Rambler's Top100
ДАЙДЖЕСТ

Чи зрадив Обама Україну в Москві?

[16:54 08 июля 2009 года ] [ Главред, 8 июля 2009 ]

Ще рік тому американські політики обговорювали питання політичної ізоляції російського керівництва.

У підсумку на сьогодні вже маємо дві зустрічі між президентами США і Росії, а також дводенний візит Барака Обами до Москви. І — жодної уваги до України.

Барак Обама при владі вже півроку. За цей час нова адміністрація спромоглася направити до України лишень заступника державного секретаря. У кінці липня до Києва прибуде більш високопоставлений персонаж американської політики, але також заступник. Цього разу — заступник президента США Джозеф Байден.

Американські дипломати визнають, що президент США не прибуде до Києва із однієї причини — через політичну невизначеність і нестабільність у нашій країні. Тому в кращому випадку Обама завітає до України лише після президентських виборів. І то за умови, що до влади не прийде Віктор Янукович — до нього в Штатах поки що надто насторожене ставлення.

Візит Барака Обами до Москви дав підстави для багатьох коментаторів заговорити про зраду України. Мовляв, у російсько-американському діалозі наша держава може стати розмінною монетою. Між Москвою та Вашингтоном зараз відбуваються справжні дипломатичні торги — чим може допомогти Росія в воєнній кампанії США в Афганістані, чи відмовиться Вашингтон від встановлення елементів ПРО в Польщі та Чехії, чи зможуть росіяни підтримати американців у приборканні ядерних амбіцій Ірану, чи поставлять Штати крапку в політиці розширення НАТО. Цілком можна припустити, що у цих торгах на кону може стояти і Україна.

Судячи зі слів путінського представника Юрія Ушакова, українське питання в бесіді між прем’єр-міністром РФ і президентом США справді піднімалося. За словами Ушакова, Обама під час сніданку пообіцяв Путіну враховувати інтереси Москви на пострадянському просторі.

Щоправда, сам Обама нічого подібного не заявляв. Довіряти словам путінського клерка — як зацікавленої сторони — немає жодних підстав. Між тим, Барак Обама абсолютно чітко в своєму публічному виступі заявив: “Оскільки усі держави мають право обирати собі лідерів, вони мають право мати безпечні кордони і проводити свою зовнішню політику. Це стосується як Росії, так і Сполучених Штатів. Будь-яка влада, яка не буде поважати ці права, створює анархію. Тому ми повинні застосовувати це право до всіх країн — і це включає такі держави як Грузію і Україну”.

І ця заява більше схожа на правду, аніж слова Юрія Ушакова, який міг просто видати бажане за дійсне. Американці справді зацікавлені розвивати добрі стосунки з Росією. Напевно, недарма Барак Обама у своєму інтерв’ю перед візитом до Москви заявляв про те, що президент Дмітрій Медвєдєв є більш прогресивним політиком, аніж Владімір Путін. У США, схоже, роблять ставку на те, що президент Росії зможе повести країну на демократичний шлях.

Інтерес Вашингтона до оновленої Росії був ще помітнішим, коли Барак Обама зустрівся з лідерами російської опозиції і громадянського суспільства. Російські керівники, здавалося, аж зубами скреготіли від такої нахабності гостя. Проте цікаво, що Обама зовсім не заборонили провести таку зустріч.

Якщо плани США щодо демократизації Росії збудуться, то таку Росію нічого боятися і Україні. За таких умов не потрібно буде переживати й про те, що Україна стане чиєюсь розмінною монетою. Інша справа, що існує дуже мало шансів на те, що Росія зголоситься відмовитися від керованої демократії і почне жити за стандартами звичайного демократичного життя, де поважають основні свободи і права громадян.

У цьому плані американське керівництво, можливо, робить дуже наївні ставки. І вочевидь, Вашингтону дуже скоро доведеться розчаруватись у Росії. Так само як Барак Обама уже розчарувався в іранському керівництві після недавніх кривавих подій. Як відомо, новий американський президент також хотів, так би мовити, “перезавантажити” відносини з Тегераном. Проте нічого не вийшло.

“Главред” вирішив поцікавитись у політиків та експертів про їхні враження від візиту Обами до Москви.

Олег Зарубінський, член Постійної делегації у Парламентській асамблеї НАТО, народний депутат, Блок Литвина:

У мене подвійна оцінка візиту Барака Обами до Москви. З одного боку, відчувалося бажання Обами продемонструвати американцям поступ у стосунках із Росією, як і з іншими великими державами світу. З іншого — ключові питання, які висвітлював Обама, стосувалися тих тем, які цікавлять США.

