Джонас Фішер: “Не варто сподіватися на високі темпи економічного зростання, які були в 1960—1980-х роках”

Тиждень поспілкувався з одним із учасників заходу, віце-президентом Федерального резервного банку Чикаго (ФРБЧ) Джонасом Фішером, про тенденції американської та глобальної економік і ризики, які їм загрожують.

10 травня Дональд Трамп знову підвищив імпортні мита на низку китайських товарів. Як це рішення та загалом митна політика президента вплине на ринок праці США?

— Насамперед наголошу на тому, що я висловлюю лише свою особисту думку, а не позицію Федеральної резервної системи (ФРС) чи ФРБЧ. Це дуже важливо.

На мій погляд, митна політика Трампа не матиме позитивного впливу на американський ринок праці. Зараз я не можу дати вам точної оцінки. Та й існує чимало невизначеностей в оцінюванні такого впливу. Однак головний наслідок виходить із того, що мито — це податок. Тож за інших рівних умов воно зменшить сукупний попит і депресивно впливатиме на зайнятість.

Зазвичай центральний банк послуговується терміном “зустрічний вітер”. Мито — це зустрічний вітер. З огляду на нещодавно опубліковане дослідження Федерального резервного банку Нью-Йорка, це дуже потужний “зустрічний вітер”. Він впливає на ціни товарів, що їх платять домогосподарства, а також на ланцюжки постачання, оскільки виробники змушені використовувати дорожчі вхідні матеріали з інших країн, а не з Китаю. Усі ці чинники призводять до підвищення цін та зменшення купівельної спроможності домогосподарств. 

Від початку 2018-го на ринку житлової нерухомості США простежуються ознаки стагнації. Чи очікуєте ви повернення його до зростання в найближчому майбутньому?

— Тут слід згадати про низку чинників. Нині витрати на житло становлять значно нижчу частку американської економіки, ніж колись. Відтак масштаб впливу динаміки ринку житлової нерухомості на економіку загалом зараз нижчий, ніж міг би бути раніше. Один із наріжних каменів цього явища — формування домогосподарств. Бо вищі темпи їх появи за інших рівних умов ведуть до пожвавлення ринку житла. Однак існують причини, чому нині домогосподарства утворюються не в таких кількостях, як досі. Люди пізніше одружуються, пізніше народжують дітей. Усе це призводить до зменшення попиту на житло. Отже, ця довготривала тенденція наштовхує на думку, що ринок житлової нерухомості вже ніколи не повернеться до рівнів, яких він досягав колись. Тож малоймовірно, що на цьому ринку настане масштабний бум, який ми спостерігали раніше.

Інший фактор, який стає дедалі важливішим, — законодавче регулювання житла в містах, правила зонування. Він суттєво здорожчує будівництво або навіть унеможливлює його. Цей чинник впливає на пропозицію житла.

Ще один фактор — використовуваний дохід. Він стимулює попит на житло, бо економіка в хорошому стані, зайнятість висока, зарплати підвищуються, ринок акцій також зростає, люди стають багатшими. І поки економіка зростає, цей фактор, напевно, і буде “попутнім вітром” для ринку житла.

Однак у короткостроковому періоді, на мою думку, уповільнення на ринку нерухомості має стандартне пояснення. Воно стосується механізму монетарної трансмісії. 2018 року ФРС підвищувала облікову ставку, тож відсотки на іпотечні кредити пішли вгору. Тому недавня стагнація на цьому ринку зумовлена зростанням відсоткових ставок.

Рівень безробіття в США перебуває на мінімумі за багато років. Чи може він знижуватися й далі та який новий нормальний рівень безробіття властивий американській економіці?

— Це дуже хороше запитання. Відповідь на нього хотіли б знати і в центральному банку, і академічні та бізнесові економісти. На певному етапі ми помітимо межу. Що далі знижуватиметься поточне безробіття, то нижчим буде нормальний його рівень. Але поки що незрозуміло, куди ми дійдемо в результаті. Гадаю, що природний рівень безробіття на сьогодні нижчий, ніж ми передбачали п’ять років тому.

Обсяг світової торгівлі у грудні та лютому в річному вираженні знизився. Які причини цієї тенденції?

— На торгівлю впливає чимало чинників. Один із них — це зростання світової економіки. Воно сповільнюється поза межами США. Чому? Я не можу напевне відповісти, але доволі складно не співвідносити скорочення обсягів торгівлі із запровадженням мит та протекціонізмом. Важко сказати, що стало причиною конкретного — названого вами — спаду. Однак США запровадили мита, а Китай, Європа, Канада й Мексика відповіли тим самим. Наскільки мені відомо, інші країни також установлюють мита в торгівлі між собою. Цей феномен створений Сполученими Штатами, він може лише завдати шкоди обсягам світової торгівлі.

Мита мають побічні наслідки з огляду на наступне. Якщо США встановлюють їх на китайський імпорт, а Китай — на американський, то страждає не лише американсько-китайська торгівля, а й зовнішньоекономічні відносини з іншими країнами. Якщо я — виробник, який використовує китайські товари, то вони дорожчають. Але якщо я також використовую мексиканські товари, то змушений буду придбавати їх теж менше. Отже, якщо проблема лише між США та Китаєм, то це не означає, що вона не впливатиме на економічне зростання в інших країнах.

Які наслідки може мати ця тенденція для економіки США та монетарної політики ФРС? 

— Хоч які зміни відбуваються у фіскальній політиці, податках, державних видатках, митах, ФРС завжди намагається оцінити, як вони впливатимуть на сукупний попит, сукупну пропозицію, зайнятість та розвиток економіки в майбутньому. У результаті, оцінка ФРС стану економіки та напрямку її розвитку визначає монетарну політику. Мита — у тому сенсі, що вони є “зустрічним вітром” і фактором, який депресивно впливає на ділову активність, — цілком можуть привести до відповідної зміни монетарної політики.

