Голова “Райффайзен банку” Олександр Писарук: Режим фіксованого курсу валют поступово себе відживає

У плюсі й “Райффайзен” — найбільший в Україні банк з іноземним капіталом. Ба більше, там очікують отримати прибуток навіть за підсумками кризового 2022 року, хоча й набагато менший, ніж у попередні періоди.

Установа не зупиняла кредитування навіть у перші тижні війни, хоча частина його співробітників евакуювалася, говорить голова правління “Райффайзен банку” Олександр Писарук. “Це кардинально відрізняється від криз 2008 і 2014 років, коли “Райффайзен” та інші банки майже повністю зупинялися”, — каже він.

Драйвером кредитування стала урядова програма “5-7-9%”. Вона дозволяла компенсувати частину ставки, яку платить позичальник. Щоправда, після початку активних бойових дій уряд почав затримувати компенсації банкам, а коли НБУ підвищив облікову ставку, то програма тимчасово зупинилася.

Як заступник голови НБУ в кризові 2014-2016 роки Писарук оцінює нинішні дії регулятора позитивно, але попереджає, що простих рішень бути не може.

Як найбільший іноземний банк в Україні пережив перші сім місяців війни? Чому великі банки не підвищують ставки за депозитами? Як новини з фронту впливають на клієнтів та курс валют? Яка доля російської “дочки” установи?

Про прибутки і кредитування

— Почнімо з того, як банк пережив перші місяці великої війни. За даними НБУ, у першому півріччі “Райффайзен” отримав 628 мільйонів гривень прибутку. Яка зараз ситуація з прибутковістю банку?

— Ми проходимо війну нормально, якщо не сказати добре. З урахуванням масштабу війни прибуток банку за вісім місяців становить 1,9 мільярда гривень.

Зрозуміло, що прибуток суттєво менший, ніж за відповідний період 2021 року, і було б дивно, якби було інакше. За підсумками року очікуємо отримати прибуток, але він буде в рази менший, ніж торік (4,87 млрд грн — ЕП).

— Які основні джерела прибутку банку?

— У банків три джерела доходів: чистий процентний дохід, чистий комісійний дохід та результат від торгівлі валютою або цінними паперами.

Чистий процентний результат тримається добре, передусім — завдяки підвищенню облікової ставки Національного банку.

Чистий комісійний результат суттєво менший, ніж у 2021 році. Нагадаю, що всі основні банки скасували комісії для клієнтів у березні-квітні і частково почали їх повертати з травня. Це не могло не позначитися на доходах від комісії.

Торговий результат файний. Це пояснюється певною специфікою ринку та збільшенням маржі за валютно-обмінними операціями.

Однак у кожну кризу суттєво зростають резерви за активними операціями, передусім за кредитним портфелем. Ці резерви є основним чинником того, що прибутковість банку в цьому році суттєво менша, ніж у минулому.

— За розрахунками НБУ, війна призведе до зростання портфеля непрацюючих кредитів у банківській системі на 20%. Яка поточна ситуація з NPL у “Райффайзен банку” і як вона може змінитися з часом?

— У нас показник NPL становить близько 5%. Ми бачимо перспективу його зростання, але оцінюємо, що у 2022 році він точно буде меншим за 10%.

— Чи видає банк кредити і кому?

— З початку великої війни попит на кредити фізосіб сильно впав і це природно. Ми кредитуємо фізосіб, але портфель знижується. У корпоративному сегменті попит є. У перші місяці війни він був пов'язаний із сівбою, але зараз попит зростає. Бізнес пристосовується і це вимагає підтримки оборотного капіталу.

Ми не зупиняли кредитування, але на початку війни визначили пріоритети: агросектор, пально-мастильні матеріали, фармацевтика. Зараз наш кредитний портфель становить 100 мільярдів гривень, з яких близько 30 мільярдів — кредити аграріям. Це доводить, що ми найбільший кредитор цього сектору.

З початку великої війни ми видали 9 мільярдів гривень нових позик. Це, між іншим, кардинально відрізняється від криз 2008 і 2014 років, коли “Райффайзен” та інші банки майже повністю зупинялися.

— Видані вами позики — класичні чи за програмами на зразок “5-7-9%”?

— 9 мільярдів гривень — це суміш кредитів. У перші тижні війни банк видав близько 2 мільярдів гривень без державної підтримки. Потім підключилася держава, і ми приєдналися до кредитування в межах пільгових програм.

