Юрій Луценко: Всі серйозні фінансові потоки сьогодні контролюються під іменем Юри Єнакієвського

Після зміни влади Луценко спустився з Печерських пагорбів, але не сильно віддалився від кабінету на вулиці Богомольця. Офіс “Народної Самооборони” знаходиться у 15 хвилинах пішого ходу від МВС.

На стінах у коридорі офісу — особистий фотоархів Луценка, на якому зафіксовано його політичний шлях. Від опозиціонера часів “Україна без Кучми” через помаранчевий Майдан до міністерського крісла.

- Коли мені було зовсім погано, дівчата за ніч розвісили цей культ особистості, — жартує Луценко, проходячи повз фотографії з власним зображенням.

— Оцей знімок найулюбленіший, — вказує він на хроніки першого дня акції “Україна без Кучми”, де на передньому плані чорний ящик з прізвищем тодішнього президента.

Але до акції “Україна без Януковича” Луценко не готовий. Каже, опозиція втратила довіру людей.

Самого Луценка звинувачують у розтраті 40 тисяч гривен на пенсію для свого водія, і якщо суд визнає екс-міністра винним, то йому загрожує позбавлення волі строком від 3 до 8 років.

Втім, в інтерв'ю “Українській правді” Юрій Віталійович заявив, що йому лише хочуть “впаяти” кілька років умовно, щоб він як судимий не зміг стати депутатом. Ну а сама кримінальна справа, на думку Луценка, є помстою за його публічну підтримку Юлії Тимошенко.

Під час інтерв'ю Луценко також розповів про смерть свого політичного проекту — “Народної самооборони”, про те, скільки грошей дав Давид Жванія на цей проект, про стосунки з Тимошенко і майбутнє опозиції.

ВОНИ ХОЧУТЬ “ВПАЯТИ” МЕНІ ДЕКІЛЬКА РОКІВ УМОВНО

- Ви щойно повернулися з допиту. Що спадає на думку людині в статусі звинуваченого у кримінальній справі?

— Не можу сказати, що я щасливий. Не можу сказати, що я печальний. Насправді все розвивається очікувано, тож настрій — бойовий.

У мене залишилися добрі друзі, знайомі в усіх правоохоронних органах, навіть в коридорах влади. Тому, я знав, що вже десятий місяць поспіль величезна група фахівців МВС та ГПУ аналізує всі рішення, прийняті при міністрі Луценку.

Паралельно знімалися з роботи всі, кого вичисляли в якихось, як вони вважають, близьких стосунках зі мною. Це — сотні людей. Причому, крім розгрому висококласних фахівців міліцейської справи нищать і простих роботяг — наприклад, дружина мого охоронця, яка працювала в буфеті центрального апарату. Стратегічна ж посада! Або дружина одного з моїх помічників, яка працювала в районі західноукраїнської області інспектором дозвільної служби.

Але головне завдання — знайти компромат на Луценка. І от нарешті знайшли!

Я про це знав уже тижнів два-три тому. Навіть серед регіоналів є нормальні люди. Вони мені сказали: “Припини робити заяви, активно займатися політикою і, головне, відійди від Тимошенко. Інакше станеш жертвою тактики випаленої землі навколо Тимошенко”.

Тобто їй особисто не пред'являються звинувачення до пори, до часу. Але всі, хто близько біля неї, мають постраждати й бути засторогою для інших...

- Що конкретно вам закидають по кримінальній справі?

— ...Поява сімох працівників МВС о 7 годині ранку в п'ятницю у мене в під'їзді не була аж такою несподіванкою. Вони принесли мені повістку. Я прибув до прокуратури, де мене ознайомили з постановою про порушення кримінальної справи по факту.

Потім була постанова про притягнення мене в якості підозрюваного, і тут же — постанова про притягнення мене в якості звинувачуваного.

Епізод звучить приблизно таким чином: керівник міністерства в 300 тисяч осіб ввійшов у попередній зговір зі своїм водієм для того, щоб зависити йому виплати, нараховані протягом тривалого часу, на загальну суму близько 40 тисяч гривень.

