ДКЦПФР розлякає іноземних інвесторів?

Держкомісія з цінних паперів і фондового ринку доопрацювала закон про посилення ролі ДКЦПФР, завдяки якому вона зможе отримати необмежені повноваження і функції регулятора.

З удосконаленим документом, що регламентує посилення контролю ДКЦПФР за роботою учасників фондового ринку, можна ознайомитися на сайті державного відомства.

Робота держкомісії над цим актом — це виконання одного з пунктів програми економічних реформ на 2010-2014 роки. Якщо процес завершиться результативним голосуванням депутатів, команда президента зможе записати собі в актив реформаторські досягнення у ще одному секторі економіки.

При цьому чиновники стверджують, що закон може набрати чинності лише через півроку.

За словами фахівців, законодавча база щодо небанківських фінансових послуг давно застаріла. “Струшувати пил” з попередніх напрацювань, які датуються ще 1990 роками, почали з надання регулятору більших можливостей.

Окрім заявленого програмою президента посилення вимог до управління ризиками і прозорості діяльності професійних учасників, новий документ розширює функції ДКЦПФР.

Зокрема, нормативні зміни передбачають, що покупці більше 10% акцій повинні інформувати Держкомісію про угоди за півроку до їх укладення. Окрім цього, регулятор отримає право відмовляти в угодах M&A — злиття і поглинання.

Розробники законопроекту запевняють, що новації позитивно вплинуть на ринок. Мовляв, у ході підготовки документа автори запозичили досвід більш розвинутих фондових ринків і врахували вимоги міжнародних інститутів.

“Цей законопроект — не якийсь український велосипед. Це позиція, яку Світовий банк вимагає від України вже десь три роки. Неодноразово подібна норма з'являлася у парламенті, але на неї просто не звертали уваги”, — каже начальник відділу розвитку законодавства ДКЦПФР Максим Лібанов.

За його словами, український орган регулювання може збути авторитет, яким володіє Комісія з цінних паперів США — Securities and Exchange Comission, SEC. “Американського регулятора бояться більше, ніж прокуратури”, — каже чиновник.

Утім, юристи і учасники ринку сумніваються у корисності таких ініціатив. На їх переконання, творці документу не намагалися посилити вплив ДКЦПФР, а тільки створили підґрунтя для маніпуляцій.

Зокрема, представники інвестиційних компаній вважають необґрунтованим збільшення терміну прийняття рішення про узгодження статуту і видачі ліцензії професійним учасникам з тридцяти днів до півроку.

Саме стільки часу може знадобитися комісії за умови включення до структури власності заявника нерезидентів.

“З огляду на жорсткі вимоги до підготовки таких документів — обов'язкова легалізація, нотаріальне завірення, переклад на державну мову — терміни складно вважати розумними”, — відзначає партнер юридичної фірми “Гвоздій та Оберкович” Сергій Оберкович.

На його думку, іноземному інвестору буде вкрай важко пояснити, чому перевірка документів може займати стільки часу.

До того ж, суперечливим у запропонованій редакції фахівці вважають виокремлення вимоги щодо погодження статутів профучасників. “Цією нормою ДКЦПФР, напевно, намагається розширити свої повноваження, яких їй не вистачає при видачі ліцензій”, — припускає партнер юридичної компанії D&U Partners Любомир Дроздовський.

За його словами, суть ліцензування і так полягає у перевірці відповідності претендента на отримання ліцензії чітко визначеним кваліфікаційним вимогам. “Розбивати процедуру ліцензування на два етапи недоречно”, — підкреслює юрист.

Ще одним сюрпризом для ринку стала вимога до покупців, які хочуть придбати більше 10% учасника фондового ринку, інформувати комісію про відповідну угоду. Повідомити про покупку за шість місяців до угоди також буде потрібно, якщо в операції бере участь нерезидент. Раніше на це було потрібно не більше 30 днів.

Представник ДКЦПФР Максим Лібанов стверджує, що зазначені у законопроекті терміни — оптимальні.