Після підвищення облікової ставки до 25% ціновий механізм “5-7-9%” більше не працював. До цього ставка для клієнтів була близько 13%. Після підвищення облікової ставки ставка за депозитними сертифікатами НБУ зросла до 23%.

Різниця 10% була дуже великою, ми вмовляли Мінфін та НБУ змінити механізм. Коли вони його змінили, ми почали видавати пільгові кредити. Тобто був період, коли програма не працювала. Ставка, яку сплачує клієнт, після змін у програмі може залишитися на тому ж рівні, а в деяких випадках — збільшитися на 2-4%.

— У 2021 році ви писали листи уряду та НБУ з пропозицією змінити програму “5-7-9%”. Яка ваша позиція щодо неї зараз?

— Півтора року тому була зовсім інша ситуація. Ми бачили, що пільговими програмами користувалися компанії, які спокійно могли обслуговувати кредити самотужки. Це було не зовсім ефективне витрачання державних коштів.

Під час війни програма “5-7-9%” та портфельні гарантії — це критичний механізм підтримки економіки. Я дуже позитивно до цього ставлюся. Єдине зауваження щодо періоду, коли ми вмовляли Мінфін змінити механізм: потрібно стежити, щоб структура програми відображала реалії монетарної політики в державі.

— Чи є ризики в тому, що значна частина кредитного портфеля — це пільгові кредити, які залежать від фінансових можливостей держави?

— Ризики є. У нас були випадки затримки платежів з боку Мінфіну. Ринок про це знає. Затримки з виплатою компенсації почалися після початку боїв. Разом з тим, протягом війни ми кілька разів отримували поповнення рахунку, останній раз — у вересні. Хоч і з затримками, проте погашення відбувається.

Міністр фінансів колись казав, що витрати на компенсацію відсотків у рамках програми “5-7-9%” — це дуже невелика частина видатків під час війни, тому вони будуть її обслуговувати. Для мене це твердження комфортне.

— Хотів запитати про показник ефективності капіталу банку (відношення витрат до прибутку). У “Райффайзені” він становить близько 48%. Це краще, ніж у багатьох банків. Завдяки чому вам вдалося цього досягти?

— Під час війни цей показник у нас навіть трішечки покращився. Однак при цьому важливо, що ми не скорочували персонал та не зменшували зарплати.

Група “Райффайзен” виділила понад 10 мільйонів євро на підтримку співробітників, які мігрували. Частину витрат узяв на себе “Райффайзен Україна”. Також ми доплачували за перебування людей у зоні боїв.

Крім того, ми другий банк у країні після Приватбанку, хто емігрував у “хмару”. Показник ефективності став наслідком двох років цифрової трансформації банку. Витрати, пов'язані з неефективністю процесів, сильно зменшилися.

— Чи зіштовхувалися ви з хакерськими атаками?

— Постійно. Це почалося ще до 24 лютого. Я пишаюся тим, що “Райффайзен” не зазнав збитків від таких дій. Це стало результатом професійної роботи команди та інвестицій у кібербезпеку, які ми робимо з початку 2021 року.

— Чи оцінювали ви потреби в докапіталізації банку, враховуючи потенційні втрати кредитного портфеля через війну?

— Такої потреби не виникне. Багато що буде залежати від перебігу війни, але навіть якщо вона триватиме у 2023 році, ми не бачимо потреби в капіталі.

Причин кілька. Перша — якість кредитного портфеля. Ми постійно спілкуємося з клієнтами, моніторимо ситуацію, робимо дослідження та управляємо портфелем. Друга причина — у нас достатньо капіталу і достатня прибутковість.

Про підняття ставок за депозитами, купівлю ОВДП та фіксацію курсу

— У червні НБУ підвищив облікову ставку до 25%, але ставки за гривневими депозитами належним чином не відреагували на це рішення, за виключенням невеликих банків. Чому банки, у яких обслуговуються більшість українців, не поспішають підвищувати ставки за вкладами?

— Фундаментальна причина в тому, що банківська система переліквідна і її ліквідність зростає. Так, вона короткострокова та нестабільна, але системна переліквідність у якісних банках означає, що потреби піднімати ставки нема.

Однак це не означає, що ставки не будуть зростати. Я очікую, що вони зростатимуть, особливо на довгострокові депозити. Але очікувати, що ставка за депозитом зможе наздогнати інфляцію чи хоча б наблизитися до неї, не варто.