Для цього нібито я направив лист у Кабмін з проханням зачислити до міліцейського стажу його попередню трудову діяльність. А уже після дозволу Кабміну своїм наказом зачислив цю діяльність, що стало підставою для нарахування певних виплат протягом близько року. Оце мені інкримінується як “злочинна група, яка в попередньому зговорі розкрала бюджет”.

- Хіба не так воно було насправді?

— Уявіть собі обсяг документів, які підписує міністр внутрішніх справ протягом чотирьох років! У кожному кадровому наказі знаходиться від сотень до тисяч працівників. І, звичайно, ніхто ніякі персональні справи при цьому перевірити не може.

Для цього існує система візування всіх документів безпосередніми керівниками підрозділів, а також керівниками кадрового, фінансового, юридичного й інших департаментів.

- Ви казали, що цей документ мав хтось завізувати в Кабміні... Ходили розмови, що це був Турчинов. Чи можуть його притягнути в рамках цієї справи?

— Я не впевнений, що можу описувати деталі. Є все ж таємниця слідства. Тому поговоримо про абстрактну аналогічну справу.

Згідно з постановою Кабміну, міліцейський стаж може доповнюватися попередніми роками роботи на певних посадах, в армії, ВИШах тощо. Тож існує практика звернень в Кабмін щодо зарахування таких років. Інколи Кабмін давав згоду, інколи — частково, інколи — просто відмовляв.

У даному випадку згода була. Тож кадрова служба МВС і підготувала два-три рядки в одному з кадрових наказів, який після візування апаратом підписав і я. Могла бути тут помилка? Могла.

Встановила прокуратура, що моєму помічнику незаконно був зарахований стаж? У таких випадках раніше прокуратура слала припис МВС: встановлено те й те, просимо усунути порушення законодавства, забрати незаконно отриману матеріальну нагороду, притягнути винних до дисциплінарної відповідальності.

Так було, наприклад, у випадках неправильно присвоєних у роки Кучми звань, пенсій, надбавок.

Але в цій ситуації стоїть дещо інша ціль. Їм потрібні не 40 тисяч гривень, а Луценко.

- Навіщо?

— Бо, по-перше, є загальна атмосфера переможців, які хочуть ізолювати єдиного свого конкурента, Тимошенко, від будь-якої політичної підтримки.

По-друге, Луценко останнім часом заявляє про те, що в країні відбувається реабілітація організованої злочинності. Конкретний приклад — реабілітація організованого злочинного угрупування Нємсадзе. Найкривавіша банда 2005 року, 57 трупів!

Декілька десятків бойовиків сидять засуджені, лідер ховався весь цей час, як кажуть, за кордоном. Зразу після президентських виборів він повернувся, і донецький суд його реабілітував!

Я про це мовчати не маю права, бо знаю особисто працівників карного розшуку, в тому числі й Донецької області, і центрального апарату, які зараз по вулицях ходять із гранатою в кишені. Без перебільшення.

Так само відбувається відновлення ОЗУ Ангела в Одесі, Мєлі в Криму, Гепи в Харкові, Наріка в Дніпропетровську і багато інших.

У країні фактично реанімується система “смотрящих” від криміналу, які ділять грошові потоки на місцевому і центральному рівні.

Близькість до влади дає індульгенцію за будь-який злочин. 57 трупів у Донецьку є — а винного немає! Труп бізнесмена із ознаками катування і батареєю на спині підняли із дна озера, а син нардепа від Партії регіонів, який дав явку із повинною у скоєнні цього злочину — на волі.

Десятки дітей постраждали від педофіла-ректора, довіреної особи Партії регіонів, а справа цього ОЗУ — навмисно розвалюється.

Країна форсовано повертається у бандитські 1990-ті. Вони будують так звану “нову країну” зі старою кривавою битою у руках.

Що я маю робити? Промовчати? Я сам себе буду вважати зрадником і негідником. І я не мовчу.