Для Медведєва це був принциповий візит. Як мені здалося, кращий контакт в Обами був саме з Медведєвим, ніж з Путіним. Це дуже симптоматично. Мені здається, що США м’яко, але все ж таки грають на тому, що влада в Росії належить двом особам. Не хочу використовувати більш жорсткі формулювання, але в м’якому контексті американці намагаються зіграти на певних ревнощах в російському керівництві.

Говорити, що після цього візиту відбувся якийсь прорив у стосунках, не можна: ні в сфері боротьби з тероризмом, ні в сфері обмеження ядерних озброєнь, ні в сфері демократії та прав людини. Це був ознайомчий візит, хоча, безумовно, важливий. Але й применшувати його значення не можна, це ж був один із перших візитів, крім цього, саме Обама першим поїхав до Росії, а не навпаки. Тим самим американський лідер показав, що він більш динамічний та сучасний, не обтяжений старими кліше. Якщо говорити про персональну вигоду, то візит став корисним для іміджу і Обами, і Медведєва. Меншою мірою для Путіна.

Про потеплішання стосунків говорити складно. У мене склалося враження, що всі залишились на своїх позиціях. Не думаю, що на цей візит ставилися якісь радикальні цілі з обох сторін. Говорять, що досягнення домовленості доступу військ НАТО до повітряного простору Росії для проведення операцій в Афганістані є ознакою потепління. Я б із цим не погодився. Росія не могла цього не дозволити. Вона боїться ситуації в Афганістані не менше, ніж США. Афганістан межує з країнами Договору про колективну безпеку на чолі з Росією. Це не поступка Росії, бо ж не відомо, хто більш зацікавлений в стабілізації ситуації в Афганістані. На мою думку, тут більше навіть інтересів Росії, бо це в неї під боком. Тому як людина, яка розбирається в міжнародних стосунках, я просто не бачу аргументів для використання терміну “потепління” стосунків США та Росії, я їх не бачу. Тому очікувати, що буде якась зміна ставлення США до України чи стосунків у трикутнику Росія-США-Україна після цього візиту, не варто.

Леонід Кожара, народний депутат, Партія регіонів, заступник парламентського комітету у закордонних справах:

Політика перезавантаження стосунків здійснюється на практиці. Уже зрозуміло, що новий курс адміністрації Обами буде відрізнятися від курсу попередника, який полягав у тому, що Росія є правонаступницею “імперії зла” — Радянського Союзу. Росія стає великим партнером Заходу. В американській адміністрації є проблема з попередніми ініціативами Буша, зокрема щодо розміщення систем ПРО в Польщі та Чехії. По-перше, тому що немає достатніх коштів для повної реалізації цієї ідеї. По-друге, стратегічна мета цих систем ставиться під питання адміністрацією Обами. Північна Корея знаходиться на Далекому Сході, й маршрути можливих нападів лежать не через Європу. Сьогодні всім зрозуміло, що в Ірані технології ракети навіть середньої дальності — це питання далекого майбутнього. Тому адміністрація США намагається здешевити зовнішню оборонну політику. Тому США домовляється з Росією про юридичні зобов’язання щодо зменшення стратегічно-наступального потенціалу.

Сьогодні українська політика конфронтації з Росією вже не буде знаходити прихильників у Білому Домі. Ми маємо швидко зорієнтуватися в цій ситуації. Відтепер критикувати Росію у Вашингтоні стане непопулярно. Ми маємо себе знайти в цій ситуації, щоб не маргіналізуватися в політиці США.

Я погоджуюся з тезою, що Україна може певним чином стати розмінною монетою в покращенні стосунків США та Росії. Білий Дім вже не буде так захищати нашу державу, як раніше. Певний час Україна слугувала інструментом в американській політиці щодо Росії — інструментом стримування. Ми були певною страшилкою для Росії. Зараз це повністю відпадає. Простий доказ — ми до сьогодні не знаємо хто буде послом США в Україні. Це вперше в двосторонніх відносинах Києва та Вашингтона так довго немає посла. Раніше завжди після від’їзду старого посла починалася процедура погодження нового. Більше того, в Держдепартаменті весь напрямок щодо пострадянського простору ще не сформовано. Зрозуміло, що нова адміністрація не вважає політику щодо України дуже актуальною.