Якщо ви подивитеся на глобальну картинку, то такого зараз немає ніде у світі. Інфляція в Америці, країнах Європи вже наближається до 8-10%, а процентні ставки в банках від нуля то 1,5-2%. Тобто зараз ніде у світі не можна компенсувати інфляцію банківськими ставками.

— Чому банки не вкладають надлишкову ліквідність в облігації уряду? Аукціони з продажу ОВДП рідко коли приносять понад мільярд гривень.

— Очевидно, що ставки на первинному ринку дуже низькі: 12-16% річних порівняно, наприклад, із ставкою за депозитними сертифікатами — 23%.

— За якого рівня ставок “Райффайзен” інвестуватиме в цей інструмент?

— Ставки на первинному ринку повинні бути в діапазоні 25-27%. Із зростанням термінів має збільшуватися і ставка залучення коштів урядом.

— Під час останнього засідання комітету з питань монетарної політики Нацбанку обговорювалася ідея продажу ОВДП з портфеля НБУ. Імовірно, мова йде про продаж саме військових облігацій. Чи може це рішення якось позначитися на рівнях дохідності гривневих інструментів?

— Я розумію бажання НБУ створити вторинний ринок, який буде відображати реальну дохідність державних облігацій, щоб стимулювати Мінфін збільшити дохідність під час первинного розміщення.

Звісно, попит на такі облігації буде, і вони, мабуть, скоригують ціни на вторинному ринку. Водночас це повністю перекриє Мінфіну можливості залучати кошти, якщо він не підніме свої ставки.

В історії, коли з’являються два емісійні центри на ринку облігацій, треба бути обережними. Я не хотів би занурюватися в це питання, однак вважаю, що необхідне ефективне обговорення між НБУ та Міністерством фінансів.

Це спонукало б уряд відкоригувати дохідність на первинному ринку без того, щоб Національний банк продавав ОВДП. Це було б оптимальне рішення.

— Тобто ви не підтримуєте цю ідею.

— Я за те, щоб Мінфін підвищував дохідність під час первинного розміщення облігацій. Коли НБУ підвищив облікову ставку до 25%, це був сигнал Мінфіну: “Колеги, підвищуйте ставки, бо інакше ми будемо змушені друкувати гривню”.

— Надрукована гривня зрештою опиняється на валютному ринку і тисне на резерви. Недавно зʼявилася ідея запровадити 10-відсотковий податок на купівлю валюти імпортерами, аби скоротити обсяги імпорту. Однак від неї відмовилися. Як можна зменшити тиск на резерви?

— Перше — зробити так, щоб Мінфін міг позичати гроші на ринкових умовах, використовуючи ліквідність банківської системи. Друге — певною мірою обмежити імпорт, адже його обсяги надто високі як для країни, що воює. Під час такої війни безболісних рішень не буває. Бувають болючі і дуже болючі.

Ще одна структурна проблема — мільйони українців, які, на жаль, перебувають за кордоном. До війни в нас були заробітчани, передусім чоловіки, які їздили за кордон і пересилали родинам валюту. Вони підтримували свої сім’ї та платіжний баланс. Зараз чоловіки залишилися в Україні, а жінки та діти виїхали.

Тобто мільйони українців за кордоном, витрачаючи збереження в гривні, фактично витрачають резерви Нацбанку.

Щоб ви зрозуміли масштаб проблеми: обсяг коштів, який витрачається українцями за кордоном, перевищує надходження від експорту ІТ-галузі. Ідеальний варіант — щоб українці поверталися додому. Тоді тиск на резерви буде суттєво зменшений.

— Як ви оцінюєте валютну політику НБУ, зокрема фіксацію курсу долара? Це рішення ще актуальне, враховуючи зростання обсягів інтервенцій?

— Під час війни, особливо такої сильної, як зараз, не може бути збалансованих попиту та пропозиції на валюту, тому фіксація курсу була абсолютно правильним рішенням. Однак режим фіксованого курсу себе відживає.

Власне, перший фіксований курс віджив себе через три-чотири місяці. Те, як швидко він себе відживає, залежить від ситуації з платіжним балансом, експортом, імпортом, фінансовою допомогою. Якщо платіжний баланс у країні збалансований, то курс буде жити довше, якщо ні — менше.

