Час Х для Приватбанку і Коломойського: що може статись з банком

19 грудня 2016 року держава визнала Приватбанк неплатоспроможним і врятувала його від ліквідації, вливши в капітал фінустанови 155,3 мільярдів гривень платників податків.

19 грудня 2019 року Шостий апеляційний адмінсуд суд може вирішити, що все це було марно, неправильно, незаконно і Приватбанк треба повернути колишньому власнику — Ігорю Коломойському.  

В НБУ кажуть, що в такому випадку це буде біг по колу. Регулятор знову визнає Приват неплатоспроможним, після чого може повторно його націоналізувати.

Будуть й інші наслідки, більш масштабні і лавиноподібні — екс-власники інших банків отримають додаткові козирі і зможуть активніше оскаржувати рішення НБУ про визнання їхніх фінустанов неплатоспроможними.

Навіть зараз, без рішення по Привату, держава програє в судах колишнім акціонерам банків. 

5 лютого Верховний Суд  визнав неправомірним рішення регулятора про віднесення ПАТ “Златобанк” до категорії неплатоспроможних. Проблемно проходить судовий процес і по  Астра Банку, бенефіціаром якого є Микола Лагун. 19 вересня Шостий апеляційний адмінсуд суд визнав, що рішення НБУ про визнання банку неплатоспроможним було незаконним.

Усе це не залишається поза увагою основних кредиторів України, зокрема МВФ.

Мінімальний прогрес України в роботі з проблемними активами викликає їхнє незадоволення і наполегливі рекомендації пришвидшити процес. 

За дипломатичними рекомендаціями ховається досить жорстка позиція — або Україна пришвидшує роботу в цьому напрямку і протистоїть відмотуванню націоналізації Привату, або фінансування не буде.

Усе це поставило уряд, НБУ та Верховну Раду перед необхідністю оновити законодавство і забезпечити собі більш стійке юридичне підгрунтя в судових процесах. 

Підготовка поправок тривала кілька років, і зараз їх прийняття, як уже писала ЕП, є prior action (першочергова умова. — ЕП) для старту нової програми співпраці з МВФ.

Нещодавно уряд вніс в Раду законопроєкт, який має полегшити боротьбу держави проти екс-акціонерів неплатоспроможних банків в цілому, і Коломойського зокрема. 

Чи заборонить цей документ насправді повернути Приват Коломойському і за якими можливими сценаріями будуть розвиватись події далі?

Заборони, які не діють

За кілька місяців до націоналізації Привату уряд уже оновлював правила виведення неплатоспроможних банків з ринку. 

Влітку 2015 року почав діяти закон, який передбачав, що після купівлі-продажу акцій неплатоспроможного банку та їх передачі інвестору забороняється дві речі. 

По-перше, “інвестор не може бути позбавлений права власності на придбані ним акції банку, та такі акції не можуть бути витребувані у нього на користь попереднього власника”. 

Якщо простіше і у випадку з Приватом, то це можна трактувати як: Коломойський не може вимагати у держави повернення акцій банку або позбавити державу права володіння ними”.

По-друге, “попередній власник акцій банку не має права вимагати від інвестора відшкодування будь-яких збитків, понесених у результаті придбання інвестором акцій банку”. Іншими словами: Коломойський не може претендувати на компенсацію від держави.

Цих прямих заборон в законодавстві виявилось недостатньо. В юридичній площині знайшлося чимало шпарин, які дозволили екс-акціонерам не без успіху в різних судах оскаржувати націоналізацію Привату, а судам — приймати рішення не на користь держави. 

Щодо справжніх мотивів цих оскаржень є чимало запитань. Ще в квітні Ігор Коломойський заявляв ЕП, що йому Приват не потрібен — нехай держава поверне йому 2 млрд доларів компенсації. 

Восени сталася подія, яка зробила Приват не таким вже й не потрібним олігарху. В іншому судовому процесі, який проходить в міжнародній юрисдикції, а саме в Лондоні, Коломойський програв державному Приватбанку апеляцію. 