Я цілком свідомий, що сьогодні в мене немає жодного захисту. В країні встановлено “єнакомисліє” в силових структурах, в багатьох судах та ЗМІ. Але я не зміню позицію на позу.

Як результат — я отримав “отвєтку”. Ще раз кажу, я не схильний іронізувати над нею. Так, вона дрібна. Напевно, всі розуміють, що 300 тисяч людей і 8 мільярдів річного бюджету Міністерства в порівнянні з інкримінованою справою, коли ми нібито змовилися з водієм і вирішили умикнуть у держави 5 тисяч баксів, є сміховинними.

Але якщо правда, що з мене хочуть зробити зека, щоб припинити заяви про відродження змички влади і криміналу — цього вистачить.

- Як ви вважаєте, чим закінчиться справа? Вам дадуть умовний термін?

— Уже в минулий четвер я знав, що завдання з найвищої гори в Україні було діяти щодо мене по 115 статті КПК, тобто — арештувати.

В п'ятницю зранку я знав, що ця команда скасована. Бо, як сказали, “перебор пока”.

Йдеться про те, щоб Луценку впаяти декілька років умовно, і цим вбити два зайці. Перше — кожен, хто підходить до Тимошенко, апріорі матиме проблеми. Друге — після цього Луценко не зможе говорити про реабілітацію ОЗУ, бо “сам такий”. Логіка зрозуміла, тому що послідовна.

- Тобто ви думаєте, що мети посадити вас в тюрму немає?

— Поки що немає. Але йде активний пошук “правильних” суддів по всій вертикалі.

- А сумку з речами ви возите, як Юлія Володимирівна?

— Ні. Нема сенсу. Я морозостійкий і в їжі невибагливий.

ЄДИНА МОЯ ВИНА У СПРАВІ КОЛЕСНІКОВА — ЦЕ ТЕ, ЩО Я ПОСЛУХАВ ПІСКУНА

- Чи може бути з вами, як із Борисом Колесніковим свого часу — посадять у СІЗО, а потім випустять й розвалять справу?

— Це питання треба адресувати керівництву прокуратури, яке приймало рішення про його затримання, доправлення у СІЗО, і фактично потім призвело до розвалу справи.

Борис Вікторович, наскільки мені відомо, робив дуже багато спроб покарати мене за ту справу. У 2007 році була порушена кримінальна справа про зловживання посадовими особами правоохоронних органів у ході розслідування справи Колеснікова.

Тоді було допитано десятки працівників різних правоохоронних органів, але справа була закрита за відсутності складу злочину. Тому що всі рішення по цій справі приймалися виключно в прокуратурі. Якщо й були якісь дії міліціонерів, то тільки всередині спільних слідчо-оперативних груп, якими керували прокурори.

Так що скарги Колеснікова треба розбирати на партзборах ПР із доповідачем-однопартійцем Пискуном.

Єдина вина Луценка — дійсно, велика! — в тому, що Піскун, зловивши мене за лаштунками Верховної Ради, попросив його підтримати у підтвердженні правильності обрання арешту під час виступу з трибуни.

Я тоді, будучи малодосвідченим правоохоронцем, на це, дурень, погодився. Де-юре підстави затримання взагалі-то були, але вже через півроку я зрозумів, що справа розслідувалася абсолютно неправильно.

Її треба було починати не з Бориса Колеснікова, а знизу — з тих зловживань, які теоретично могли бути щодо потерпілих. І тоді, можливо, доходити до ролі Колеснікова. А зроблено прокурорами було, як казав незабвенний Потебенько, “тупо й глупо”, в надії на якийсь адмінресурс і всемогутність партії влади.

- Тобто ви визнаєте свою помилку в тому, що публічно звинувачували Колеснікова?

— Так, у самому факті публічного виступу, в захисті того, що мені не треба було захищати. Я мав вийти тоді на трибуну парламенту й сказати: “Міністерство отримало заяву потерпілого, опитало його, направило за підслідністю до прокуратури. Всі подальші рішення приймало головне слідче управління Генпрокуратури. Дякую за увагу”.