Дмитро Видрін, заступник секретаря РНБО України:

Почну з того, що ми занадто великої про себе думки, якщо вважаємо, що можемо стати розмінною монетою, адже монета — це те, що має реальну цінність. Думаю, нам ще потрібно заслужити, щоб головна країна у світі та країна, що претендує на регіональне значення, боролися за нашу державу. Думаю, зараз Україна нагадує гарячу картоплю, яку перекидають по колу, бо її дуже важко втримати у сфері свого впливу через невизначеність політичної ситуації і через відсутність єдиного центру ухвалення рішень. Тому я не думаю, що навколо України ідуть великі інтриги та торги.

Є багато інших важливих питань, як, наприклад, скорочення ядерних озброєння. Якщо попередні президенти США вважали себе директорами наддержави, то Обама вважає себе таким собі директором усієї Землі. Тому це був візит, коли директор земної кулі намагався говорити з начальником 1/12 Землі і домовитись про розумні правила співжиття.

Олександр Сушко, науковий директор Інституту євроатлантичної співпраці:

Найголовніше те, що Україна зацікавлена в нормальних відносинах між Росією та США. Адже, як відомо, напруженість у американо-російських відносинах є фактором напруженості і в самій Україні, коли країну ставлять перед жорстким вибором — на чиєму боці бути. Тому домовленості по Афганістану, скороченню ядерних озброєнь і інші домовленості між двома президентами є позитивними, у тому числі для України.

Цей візит не справдив певні песимістичні передбачення про те, що новий американський Президент може погодитись з російською концепцією розподілу сфер впливу в Європі.

Було чітко сказано, що вступати у союзи є суверенним правом кожної країни. Жоден не може “затягти” країну до політичного та військового союзу, але притому також ніхто не має права вето, про що чітко заявив Президент Обама. Це є позитивний факт. Тобто тут позиція Росії не буде відігравати ключової ролі, а США будуть і надалі підтримувати прагнення України до членства в НАТО, якщо Київ буде таке прагнення виявляти.

Сторони ніяких питань не кладуть у довгу шухляду, а — навпаки — чітко заявляють про наявність суттєвих розбіжностей і по розширенню НАТО, і по ситуації з Грузією, і по дотриманню міжнародного права. Американська адміністрація не буде цього толерувати, але це не означає, що вона зможе на це вплинути. У такій ситуації США буде вирішувати ті питання, які можливо вирішити.

Олексій Гарань, науковий директор Школа політичної аналітики при НаУКМА:

Тут можна виділити три моменти. По-перше, цей візит можна вважати успішним в сенсі встановлення особистих контактів між новим американським та російським керівництвом. В сенсі досягнення домовленості про скорочення наступальних озброєнь, в чому є зацікавленість не лише Росії та США, а й всього світу, адже за її успішності це підсилює міжнародну стабільність. Також було досягнуто домовленості щодо польотів транспортної авіації через територію Росії до Афганістану, що дуже важливо для США та країн Заходу, які беруть участь в операції в Афганістані. Але так само це важливо і для Росії, адже попри гучні антизахідні та антиамериканські заяви Москва насправді зацікавлена в стабілізації ситуації в Афганістані. Адже дестабілізація Афганістану призведе до дестабілізації ситуації в усій середній Азії, а це, безумовно, створює загрози для Росії.

По-друге, чи відбулось перезавантаження? І я, і низка західних аналітиків вважають, що таке перезавантаження насправді буде частковим. Обама може зробити корекцію політики Буша. Тобто там, де заяви Буша були занадто жорсткими, Обама може виступати з більш компромісною позицією. Виглядає так, що плани США щодо розгортання ПРО в центральній Європі можуть стати частиною цього компромісу. А може відбуватись поліпшення атмосфери американо-російських відносин. Але Обама не може змінити внутрішнього устрою Росії та дії російського керівництва. Якщо ми згадаємо, то відносини Буш-Путін також починались на дуже позитивній ноті. І ми пам'ятаємо про вислів Буша про те, що він зазирнув у душу Путіну і що все має бути добре. Так само починались відносини Блер-Путін, а закінчилось все конфронтацією. Тобто американське керівництво не може зупинити сповзання Росії до авторитаризму. Це залежить від самої Росії. І якщо там продовжуватиметься крен в бік авторитаризму і здійснюватись неоімперіалістична політика, то тоді, звичайно, для Обами залишиться дуже мало простору для маневру, і він буде змушений реагувати жорстко. До речі, показовим є те, що Обама зустрічався з російськими правозахисниками, представниками громадських організації, а Президент Медвєдєв мав брати участь у цій зустрічі, але потім відмовився. Тому, гадаю, це є дуже показовий сигнал, який свідчить про те, що базові американо-російські розбіжності зберігаються.

