Б'ють по паспорту: запровадження біометричних документів порушує права громадян

Україна привласнює і запроваджує нові внутрішні та закордонні паспорти, а також низку інших документів, що міститимуть у собі електронні мікрочипи. По суті, саме такі норми передбачає Закон “Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України” (23 вересня ухвалений Верховною Радою в цілому). До його імплементації лише кілька кроків: підписання президентом та офіційне оприлюднення. Прихильники цього закону пояснюють ініціативу бажанням спростити виїзд українцям за кордон. У листопаді 2010 року було схвалено План дій щодо лібералізації Євросоюзом візового режиму для України. А 22 квітня 2011-го Віктор Янукович затвердив його указом. Зокрема, він передбачає прийняття законодавчих актів щодо запровадження документів громадян України для виїзду за кордон з електронним носієм та біометричною інформацією відповідно до стандартів Міжнародної організації цивільної авіації (ІCАО). Але — і це надзвичайно важливо — в указі йшлося виключно про закордонні паспорти. Ані в Плані дій від ЄС, ані в указі президента України нічого не зазначено про потребу в модернізації внутрішньодержавних документів, що посвідчують особу. Однак народні обранці не стали розмінюватися на дрібниці й… вирішили змінити форму і забезпечити чипами також внутрішні паспорти та чимало інших документів.

Атака клонів

Так чи інакше, а в сферу дії закону потрапили внутрішні паспорти. Ба більше, у редакції (ухваленій у першому читанні) чинні українські документи пропонувалося “розміняти” на два інші майже однотипні: паспортну картку (далі — ПК) та посвідчення громадянина. Картка, власне, визначалась як “основний документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України в середині держави”. На думку експертів, бажання трансформувати документообіг під девізами його спрощення не позбавлене комерційної складової. Ернест Грамацький, президент АФ “Грамацький і партнери”, зазначає: “Горе-реформатори часто цитують фрази з висновків міжнародних спеціалістів щодо технічної недосконалості українських паспортів. Утім, чомусь скромно замовчують цитати з тих, що стосуються непрозорих схем держзакупівель у галузі виготовлення ідентифікаційних документів та супутніх послуг”. На думку незалежних експертів, закон лобіює насамперед інтереси окремих комерційних структур, які й виконуватимуть державне замовлення на виготовлення цих документів.

До паспортних карток окрім іншої інформації вноситимуться відцифровані образ особи та підпис. Визначення відцифрованого підпису закон не дає, однак здогадатися можна за аналогією з відцифрованим образом — зображенням обличчя, збереженим електронним способом за допомогою цифрової камери. Експерти припускають, що після імплементації новел махінацій із застосуванням підписів громадян, м’яко кажучи, не поменшає. Причому наявність у ПК безконтактного носія інформації (зокрема, і з біометричними даними), по суті, позбавляє жертву махінацій презумпції невинуватості. Ернест Грамацький зазначає: “Аргументи на користь обмеження доступу до баз даних, небувалих систем захисту і шифрування не витримують критики. Образно кажучи, будь-яку базу даних, що формується нашою державою чи потрапляє в її розпорядження, через тиждень можна відшукати на Петрівці...”. З урахуванням можливості дистанційного читання безконтактних носіїв навряд чи хтось на 100% убезпечить від несанкціонованого збору, зберігання та використання інформації їхніх користувачів.

Ухвалений закон передбачає, що в паспортній картці за письмовим клопотанням заявника може бути зазначена “додаткова змінна інформація”. Однак із тексту документа, по-перше, не дуже-то й зрозуміло, хто є “заявником” (держава — власник ПК чи громадянин, який стає користувачем?), по-друге, перелік додаткової інформації завершується дуже абстрактно: “… тощо”. Ніхто не гарантує, таким чином, що з часом нібито означена в законі добровільність внесення певних додаткових даних не буде замінена вимушеною необхідністю: безконтактний електронний носій у ПК усе стерпить... Загалом експерти зазначають, що внесення до паспортів різних даних суперечить Конституції, а точніше її 24-й статті. Партнер АО “АФ “АКТІО” Вікторія Тісногуз пояснює у зв’язку з цим: “Занепокоєння викликає ситуація, коли в паспортах з’являться різний перелік та обсяг інформації. Це може порушити конституційний принцип рівності громадян”.

Життя та мед

Поміж іншого закон передбачає зміну форми і чипізацію цілого переліку документів. Окрім паспортної картки безконтактними електронними носіями інформації (в разі імплементації закону) планують в обов’язковому порядку комплектувати закордонні та інші паспорти. А також посвідчення водіїв (деякі зразки 1 січня 2014 року буде визнано нечинними), посвідчення моряків, членів екіпажу, інвалідів, застрахованих осіб, соціальні, пенсійні посвідчення тощо. У Головному експертному управлінні ВР цей підхід вважають необґрунтованим, адже пенсійні та інші посвідчення за призначенням не так ідентифікують власників, як підтверджують їхню належність до певної соціальної групи чи категорії осіб. Видається дуже дивним, що, згідно із законом, усі ці документи у формі карток мають відповідати вимогам ІСАО. Адже останні стосуються виключно “проїзних документів”, які посвідчують особу та підтверджують громадянство для перетину кордону або перебування на території іноземної держави.