Але хіба сьогодні тільки в Колесникові справа? Думаєте, аналогічних почуттів торжества сьогодні немає у Мєлі, у Ангела, у Гепи, у Аделаджи, що вже “стоїть на лижах”, у космічного мера, який не приходить до свідомості? У Чечетова із його явкою з повинною по розкраданню ФДМУ, у керівників Мінтрансу, Держрезерву, тисяч упійманих на гарячому хабарників?

Я ДО ЛИПНЯ БУВ МІНІСТРОМ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

- Чи прогнозуєте ви порушення ще якихось справ проти вас?

— Чув, що опрацьовують ще один епізод — всупереч забороні Кабміну проводити розважальні заходи в період кризи, МВС провело фестиваль духових оркестрів наших вузів. Я, правда, не вважаю, що це розважальний захід, це виховний процес.

- Хто оплачує послуги вашого адвоката, звідки у вас кошти? Де ви зараз працюєте?

— Я його ще не оплачував, тільки підписав контракт. Я три місяці не працюю. До речі, я тільки в липні 2010 року був остаточно звільнений з посади міністра внутрішніх справ. До того виконував обов'язки.

- Як таке могло бути?

— Пам'ятаєте, після голосування парламенту за мою відставку, Тимошенко внесла мою кандидатуру на посаду першого заступника міністра, і я автоматично став першим заступником — виконуючим обов'язки міністра внутрішніх справ.

Через два дні депутат від Партії регіонів подає в Окружний адміністративний суд скаргу на це рішення.

Суд вирішує: “У зв'язку з відсутністю у суду документів, що підлягають оскарженню (тобто розпорядження Кабміну), суд вважає за можливе окреслити його по суті та зупинити його дію”. Піск правосуддя у виконанні судді Вовка! З того моменту я був взагалі в незрозумілій якості. А справа не розглядалася, бо Вовк захворів. І це все тягнулося до липня.

- А платню ви отримували?

— Напевно, хоча на картку не перераховували! До липня 2010 року я числився як в.о. міністра. Тоді суддя Вовк нарешті повернувся до цієї справи, і мені нарешті прийшло повідомлення, що я звільнений з посади.

- За що ви жили ці вісім місяців?

— Слава богу, дружина Ірина — бізнесмен, і має можливість тимчасово утримувати сім'ю.

- Де вона працює?

— Там, де й працювала. В телекомунікаціях.

ЛЮДИ, ЯКІ НЕ ВМІЮТЬ КЕРУВАТИ АВТОБУСОМ, ХОЧУТЬ КЕРУВАТИ КРАЇНОЮ

- Які у вас зараз стосунки з Тимошенко? Ви розраховуєте на її підтримку в цій справі?

— У мене з Тимошенко були й залишаються добрі стосунки. Хоча були різні періоди в нашому політичному житті. Останніх 4 роки ми — політичні партнери. Настільки близькі, що між нами посередників немає.

Стосовно цієї справи, вона дзвонила мені в суботу. Я, чесно кажучи, розраховую на моральну підтримку всіх своїх друзів і колег. І вдячний тим, хто висловив солідарність. Однією із перших була Юлія Володимирівна Тимошенко.

У мене нема жодного ресурсу — ні фінансового, ні медійного, ні силового. У мене є єдине — можливість скаржитися до суду, а також підтримка друзів та громадськості. Я радий кожному дзвінку з підтримкою.

- Але у вас ще є ресурс зв'язків, здобутих протягом чотирирічного перебування при владі. Наприклад, будучи міністром, ви зійшлися з Андрієм Клюєвим. Зараз не намагалися його залучити, щоб вирішити свої проблеми?

— Я спілкувався з Андрієм Петровичем Клюєвим десь місяців зо два тому. Але у нас ніколи стосунки не будувалися “я тобі, ти мені”. Ні з ним, ні з ким іншим. Якби вони так будувалися, я б сьогодні не отримав цю надуману кримінальну справу.

