеччини, член групи Зелених — Європейського вільного альянсу Ребекка Гармс, яка входить до делегації комітету Європарламенту зі співпраці України та ЄС й чимало років поспіль відстежує ситуацію в Україні, вважає, що “це більш ніж критична резолюція”. Окрім очікуваних пасажів про обмеження свободи слова, втручання СБУ в політику, порушення на місцевих виборах, Європарламент прямо, без дипломатичних кульбітів вказав також на те, що проблема України пов’язана з надмірним впливом великого бізнесу на політику. Про це й не тільки Тиждень розмовляв із Ребеккою Гармс.

- Пані депутат, чому процедуру ухвалення резолюції двічі переносили?

— Можу висловити власний погляд на це питання. Я особисто хвилювалася, що перший проект резолюції підтримає лише одна частина Європейського парламенту. До цього у мене вже був досвід роботи в Європарламенті, коли приймалися резолюції щодо України. Вони мали і позитивний, і критичний тон. В процесі ухвалення такого документа дуже важливо було досягти єдиної узгодженої позиції всього парламенту стосовно проблем, які ми бачимо в Україні. Зрештою, це стало можливо саме 25 листопада. Висвітлення процесу прийняття цього рішення в Європарламенті не було чітким в українських медіа. Треба насамперед розуміти: резолюція, яка б не здобула підтримки абсолютно всіх парламентських груп, не варта була б нічого. Крім того, цей документ містить чітку критику всіх проблемних явищ в Україні. Моя група Зелених — Європейського вільного Альянсу підтримала резолюцію. Ви можете ознайомитися з проектами документів, які ми готували на кожній стадії процедурного розгляду. Кожна група пропонує свій проект резолюції. Це стандартна процедура. Потім групи делегують своїх уповноважених представників на переговори. Якби сигнал критики спрямували українській владі лише однією-двома групами Європарламенту, то це не сприймалося б серйозно.

- Чому Європейський парламент застосував для ухвалення резолюції процедуру спільної пропозиції (Joint Motion), а не персонального голосування?

— Це дуже слабкий підхід, якщо під час персонального голосування таку резолюцію підтримали б далеко не всі парламентарії. Приміром, її підтримали б 51% чи 63% євродепутатів. Але ж ідея Європарламенту в тому, щоб надіслати сильний меседж, котрий спирається на консенсус усього представницького органу. Коли його було досягнуто, ми обрали процедуру Joint Motion. Ця резолюція, як на мене, дуже серйозна. Коли ми голосуємо персонально, то, скажімо, я часом голосую разом із лібералами проти Європейської народної партії та соціалістів, часом — з народниками проти соціалістів. У цьому немає жодної проблеми. Натомість є проблема в політичному напруженні, яке стояло за резолюцією. Але все це не можна пояснити в такому ключі: є сили в Європарламенті, які підтримують виключно Юлію Тимошенко, є сили, які виступають лише за Віктора Януковича. Мені здається, що українці не розуміють внутрішнього світу Європейського парламенту. Коли голосування по резолюції було відтерміновано вперше, деякі мої друзі казали, що зелені ніколи не голосуватимуть разом із консерваторами. Але це не факт. Факт, що резолюція — це не просто папірець. За нею має стояти сильна більшість. Європарламент насправді не має впливу на зовнішню політику. Його сприймають серйозно лише тоді, коли потужні сили консолідуються навколо певного меседжу.

- Європарламент був зацікавлений у прийнятті поміркованої, стримано критичної резолюції замість гранично різкої, викривальної для того, щоб остаточно не відштовхнути українську владу від ЄС до Росії?

— Весь текст резолюції дуже конкретно критикує проблеми в Україні. Це навіть більш ніж критична резолюція. Там висловлена чітка стурбованість послабленням демократії, йдеться про обмеження свободи слова й медіа. Я просто не розумію, хто зараз має інтереси в тому, щоби говорити, що ця резолюція недостатньо критична. До того ж ми, європейці, віримо, що Україна та її громадяни справді віддані демократії. Моя думка така, що ми пропонуємо вашій державі більше, ніж будь-якій іншій країні — учасниці програми Східного партнерства. Але це також значить, що ми більше вимагаємо й очікуємо від неї. Я вважаю, що Україна в утвердженні демократії значно далі просунулась, ніж інші пострадянські країни.

- Європейський парламент чітко вказав у резолюції на те, що в Україні є проблема надмірного втручання великого бізнесу в політику. Це є реальність, в якій ми живемо багато років. Чому тільки зараз Європарламент про це заявив відкрито?

— Надмірне втручання та вплив великого бізнесу на українську політику — це питання, яким я переймаюся багато років поспіль. В українській політичній системі, зокрема в уряді, в парламенті, порівняно з іншими європейськими країнами, ми бачимо значно сильніший безпосередній вплив олігархів, великого бізнесу. Це несумісно з демократичними стандартами. Давайте візьмемо приклад податкової реформи в Україні. Всі погоджуються з тим, що потрібно змусити сплачувати податки всіх та мати справедливу фіскальну систему. Проте великий бізнес реально не бере на себе податковий тягар. Натомість він зростає для середньостатистичного громадянина, для малого бізнесу. Я можу це пояснити лише тим, що прямий вплив олігархів на розробку цього законодавства дуже великий. Зрозуміло, що це властиво не лише Партії регіонів, а й іншим українським партіям, які мені відомі. Це найгостріша проблема в Україні. Якщо це не буде змінюватися, я не бачу можливостей для України вийти на справді успішний шлях розвитку. І для мене особисто дуже важливо, щоб це було чітко сказано в самій резолюції.

- Наскільки потужним є лобі Партії регіонів у Європейському парламенті?

— Вам варто запитати про це членів групи Прогресивного альянсу соціалістів і демократів (ПР підписала з ним угоду про співпрацю. — Ред.). Моє бачення таке: БЮТ співпрацює з Європейською народною партією, а соціалісти вибрали для співпраці Партію регіонів з не відомих мені причин. ПР не є членом родини європейських соціалістичних партій. Вона має лише статус спостерігача. Після падіння залізної завіси партії з країн Центральної та Східної Європи почали встановлювати контакти з європейськими родинами партій. Чи дає така співпраця справді більший вплив Віктору Януковичу в Брюсселі, я особисто не можу оцінити. Думаю, що ані БЮТ, ані ПР не досягли в розбудові своїх політичних організацій рівня, за якого вони були б готові до членства в родинах європейських партій.

-  Чого перш за все очікують європарламентарії від України в 2011-му?

— У 2011 році Україна знову має повернутися до старих питань. Ніхто не заперечує того, що вона потребує грошей МВФ. Але всі реформи мають проводитися справедливо. Ключовою є реформа судової системи. Крім того, звісно, потрібно створити цивілізовані умови для роботи в Україні іноземних інвесторів.

Жанна БЕЗП'ЯТЧУК