Економіст Гліб Вишлінський: “Цього року можна очікувати на невелике зростання реальних зарплат”

 Україна вже більше року протистоїть російській навалі, через що вітчизняна економіка скоротилася майже на третину. В інтерв’ю УНІАН виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський оцінив, як вітчизняна економіка пережила 13 місяців війни та зробив прогноз розвитку у 2023 році.

Як після 13 місяців повномасштабного вторгнення Росії на нашу землю ви оцінюєте стан вітчизняної економіки?

Як і з самою війною — ситуація погана, але краще, ніж очікували. Як з війною, коли багато хто побоювався, що Україна впаде, тут так само. Економіка скоротилася адекватно тому удару, який було нанесено Україні. Більшість системно-важливих інституцій втрималося. Насамперед це стосується роботи банківської системи, по суті, всіх електронних систем — Державного казначейства, Системи електронних платежів НБУ, банківської системи, обслуговування міжнародних платіжних карток, тобто того, що кровоносну систему економіки підтримує. Це результат великої підготовчої роботи, що дозволило падінню економіки не стати набагато більшим.

Також вдалося втримати енергосистему в підконтрольному стані протягом зими, не допустити масових відключень систем опалення, множинних та тривалих блекаутів. Це убезпечило від масштабної тривалої зупинки бізнесів та додаткової масової еміграції українців.

Тобто, ті 30 відсотків падіння ВВП, які ми маємо за 2022 рік — з одного боку це багато, а з іншого це не жахливі цифри. Якщо врахувати частку економічної активності на окупованих територіях, або ж тих, де ведуться активні бойові дії, то падіння на відносно мирній, підконтрольній території було вже ближче не до 30, а до 15 відсотків. Це співставно з ударом, який був нанесений українській економіці в 2014-2015 роках. І співставно з фінансовою кризою 2008 року.

Ви вказали, що банківська система та енергетика показали свою стійкість. А були галузі, стосовно яких були надії, а вони не виправдали сподівань?

Все було досить непогано. Була критична інфраструктура, яка мала бути підготовленою, і вона була більш-менш готова. Теоретично можна сказати, що мішками з піском потрібно було обкладати трансформатори ще влітку, а не після перших ударів. А по інших секторах можна сказати, що були ті, які постраждали в силу об’єктивних обставин.

Критична інфраструктура працює. Є підприємства, які виробляють і торгують товарами першої необхідності, їм легше. Тим, хто торгує товарами другої необхідності, гірше, а тим, хто торгує товарами та послугами третьої необхідності, ще гірше. Дуже постраждали якісь розважальні послуги, наприклад, концерт “Окену Ельзи” не проведеш на НСК “Олімпійський”. Плюс ще багато секторів виявилися постраждалими від ковіду, по них був подвійний удар.

Однак загалом все було більш-менш передбачувано. Були ті сектори, які постраждали від особливості дій агресора, та ж металургія, по якій вдарили до такого ступеня, що “Укрзалізниця” залишилася без постачальника рейок. Був удар по тих секторах, які опинилися безпосередньо на території бойових дій, або тих, чиї бізнес-моделі залежать від експорту та імпорту через порти. Звісно, тут металурги отримали подвійний удар, бо їх не включили до зернової угоди.

 

Чи фіксуєте ви кардинальні змінив деяких галузях економіки, які будуть посилюватися в довгостроковій перспективі?

Я думаю, що в металургії не варто поки що очікувати на якесь структурне переосмислення, але сам по собі масштаб руйнування дуже великий, навіть окупанти заявили, що не будуть в Маріуполі відновлювати металургійні заводи. Постає питання, яка буде номенклатура товарів, які це будуть технології — старі чи більш сучасні, зелені, чи це буде нове місце розташування, які будуть надані гарантії безпеки, чи буде цього достатньо. В цій галузі будуть серйозні зміни, пов’язані з критичною масою руйнувань.