- Як ви вважаєте, якщо озирнутися назад, у 2005 рік — може помаранчевій владі треба було діяти так само, як зараз діє влада? Демонстративно саджати попередників...

— Дехто дійсно говорить, що нам треба було діяти так само радикально, так само нахиляти на виборах підконтрольний електорат та пресувати сім'ї опонентів...Моя відповідь на такі закиди і в 2007 році, і зараз однакова: “Тоді б дракон з'їв нас. Тоді я став би Білоконем”.

Я не граю перед вами в благородного лицаря, білого і пухнастого. Але я реально хотів, щоб міліція перестала бути страшилкою для бізнесу і громадянського суспільства. Хіба хтось згадає за часів моєї роботи про репресії щодо бізнесу регіоналів? Чи розгони синіх мітингів? Чи тиск на партійні осередки?

- Борис Колесніков перший скаже, що хотіли забрати його бізнес. Він кожне інтерв'ю починає зі згадки про те, що його хотіли посадити.

— Ну, є в нього така фобія чи хобі. Люди, які не вміють керувати автобусом, хочуть керувати країною. Що ви хочете? Хай керують.

- Хто все-таки, на вашу думку, замовник вашої справи? Янукович? Могильов? Чи Колесніков? Найвищий рівень? Чи просто середня ланка намагається проявити свою ефективність?

— У мене є дві версії. Або це найвищий рівень, який іде з Банкової, або це зусилля середньої ланки незадоволених мною, яких досить і в керівництві МВС, і в керівництві Кабміну.

Пошукати 10 місяців, знайти якусь зачіпку, запуляти в прокуратуру, підвісити на гачок. А далі з блюдом готової жертви зайти в головний кабінет і запитати: “Так что будем делать?”.

Проте я особливо не зациклююся на аналізі замовників — все рівно домовлятися ні з ким я не збираюся.

“САМООБОРОНУ” ЯК ОКРЕМИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЕКТ ЗАКРИТО

- Якби Тимошенко перемогла на виборах президента, хіба вона діяла би не так само?

— Ні. Я агітував за Тимошенко, усвідомлюючи всю проблемність деяких представників її оточення. Але, тим не менше, я агітував за неї, бо був впевнений в тому, що Тимошенко вдасться набагато краще виконати роль об'єднувача країни. Адже у неї одразу з'явилася би стійка більшість у парламенті — без скуповування “тушок” і політичних репресій.

Після програшу Янукович неминуче пішов би на політичну пенсію. Партія регіонів, орієнтуючись на прем'єра Тигіпка, неминуче почала б домовлятися про спільну роботу над реформами із Тимошенко.

Мало того, у цій схемі була величезна користь для держави. Я про це розмовляв із Тігіпком, агітуючи підтримати Тимошенко. Вперше лідер Заходу і лідер Сходу не мали би публічних зобов'язань перед своїми виборцями “замочити” свого опонента.

Тобто вперше два дніпропетровці з достатньо схожим життєвим шляхом без взаємної агресії, експлуатації міфів та неприязні презентували б дві частини розколотої України, і могли б спокійно домовлятися про спільну роботу.

- Тігіпко пояснив, чому він не підтримав Тимошенко в другому турі?

— Він вислухав мене, але відповідь давав не мені, а Тимошенко.

- У підсумку, Янукович став президентом, а сьогоднішня опозиція розрізнена. І є ризик, що вона буде маргіналізована.

— Опозиція маргіналізується від того, що суспільство не потребує роздрібленої опозиції. Цей момент — мій щирий висновок із місцевих виборів.

Я особливо не агітував на цих виборах, але активно їздив по Україні. Моє враження таке.

Перше — всі мілкочлени з числа НУНС не цікавлять виборців. Позиція друга — на сьогоднішній день єдиною системною загальноукраїнською опозицією щодо Партії регіонів є виключно “Батьківщина” Тимошенко. Третій висновок — сталося як факт наявність таких регіональних політичних сил як “Свобода” та комуністи.