Щодо України, то, думаю, візит американського віце-президента Джо Байдена до Києва та Тбілісі має певним чином збалансувати візит Обами до Москви, тобто має показати, що США будуть продовжувати приділяти увагу підтримці незалежності України і Грузії. І я думаю, що в Києві та Тбілісі сказати деякі більш жорсткі речі, аніж те, що міг собі дозволити Обама у Москві.

Олександр Палій, провідний експерт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України:

Візит Обами до Росії більше позитивний, аніж негативний. Обидві сторони заявили про те, що їм конфронтація невигідна, на кшталт тієї, яка була під час “холодної війни” чи під час російсько-грузинської війни у серпні минулого року. Думаю, що США не може відмовитись від демократичних цінностей, бо це означає відмовитись від ролі, на яку США претендують. У своїх заявах про Україну Обама чітко підтримав суверенітет та територіальну цілісність. Але для нас це ознака того, що кимось досі ставиться під сумнів українська незалежність та територіальна цілісність. Це, фактично, є вироком нашій політичній еліті, бо протягом останніх років всі держави інтегрувались до НАТО та ЄС, і не жалкують про це. Натомість, наша країна перебуває в “сірій” зоні та після ядерного роззброєння не може гарантувати власну безпеку. Добре, що з боку США ми маємо підтримку. Про це ми чули від низки нових чільників нової американської адміністрації.

Треба сказати, що на цій зустрічі російське керівництво показало менш позитивне ставлення до України. Наприклад, керівник апарату уряду Росії Юрій Ушаков сказав про те, що в Україні мешкає 17 млн. російських громадян. Він сказав про, що це Путін озвучив під час розмови з Обамою. Тут дві маніпуляції громадською думкою на Заході — не 17 млн., а 17%, і не громадян Росії, а етнічних росіян. Думаю, радники американського президента скажуть Обамі про реальну ситуацію в Україні. У такій ситуації, коли Вашингтон прагне бачити Україну незалежною, а Москва — ні, ми перебуватимемо доти, поки українське керівництво не стане достатньо консолідованим, щоб навіть у керівництва Росії не виникало сумнівів про територіальну цілісність та суверенітет України.

Станіслав Бєлковський, президент Інституту національної стратегії, Росія:

На мою думку, візит Обами до Москви був дуже успішний для лідерів обох країн. Обама отримав від Росії все, що хотів у політичній та оборонній сферах, — скорочення наступальних озброєнь, транзит американських військових вантажів до Афганістану і ПРО. Вже зараз зрозуміло, що Росія не буде принципово перешкоджати створенню третього позиційного району ПРО в Європі в обмін на певні чисто формальні поступки — зміна термінів розгортання ПРО, уточнення географії об'єктів ПРО і можливе включення декількох підконтрольних Росії об'єктів, а саме радіолокаційних станцій, в загальне ПРО.

У свою чергу Дмітрій Медвєдєв продемонстрував, що саме він є стратегічним партнером Америки і, таким чином, виконує важливу функцію свого президентства — легалізація російської правлячої еліти загалом на Заході та зокрема в США.

Думаю, інтереси України під час цього візиту ніяк не постраждали. Її територіальну цілісність під сумнів не ставили, а щодо газових питань, то це чисто бізнес-конфлікт, який був поза рамками переговорів двох президентів. Тут дуже важлива позиція ЄС, яка останнім часом стає щоразу більш проукраїнською, але не через любов до України, а в силу того, що Росія накопичує до себе роздратування некомпетентними та не завжди передбачливими діями “Газпрому” і його фактичних володарів на чолі з прем'єр-міністром Владіміром Путіним. Тому поточне потеплішання відносин між Вашингтоном та Москвою не нашкодило Україні. Інша справа, що Ющенко буде і надалі педалювати цю тему. Тому що для нього важливо бути єдиним політиком, який відстоює інтереси України перед наростаючим антиукраїнським тиском наддержав, чого насправді нема.

Сергій СОЛОДКИЙ

Юрій ОНИШКІВ

Віталій ЧЕРВОНЕНКО

Добавить в FacebookДобавить в TwitterДобавить в LivejournalДобавить в Linkedin

Что скажете, Аноним?

Если Вы зарегистрированный пользователь и хотите участвовать в дискуссии — введите
свой логин (email) , пароль  и нажмите .

Если Вы еще не зарегистрировались, зайдите на страницу регистрации.

Код состоит из цифр и латинских букв, изображенных на картинке. Для перезагрузки кода кликните на картинке.

ДАЙДЖЕСТ
НОВОСТИ
АНАЛИТИКА
ПАРТНЁРЫ
pекламные ссылки

miavia estudia

(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины

При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены

Сделано в miavia estudia.