Якщо брати ситуацію в логістиці плюс статус кандидата на вступ в ЄС для України, то думаю, що це буде сильно, але більш поступово впливати на багато секторів, які матимуть можливість виходити на ринки Євросоюзу. Класичний приклад — харчова промисловість. Якщо ми будемо мати режим без квот та тарифів до моменту підписання угоди про членство і нам вдасться забезпечити достатній захист для інвестицій, це буде означати що ті, хто раніше експортував виключно сировину, зернові, соняшник чи соняшникову олію, тепер зможуть відправляти на експорт багато різноманітної переробки.Загалом перефокусування на торгівлю з ЄС, налагодження логістики через західний кордон будуть мати суттєвий вплив, зроблять більш привабливими бізнес-моделі, які орієнтовані на експорт до Євросоюзу як готової продукції, так і продукції проміжного споживання для подальшої переробки вже у європейських країнах.

Терористичні удари росіян по енергетичних об’єктах призвели до якогось переформатування економіки? В уряді натякають, що саме через це можуть переглянути тарифи на електроенергію для населення.

По-хорошому, тарифи потрібно було підіймати ще до атак, бо їх тримали багато років стабільними, тоді як вартість складових тарифів постійно зростала. Тому сьогодні це радше привід, а не причина. Скоріш за все, це буде впливати на зміну самої моделі енергетики, щоб зробити її більш гнучкою та стійкою до уражень.

Думаю, що ці атаки будуть своєрідною рекламою для атомної енергетики, тому що навіть в умовах війни у Путіна вистачило мізків не бити по АЕС на відміну від теплових електростанцій. Крім того, це дешева та зелена енергія. Фактично ми півзими протягнули великою мірою на атомних енергоблоках. Єдине питання — чи станції мають бути настільки великими, коли є ризики пошкодження передаючих потужностей, але це вже питання до експертів.

 

А можливе зростання тарифів вплине на зростання цін? Чи реалістичні прогнози НБУ, що цього року інфляція уповільниться до 18,7 відсотків, а у 2024 році впаде до10 відсотків?

Це реалістично. У Нацбанку — розумні люди, які також обговорюють з урядом своє бачення. Зараз навіть сам Кабмін не знає, коли ті тарифи попіднімають, бо це своєрідна гаряча картоплина, яку всі перекидають між руками і не хочуть цього робити. Особливо нинішня влада, яка ще за мирних часів боялася болючих для людей рішень і намагається всіляко від них відхреститися, незважаючи на негативні довгострокові наслідки та ризики.

Нацбанк закладає, що це підвищення буде, але електроенергія складає відносно меншу частку у споживчому кошику, плюс там немає такої великої різниці між ринковою ціною та регульованою ціною, як із газом та опаленням. Я думаю, це підвищення буде не в 3-4 рази, а трохи меншим. Газ і опалення будуть давати більший ефект на витрати домогосподарств.

Яким є ваш прогноз курсу національної валюти до кінця цього року?

Те, що заявлено через прес-реліз МВФ, що буде зберігатися протягом першого періоду програми — 12-18 місяців система фіксованого курсу. Це означає, що не буде гнучкого курсу, курс буде встановлюватися Нацбанком. Чи залишиться цей фіксований курс на рівні 36,6 (гривні за долар — УНІАН), буде залежати від чинників, які ми та й ніхто сьогодні не може передбачити.

Якщо, наприклад, відбувається успішний контрнаступ, і Путін змушений йти з нами на переговори, це дає поштовх для позитивних процесів, починають працювати порти та металургія, працює повноцінно експорт, тоді це одна ситуація з курсом.

Якщо контрнаступ захлинається, ми залишаємось у такій невизначеній ситуації, як зараз, йдуть активні бойові дії, нам потрібно платити додаткове грошове забезпечення військовослужбовцям, це накладається на зміну складу Конгресу США, який має приймати рішення щодо продовження фінансування бюджетної підтримки України на четвертий квартал 2023 року, і вони не дають нам грошей. Тоді ми повертаємось до сценарію кінця весни — початку літа минулого року, Нацбанк починає викуповувати ОВДП, надходжень міжнародної допомоги недостатньо для втримання резервів, тому що надходжень валюти не вистачає, і Нацбанк змушений робити перефіксацію курсу.