Паралельно ще одним проектом, достатньо загальноукраїнським, хоч і незначним, є “Фронт змін”.

Політики зараз мають засвоїти цей месидж, і дати самим собі відповідь, де ти. Хочеш бути в “дозволеній опозиції”, іди в “Фронт змін”, як варіант — в “Свободу” чи КПУ. Хочеш воювати із бульдозером Януковича — підтримуй “Батьківщину”.

- Що значить “дозволена опозиція”?

— Це значить та, яка насправді не має шансів змінити партію влади, але відтягує голоси від можливого переможця. Яскравий приклад, ідеал для Партії регіонів — це вибори в Київській області. “Батьківщини” нема, єдина опозиція — “Фронт змін”, яка в своїх списках веде сина губернатора від Партії регіонів. Мрія тих, хто щодня співає Януковичу: “Царствуй, лёжа на боку!”.

- А де ви бачите своє майбутнє?

— Я бачу своє місце поруч із Тимошенко як її найближчий союзник та однодумець.

Ми провели з Юлією Володимирівною і з Турчиновим, іншими людьми організаційні розмови. Ми внесли один одному свої пропозиції. Відразу скажу, що йдеться не про квоти, не про кількість депутатів, а про те, як поєднати дві структури з тим, щоб їх посилити, а не просто кожен напише заяву в “Батьківщину” і прийде нахлібником на якесь місце.

- Тобто “Самооборону” як проект закрито?

— Думаю, що після цих виборів “Самооборону” як окремий політичний проект, який претендує на самостійну загальноукраїнську гру, закрито. У нас є достатньо якісні кадри та структури в деяких регіонах України. Було б правильно ці структури поєднати із “Батьківщиною”.

ЖВАНІЯ ВИТРАТИВ НА “САМООБОРОНУ” 7 МІЛЬЙОНІВ ДОЛАРІВ

- Враховуючи закриття “Самооборони”, то скільки витратив Давид Жванія на цей проект?

— Приблизно 7 мільйонів доларів.

З самого початку, коли я стартував, то заявляв, що Жванія є спонсором. Між іншим, рекомендував би абсолютно всім, хто сьогодні стартує, робити так само — “Свободі”, “Фронту змін”...

Жванія фінансував “Самооборону” до моменту об'єднання в НУНС перед виборами 2007 року. З тих часів він не дав жодної копійки ні в структури “Самооборони” на місцях, ні депутатам в конвертах.

- Ви припинили спілкуватися зі Жванією?

— Я з ним не спілкуюся після його переходу в лави любителів Януковича. Це був самогубний крок, і життя показало, що я був правий. “Тушки” прострочені, нікому не потрібні.

- Жванія намагався вас переконати йти з ним?

— До президентських виборів він прийшов до мене й сказав, що не вірить у перемогу Тимошенко, тому буде налагоджувати стосунки з Януковичем. Я його тоді переконував, він — мене. Єдине, чого я добився — просив, щоб він не робив цього до самих виборів, щоб не завдати удару Тимошенко.

- Жванія давав гроші на кампанію Януковича?

— Спитайте в нього. Він сказав, що вступив у контакт із ними “про життя після виграшу Януковича”. Я сказав, що це неможливо для мене, і ми розійшлися. Якби далі не почалася дуже болюча для мене кампанія скупки колишніх друзів, можна було б сказати, що розійшлися нормально.

- Що Жванія мав із того, що був при владі останні роки?

— Мені здається, нічого. Думаю, певний вплив у якихось галузях він мав. Чи це виливалося в якісь практичні доходи? Мені і всім однопартійцям він казав, що “ні копійки ми так і не заробили — через Луценка, який не вміє використовувати ресурс МВС, і Тимошенко, яка контролює кожну копійку в міністерствах нашої квоти”.

- Тобто 7 мільйонів доларів його інвестицій — у повітря?

