Чому в Україні не вистачає паперу для книжок

Для своїх видавничих потреб Україна цьогоріч мала б імпортувати близько 60 тис. т друкарських видів паперу. Проте може розраховувати не більше ніж на 20 тис. т імпорту, заявила Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів.

Паперу бракує навіть на друк шкільних підручників за держпрограмою. БЦ розбирався чому стався дефіцит і як видавці планують виходити з ситуації.

В кінці січня Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів (УАВК) зібрала операторів ринку — представників паперових фабрик, імпортерів паперу, поліграфічних підприємств.

Обговорювали відсутність офсетного паперу на ринку, необхідного для виготовлення книжок та шкільних зошитів.

Цьогоріч лише за державним замовленням треба виготовити 17,5 млн підручників для учнів 5-го та 9-го класів загальноосвітніх шкіл та літератури для шкільних бібліотек. За держзамовленням потрібно 9 тис. т паперу, якого зараз в Україні немає.

Як виглядає ринок паперу в Україні?

В Україні працюють 33 підприємства, на яких встановлені папероробні машини, розповів БЦ виконуючий директор асоціації “УкрПапір” Едуард Літвак. Це обладнання щорічно виготовляє 900 тис. т паперу та картону різних видів.

Проте з цього обсягу виробництво офсетного паперу, на якому друкують книжки, складає всього 5 тис. т.

Для потреб видавництв та виробників зошитів і паперових шпалер щорічно в Україну імпортується близько 150 тис. т целюлозного паперу. Близько 50 тис. т. або 35-40% цього обсягу  авозили з Російської Федерації.

Проте з 1 квітня минулого року постановою №269 Кабмін заборонив імпорт чистоцелюлозних видів паперу і картону російського походження. Ембарго ввели несподіванно посеред року.

За словами Едуарда Літвака, без попередження учасників ринку, які на той момент вже законтрактували основні обсяги для виробництва. Багато контрактів треба було розірвати, а законтрактувати папір у інших виробників, що також спланували своє виробництво, вже виявилось неможливим.

“Зміївська та Коростишівська паперові фабрики, що виробляють офсетний папір за технічними умовами, спочатку декларували свої потужності такими, що зможуть покрити потреби внутрішнього ринку, проте виявилися неспроможними це зробити. Як наслідок, виробництво зошитів, шпалер, а такод виконання держзамовлення на видання підручників залишилось без офсетного паперу. Головною причиною тому стало прийняття в квітні минулого року в екстреному порядку урядового рішення (постанова Кабміну про введення ембарго) . При потребі ринку в офсетному папері на рівні 150 тис. т на рік, ці  ідприємства забезпечили поставку лише 5 тис. т та й ще, як зазначають споживачі, неналежної якості”, — розповідає Едуард Літвак.

Замовляти більше паперу у постачальників з Західної Європи в умовах його дефіциту, виявилось вкрай проблематичним на тлі стрімкого скорочення у них обсягів виробництва.

Як зазначається на сайті УАВК, через заборону використання полімерних пакувальних плівок (поліетиленових пакетів) та збільшення попиту на крафтові (чистоцелюлозні) пакувальні матеріали, наприклад, для фаст-фудів або експрес-доставок, власники паперових підприємств в багатьох країнах перепрофілюють власні виробництва на випуск пакувального паперу і картону. Воно є прибутковішим, менш складним і затратним.

Зменшення виробництва у свою чергу призвело до стрімкого зростання цін на друкарський папір. За словами Едуарда Літвака, за останній рік обсяги виробництва друкарських видів паперу в Європі зменшилось на 4 млн т, а вартість тони друкарського паперу зросла більше ніж вдвічі, з 650 євро до 1,5 тис. євро за тонну.

Розширити географію імпорту за рахунок більш віддалених регіонів, наприклад, країн Азії (Китай, Південна Корея, Індонезія) чи Латинської Америки (Бразилія) заважає ріст вартості на транспортування морем.

Ціна доставки контейнеру у 20 футів (обсяг близько 33 кв. м) зараз дорівнює вартості вмісту цього контейнеру.