НБУ зробив усе правильно. Єдина критика в тому, що девальвацію варто було провести трохи раніше, як і валютні обмеження щодо “карткового туризму”.

— Банки скаржаться на брак готівкової валюти. З чим це пов’язано?

— “Райффайзен банк Україна” є найбільшим постачальником готівкової валюти в країну. Ми намагаємося допомогти іншим установам і Національному банку.

Нестача банкнот була пов'язана, передусім, з логістикою. Традиційно всі банкноти доставлялися літаками. Зараз у нас нічого не літає, усе треба доставляти через кордон іншими видами транспорту. Це ускладнює та здорожчує логістику, але я думаю, що ситуація врегулюється.

Про українців за кордоном та “картковий туризм”

— Скільки ваших клієнтів виїхало за кордон?

— Близько 100 тисяч з 2,6 мільйона роздрібних клієнтів або близько 3,8%.

— Чи отримують вони доходи з України і на що витрачають кошти?

— За серпень вони витратили 40 мільйонів доларів в еквіваленті на розрахунки в торгових мережах. Ще 20 мільйонів доларів — знімаючи готівку з банкоматів. Це пропорційно відповідає лімітам НБУ: 100 тисяч гривень на місяць для безготівкових розрахунків і 50 тисяч гривень на місяць на зняття готівки.

За кордоном люди витрачають кошти переважно на їжу та житло. В Україні така ж ситуація: їжа, зв'язок, пальне, особливо після підвищення цін, ремонт.

— Витрати на ремонт зросли?

— Так. Витрати на ці категорії вже відновилися до довоєнних показників за винятком витрат, які українці роблять в аптеках та магазинах одягу.

— Після початку великої війни минуло сім місяців. Багато українців, які виїхали за кордон, уже мають право отримати статус податкових резидентів у країнах ЄС. Чи починають вони платити там податки?

— Залежить від країни. Комітет Верховної Ради звернувся до країн ЄС з проханням зробити виняток для українців, аби вони платили податки за 2022 рік в Україні. Деякі пішли назустріч, але це все ще меншість країн.

Може виникнути ситуація з подвійним оподаткуванням. Певні речі можна відшкодувати в межах двосторонніх угод, але не всі і не з усіма країнами.

Близько 600 з понад 6 тисяч наших співробітників перебувають за кордоном. Ми допомагаємо їм інформаційно: податковими порадами та консультаціями.

— Як змінилися обсяги “карткового туризму” після підвищення офіційного курсу та запровадження нових обмежень? Це явище ще існує?

— Після підвищення офіційного курсу обсяги кардинально і різко впали. Так було кілька місяців, але здається, що зараз “картковий туризм” починається знову. Ще дуже рано робити висновки, бо це дуже свіжий тренд. Частково це пов’язано з різницею між курсами чорного ринку і Нацбанку.

Цей спред останнім часом збільшився до близько 17%. Коли спред між курсом чорного ринку та офіційним курсом перебуває в межах 10%, “картковий туризм” майже відсутній або дуже малий. Коли він збільшується до 15% і тримається на цьому рівні протягом певного часу, то починаються такі речі.

Можливо, це короткостроковий вплив “часткової” мобілізації в росії та ядерного шантажу. Мені здається, що відбувається певна стабілізація.

Про МВФ, Альфа-банк та російську “дочку” “Райффайзену”

— Як загострення політичної ситуації впливає на ваших клієнтів?

— Ми точно не бачимо впливу на ліквідність, тобто щоб люди знімали більше коштів з депозитів. Ми бачимо лиш певне збільшення обсягу обмінних операцій і збільшення спреду між чорним ринком і зафіксованим курсом. Це, очевидно, наслідок новин з росії. Але в мене є відчуття, що ця ситуація стабілізується.

— Чи робили ви макроекономічні прогнози на 2022-2023 роки?

— Прогнози — річ дуже невдячна, особливо під час війни. Є дуже багато ризиків та зовнішніх факторів, які ми не контролюємо. Вважаємо, що в цьому році реальний ВВП зменшиться на 33%. На це буде впливати ситуація на полі бою. Інфляцію очікуємо на рівні 32%, тобто вище облікової ставки.

Прогноз щодо курсу є похідним від цих показників. Курс ніхто ніколи не прогнозує прямо: ні банк, ні МВФ, ні Нацбанк. На курс найбільше впливає платіжний баланс: яка буде динаміка експорту, чи буде зерновий коридор, яким буде імпорт, якою буде міжнародна фінансова допомога.

