Дикі тварюки чи друзі людини?

Автором інструкції був чоловік на прізвище Ковбаса, який, власне, написав її для учнів навчального закладу, де сам викладає. Ті, хто поширив цей документ серед правозахисників, коментували його саркастичними репліками на кшталт: “Пам’ятай про Ковбасу”, що мало свідчити про їхнє негативне ставлення до цього документа

Це сталося кілька тижнів тому,приблизно в той час, коли відома французька актриса Брижит Бардо висловила обурення з приводу того, як в Україні поводяться з безпритульними собаками. Актриса зазначила, що в березні 2010-го вона вже писала Віктору Януковичу лист, “в якому скаржилася на цю бойню, а також додала на доказ цієї ницості фотографії”. “Але мені здається, що вас це не зворушило”, — писала захисниця тварин. “Отже, я знову закликаю вас, цього разу за допомогою преси, зупинити вбивство собак і заборонити пересувні печі, куди кидають іноді ще живих тварин”. Вона лякала керманича України тим, що розголосить все це на весь світ. А крім того, до Києва прибула принцеса Майя фон Гогенцоллерн.Як Посол Європейської асоціації захисту тварин і природи вона попередила про негативні наслідки цієї ситуації для іміджу України, запропонувала конкретну допомогу, наголосила, що українці мають терміново змінити своє ставлення до тварин.

Якщо відкинути фантазії про пересувні печі, де спалюють собак, то шановні дами, певна річ,мають рацію. Жодна людина з добрим серцем та гуманістичним поглядом на життя не вимагатиме знищувати нещасних тварин. Зрештою, жорстокість до тварин виливається і в жорстокість до людей.

Тож критика добродія Ковбасиз боку правозахисників нібито не позбавлена здорового глузду. Та я відкрив ту інструкцію і прочитав її. Йшлося в ній про те, що у випадку агресії з боку диких собак треба зупинитися, завмерти, щоб не дратувати їх. А коли собаки нападатимуть, то далі мова йшла про методи, якими від них слід захищатися.

Крім того, на думку спала подія, що сталася наприкінці грудня 2009-го. Тоді газети написали, що оператора Першого національного телеканала Івана Волошина у київському мікрорайоні Сирець загризла на смерть зграя собак. Хтозна, можливо, якби він читав інструкцію від пана Ковбаси, то, певне, зумів би відбитися.

Ще спала на думку історія, яку розповів мій покійний товариш Сергій Данилов. Він під час відпочинку в Єгипті не відмовився від ранкового бігу. Якось забіг у пустелю і виявив, що за ним женеться зграя собак з явно агресивними намірами. Він відлякував їх тим, що оскалював зуби і страшно гарчав. Припускаю, якби він проявив гуманізм і доброзичливо поставився до диких тварин, то пішов би з життя ще тоді в Єгипті.

Мова не про те, щоб із нещасних тварин здирати живцем шкіру, чи кидати їх у каструлі з окропом. Але, попри гуманне ставлення, треба пам’ятати, що собаки бувають не лише друзями людини, а й агресорами. І поки Віктор Янукович думає над тим, як виконати вимоги захисниць тварин, громадянам слід мати на увазі, що собаки можуть напасти. І навчитися захищатися.

Я, власне,про догми. Стартувала нова кампанія із захисту безпритульних собак. І багато кому байдуже до реалій життя, багато хто готовий оголосити собак святими і недоторканними і будь-кого, хто бодай натякне на агресивність тварин, назвати ледь не ворогом всього живого.

Це нібито окремий випадок і, здавалося б, не варто приділяти йому таку кількість уваги. Та, на жаль, така філософія доволі популярна. Два роки тому я став свідком того, як одна із відомих московських правозахисниць спілкувалася із чеченцем, якого нібито видворили з університету лише за те, що він чеченець. Вона апріорі ставилася до його розповіді, як до незаперечної істини, що неабияк мене дивувало. Так, російська держава завдала серйозної шкоди чеченцям. У тому регіоні на кожному кроці порушуються права людини. Але це не означає, що чеченці апріорі білі та пухнасті. Свого часу у карельському місті Кондопога чеченці, які “кришували” тамтешній ресторан, вбили двох росіян, чим спричинили масові протести і міжнаціональне напруження.

Тож і у випадку з виключенням з університету теж варто було б добряче розібратися перед тим, як ставати на захист. Адже, якщо хлопця раптом захотіли виключити з вишу, то чи не краще було б його не приймати?

Так само буває, коли в Європі оголошують боротьбу, наприклад,за права сексуальних меншин. Бракує слів, і справді буває, що люди з нетрадиційною сексуальною орієнтацією зазнають утисків. Але це не значить, що їх утискають на кожному кроці. Коли гей або лесбіянка оголошує, що їх звільняють з роботи через їхню сексуальну орієнтацію, то це не обов’язково так і є. Може, вони просто погані працівники, а своєю нетрадиційністю лише спекулюють.

Одним словом, коли догма іде попереду здорового глузду, то вони будь-яку діяльність перетворюють на комедію. І люди, які сповідують цю догму, ризикують стати жертвами зграї агресивних собак. Остання фразу слід сприймати не лише в буквальному, а й у переносному сенсі.

Юрій ЛУКАНОВ