Крім того, виробники та імпортери друкарського паперу почали працювати виключно по передоплаті. Тобто замовник має вивести з обігу значні обсяги коштів на три-чотири місяці. Саме стільки зараз в середньому триває транспортування.

Ситуацію ускладнює і введення за останній рік західними країнами квотування обсягів експорту друкарського паперу. Тобто вивозити дозволяється тільки надлишок, коли потреби внутрішнього ринку закриті.

Чи можна в Україні збільшити виробництво друкарських видів паперу? За словами Едуарда Літвака, у нас відсутнє необхідне для цього виробництво целюлози, сировини для високоякісного паперу.

Існуючі підприємства — Херсонський целюлозний-паперовий комбінат, Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат та Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат — виробляли у роки СРСР невеликі обсяги целюлози, але під час приватизації на початку 90-х років ці потужності було ліквідовано.

Через відсутність в Україні власного виробництва целюлози, нині абсолютна більшисть українських виробників паперу працюють на вторсировині, макулатурі. З неї неможливо зробити якісний папір, що підходить для друку книг або виготовлення зошитів. Тому підприємства спеціалізуються на виробництві пакування, паперу для санітарної гігієни тощо. Загалом підприємства в Україні щорічно використовують майже 1,2 млн т макулатури, з яких 750-800 тис. т заготавлюються в Україні, ще 350-380 тис.т імпортуються.

Папір з соломи

З початку 2000-х в Україні робили спроби створити власне виробництво целюлози.

В 2006 році асоціація “Укрпапір”  алучила Міжнародну фінансову корпорацію та фінську консалтингову компанію Jaako Poyry до розробки стратегічної програми розвитку целюлозно-паперової промисловості, яка стала складовою загальнодержавної програми розвитку економіки Міністерства промислової політики.

Програма передбачала будівництво целюлозно-паперового комбінату з виготовлення целюлози з деревини, а також целюлозних заводів на основі використання соломи однорічних рослин.

За даними Мінагропрому, щороку в Україні утворюється приблизно 20 млн т пшеничної соломи. При цьому понад 5 млн т взагалі не використовується. Хоча з цього обсягу, за словами Едуарда Літвака, можна отримати 2 млн т целюлози і приблизно стільки ж паперу чи картону.

Практика свідчить, що фінальні капіталовкладення на створення виробничих потужностей розрахунково дорівнюються затратам на рівні 1,5 тис. євро на випуск 1 т паперу.

За розрахунками Jaako Poyry, в Україні доцільно було б побудувати виробництво потужністю 60 тис. т, що коштуватиме інвестору 90 млн євро, які повернуться не раніше 6-7 років.

Для пошуку інвестора асоціація “Укрпапір” проводила презентації в Гельсінкі, Києві та Відні. У 2011 році узгодила техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) будівництва заводу, уклала з Київською обладміністрацією меморандум про співпрацю.

Чиновники разом з фахівцями галузі навіть вже визначили місце для майбутнього виробництва у Кагарлику на Київщині. Проте знайти гроші на майбутній завод так і не вдалося. Потенційних інвесторів не влаштовували наявний в Україні інвестиційний клімат та строки повернення інвестицій.

Лист Шмигалю

25 січня УАВК звернулась до прем'єр-міністра Дениса Шмигаля з проханням втрутитись в ситуацію на ринку паперу.

В 2022 році Україні потрібно імпортувати щонайменше 60 тис. т офсетного паперу. Проте за поточними квотами ми можемо розраховувати максимум на 25 тис. т.

В листі прем'єру Асоціація пропонує для вирішення проблеми з дефіцитом паперу надати виробникам та імпортерам державну підтримку, а саме:

• звільнити вітчизняних виробників паперу для виробництва книг, підручників і шкільних зошитів від ПДВ;

• відтермінувати ввізний ПДВ на імпортований офсетний та крейдований папір;

• надати імпортерам і видавництвам пільгових кредитів для попередньої оплати постачання паперу;

• надати вітчизняним паперовиробникам пільгове кредитування під модернізацію виробничих потужностей;

• заборонити експорт макулатури з України;

• звернутись до державного керівництва європейських, зокрема скандинавських країн, із проханням посприяти збільшенню експортних квот на папір для України.