— Спитайте про це в нього. Перед тим, як домовлятися про його спонсорство в “Самообороні”, Жванія сказав: “Я за це нічого не хочу”.

- А ви такий наївний, повірили?

— Насправді я не настільки наївний. Тим не менше, одна справа — заробляти, інша справа — красти. Давид ніколи не був схожий на баригу. Лобістські зусилля депутата і одного з керівників партії — це одне, а відкати за державні замовлення — це інше. Я собі уявляв перше. Та й він мене не особливо посвячував у свій бізнес. Моєю частиною була політика. Я діяв чесно. Сам Жванця казав: “Никогда не забуду того, что для меня сделал Луценко”.

Малася на увазі моя позиція, коли Ющенко сказав, що Жванії в списку НУНС на виборах 2007 року не може бути апріорі. Я відповів, що за таких умов і “Самооборони” там не буде. Бо це було моє переконання: не має права Ющенко вибирати, хто йому подобається, а хто ні, бо я не йду в список Ющенка.

- А Геннадій Москаль залишається вашим однодумцем?

— Так.

- І те, що він голосує за Пшонку на генпрокурора або підтримує Миримського на виборах у Криму — це у вас не викликає застережень?

— Стосовно голосування за Пшонку, це нормальне явище: вони працювали разом, один одного знають як професіонали.

- Але ж Пшонка — це, як ви кажете, “уособлення режиму”, що тепер воює з вами...

— Якби я був просто міліціонером у відставці, я би також голосував за Пшонку. Бо він високо підготовлений фахівець. Як політик я розумію, що це — виконавець волі Януковича. Причому він вперше, на відміну від Медведька, це публічно визнає. Тому я б голосував інакше.

Стосовно підтримки Москалем Миримського, це мене неприємно вразило. Я йому висловив свою точку зору. Він сказав: “Клин клином вышибают”.

Знаю тільки одне, що я нікому б не радив його підозрювати в підігруванні бандюкам де завгодно, і в Криму особливо. Навіть якщо він підтримує Миримського.

ЮРА ЄНАКІЄВСЬКИЙ БУВ “ГУМАНІТАРНИМ ВІЦЕ-ПРЕМ'ЄРОМ” ДОНЕЦЬКИХ АВТОРИТЕТІВ

- Колись серед авторитетних людей при новій владі ви називали ім'я Юри Єнакієвського. Яка реальна роль цієї людини в сучасній Україні?

— Ви мене все допитуєте, хто є джерелом моїх проблем. Я не виключаю, що ця моя заява дуже роздратувала владу. Я дійсно казав, що після незаконної зміни Конституції авторитарні повноваження отримав зовсім не Янукович, а хижацький дует Льовочкіна-Фірташа, який кинув виклик і західній, і східній українським елітам.

Одночасно я вказував, що за останньою інформацією ця група узгодила спільні дії із кримінальними “смотрящими”. Один із лідерів донецького ОЗУ Юра Єнакієвський дуже помітно впливає на економічні та політичні процеси в країні.

У відповідь на ці вислови я наступного дня отримав заяву народного депутата від Партії регіонів (керівника охорони Фірташа) про те, що мені треба сушити сухарі.

- Що ви маєте на увазі під словами “один із лідерів донецького ОЗУ”?

— В інформаційному банку даних МВС він числився саме так. Правда, він був лідером середньої ланки, абсолютно не порівняти з крупними серйозними авторитетами на період 2004 року. Якщо по-кабмінівськи, то він був віце-прем'єром. Слабеньким, гуманітарним, але віце-прем'єром.

Але враховуючи, що в 2005 році Донецька область була зачищена від лідерів — хто сів, хто втік — Юра Єнакієвський став рости.

- Хто тоді був “прем'єром” злочинного світу?

— Прем'єр на той момент був підірваний на донецькому стадіоні. ОЗУ “Люкс” було в періоді реконструкції.

- Організоване злочинне угрупування “Люкс” пов'язано з Рінатом Ахметовим?