Але за обох сценаріїв позитивом є те, що ми маємо фахове керівництво як в Нацбанку, так і в Міністерстві фінансів. Тому вони будуть тримати міцно штурвал, навіть якщо буде шторм. Тобто, в гіршому випадку це буде перефіксація на рівні 40, а не умовно 70-80 гривень.

Чи робив Центр економічної стратегії оцінки реальної кількості безробітних в країні?

Оцінка Мінекономіки — це приблизно 2,8 мільйони безробітних. Як я б робив оцінку? Оскільки зараз, на жаль, зупинили обстеження умов життя домогосподарств і обстеження економічної активності, то нормального джерела інформації немає. Я б дивився на дані компаній, які займаються опитуваннями, бо там є питання щодо того, який у людей статус щодо роботи. І на основі цього можна робити оцінку щодо безробіття.

 

Якщо додати ці 2,8 мільйони безробітних до 5 мільйонів, які перебувають за кордоном, то виходить великий показник тих, хто не залучений у вітчизняній економіці. Який це має ефект, чи можна вплив цього фактору зменшити?

З цих умовних 5 мільйонів приблизно половина діти, відповідно, якщо ми говоримо про дорослих, то це 2,5 мільйони. Також потрібно подивитися, скільки серед них є економічно активних громадян. Наприклад, якщо виїжджала мати з маленькою дитиною, то з великою долею ймовірності вона в Україні не працювала, була в декреті, відповідно, війна на це ніяк не вплинула. Так само якщо виїжджали пенсіонери, які не працювали, тоді це також ні на що не вплинуло з точки зору зайнятості. Але якщо виїжджали люди, які працювали, то це мало ефект у вигляді зменшення виробництва, бо вони випали із людського капіталу для економіки

Що стосується безробітних, то я думаю, що їхня кількість буде поступово зменшуватися, тому що найбільшою мірою питання безробіття — це питання внутрішньо переміщених осіб. Тому задачі, які ВПО вирішують щодня, це де знайти роботу та де жити. Це буде потроху поліпшуватися, бо ніхто не хоче вмирати з голоду і жити на вулиці.

 

Чи варто в таких умовах запроваджувати другий рівень пенсійної реформи, що неодноразово анонсували в уряді?

На мою думку та на думку ЦЕС, це питання не на часі. Воно було не на часі ще до війни, тому що не має сенсу. В Україні немає інструментів поза державними облігаціями, які давали би можливість заробляти на якихось додаткових внесках. Це було по суті перекладання з однієї кишені в іншу замість того, щоб, умовно, збирати більше податків чи внесків, але ми ж не хочемо збільшувати додатковий тиск на бізнес. Просто частину наявних внесків направляли б в облігації того ж Мінфіна, просто по дорозі виникав би посередник, який би знімав собі якусь комісію. Ми вважаємо, що в цьому немає жодного сенсу.

Єдине питання, над яким вже сьогодні потрібно думати, і ми вже з урядом працюємо і намагаємось допомагати з розрахунками — це, власне, що робити з солідарним рівнем пенсійної системи, зважаючи на ті демографічні виклики, які є зараз. Це має бути основною проблемою, на яку треба зосереджувати увагу у виробленні державної політики, а не на тому, щоб впроваджувати другий рівень.

Як ви можете оцінити дії уряду з підтримки економіки протягом цих тринадцяти місяців війни?

Насправді можливості уряду щодо підтримки економіки були дуже обмеженими. Була роль у переговорах з Євросоюзом щодо відкриття ринків, що допомагало експортерам знаходити свої ринки. Була велика організаційна робота Мінінфраструктури щодо створення інфраструктури для наземного експорту, збільшення пропускної спроможності, щоб мати можливість експортувати та імпортувати продукцію. Була допомога в релокації бізнесів.

Але що стосується грошової допомоги, вона була дуже обмеженою. В принципі, з того, що мало серйозний ефект — це програма “5-7-9”, насамперед, на посівну кампанію 2022 року. Зараз, я так розумію, в більш обмеженому масштабі ця програма діє на посівну цього року. В мене є питання до того міксу програм підтримки бізнесу, який є в Мінекономіки. Там дуже багато дрібних грантових програм, які є дуже ризикованими з точки зору віддачі, наприклад “єРобота”. Я б більше фокусувався на підтримці підприємств, які успішно функціонували до вторгнення і були пошкоджені або зруйновані.