Виходячи з цього, ми вважаємо, що офіційний курс долара на кінець 2022 року буде в межах теперішнього готівкового.

— Що заважає Україні домовитися про довгострокову програму з МВФ?

— У будь-якої програми МВФ є два ключові елементи. Перший — макрорамка, тобто макроекономічний прогноз, модель розвитку економіки на період дії програми. Другий — аналіз спроможності країни обслуговувати свої борги.

Проблема в країні, що воює, полягає в тому, що фізично неможливо зробити ці два прогнози з якістю, комфортною для МВФ. Тому МВФ ніколи не кредитує країни під час війни, особливо такої великої, як ця.

Звісно, можна виділити екстрене фінансування в межах програми RFI (Rapid Financing Instrument, інструмент швидкого фінансування — ЕП), але це невеликі кошти, вони короткотермінові і не вирішують наших проблем. Нам потрібна довга програма, подібна до тієї, яку МВФ організував в Україні у 2015 році.

Єдиний вихід із ситуації — отримати певні зобов’язання від країн G7 та інших донорів щодо обсягів майбутньої підтримки України і закладати ці зобов’язання в макропрогноз України. Це єдина можливість, хоча МВФ так ніколи не робить.

— В Україні працює Альфа-банк російських олігархів Михайла Фрідмана та Пьотра Авена, проти яких діють українські та міжнародні санкції. Якби ви працювали в НБУ, то яке рішення щодо цієї установи ухвалили б?

— По-перше, це питання до Національного банку. По-друге, єдине, що я можу сказати, виходячи з мого досвіду роботи в НБУ, а також враховуючи системну важливість Альфа-банку та його розміри, це те, що виводити його з ринку традиційним способом, тобто через Фонд гарантування вкладів, не можна.

Я точно знаю вплив виведення з ринку системних банків під час війни і глибоких криз, тому цього точно робити не можна. Потрібно шукати альтернативні механізми без навантаження на державу загалом і фонд зокрема.

— Чи реально зараз знайти покупця банку в Україні?

— Це складне питання. Проста відповідь — дуже складно, але не неможливо. Питання в ціні, умовах, у тому, хто продавець і хто покупець.

— Чи можливо обміняти “дочку” якоїсь міжнародної банківської групи, яка продовжує працювати в росії, на “дочку” російського банку в Україні?

— Думаю, це одна з кількох теоретично можливих схем виходу з ринку.

Для реалізації такої схеми потрібно знайти співставні за розміром чи ціною активи, а також контрагента, з яким можна зробити обмін активами. Крім того, для такої транзакції необхідні погодження регуляторів або навіть погодження Єврокомісії, якщо це банк з Євросоюзу. Це складний процес.

— Група “Райффайзен” теж має “дочку” в росії. Які показники її роботи і чи намагається група вийти з російського ринку?

— Як голова правління “Райффайзен банку Україна” я точно не спостерігаю за показниками “Райффайзен банку росія”. Мені не те що не цікаво, я просто не хочу цього робити. Але я знаю базові речі.

Наш акціонер, “Райффайзен банк інтернаціональ”, офіційно заявив, що він розглядає всі опції, включаючи повний вихід з російського ринку, тобто ретельно спланований, організований вихід.

Також “Райффайзен банк росія” активно не залучає нових клієнтів та активно скорочує кредитний портфель. Я цифр не пам’ятаю, але динаміка скорочення там є. Це відкрита інформація, її можна перевірити.

Ви повинні розуміти, що “Райффайзен банк росія” — це найбільший іноземний банк. Там майже 20 мільярдів євро активів, він існує там 26 років. Будь-який великий іноземний банк не може швидко піти з ринку.

Коли “Райффайзен банк інтернаціональ” каже, що над цим працює, я знаю, що він точно над цим працює, але це складний процес. Вихід великого банку з ринку — це набагато складніший процес, ніж вихід будь-якої іншої компанії.

— Ви як голова українського банку зверталися до материнської структури стосовно скорочення її діяльності в росії?

— Група “Райффайзен банк інтернаціональ” була першою з усіх міжнародних роздрібних банків, які представлені і в росії, і Україні, яка вийшла з офіційним меседжем щодо перегляду діяльності в росії. Це сталося не випадково.