— Слідство не має доказів причетності Ріната Ахметова до злочинної діяльності. Одна справа знати, а друга — довести. А дякуючи злощасному Універсалу Ющенка-Януковича, більшість лідерів ОЗУ спочатку як депутати місцевих рад отримали недоторканність, а в 2006-му стали народними депутатами ВР.

Сьогодні в Україні відбувається реконструкція системи “смотрящих”. Відповідно, не могло не народитися старшого довіреного по контактах неформальної влади з формальною. Зараз таку роль виконує Юра Єнакієвський. По-моєму, це ні для кого не секрет, просто всі мовчать. Адже розуміють вибухонебезпечність цієї інформації.

Буквально через тиждень після мого усунення з посади міністра внутрішніх справ він взяв під контроль відвали в Запоріжжі (всі ці роки відвали працювали на заводи, а бандюків туди не допускали).

Далі — Іллічівський порт. Мрія Євгена Червоненка здійснилася: єдине вікно працює. Під контролем дуже конкретного регулювальника.

Аналогічно можемо говорити про дотації шахт, капітальні видатки тощо. Будь-які серйозні фінансові потоки сьогодні контролюються під цим іменем. Деякі дуже жорстко, деякі не дуже, це питання часу.

ЗАГНАТИ ОПОЗИЦІЮ ЗА КАРПАТИ У ЯНУКОВИЧА НЕ ВИЙДЕ

- Як, за вашими відчуттями, Янукович керуватиме країною 10 років чи є шанс розкачати ситуацію раніше?

— Я ні на хвилину не вірю в те, що він прийшов на два терміни, і не раджу це робити людям. Між іншим, і Януковичу. Справа в тому, що ця теза може привести його до дуже плачевного кінця вже в першому терміні.

Адже якщо налаштовуватися на два терміни, то постійно відкладаєш щось дуже важливе на потім. Як це було в Кучми — весь перший термін був присвячений тому, щоб вивести на вибори зручного для себе спаринг-партнера, яким на той момент був Симоненко. І протягом першого терміну нічого для країни зроблено не було.

Тут аналогічно. Якщо думати про два терміни, то замість того, щоб займатися країною, можна займатися створенням зручного для себе спаринг-партнера, який, можливо, тепер називається Тягнибок. А також вирощувати про всяк випадок дуболомів-силовиків та брехливо-гутаперчевих урядовців.

На жаль, ми зараз знаходимося у 1999 році, політикум проданий і заляканий, суспільство опустило руки, ні в що не вірить і помаленьку звикає до російської формули: “політика — для верхів, а нам треба якось виживати”. Я дуже чітко пам'ятаю той стан, бо це був єдиний раз, коли моя дружина плакала через мою політичну діяльність.

Тоді у Харкові десь 100 тисяч бюджетників під проливним дощем стояли з плакатами “Кучма — наш президент”. Це був фінал “Україна без Кучми”. Вона каже: “Ви ризикуєте сім'єю, а цим людям нічого не потрібно”. Я як міг її заспокоював. А потім, буквально через 2 роки, Ющенко, на той момент лідер опозиційної партії, зайняв перше місце у парламенті. А ще через 2 роки вибухнула Помаранчева революція.

На наступних парламентських виборах хтось з опозиції, я думаю — Тимошенко — займе перше місце, але не матиме більшості через махінації в мажоритарній складовій. Але на наступних президентських виборах ми виграємо. І нові помаранчеві знову повернуть країну до Європи.

Тому я не вірю у 10 років Януковича. Не дивлячись на мою добру поінформованість про мої сумні перспективи, я стратегічний оптиміст щодо України.

Даремно сподіватися, що опозицію можна загнати за Карпати і вважати, що все перетвориться на велику Донецьку область. Це не вдалося ні Павлу Івановичу, ні Леоніду Даниловичу, не вдасться і Віктору Федоровичу.

Сергій ЛЕЩЕНКО, Анна ГРИГОРАШ, Сергій ЩЕРБИНА