“Одна справа, коли внутрішній інвестор заходить, а інша — коли нерезидент. Щоб отримати інформацію на простий запит у Росії, потрібно близько місяця — швидше не виходить. А якщо надсилати запит у Кіпр чи на Британські та Віргінські острови?”, — запитує один з розробників проекту.

Лібанов каже, що таку міжнародну практику давно використовує Нацбанк. “Там це нікого не бентежить. Якщо хтось з акціонерів банку хоче доконцентрувати свій пакет до контрольного, він має подати в НБУ всі документи. Питання може розглядатися до шести місяців”, — запевнив службовець.

Натомість, в інвесткомпанії Adamant-Investments кажуть, що НБУ видає аналогічні погодження українським банкам протягом місяця.

Керуючий директор компанії Dragon Capital Дмитро Тарабакін вважає, що умову про сповіщення комісії щодо проведення угоди купівлі більше 10% учасника неможливо адаптувати до сьогоднішнього ринку.

“Навіть якщо поставити обмеження до 25%, учасникам ринку важко передбачати угоди за півроку до їх укладення, щоб отримати формальний дозвіл ДКЦПФР. Україна тісно пов'язана з глобальними ринками, а зміни у світі можуть відбуватися набагато швидше”, — розповідає фінансист.

Він наголошує, що 10-відсоткивий поріг надто низький. У будь-якому випадку, каже Тарабакін, незрозуміло, навіщо інформувати про наміри купівлі саме регулятора, адже функція контролю більш близька до Антимонопольного комітету”.

До речі, відповідно до удосконаленого нормативного акту, Держкомісія дублюватиме ще одну функцію АМКУ: право забороняти угоди M&A.

У комітеті ж стверджують, що законодавча зміна не передбачає перевірку угоди на предмет захисту конкуренції, а лише “на предмет якості послуг, які надаватимуться після злиття або поглинання”.

У питанні ефективності цієї новели серед учасників ринку немає єдиної думки. Так, представник Dragon Capital Тарабакін схвалює зміни. На його думку, регуляторна функція допоможе запобігти зловживанням із зменшенням частки дрібних акціонерів штучним шляхом без їхнього відома.

“У такій ситуації контроль ДКЦПФР дуже затребуваний, оскільки інші держоргани не уповноважені проводити оцінку порушення прав інших акціонерів”, — запевняє він.

Тимчасом керівник департаменту корпоративних фінансів Adamant Investments Вікторія Войцицька наполягає, що сьогоднішні та майбутні учасники угод M&A негативно сприйматимуть зміни.

На її думку, найбільшим ризиком для ініціаторів таких операцій буде збільшення термінів на перевірку. Особливо складною ця зміна буде для західних інвесторів, яким доведеться “заморожувати” позикові або свої фінансові ресурси аж на півроку.

“Ці кошти не безкоштовні, на них нараховуються відсотки з моменту підписання договорів. Інвестор, відповідно до процедури, не має можливості протягом шести місяців отримувати будь-який дохід від такої угоди”, — пояснює Войцицька.

Утім, це ще не останні приводи для занепокоєння, кажуть юристи. Не менше фахівців хвилює питання оціночних понять, які пропонуються документом. Зокрема, Оберковича хвилює, за якими критеріями ДКЦПФР визначатиме такі якості заявника, як “бездоганність ділової репутації” або “прозорість структури власності”.

Поява таких неоднозначних понять забезпечує хіба-що “корупційну складову” законопроекту, вважає Дроздовський.

В цілому, вважають експерти, необдумані зміни на законодавчому рівні іноземні інвестори сприймуть як ще одне свідчення незрілості українського фондового ринку та нездатності держави відмовитися від ручного управління.

“Інвестор завжди має альтернативу Україні. Інші країни, що динамічно розвиваються, сприяють залученню інвестицій і використовують для цього більш оперативні механізми з точки зору процесуальних складових”, — наголошує Войцицька.

Дмитро ДЄНКОВ