Експерт: українці не звикли жити за доходами

За даними Національного банку, впродовж останнього часу різко зросла частка кредитів, виданих для придбання дрібних споживчих товарів — до 80%, тоді як кредитування покупки авто та іпотека складають лише 15% та 5% позик відповідно. Проте лише 3 роки тому, до кризи, частки кредитів, виданих на покупку житла, авто та споживчих товарів були приблизно однаковими — по 25%.

Чим викликані такі зміни і про які процеси в економіці вони можуть свідчити — про це Анастасія Зануда розмовляла із експертом Міжнародного центру перспективних досліджень Максимом Бородою.

- Зараз досить часто на біл-бордах можна зустріти рекламу на кшталт: “Туфлі Braska — лише 100 гривень”, і далі дрібним шрифтом дописано, що це щомісячний платіж за кредитом. Про що, на Вашу думку, може свідчити таке ноу-хау українського споживчого ринку? Може, незабаром, ми будемо купувати в кредит і картоплю?

— З одного боку, ми маємо пам’ятати, що зараз не відбувається нічого надзвичайного, бо бум споживчого кредитування був і раніше, до економічної кризи. Просто тоді зростало кредитування придбання автомобілів та житла. Те, що відбувається зараз,- це перший крок, що свідчить про економічне відновлення у банківському секторі. Таке кредитування приносить певні вигоди для всіх учасників процесу. Для споживачів користь у тому, що будь-яке полегшення для місячного сімейного бюджету є позитивом, бо більшість українців живуть від зарплати до зарплати. З іншого боку, в підсумку людина переплачує, бо ці кредити є досить дорогими, оскільки тут присутня досить високий ступінь ризику. Тут немає жодного майна, що можна було б повернути як заставу, як, наприклад, із автомобілем чи нерухомістю. Також банки не здійснюють такого жорсткого контролю за фінансовим станом позичальника, як при інших кредитах. Тобто, банки у відсотки закладають усі ризики неповернення таких кредитів. Крім того, такі кредити є вигідними для тих, хто продає такі товари, тому що це збільшує обсяг платоспроможного попиту. Це також і додатковий стимул для придбання певного товару у певного продавця.

- Я би хотіла з’ясувати ще такий момент: мені, припустимо, пропонують купити туфлі Braska зараз, але за 700 гривень, або щомісяця платити по 100 гривень, але врешті, мати ті самі туфлі за 900 гривень. Що це означає? Що я, такий собі середній клас, що звик до Braska, але наскільки збіднів, що не може одразу купити взуття за 700 гривень, проте вже не може від нього відмовитися і почати економити? Бо важко уявити, як такі кредити можуть залучити до магазинів людей, доходи яких дозволяють купувати чобітки, приміром, за максимум 150 гривень?

— Тут проблема може полягати у певній ментальній особливості українців, яка, на жаль, не змінилася і після кризи. Це є прагнення жити краще, ніж дозволяють власні доходи. Якщо ми порівняємо це із поведінкою жителів інших країн, наприклад, Кореї чи Японії, — там ситуація цілком протилежна. Там люди починають більше заощаджувати і менше витрачати на поточні потреби. Тому і ситуація у банківському секторі там дещо інша, — там у банків є значні депозитні портфелі, а споживчого кредитування, особливо дрібного, немає. А у нас люди не можуть чи не хочуть, чи не вміють заощаджувати, а намагаються ті гроші, які заробили та отримали, витратити із якомога більшим ефектом. До речі, і однією з причин кризи саме в Україні було те, що українці неадекватно оцінювали і свої доходи, і спроможність повертати кредити. Відповідно, дуже багато кредитів і на авто, і на нерухомість не поверталися належним чином через те, що люди їх брали, не розуміючи і не думаючи про те, як вони їх будуть повертати.

- Так, але з іншого боку, авто в якомусь вигляді банк може повернути як заставу. Так само і з іпотекою. Але я собі важко уявляю повернення чобіток, у разі, як позичальник не розраховується за кредитом.

— Як я вже казав, ці кредити є значно більш ризикованими саме через те, що нічого не можна повернути, але саме тому ці кредити є значно дорожчими. Наприклад, якщо іпотечні кредити зараз пропонуються під 15-18%, приблизно такі самі відсотки і на автомобільні кредити, то у споживчих кредитах зазвичай дуже багато прихованих платежів, і у кінцевому результаті вони виходять дуже дорогими. Тобто, там загальний відсоток може становити до 50% і більше. І якби це не було вигідно банкам, то вони б не працювали б у цьому сегменті і не були б такими активними. Тобто, все, що робиться, воно є комерційно доцільним і для банків, і для продавців, але не завжди таким вигідним для споживачів.

Анастасія ЗАНУДА