До самого виготовлення документів застосовуватимуться невиправдано високі вимоги, що значно вплине на їхню собівартість. Щоправда, над малозабезпеченими нібито змилувались — остання редакція закону передбачає, що пенсійні посвідчення та посвідчення інвалідів видаватимуть коштом держави. Але ж за інші соціальні документи громадянам доведеться платити, напевно, чималі кошти. Інакше — без шматка пластику — люди просто не зможуть користуватися власними правами. Вікторія Тісногуз зазначає, що видача цих документів на платній основі суперечитиме ст. 22 Конституції.

А експерти ВР у своєму висновку зауважують, що “запровадження паспортної картки та її заміна через кожні 10 років, а також виготовлення інших документів, у які будуть імплантовані безконтактні електронні носії інформації, призведуть до значного посилення навантаження на відповідні державні органи та потягне за собою додаткові фінансові витрати з держбюджету України”. Можна здогадатися, хто в усій цій історії виявиться крайнім: як завжди, споживач.

Володарі інформації

Однак найбільший острах викликає спроба (майже вдалася) зібрати та систематизувати в електронному вигляді персональну інформацію про всіх без винятку дорослих і дітей, особливо зважаючи на незахищеність українського кіберпростору і бажання нинішньої влади контролювати все і вся. Закон зобов’язує всіх громадян отримати картки з електронними носіями для безконтактного зчитування, які можуть містити біометричну інформацію, а це сукупність даних про особу, “зібраних на основі фіксації її параметрів, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб”. Причому обсяг таких даних (а також технічні вимоги до форми носія біометричної інформації) встановлюватиме уряд відповідно до документів організації ICAO. Цікаво, що загалом за міжнародною класифікацією є 16 видів біометричних даних: зображення райдужної оболонки ока, відбитки пальців тощо. Але так чи інакше Ернест Грамацький зазначає, що розроблений механізм регулювання обсягу та змісту персональних даних (що міститимуться на електронних носіях) підзаконними актами Кабміну суперечить ст. 92 Конституції та Закону “Про захист персональних даних”.

Уся інформація про громадян стікатиметься до головного розпорядника — ДІС (Державної інформаційної системи), але доступ до неї так чи інакше матимуть міністерства та інші органи виконавчої влади. При цьому нові відомості про людину долучатимуться до її справи-файла в ДІС в хронологічному порядку зі збереженням попередніх даних. Тобто окрім загальної інформації (зокрема, і біометричної) у справі може міститися що завгодно. Скажімо, відомості про товари, придбані за допомогою соціальної картки, про час та маршрут подорожі в громадському транспорті, про оплату комунальних послуг, про кредити-депозити в банках, про власність, про стан здоров’я… Одне слово, просто мрія Лаврентія Павловича Берії: була б людина, а стаття знайдеться.

“На відміну від країн ЄС українською паспортною системою завідують люди в погонах, тож чи не найбільша загроза нового біометричного паспорта полягає в тому, що він сприятиме поліцейській державі”, — попереджає народний депутат Юрій Ключковський. На його думку, держава може зловживати особовими даними громадян: “Навіть для того, грубо кажучи, щоб фабрикувати необхідні докази”.

Реакція ЄС

Ельмар Брок, німецький євродепутат

“Євродепутати хочуть якомога швидше реалізувати visa facilitation (отримання віз за спрощеною процедурою. — Ред.), але для цього мають бути досягнуті потрібні стандарти з українського боку. Тепер (після ухвалення Верховною Радою закону про закордонні біометричні паспорти. — Ред.) треба буде уважно подивитися, що є мінімально необхідним в оздобленні паспортів, щоб задовольнити вимоги безпеки країн в’їзду. Лише на цій основі може вестися мова про скасування віз. Паспорт має бути настільки прив’язаним до особи та придатним для перевірки, щоб більше не було змоги фальшувати його, щоб можна було відмовитися від віз. Старі паспорти легко піддаються підробці... Однак варто також звернути увагу на те, чи не записали до закону про біометричні паспорти поряд із європейськими вимогами ще чогось зайвого”.

Лише $100 знадобилося Єруну ван Бееку, вченому з Амстердамського університету, аби придбати два мікрочіпи та пристрій для зчитування інформації. Близько 60 хв. — аби на замовлення The Times підробити електронні носії реально існуючих британських паспортів і змінити їхні дані: в документи були вставлені фото Усами бен Ладена та палестинської терористки-смертниці Хіби Дарагме. Зроблені голландцем мікрочіпи були визнані справжніми програмою Golden Reader, яка використовується ICAO в аеропортах.

Іван ГРИГОР’ЄВ