Тобто, повернення банку дозволить йому зупинити сотні позовів Приватбанку проти себе як за кордоном, так і в Україні.

Що передбачає новий законопроєкт 

В документі уряд та Нацбанк прописують низку юридичних запобіжників, які покликані не дозволити повернути банк Коломойському. 

Перший — суд більше не буде “стоп-краном” для виконання рішень.

 

Це означає, що подача позовної заяви і відкриття судового провадження, пояснює старший юрист Legal House Марія Фельмецгер, не зупиняє і не призупиняє виконання оскаржуваного рішення. 

Звернення до суду більше не можна буде використовувати як інструмент для зупинення процедури виведення банку з ринку або процесу ліквідації.

Другий — рішення суду не повертає банку попередній статус, “вмер — так вмер”.

 

Визнання судом незаконними і скасування рішень НБУ або Фонду гарантування вкладів не відміняє і не зупиняє виведення неплатоспроможного банку з ринку або процесу його ліквідації. 

За словами Фельмецгер, власники банку не зможуть на підставі такого рішення повернути його активи. 

“Дане рішення учасники/власники банків можуть використовувати виключно для відшкодування реальних збитків, завданих таким рішенням. При цьому, тягар доведення наявності збитків лежить на позивачі, а розмір збитків вимагає підтвердження міжнародно визнаною аудиторською фірмою”, — пояснює вона.

Тобто, якщо банк почали виводити з ринку, зупинити цей процес уже не можна буде. Власники у такому випадку можуть претендувати тільки на відшкодування, розмір якого буде визначатись так: капітал банку “мінус” зобов’язання. Збитки, якщо вони будуть доведені власником, повинні підтвердити міжнародні аудитори. 

Третій — законопроєкт обмежує суд у можливостях по-своєму трактувати дані НБУ та Фонду гарантування.

 

Суд повинен покладатися виключно на оцінки і висновки НБУ та Фонду гарантування. Виняток — випадки грубих порушень, розбіжностей чи відсутність логіки в наданих НБУ та Фондом матеріалах. 

“Суди дуже часто починають виносити вердикт в тому, що не відноситься до їх компетенції. Безумовно, суд можете оцінювати відносини НБУ з банком на предмет дотримання процедури та закону, але не оцінювати достатність банківського капіталу, якість застави, чи пруденційні нормативи банку. Це не компетенція суддів”, — наголошує джерело ЕП, знайоме з позицією НБУ.

Четвертий — дворівневий розгляд судових спорів.

 

Після прийняття законопроєкту судом першої інстанції для визнання недійсними рішень НБУ щодо визнанання банку неплатоспроможним буде Верховний Суд, а органом другої апеляційної інстанції — Велика Палата Верховного Суду. 

Справи, розгляд за якими незавершений на рівні другої (апеляційної) інстанції, будуть одразу передані до Великої Палати Верховного Суду. 

Це непрямий запобіжник. На фоні повільної і неповороткої судової реформи Верховний суд вважається наразі одним з реформованих острівців в судовій системі. Судді пройшли жорсткий кваліфікаційний  відбір, хоча до окремих осіб все одно є питання.

19 грудня — час Х, але це неточно 

Подача в парламент законопроєкту відбулась напередодні засідань судів, які повинні винести головні рішення у “справі Приватбанку” — щодо законності його націоналізації.

У кожної із сторін від цього дня свої очікування.

“Для позивача в самій резонансній судовій справі року — Ігоря Коломойського фраза “час — це гроші” набуває прямого смислу, адже від того, що набуде чинності першим: рішення суду або новий закон, залежить можливість повернення Приватбанку”, — пояснює юрист Марія Фельмецгер.

Для держави краще, щоб в цей день стався або виграш, або нічого. Варіант, коли суд не винесе вердикт,  дозволить виграти час і прийняти новий закон.

На даний момент існує маса сценаріїв, за якими можуть розвиватися події, однак основні з них такі. 

