Китай і росія скуповують золото. Що це означає?

Аналітики Всесвітньої ради золота встановили, що у 2022 році попит на золото з боку центробанків держав світу був найвищим за останні 55 років.

Востаннє такий рівень спостерігався у далекому 1967 році — епохальному для світової валютної системи.

Тоді європейські центробанки придбали величезні обсяги золота в США, що спричинило крах Лондонського золотого пулу резервів і пришвидшило кінець Бреттон-Вудської системи, яка прив’язувала вартість долара до ціни золота.

Що спричинило сплеск попиту на золото

На думку експертів, головні причини — геополітичний фон, спричинений війною в Україні та недовірою глобальних гравців один до одного, а також сумніви і невпевненість у подальших сценаріях розвитку — особливо після того, як західна коаліція заморозила валютні активи держави-агресора.

До цього додаються попередження міжнародних фінансових інституцій. Вони прогнозують, що мінімум третина економік світу, у першу чергу малих і нестійких, увійдуть у рецесію, а зростання буде меншим, ніж прогнозувалося.

На цьому тлі тільки в третьому кварталі центральні банки світу придбали майже 400 тонн золота, що стало найбільшим квартальним придбанням за всю історію від початку публікації квартальних звітів у 2000 році.

Лідерами за обсягами підтверджених закупівель у третьому кварталі стали Туреччина (31 тонна), Узбекистан (26 тонн) та Катар (не наводячи обсягу, але, за даними аналітиків, це найбільша його місячна закупівля з 1967 року).

Головними гравцями ринку стали Китай і росія

Народний банк Китаю офіційно визнав, що в листопаді він придбав 32 тонни золота на суму близько 1,8 млрд дол, уперше збільшивши свої золоті запаси з доковідного 2019 року. У грудні він купив ще 30 тонн золота, унаслідок чого золотий запас Народного банку КНР тепер становить 2 010 тонн.

Однак це офіційні цифри. Дані, які надходять з ринку, дещо інші. На думку виконавчого директора другої у світі золотовидобувної компанії світу Barrick Gold, сформовану в результаті обговорень з різноманітними джерелами, насправді обсяг закупівель міг становити 200 тонн.

Російська золотовидобувна промисловість, друга у світі після китайської, зіштовхнулася з проблемами через санкції. Вона щороку видобувала близько 300 тонн золота, однак на внутрішньому ринку поглиналися лише 50 тонн.

Замороження доларових активів центробанку росії спонукало державу-агресора зайнятися переформатуванням структури своїх ЗВР: зменшувати частку валют і цінних паперів так званих недружніх держав і збільшувати частку золота, одночасно підтримуючи таким чином власну золотовидобувну галузь.

У цій тактиці росія не винайшла велосипед. Вона просто скопіювала те, що робила Південно-Африканська Республіка під час дії санкцій епохи апартеїду: стимулювала власний видобуток золота, купуючи його за місцеву валюту.

Хоча після початку великої війни центробанк росії закрив дані про свої ЗВР та їх структуру, на думку аналітиків швейцарського банку Julius Baer, стратегія росії, що поступово реалізовувалася в останні роки, не змінилася.

Більша частина вивільнених ресурсів, пов’язаних із скороченням портфеля казначейських облігацій США із 150 млрд дол у 2012 році до 2 млрд дол на початку 2022 року, пішла на заміщення золотом, загальна кількість якого зросла на понад 1 350 тонн оціночною вартістю майже 80 млрд дол у поточних цінах.

Загалом купівля золота росією і Китаєм, а також їх домовленості про збільшення торгівлі між собою і з третіми країнами у своїй національній валюті, свідчать про те, що в найближчій перспективі вони дедалі менше покладатимуться на долар як на засіб розрахунків у міжнародній торгівлі.

Це створює передумови для подальшого зростання попиту, а отже, і цін на золото, що ми і спостерігаємо з початку 2023 року. Тільки за 12 днів 2023 року лондонський фіксинг на золото зріс на 70 дол за тройську унцію.

Крім згаданого попиту з боку центральних банків, слід звернути увагу і на потенційне збільшення інтересу до золота з боку приватних інвесторів.

У 2022 році відбувся трильйонний обвал ринку акцій та облігацій. Друге півріччя також ознаменувалося “ідеальним штормом” на ринку криптовалют, який вилився в падіння їх вартості та банкрутство низки криптобірж. У таких умовах інвестори часто відходять у “тиху гавань”, якою завжди було золото.

Як ці процеси вплинуть на Україну

На Україну ці процеси і тенденції не впливають з багатьох причин.

По-перше, ми не є вагомим учасником золотовидобутку. Поклади золота в Україні оцінюються 3 тис тонн, це трохи більше 1% світових запасів. Однак це прогнозні запаси, доведених — значно менше.

Хоча в Україні видана певна кількість дозволів на користування золотоносними надрами (менше десятка), але видобуток не здійснюється через недовивченість надр і потребу в значних інвестиціях. Якщо йдеться про видобуток концентрату, то потрібно мінімум 100 млн дол, якщо про метал — удвічі більше.

Золотовидобувне підприємство — це не тільки шахта і збагачувальна фабрика, а й специфічні енергетична, вентиляційна і транспортна інфраструктури.

По-друге, для інвесторів важливий потенційний попит, а щодо нього є великі сумніви. Вітчизняна ювелірна промисловість давно й успішно працює на імпортній сировині, там відпрацьовані контракти з постачальниками.

Нацбанк, якому золотовидобувач повинен першому запропонувати свою продукцію, традиційно тримає низьку частку золота в золотовалютних резервах: з 28,49 млрд дол ЗВР лише 1,57 млрд дол або менше 5,5%.

У фізичному вираженні НБУ має лише 27,06 тонн монетарного золота (на 0,62 тонни більше, ніж на початку 2021 року). Якщо дивитися на золото як на сировину для виготовлення злитків для їх подальшої реалізації інвесторам, то такого виробництва (афінажних компаній) в Україні також не існує.

По-третє, попит серед населення на золото у вигляді банківських металів чи злитків теж слабкий. Не тільки через низьку платоспроможність населення, а й через велику різницю між ціною продажу та купівлі. Зараз придбати 1 грам золота в банку можна за 3 150 грн, а назад його викуплять лише за 2 500 грн.

На банківські депозити в дорогоцінних металах не поширюється захист Фонду гарантування вкладів, тому серед населення золото сприймається радше як екзотичний інструмент для довгострокових інвестицій (від десяти років) або як нестандартний подарунок у вигляді прикрас або колекційних монет.

Тож потенційне збільшення вартості золота на світовому ринку для пересічного українця позначиться лише на вартості ювелірних виробів, а для держави — на переоцінці вартості монетарного золота у ЗВР. 

Данило ГЕТМАНЦЕВ, народний депутат від партії “Слуга Народу”, голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики