Гра Зеленського та Залужного: генерал зробив свій хід

Упевнений, що сьогодні ми побачимо не один аналіз колонки Валерія Залужного від військових експертів. Але пропоную подивитися на неї з політичної точки зору.

По-перше, ця колонка написана головнокомандувачем, який перебуває на межі відставки. Події останніх днів не залишили сумнівів: Володимир Зеленський хоче, щоб Залужний пішов. Бажано сам, щоб це не президент підписав указ про відставку популярного військового лідера, а він добровільно перейшов на іншу роботу.

Але текст Залужного мало схожий на заповіт воєначальника, що йде. Він йти не збирається. Мені як жителю України дико писати про стосунки між президентом та командувачем армії моєї країни як про гру, але в ній зараз Залужний зробив свій хід, черга ходити за Зеленським.

По-друге, однією з головних претензій, які озвучують вголос до Залужного з боку його критиків, була відсутність у генерала “плану на війну”.

Можна по-різному оцінювати саме формулювання питання: чи повинен головком посвячувати у свої плани будь-кого крім членів ставки, але вчора ми отримали відповідь на це запитання.

Текст Залужного — це цілком конкретний план того, що і як він пропонує робити з війною. Можна обговорювати, хороший це план чи поганий, можна, напевно, пропонувати кращі плани, але це вже переведення розмови в іншу площину.

Залужний має план, він готовий його реалізовувати, його відставка у цій ситуації виглядатиме як незгода президента з цим планом. Стає очевидним й інше питання: а що саме не подобається у цьому плані Зеленському, і що пропонує він сам?

По-третє, попри те, що колонка Залужного написана важкою мовою, сповненою військовими канцеляризмами, у ній нескладно помітити цілком конкретні закиди політичному керівництву України.

Констатація “нездатності державних інститутів в Україні покращити стан комплектування Сил оборони без непопулярних заходів” — це ж реакція Залужного на епопею навколо законопроєкту про мобілізацію.

Президент Зеленський переносить відповідальність за апріорі непопулярний закон на військових: мовляв, очікую, що вони розроблять документ, який я вважаю за прийнятний.

Військові відповідають: наша робота — воювати, а не закони писати, частину відповідальності мають взяти на себе політики. Слово “нездатність” у колонці Залужного — це діагноз нинішнього стану справ у цій темі.

Знову ж таки, я не можу повірити в те, що я це пишу, і це відбувається насправді, але політичні експерти в Україні абсолютно серйозно порівнюють відносини між Володимиром Зеленським і Валерієм Залужним зі стосунками подружжя у шлюбі, який давно себе вичерпав. З усіма наслідками, що звідси випливають.

Складно сказати, чим у цій метафорі є колонка Валерія Залужного: спробою вголос проговорити проблеми, що накопичилися в цій парі, і піти з ними в терапію або кроком назустріч, можливо, неминучому розлученню.