 

Одним із наслідків повномасштабної війни стало те, що Україна стрімко нарощує зовнішні та внутрішні борги. Що буде з цією заборгованістю в майбутньому? Чи можна очікувати, що хоча б частину з цих мільярдів буде списано?

Наше бачення — що потрібно не списання боргів, а надання нам більше грантів. Ми входили у війну не з таким жахливим борговим навантаженням: ми не Аргентина чи Греція. Перед війною у нас була стійка ситуація, коли державний борг впав нижче 50 відсотків від ВВП, він скорочувався внаслідок достатньо обережної бюджетної політики і зростання економіки.

Зараз борг зріс, але не до критичних показників. Для того, щоб він не зріс до критичних показників, нам потрібно отримувати гранти. Якщо це кредити, це мають бути такі кредити, як кредит від Євросоюзу — на 35 років з пільговим періодом у 10 років. Я не виключаю, що минуть ці десять років, політично це утрясеться і, можливо, їх нам спишуть. Але навіть якщо не спишуть, то сподіваюся, що за ці десять років ми потрохи оговтаємось. Плюс ці кредити безвідсоткові.

З огляду на здатність повертати ці борги наскільки буде визначальною для української економіки інтеграція до Євросоюзу?

Це буде ключовим фактором, бо фактично створюється додаткова велика конкурентна перевага України для залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій, як це було для країн Центральної та Східної Європи після 2004 року. Це спільний ринок митний простір, спільний ринок послуг, спільний ринок робочої сили. Насамперед для України важливий фактор — це спільний ринок товарів: відсутність митного кордону, що стримує рух товарів при створенні ланцюжків доданої вартості. І друге питання — це узгодження законодавства. Це створює рамку для передбачуваних умов ведення бізнесу в Україні і загальні спільні стандарти, які дозволяють вироблену в Україні продукцію легко продавати на ринку Євросоюзу. Фактично йдеться про відкриття великого ринку для виробництв, розташованих в Україні, і створення сприятливих умов, щоб інвестори вкладали гроші в країну.

Мінекономіки прогнозує за підсумками року невелике зростання ВВП на рівні 1 відсотка. Чи робили ви обрахунки, чого очікувати цього року?

Я думаю, що буде близько до прогнозу Мінекономіки. Навряд чи буде падіння, скоріше, якесь слабке зростання з урахуванням того, що ми вийшли з зими з кращою ситуацією в енергетиці, ніж побоювалися. Буде невелике зростання, якщо, знов таки, не буде неочікуваних інновацій з боку агресора, які будуть впливати на роботу економіки, цивільної інфраструктури тощо.

З огляду на таке невелике зростання економіки чого очікувати саме українцям цього року?

Цього року можна очікувати на невелике зростання реальних зарплат. Ті роботодавці, хто більш-менш адаптувався до умов війни, будуть вишукувати можливості догнати по зарплатах хоча б інфляцію. Вони будуть намагатися відновити добробут своїх працівників. Що стосується пенсій, то осучаснення зараз пройшло, хоч це не повністю перекриває втрати реальних доходів. Влітку буде краще ситуація, тому що деокуповано суттєві території, які забезпечували поставку овочів та фруктів на внутрішній ринок. Це суттєва частина споживчого кошику. Знову ж таки, ціни на газ знизилися, що дає можливості очікувати стабілізації цін.

Розуміючи, що є великий безпековий ризик, який висить над головою, на рівні базового сценарію, за яким нічого з дуже поганого та неочікуваного не станеться, очікую, що потрохи буде оживати економіка. Так само потрохи будуть покращуватися доходи. А що стосується поведінки людей, звісно це важко під час війни, але потрібно адаптуватися, іншого варіанту як шукати рішення для себе особливо немає. Ми маємо розуміти, що є громадяни, які не можуть знайти роботу, але також є роботодавці, які не можуть знайти людей. Тому варто шукати можливості навіть у сьогоднішніх надскладних умовах.

Дмитро ШВАРЦ