 

Варіант 1 — виграш державою апеляції 19 грудня.

 

Це найкращий для держави варіант, адже у випадку виграшу в адмінсуді 19 грудня підстав для розгляду у Господарському суді не буде. 

Екс-акціонери можуть подати клопотання про призупинення рішення апеляційної інстанції, а також піти на касацію у Верховному суді, але для подібних дій потрібні серйозні докази того, що апеляційний суд прийняв необ’єктивне рішення.

Варіант 2 — програш на всіх фронтах.

 

Найгірший для держави варіанти, коли вона програє екс-акціонерами у всіх інстанціях. Закінчиться він тим, що всі учасники опиняться у точці, з якої починали — держава буде вимушена повторно визнати Приват неплатоспроможним і вирішити, що з ним робити.

 

Варіант 3 — до розгляду справи по-суті в апеляційному адмінсуді набуває чинності той самий новий закон.

 

19 грудня адмінсуд з певних причин не виносить рішення. Причини можуть бути різними, приміром, потреба додатково часу для вивчення матеріалів (це перше засідання, а у справі 52 томи матеріалів. — ЕП), лікарняний суддів та інше.

Верховна Рада використає цю паузу і оперативно ухвалить законопроєкт. 

У такому випадку справа переходить до Високої Палати Верховного Суду, а держава по-максимуму використовує усі можливості нового законодавства. 

За інформацією ЕП саме на цей сценарій певною мірою розраховують в Кабміні та Нацбанку. 

Звісно, він не гарантує виграшу держави — теоретично Верховний Суд може прийняти рішення і на користь екс-акціонерів.

До того ж, зазначає адвокат, керуючий партнер ЮФ “Горецький і Партнери” Олег Горецький, важко сказати, чи дійсно цей закон матиме безпосередній вплив на ситуацію з Приватбанком, оскільки фактично рішення Окружного адміністративного суду, яким націоналізацію було визнано незаконною, грунтувалося на фактах порушення процедури в процесі виведення банку з ринку.

 

Варіант 4 — нове законодавство ухвалене запізно або взагалі не ухвалене.

 

Цей сценарій полягає у тому, що новий закон приймається після розгляду справи в адмінсуді або не приймається взагалі. 

Такий розвиток подій максимально не вигідний для держави. Тут можливі два сценарії. Перший передбачає можливість орієнтації Господарського суду на старе законодавство. 

У другому — судовий процес відбуватиметься відповідно до чинного законодавства і чим це закінчиться невідомо. 

На кожному з цих варіантів можливі різні відхилення, затягування процесів до безкінечності та інше. 

До того ж, сам по собі новий закон — не панацея від Коломойського. Він може бути оскаржений на інших рівнях. Приміром, в Конституційному Суді, або Європейському суді з прав людини. 

Що чекає на проєкт закону в Раді

Зараз можна сказати одне: державі швидше слід сподіватися на гальмування розгляду справи судом,  аніж на оперативність парламенту.  

“Законопроєкт потрапив у парламент 11 грудня. За регламентом, навіть якщо він визнаний невідкладним, у депутатів є сім днів для реєстрації альтернативних законопроєктів. Таким чином, до нового року проєкт закону не може бути винесений на комітет і відповідно — в зал”, — сказав ЕП голова комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.

У його заступника і куратора банківського напрямку Олександра Дубінського, якого відносять до “групи депутатів Коломойського”, більш жорстка позиція. 

“Ми не плануємо його розглядати. Його потрібно кардинально міняти і подавати альтернативний законопроєкт. Це, в принципі, позиція, яку ми обговорили з головою комітету”, — заявив Дубінський. 

За його словами цей законопроєкт не просто суперечить логіці, а суперечить всій правовій системі та Конституції. 

Наразі залишається тільки здогадуватись, як зміниться документ в парламенті і чи виконає він свою початкову опцію — допомогти державі не допустити повернення Приватбанку та інших неплатоспроможних банків екс-акціонерам.

Галина КАЛАЧОВА