Каддафі знає, чого Європа боїться…

Учора війська Каддафі взяли Адждабію і тепер можуть наступати на Бенгазі й Тобрук. Якщо візьмуть ці міста (як кажуть самі повстанці, це справа кількох днів, бо сил і засобів, аби чинити опір підрозділам Каддафі, вони не мають), контроль Тріполі над бунтівною східною частиною Лівії буде практично відновлено.

За таких обставин не дивно, що представники “великої вісімки” не домовилися вчора про військове втручання у події в Лівії. За була Франція (її президент Ніколя Саркозі хоче “підрихтувати” свій підупалий рейтинг “маленькою переможною війною”?), але решту учасників зустрічі глава французького МЗС Ален Жюппе не переконав. “Ми хотіли запропонувати застосування нашої авіації для ударів по аеродромах, авіабазах Лівії. Але цю пропозицію не підтримали, — розповів Жюппе. — Ситуація в Лівії змінилася”. Немає наразі й рішення про закриття лівійського повітряного простору, — бо немає відповідної резолюції Ради безпеки ООН.

Схоже, деякі країни Заходу дещо поспішили визнати легітимною лівійською владою повстанську Національну перехідну раду в Бенгазі… Але що їм було робити? Мусили так чинити, аби хоч якось зберегти обличчя. На відміну від стриманого єгипетського Мубарака, “нарваний” Каддафі, не роздумуючи, постріляв тисячі власних громадян. Такий підхід до вирішення внутрішніх проблем із демократичними цінностями Євросоюзу й Заходу загалом ніяк не в’яжеться… Утім, не дуже з ними в’язався й організований колись Каддафі (чи за його сприяння, чи безпосередньо за його участю — яка різниця?) терористичний акт — підрив пасажирського літака над Шотландією. Режим Каддафі, до якого вели сліди злочину, довго був “парією”… Але згодом економічні інтереси таки взяли гору над демократичними цінностями. Полковник покаявся, заплатив кілька мільярдів відступного і знову почав постачати Європі потрібну їй нафту. Не забуваючи, як просили європейські друзі, добре пильнувати свої кордони — аби захистити Старий світ від навали африканських мігрантів.

“Якщо нас атакують, ми оголосимо джихад”, — лякає Захід Каддафі. Ще й з “Аль-Каєдою”, каже, об’єднаємося… “Середземне море перетвориться на море хаосу, а до Європи хлинуть мільйони іммігрантів із Африки”… Больові точки Заходу Муаммар Каддафі вивчив відмінно. Чи спрацює його шантаж? Нових іммігрантів із Африки в Європі бояться як вогню. Лівійська нафта теж потрібна. Але повертатися до співпраці з “кривавим диктатором”, після того, як його злочинами вже зайнявся Міжнародний трибунал у Гаазі… Нереально. Найімовірніше, усе закінчиться новою міжнародною ізоляцією Лівії. От тільки іммігрантів вже самим доведеться ловити… А може, таємно домовляться з Каддафі, аби не пускав ці “мільйони”? Домовилися ж півтора року тому, теж таємно, аби полковник разом із ЄС пильнував морський кордон Лівії…

“Ми готові підтримувати демократичні перетворення в Північній Африці, — заявив після зустрічі представників “вісімки” Ален Жюппе. — Ми повинні використовувати можливості виборів, економічної допомоги і підтримки демократії”. Такі плани можуть аукнутися… Україні. Бюджет ЄС не бездонний, особливо післякризовий. Чим більше уваги й допомоги Північній Африці, тим менше — Україні та іншим учасникам “Східного партнерства”.

Аскольд ЄРЬОМІН