Чому сталася і що змінить відставка секретаря РНБО Олексія Данілова

Посаду секретаря РНБО втратив Олексій Данілов. На його місце призначили Олександра Литвиненка, який до того очолював Службу зовнішньої розвідки.

І, нарешті, замість Литвиненка керівником Служби зовнішньої розвідки (СЗР) став генерал-лейтенант Олег Іващенко.

Що насправді ховається за цими кадровими перестановками і що стало приводом для відставки Данілова? Чим Литвиненко більше подобається главі ОП за свого попередника в РНБО? Чи можна вважати ці кадрові ротації початком анонсованого Зеленським “великого перезавантаження” влади — розбирались автори “Української правди” в новому випуску подкасту УП-2. 

Для тих, хто надає перевагу читанню, пропонуємо виклад основних думок подкасту в текстовому форматі.

Чому звільнили Данілова

На відміну від усіх попередників Володимир Зеленський не анонсує кадрових перестановок, не проговорює їх наперед з експертною чи медійною спільнотою, та що там — часом самі звільнені чиновники дізнаються про свої відставки зі ЗМІ.

Ситуація з Олексієм Даніловим саме така.

Про можливість заміни секретаря Ради нацбезпеки і оборони вперше публічно заговорили в момент обговорення відставки з посади головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. 

Однією з опцій, які головкому пропонував президент, був саме перехід у Радбез. Як розповідають джерела УП, після повідомлень у ЗМІ Данілов навіть телефонував до Залужного дізнатись, чи справді тому пропонували місце в РНБО.

Валерій Федорович від тієї пропозиції відмовився, але вже тоді стало очевидно, що Зеленський готовий до втрати Данілова на черговому політичному віражі.

Ця готовність у Зеленського давня і має ось яку природу.

Попри те, що Данілов встановив рекорд із тривалості перебування на посту, за більш як 4 роки на посаді він так і не увійшов до найближчого кола людей президента. Коли Зеленський каже, що має “команду із 5 менеджерів”, то Данілов у цю п'ятірку не входить.

Якщо колишнього секретаря й можна було б зарахувати до якоїсь команди, то це була б непублічна група умовних “яструбів”, яка вперше окреслилася за часів стамбульських переговорів. Та, що непублічно робила все, щоб Україна продовжила чинити опір Росії та шукала виходу з війни через перемогу, а не переговори. 

В цьому плані символічно, що трудову книжку з РНБО Данілов забрав акурат у річницю підписання “стамбульської декларації”.

Крім того, Данілов часто викликав неприховане роздратування в Офісу своїми публічними заявами, яких ні з ким не погоджував. Секретар РНБО був чи не єдиним представником влади, який не раз потрапляв у стоп-листи “єдиного марафону”. Як розповідали співрозмовники УП на Банковій, Офіс президента часто “ставив на паузу” включення Данілова в ефіри після його чергової гострої заяви.

Все це призвело до того, що в Зеленського давно обмірковували відставку Данілова, але президент постійно її відкладав. Аж поки емоційне рішення не було ухвалене в один момент.

Приводом для викиду адреналіну чиновників на Банковій, імовірно, стала знову ж таки заява Данілова на марафоні.

Коментуючи візит в Україну спецпредставника Китаю Лі Хуея і пекінське бачення мирних переговорів, 19 березня Данілов сказав буквально наступне: 

“Я не розумію, як хтось може нашими територіями, нашими землями отак брати і розкидатися, тому що якомусь Хуї, я перепрошую, як там прізвище, здалося, що вони мають це вирішувати”.

Як переконують співрозмовники УП в різних органах влади, цього “каламбуру” було досить, аби механізм відставки Данілова був запущений.

На давнє роздратування секретарем РНБО наклалося ще й дуже сенситивне ставлення ОПУ до будь-яких коментарів щодо Китаю. Андрій Єрмак і дипломатична команда Зеленського вже кілька місяців намагаються вмовити Пекін приїхати на Форум миру без Росії. Переговори йдуть важко і без особливих просувань. 

Тому після такої свободи у висловлюваннях секретаря РНБО спрацював “прецедент Пристайка”, і всього через тиждень після згаданого ефіру президент оголосив про заміну Данілова.

Джерела в РНБО розповіли УП, що президент зустрівся із Даніловим, пропонував йому перейти на дипломатичну роботу. Але на даному етапі Олексій Мячеславович у посли не йде через власне переконання, що посол не може не знати англійської мови.

