Спершу через ексклюзив Юліана Рьопке у Bild про лист генсека ООН Антоніу Гутерріша очільнику МЗС РФ Сергію Лаврову з пропозиціями щодо експорту зернових і добрив — часткова послаблення санкційного режиму в обмін на відновлення роботи Чорноморської зернової ініціативи, тобто на відновлення експорту української агропродукції. Зазначимо, що ці пропозиції Москва відкинула.
Далі ми одразу з пригніченням рефлексували на саміт “Групи двадцяти” (G20), який було проведено у Нью-Делі 9-10 вересня за відсутності російського диктатора Владіміра Путіна і лідера КНР Сі Цзіньпіна.
Завуальоване засудження
Так, дійсно саміт в Індії, головним гаслом якого команда Нарендри Моді обрала “Одна Земля, Одна Сім’я, Одне Майбутнє”, і під час якого організатори прагнули сконцентруватися насамперед на глобальному економічному порядку денному, вийшов вельми суперечливим. Ілюстрацією цієї суперечливості є підсумкове комюніке G20, довкола якого, а якщо точніше — довкола війни Росії проти України, точилися запеклі дискусії.
На виході ми отримали таке формулювання, як “війна в Україні” замість “війна Росії проти України”; відсутність прямої критики Росії і закликів до Москви вивести свої війська з території України і виплатити репарації.
Водночас мали і маємо пам’ятати про те, що хоча й емоційна складова почасти має вплив на політичні процеси, все ж Realpolitik лишається Realpolitik. Отже вона просякнути прагматизмом і неабиякою витримкою у досягненні власних цілей.
Так і в контексті саміту “Двадцятки” варто зберігати голову холодною і тверезо аналізувати політичні реалії. Хай би нам не було очевидно, що війна РФ є загарбницькою, неспровокованою і має ознаки геноциду українського народу. І отже як би ми не прагнули розуміння і підтримки всього світу.
“Група двадцяти” — це не “Група семи”. У G20 окрім наших союзників, окрім Росії чи Китаю, який, за останніми повідомленнями ЗМІ, постачає певне військове устаткування РФ, є й інші країни, зокрема з Глобального Півдня. І серед них — ті, що наразі уникають чіткого вибору сторони, на чиєму боці вони є. За тих чи інших причин: через спроби впливати на геополітичні розклади, історичні зв’язки, інтенсивну роботу російських дипломатів та пропагандистів, наддешеві російські енергоносії, збройні контракти або ж якісь тіньові схеми, просякнуті корупцією, тощо.
Звісно, ці члени “Двадцятки” не підтримують агресію Росії. Та й подекуди засуджують Москву, як от прем’єр-міністр Індії під час минулорічного саміту ШОС, коли він сказав Путіну: “Я знаю, що сьогоднішня епоха — це не епоха воєн, і я говорив з вами по телефону про це”. І ці ж слова Нарендри Моді включено до вищезгаданого комюніке G20 пунктом №14.
В цьому контексті, варто згадати про те, що на саміті у Нью-Делі, відбулася непроста розмова Лаврова з Моді про близько $150 млрд у рупіях на рахунках індійських банків, які Індія має сплатити за російську нафту, але цього не відбувається через санкції проти Росії. Лаврову в цих умовах довелося погодитися на те, що ці кошти будуть інвестовано в індійську економіку у сподіванні на можливий зиск у майбутньому шляхом реінвестицій, наприклад. Тобто Росія продала Індії нафту з великим дисконтом, не може отримати кошти, та ще й ці мільярди працюватимуть на індійську економіку.
Щодо Китаю, то Пекін раніше теж неодноразово засуджував Кремль через ядерний шантаж, наполягаючи на неприпустимості погроз використання ядерної зброї, і тим більше, власне, її використання. До речі, щодо погроз застосувати ядерну зброю. Неприпустимим застосування чи погрози також названо у комюніке.
Втім, вкрай невдалим для України саміт у Нью-Делі все ж назвати не можна. Принаймні нашим партнерам вдалося завдяки компромісним — обтічним — формулюванням переконати інших учасників “Групи двадцяти” опосередковано засудити Росію, най без згадування безпосередньо РФ, за порушення міжнародного права, цілей і принципів статуту ООН щодо територіальної цілісності, суверенітету чи політичної незалежності будь-якої держави.
Окремо згадано про продовольчу безпеку у світі, яку підірвано зусиллями Москви. Учасники G20 завважили “людські страждання та негативні наслідки війни в Україні” для глобальної продовольчої та енергетичної безпеки, та й світової економіки загалом. І саме тому закликали, зокрема, до відновлення Чорноморської зернової ініціативи, аби у країни, що розвиваються, було відновлено експорт української агропродукції. Втім, як і російської.
Тільки початок
Власне, без цих обтічних формулювань комюніке ухвалено, мабуть, і не було б. Тож, у принципі, хай і в семантичному контексті, але Росія й по собі теж себе опосередковано засудила через війну проти України і підрив продовольчої безпеки. Хоча, звісно ж, російські пропагандисти це проігнорують.
Саміт G20 — це не кінцева станція на шляху України до активнішого залучення Глобального Півдня на наш бік. Це відповідає як нашим інтересам, так і інтересам наших партнерів — США і Європі, які саміт у Нью-Делі також використали для поліпшення діалогу з країнами Африки, Латинської Америки і Південної Азії, прагнучі відокремити Глобальний Південь від впливу Китаю та Росії. Зокрема, й зміною позиції країн регіону щодо російської агресії.
