11 жовтня: Тимошенко й Янукович зійшлися сам на сам

2 вересня з парламентської коаліції, що формально підтримувала уряд на чолі з Юлією Тимошенко, вийшла фракція НУНС. 17 вересня Конституційний суд постановив, що це означає кінець коаліції. 9 жовтня президент Віктор Ющенко підписав указ, яким призначив позачергові вибори Верховної Ради на 7 грудня. Згідно із законодавством, це означало старт виборчої кампанії саме одинадцятого жовтня.

Напередодні цього старту, в ніч із 10 на 11-те, перед народом зійшлися в двобої лідери двох найвпливовіших політичних сил. “Дискусію” тодішнього прем’єра Тимошенко з тодішнім лідером опозиції Януковичем показало шоу Савіка Шустера. Тоді ще — мегапопулярне серед найширших кіл глядачів.

І то сказати, сьогодні таку зустріч уявити важкувато. З-за ґрат не дуже посперечаєшся. Натомість опозиціонер Янукович в тих умовах почувався більше ніж комфортно.

Якщо Тимошенко була “присутня” в студії у вигляді телекартинки з прямого включення, то голова Партії регіонів прийшов туди живцем, хоча попередньо програма була анонсована як телеміст обох героїв. Коли Янукович в демократичному образі, без краватки, зайшов у студію під час початкової промови прем’єрки, Савік Шустер, за його власними словами, “втратив дар мови”.

Не всі глядачі динамічного шоу одразу здогадалися, що вихід Януковича під софіти аж такою вже сенсацією для ведучого бути не міг: ведучий завжди має навушник зв’язку з режисерами, і був би попереджений як мінімум одразу при появі “незапланованого” гостя на прохідній.

Тимошенко з цього приводу просто промовчала. Звинувачувати Шустера в грі на боці ПР вона почне значно пізніше.

Сьогодні багатьом політично стурбованим громадянам, напевне, цікаво буде переглянути той веселий ефір. Послухати, як Тимошенко зі щемом у голосі говорить про те, що не варто проводити вибори, “коли в світі немов карткові будиночки валяться банки, що існували по двісті років”. Що БЮТ готовий приймати в парламенті “важливі для країни рішення” разом із Партією регіонів, а розпочати може просто завтра — прийняттям нового закону про опозицію.

І як нібито політична дискусія “про долю країни” стрімко перетворилась на обмін люб’язностями в класичній базарній стилістиці.

“Не хочу обмінюватись із вами колкостями!” — обурювався Янукович на адресу телевізійної Тимошенко, і тут таки по-мітинговому промовляв: “Країні не потрібне в уряді ательє мод!”

“Який чоловік неловкий, — знущалась у відповідь Тимошенко. — Єдиний раз, коли про вас, Віктор Федорович, написала вся Європа — коли ви приїхали в Європу в страусових черевиках, які коштують більше десяти тисяч євро. Навіщо страуса закатували?!”

Янукович намагався говорити смертельно серйозно, і, постійно збиваючись між українською та російською мовами, доводив, що в економічній кризі винен уряд. Тимошенко легко збивала його на особисте й місцями, схоже, відверто розважалася. “Хочу порадити вам не збуджуватись так виборами. Є таке явище, як сублімація — не знаю, чи ви знаєте таке слово…” — говорила вона.

“Ви досить красива жінка, приваблива, і я знаю, що таке сублімація, я хочу, щоб ви цю сублімацію зараз вловили!” — Янукович був відверто розлючений.

Втім, як виявилось у підсумку, людиною, що відповідає за свої слова, в тій ситуації виявилась саме лідерка БЮТ. “Ніяких дострокових виборів не буде”, — кілька разів повторила вона. І їх дійсно не сталося. Суди скасовували президентські укази, депутати від БЮТ блокували ЦВК та лояльні до президента й ПР суди — і виграли.

Роком раніше епопея довкола дострокових парламентських виборів-2007 теж принесла перемогу Тимошенко. Уряд, очолюваний тоді Януковичем, не зумів подолати її напору. Звільнена президентом Ющенком 8 вересня 2005-го, Тимошенко повернулась у прем’єри завдяки вересневим позачерговим виборам-2007.

І не збиралась іти звідти без крайньої необхідності. І не пішла, переборовши тактичний союз Януковича та Ющенка, покликаний її змести. Багато хто радив Тимошенко плюнути на все й піти — залишити боротьбу з кризою на двох Вікторів і тріумфально повернутись на опозиційній хвилі під час президентських виборів-2010. ВОНА вирішила інакше, і програла.

Але тоді, в 2008-му, її вміння зламати на свою користь найбезнадійнішу ситуацію все ще вражало. І, можливо, недарма аналітики сьогодні навперейми пишуть, що суд і ув’язнення Тимошенко, котрі народили українській владі вже стільки проблем, пояснюються ірраціональним особистим страхом Януковича. Мовляв, цю пані тільки випусти на волю — і не порятує ні “Беркут”, ні “вертикаль”, ні стіни “Межигір’я”…

Можливо, так воно і є. Можливо, втім, що до таких “ірраціональних” почуттів додається і дуже раціональна, хоч і безглузда з політичної точки зору образа. Передивіться ще раз ефір від ночі з 10 на 11 жовтня 2008-го — і мимовільна думка про те, що вирок Тимошенко невипадково обіцяють оголосити саме в цей день, видасться не такою вже й конспірологічною.

Олександр МИХЕЛЬСОН