ЧАЕС в оточенні російських військових. Що там зараз відбувається

Військові Національної гвардії перебувають всередині станції без зброї.

Російські ЗМІ продовжують повідомляти про те, що “обидві сторони погодилися на спільний контроль”, проте міністерство енергетики України та влада міста Славутича, де живуть працівники станції, заявляють, що це брехня: 25 лютого військовослужбовців Національної гвардії роззброїли та захопили в полон, згодом вони перейшли безпосередньо на територію станції.

ВВС News Україна дізнавалася останні новини про ситуацію на ЧАЕС і стан персоналу станції у міського голови Славутича Юрія Фомічева.

Безперервно на посту

Зараз на станції перебуває 106 працівників станції, включаючи медичний персонал і кухарів. Чисельність військових Національної гвардії — понад 200.

“Їм дуже важко і фізично, і психологічно. У мирний час зміна, на яку співробітники приїздять зі Славутича, триває 12 годин, після чого вони мають кілька днів відпочинку. Такий режим зумовлений не лише фізичним навантаженням, але й убезпеченням працівників від накопичення радіації”, — розповідає Юрій Фомічев.

Людей поділили на дві зміни, аби була змога відпочивати, а це означає, що навантаження на кожного суттєво зросло, бо вони мають цілодобово обслуговувати три зупинених блоки станції і конфайнмент — ізоляційну аркову споруду над зруйнованим четвертим блоком АЕС.

Мер Славутича розповів, що у працівників є запаси їжі на кілька тижнів — крупи, морожені продукти, хоч “про асортимент говорити не доводиться”.

“Кухарі годують працівників один раз на день, увечері, щоб економити харчі”, — сказав він.

Кількість ліків теж обмежена.

Зв'язок зі співробітниками і військовими є, але дуже нестійкий. Елементарні побутові умови теж є, додав Юрій Фомічев.

За словами мера, ніяких вимог окупанти до працівників станції не висувають і вимагають лише, аби вони залишались на своїх місцях і працювали.

Керівники ЧАЕС перебувають у Славутичі і максимально, наскільки це можливо, координують роботу персоналу.

Стоять по периметру. І опромінюються

“У перший день захоплення станції росіяни казали — трохи почекайте, скоро у вас буде нове керівництво”, — розповідає мер Славутича.

“Вони оточили станцію по усьому периметру, у них своя польова кухня, одні приїздять, інші їдуть. До будівель станції вони не наближаються. Що робитимуть далі — не зрозуміло”, — розповідає Юрій Фомічев.

Водночас він наголошує, що для російських військових є реальна загроза опромінення через радіоактивний пил, який піднявся після руху тяжкої техніки у перший день війни.

“Треба розуміти, що таке зона відчуження. Це зона, у якій багато радіоактивного пилу. Який лежить роками і його не чіпають. Коли безперервно рухалася російська техніка, пил піднявся, опинився на колесах техніки”, — каже Юрій Фомічев.

Про це кажуть і у Науково-технічному центрі з ядерної та радіаційної безпеки.

“Абсурдність ситуації додає те, що “прибульці”, схоже, не усвідомлюють, що самі є тією критичною групою, яка найбільше опромінюється. Піднявши важкою технікою шар забрудненого ґрунту і пилу, пройшовши маршрутами, забороненими для пересування, вони спричинили погіршення радіаційної обстановки в зоні відчуження”, — наголошують фахівці інституту.

Водночас Юрій Фомічев каже, що радіаційний фон біля ЧАЕС трохи підвищений, але ситуація не є критичною, вона не становить загрози для працівників станції і для прилеглих до 30-кілометрової зони територій.

Безпосередньо у 30-кілометровій зоні відчуження немає російських військ, проте поруч, у Поліському районі тривають бої.

Юрій Фомічев каже, що імовірність випадкового влучення снарядів чи уламків у блоки ЧАЕС з того напрямку дуже мала. Найнебезпечнішим є руйнування у разі прямого попадання снарядів.

“Удари, вібрація від військової техніки — всі розуміють, які можуть бути наслідки. Це витік радіоактивного пилу, схованого під четвертим реактором станції”, — каже мер.

Водночас у Науково-технічному центрі з ядерної та радіаційної безпеки нагадують, що на зупиненій ЧАЕС немає ядерного палива, а сховища відпрацьованого витримають навіть падіння літака.

“Сховище відповідає вимогам міцності при падінні літака та повітряної ударної хвилі, також витримує смерчі та удари жорстких об'єктів, які рухаються зі смерчем. Температурний вплив зовнішніх пожеж на нього неможливий. Навіть у найважчому випадку, якщо захисні бар'єри буде пробито, радіаційні наслідки такої аварії не будуть поширені за межі зони відчуження”, — наголошують фахівці з ядерної безпеки.