Як зазначив президент США Джо Байден, коментуючи українську частину в комюніке G20, під час дискусії про війну РФ проти України у “залі панувала згода щодо необхідності справедливого, справедливого і тривалого миру, який відповідає принципам Статуту ООН і поважає суверенітет і територіальну цілісність”.
Війна РФ проти України, за його словами, — “це не проблема, яка вбиває клин у відносини з Глобальним Півднем”, а “питання клину з Росією, яка була присутня (на зустрічі G20. — Ред.), і з Китаєм, який… мав представництво”.
Аналогічно оптимізм щодо комюніке зберігав і Ентоні Блінкен, який в інтерв’ю CNN з Нью-Делі теж завважив “відстоювання важливості територіальної цілісності, суверенітету” і те, що “що G20 виступила як єдине ціле”.
Зрозуміло, що взаємодія Києва, Вашингтону й ЄС із Глобальним Півднем продовжиться й надалі, в тому числі на наступному саміті, що відбудеться у Ріо-де-Жанейро.
І до речі про Бразилію: дуже показовим є кейс з президентом цієї країни Лулою да Сілвою, враженого “синдромом Рамафоси”, який спершу стверджував, що у Бразилії, яка ратифікувала Римський статут, Путіна, у разі його прибуття на саміт G20, заарештовано не буде. Але вже наступного дня, після саміту G20, раптом змінив позицію й сказав, що взагалі відповідне рішення — це парафія судів, а не виконавчої влади.
Примарні перемовини
Завважимо, такі трансформації у риториці да Сілви відбулися за якусь добу. Тож перспективи щодо подальшої зміни позиції країн G20 теж є, хоч цей процес і не буде легким для дипломатичного корпусу України та союзників. І вочевидь на нас чекає ще не одна хвиля зради.
Як от через слова Блінкена у ще одному інтерв’ю з полів саміту “Двадцятки”, які викликали суперечки в українському інформпросторі, не в останню чергу через клікбейтні заголовки. Зокрема у деяких наших медіа акцент було зроблено на заяві Блінкена про те, що Київ готовий до перемовин.
Однак його коментар про перемовини в інтерв’ю ABC варто оцінювати у повному обсязі.
Відповідаючи на питання ведучого Джона Карла про те, яким Блінкен після візиту до Києва бачить завершення війни, держсекретар зазначив сміливість українців і те, що Путін, який прагнув знищити Україну, “вже програв”. А щодо гіпотетичних перемовин, Блінкен нагадав, що “для танго потрібні двоє”. Водночас, продовжує він, наразі немає жодних ознак зацікавленості Путіна у дипломатії. Якщо вона з’явиться, то “українці будуть першими, хто приєднається до перемовин, а ми одразу за ними”. Поширених в наших та російських ЗМІ тверджень про те, що Росія має виступити з відповідною ініціативою, не йдеться. Може здатися, що “поява інтересу” у Путіна та “ініціатива” — це тотожні речі, тобто достатньо Путіну запропонувати перемовини, і українці одразу ж на все погодяться. Проте, коли ми аналізуємо такі складні політичні процеси і відповідну риторику, відмінність у термінології може бути кардинальною. Саме тому і є важливим контекст.
А контекст такий, що, як зазначив Блінкен в тому ж інтерв’ю, війна має закінчитися “на справедливих умовах і на довготривалих умовах, які гарантуватимуть суверенітет і територіальну цілісність України”. Позиція України всім — і Росії, і нашим союзниками — добре відома: звільнення окупованих території, виведення російських військ за нашої території, виплата репарацій, гарантії безпеки від партнерів і членство в НАТО.
Отже, як і раніше, наріжним каменем нашої безпеки у майбутньому є успіхи на полі бою. Саме тому наступ Сил оборони України — це найважливіше з того, що має хвилювати українців і спонукати допомагати усім армії. І навіть тих, хто “втомився від війни”.
Варто теж зазначити, що останнім часом офіційні посадовці США, і також Ентоні Блінкен під час візиту до Києва, демонструють оптимізм щодо успіхів української армії.
Хоча певним чином оцінки є різними. Наприклад, голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі в інтерв’ю BBC висловив припущення, що активні наступальні дії СОУ зможуть продовжувати ще 30-45 днів — доки дозволяють погодні умови. Водночас керівник ГУР Кирило Буданов заявив, що наступ відбуватиметься й взимку.
У Києві прекрасно розуміють значення наступу також і для подальших політичних зрушень України у взаємовідносинах із союзниками й іншими державами.
Розуміють це й в Штатах. Тому стільки уваги приділяється додатковому фінансуванню військової допомоги Україні на суму $24 млрд. Паралельно, за інформацією Financial Times, Байден вже “близький до ухвалення рішення” про надання Україні ракет ATACMS дальнього радіусу дії. А це якось не корелюється з припущеннями про те, що нас хочуть якось примусити до перемовин з Росією.
Тому, знов-таки, зберігаємо холодну голову: союзники продовжують нас підтримувати; тим часом Глобальний Південь потроху все ж корегує свою політику, попри деструктивні дії РФ у тому ж африканському Сахелі. Комюніке G20, з точки зору теорії ігор, є насправді вельми недешевим геополітичним сигналом. При цьому і лист Гутерріша, і заява Блінкена — сигнали дешеві, завдяки яким дуже просто демонструється справжнє обличчя Росії.
Владислав ГІРМАН
Что скажете, Аноним?
[08:15 24 ноября]
[16:52 23 ноября]
[14:19 23 ноября]
10:00 24 ноября
08:30 24 ноября
13:00 23 ноября
12:30 23 ноября
[16:20 05 ноября]
[18:40 27 октября]
[18:45 27 сентября]
(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины
При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены
Сделано в miavia estudia.