Так сталося, що після запровадження жорсткішої монетарної політики ФРС почався масовий відплив капіталу із країн, що розвиваються. Це призвело до помітного знецінення їхніх валют та активів. Чи готова ФРС реагувати, якщо погіршення економічної ситуації в цих країнах зайде занадто далеко?

— ФРС була створена Конгресом США. Існує відповідний закон про Федеральну резервну систему. У ньому чітко прописано мандат центробанку, що стосується лише Сполучених Штатів. З огляду на це при визначенні монетарної політики ми завжди аналізуємо умови всередині США. Однак Америка водночас є великим імпортером та експортером. І якщо іноземні економіки вповільнюються — це ще один “зустрічний вітер”. Отже, якщо на тенденції в економіках, що розвиваються, коректно реа­гувати настільки, наскільки економічне зростання в них сповільнюється (що зменшує попит на американські товари), то цей чинник також впливатиме на монетарну політику.

Упродовж останніх 4-5 кварталів відбувається стрімке сповільнення розвитку економік Єврозони. Які ризики ви бачите в цьому для економіки Європи?

— Маю визнати, що я не експерт у європейській економіці. Однак зауважу: чимало довготривалих тенденцій, які впливають на США, актуальні й для Європи. Найважливіше те, що рівень відсоткових ставок там дуже низький, тож традиційна монетарна політика має обмеженіший набір засобів для відповіді на економічні шоки. Тому якщо певні тенденції знижуватимуть сукупний попит у Європі, центробанк може зробити значно менше, ніж раніше.

Однак є й інші фактори. Не варто сподіватися на високі темпи зростання, які були в 60-х, 70-х і навіть у 80-х роках ХХ століття, бо населення та робоча сила не зрос­тають настільки швидко, як колись. Один із вагомих чинників, який недооцінюють, коли говорять про перспективи зростання, — це те, що за останні 30 років відбувся різкий стрибок у рівні освіти, який супроводжувався зростанням якості робочої сили. Нині цей показник досяг плато, і це нормально. Відтак тепер немає такого зростання якості робочої сили, як колись, що значно сприяло зростанню економіки. Цей фактор справедливий і для США, і для Європи.

ФРС скорочує власний баланс, проводячи так зване кількісне стискання. Що може змусити переглянути його темп або навіть повернутися до кількісного пом’якшення?

— Треба згадати кілька моментів. Перший: ФРС планує мати такий розмір балансу, який даватиме змогу­ефективно провадити монетарну політику. Ми оголосили, що до кінця цього року темп скорочення балансу знизиться (з $50 до $35 млрд щомісяця. — Авт.). Зараз не можу пригадати точні формулювання, які ми використали. Але яким у підсумку повинен бути розмір балансу ФРС, залежить від того, якою центробанк бачить конвенційну монетарну політику в перспективі. З цього приводу у ФРС триває обговорення. Незабаром ФРБЧ проводитиме конференцію, на якій відбудеться дискусія із цього питання. Я не знаю напевне, яким буде результат, але одна з думок полягає в тому, що розмір балансу ФРС повинен залежати від кількості банківських резервів у системі. І від обох цих показників залежить конвенційна монетарна політика.

ФРС прагне контролювати короткострокові відсоткові ставки, а це пов’язано з розміром балансу. Останній сьогодні значно більший, ніж був у минулому. Я гадаю, що він уже не повернеться до колишніх рівнів, бо регуляторний режим змінився, відтак попит на залишки банківських резервів підвищився. Тож природно, що розмір балансу ФРС нині більший, ніж був раніше. А ось наскільки він має бути більшим — це вже дискусійне питання. Головний мотив, який стоїть за відповіддю на нього, — провадити нормальну, конвенційну монетарну політику.

Отже, використання неконвенційних інструментів монетарної політики — наприклад, кількісного пом’якшення, викупу цінних паперів, — залежатиме тільки від конвенційних, зокрема, динаміки облікової ставки?

— Я не хочу сказати, що ми закінчуємо період, коли баланс ФРС був великим, і входимо в період додатних відсоткових ставок, у якому зможе функціонувати традиційна монетарна політика. Цілком можливо, що ми повернемося: станеться економічний шок чи з’явиться якийсь чинник, який гіпотетично (я не кажу, що це відбудеться найближчим часом) спричинить зниження відсоткових ставок до нуля. У такому разі ми знову розглядатимемо можливість проводити політику кількісного пом’якшення й можемо скористатися цією опцією.

Я описував свого роду нормалізацію монетарної політики та загальне бажання використовувати її традиційні інструменти. Отже, можливо, що залежно від обставин неконвенційне пом’якшення монетарної політики може бути використане в майбутньому. Також у своєму арсеналі ФРС має інші інструменти, доступні для застосування, коли облікова ставка наблизиться до нуля. Наприклад орієнтування в перспективах (forward guidance), так звана операція твіст, коли ми намагаємося змінити нахил кривої дохідності. Кожен із цих інструментів доступний для застосування й триває широке суспільне обговорення, як їх використовувати. 

— -------

Джонас Фішер — віце-президент і директор із макроекономічних досліджень Департаменту економічних досліджень Федерального резервного банку Чикаго. 1987 року отримав ступінь бакалавра з економіки та кількісних методів Університету Торонто. 1988-го став магістром економіки в Університеті “Квінз” у Кінгстоні (Канада). У 1993 році отримав ступінь кандидата економічних наук (PhD) у Північно-Західному університеті в Іллінойсі (США). Викладав економіку в Університеті Західного Онтаріо. У Федеральному резервному банку Чикаго працює з 1996-го.

Любомир ШАВАЛЮК