29 березня представляючи нового секретаря РНБО, Володимир Зеленський сказав, що Данілов “продовжить свою роботу на іншому напрямку — дипломатичному”.

За даними УП, в команді президента кандидатуру колишнього секретаря РНБО розглядають на позицію посла у Молдові. 

Від розмов зі ЗМІ Данілов зараз категорично відмовляється і взяв на кілька тижнів мовчазну паузу.

Про власні очікування від роботи нового секретаря РНБО президент Зеленський сказав на представленні Литвиненка. Серед пріоритетів: більше прогнозованості в роботі, санкційна політика, доктринальна робота — те, що потрібно державі і зараз, і після війни, кібербезпека і захист від ворожих дестабілізаційних операцій.

Чи зміниться РНБО за Литвиненка

Олексій Данілов за кілька років роботи зміг підлаштувати РНБО під свою манеру керівництва і дати Зеленському інструмент для швидких і яскравих рішень.

Як розповідають співрозмовники УП з числа членів РНБО, манеру Данілова-керівника можна зрозуміти, наприклад, з історії “торгівлі санкціями”. Люди з СБУ, які були дотичні до складання санкційних списків, залякували українських бізнесменів саме Даніловим. Мовляв, краще домовляйся з нами, бо віддамо тебе йому, а з ним уже не домовишся.

А от яким секретарем РНБО буде Литвиненко, поки що сказати важко. Нинішня посада по суті перша настільки публічна робота колишнього розвідника. За весь час роботи на попередній роботи він не дав жодного, хоч коротенького інтерв'ю. 

В особистому спілкуванні Литвиненко справляє враження людини широко обізнаної з ключовими геополітичними і внутрішньоукраїнськими процесами. Але жодного розуміння його амбіції на новій посаді чи бачення переформатування Секретаріату РНБО та й самого Радбезу наразі немає. 

Данілов ніколи не був помічений у блокуванні навіть неоднозначних ідей Зеленського, яким той намагався надати більшої публічної ваги через РНБО. Так, наприклад, було з “непотрібним” тепер реєстром олігархів тощо. Цікаво поспостерігати, як буде поводитись новий голова Радбезу в подібних ситуаціях.

Джерела УП, які давно знайомі з новим секретарем РНБО, згадують, що Литвиненко свого часу був дуже близьким до колишнього директора Національного інституту стратегічних досліджень Володимира Горбуліна, який очолював РНБО в 1996-1999 роках. 

“Олександр — не просто начальник, який собі щось там пише. Він інтелектуал. Все, що виходило за підписом Литвиненка, написано самим Литвиненком. Тому в певному розумінні РНБО зараз повертається до витоків, і стає РНБО Горбуліна”, — говорить не під запис один із українських дипломатів.

Співрозмовники УП у владі переконують, що Литвиненко має не лише відданість президенту, але й досконало розуміє дуалістичну, президентсько-офісну природу нинішнього керівництва країною. У Данілова із цим складалося не завжди. 

Окрему сюжетну лінію у цій кадровій перестановці складає призначення нового голови зовнішньої розвідки.

Олег Іващенко, який її очолив, є вихідцем з конкуруючої розвідструктури — Головного управління розвідки МОУ. У 2021 році він обіймав посаду першого заступника начальника ГУР. До цього Іващенко працював заступником начальника Генштабу ЗСУ з розвідки. 

Кілька джерел у команді Зеленського та у силових відомствах називають призначення Іващенка у Службу зовнішньої розвідки посиленням впливу керівника ГУР Кирила Буданова. 

Назвати Іващенка “повністю людиною Буданова” було б перебільшенням. Але те, що новий голова СЗР є значно ближчим до ГУР і особисто до його керівника, аніж Литвиненко — факт. Як і не так давно призначений керівник Сил спеціальних операцій Сергій Лупанчук.

На щастя, обороноздатність держави не може залежати від однієї, хай і дуже яскравої, персоналії. Тому відставка Данілова і перестановки в лавах розвідників навряд чи матимуть критичний вплив на здатність держави планувати свою оборону і передбачати дії ворога.

Однак при розгляді їх в контексті низки уже здійснених відставок (Пристайка, Залужного, Шаптали etc.) та готованих кадрових змін в Офісі та уряді, можна зробити висновок, що велике перезавантаження влади почалося.

Роман РОМАНЮК, Роман КРАВЕЦЬ