Як заявив БЦ Олександр Афонін, середній річний обсяг споживання друкарських видів паперу в Україні в доковідні часи складав 90 тис. т.

У 2019 року Україна споживала 79 тис. тон друкарського паперу, у 2020 — близько 60 тис. тон, а 2021 року, після введення ембарго на постачання з РФ — менше 40 тис. т.

“Виробництво паперу має стати стратегічною галуззю на рівні з машинобудуванням та авіа-будівництвом. Воно відповідальне за гуманітарний напрям держави, формування нації та пропаганду. Має бути стратегічна мета як відійти від імпорту”, — говорить Афонін.

За його словами, відповіді на листа від голови уряду асоціація поки не отримала.

Очікуване подорожчання

а словами директорки Українського інституту книги Олександри Коваль, видавництва вже заявили, що через ріст цін на папір будуть вимушені підвищити вартість книги на 30-50%.

“Видавництва будуть заощаджувати на авторах, на додрукарській підготовці, щоб втриматися в прийнятному для покупців ціновому діапазоні- говорить Олександра Коваль, — В цьому році коштом держбюджету мають надрукувати 15 млн підручників, на які паперу в Україні немає. Чи буде папір в достатній кількості, чи вистачить закладених коштів на друк необхідної кількості, — ніхто не знає. А видавці вже незабаром мають якось визначати собівартість та подавати Міносвіти свої пропозиції. А згодом вони можуть суттєво постраждати, якщо виявиться, що не в змозі виконати держзамовлення”.

Ще складності додає та обставина, що вартість підручника обмежує Міністерство фінансів. Якщо будуть вищі закупівельні ціни на папір, стане проблематично їх надрукувати.

В цьому році ДНУ “Інститут модернізації змісту освіти” Міністерства освіти ще не оголошував тендерів на друк підручників.

В минулому році, за підрахунками БЦ, за переговорною процедурою Інститут провів та оплатив 286 тендерів з видавництва підручників на 556,03 млн грн.

Наприклад, в грудні закрив закупівлю 107 711 підручників з української мови для 8 класу на 5,12 млн грн. А також 89 570 підручників з хімії для 8 класу на 4,25 млн грн.

Вартість одного підручника в обох випадках склала 47,5 грн.

“єПідтримка” оголила склади

В грудні Володимир Зеленський запустив програму “єПідтримка”, за якою кожен повністю вакцинований громадянин України отримував 1000 грн, що міг витратити на залізничні та авіа пасажирські перевезення, книжки, відвідування закладів культури та спорту.

Програма мала посприяти розвитку в Україні культурної сфери, зокрема книговидання.

Можна впевнено сказати, що частково ціль була досягнута. Адже, за словами Олександра Афоніна, до книгарень пішли люди, що не заходили туди майже ніколи.

Станом на початок лютого, за даними Мінекономіки, українці за програмою витратили 2,3 млрд грн. Найбільше залишили у книжкових магазинах — 828 млн грн.

За інформацією виконавчого директора ТОВ “Книгарня “Є” Юлії Шаволіної, з початку програми продажі виросли втричі.

У іншого крупного продавця книг — онлайн-платформи Yakaboo, з 16 грудня 2021 року, зі старту дії “єПідтримки”, продажі склали більше 1 млн книжок.

Паралельно з ростом продажів почав зростати строк очікування замовлених книг. Вакциновані клієнти скаржились на затримку книг, що може тривати понад місяць, та відсутність зворотнього зв'язку з онлайн-книгарнями.

Продавці книг пояснюють затримки неочікуваним ажіотажним попитом, якій просто не встигають обслуговувати.

З іншого боку, “єПідтримка” суттєво оголила склади: потрібно додруковувати популярні твори, а паперу на ринку не вистачає.

“Імпортери зараз спілкуються з постачальниками друкарського паперу, проте не називають обсяги, строки. Зараз друкують з того, що є в наявності. Можемо повернутись до практики 90-х років, коли книги друкували на газетному папері, через що книжки вже через рік розсипались”, — говорить Олександр Афонін.

Ольга ПРОКОПИШИНА