Загалом програма виконана, окрім одного пункту. Як зауважила заступник керівника міського Центру зайнятості Людмила Кузнєцова, не вдалося направити на професійне навчання необхідну кількість безробітних. Зокрема, з 1030 безробітних вчитися новому фаху забажали лише 930 осіб.

Однак є й інше. Існуюча ситуація в місті — при рівні безробіття, який не перевищує 1,5%, на підприємствах постійно залишається вільними 2 тис. вакансій працівників робітничих спеціальностей.

Такий стан зберігається навіть при нинішніх заробітних платах робітників того ж Крюківського вагонобудівного заводу (КВБЗ), які, за словами голови спостережної ради підприємства Володимира Приходька, отримують 2,5-3 тис. гривень щомісяця.

Пропозицій щодо вирішення кадрової проблеми пролунало багато. Перша з них — набрати на промислові підприємства китайців замість кременчужан. Однак учасники засідання міськвиконкому згадали ситуацію з молдаванами, яких рік тому привезли працювати Кременчуцький сталеливарний завод (КСЗ) обрубниками литва. Де тепер ці молдавани — ніхто не знає. Коментар  на цю тему від обласного центру зайнятості — з сорока мешканців сусідньої країни, яких загітували до роботи на КСЗ відповідно спеціального ліміту, залишилося лише троє. Куди поділися інші — невідомо. Тож висновок — китайці ситуацію не врятують. До того ж потім їх доведеться збирати докупи,  як і  зниклих з сталеливарного заводу молдаван.

Відтак підприємства самотужки долають кадрову проблему, про що й було сказано на засіданні міського виконавчого комітету. Як запевнив присутніх Володимир Приходько, відділ кадрів КВБЗ вже рік не видає довідки безробітним, що вони не потрібні підприємству.

Натомість Микола Данилейко, голова спостережної ради “Кредмашу”, нині переймається пошуками житла для майбутніх працівників свого підприємства, які цього року завершують навчання за фахом “машинобудування та дорожні машини”. Однак щодо рядових робітників, то з ними ще складніше. “Минулого року до нас прийшли працювати двадцять випускників профтехучилищ. Через рік їх залишилося лише двоє”, — говорить керівник “Кредмашу”.

Натомість  заступник директора з кадрів Кременчуцького колісного заводу нарікає на те, що вісім з десятьох випускників вузів машинобудівних спеціальностей не знають, під яким кутом заточується свердло...

То що ж врятує ситуацію? Твердження заступника міського голови Василя Хоменка: 80% старшокласників Кременчука вже записалися на проведення тестування і навчатимуться у вузах. До ПТУ, в яких, до речі, немає гуртожитків, й тому жити учням з навколишніх сіл ніде, прийде лише 20% випускників міських шкіл. Інша думка віце-мера — існуюча практика, започаткована у ХК АвтоКрАЗ, коли для учнів шкіл, а таких було понад 200, організовують показ виробництва та влаштовують для них огляд полігону автомобільного заводу, теж до очікуваних результатів не приводить.

Відтак питання, що робити директорам промислових підприємств з кадрами ті де їх знайти — залишається без відповіді.

Пропозицію від екс-генерального директора ЗАТ “Укртатнафта” Володимира Матицина — робітникам підприємств потрібно житло та соціальний пакет, присутні на засіданні виконавчого комітету Кременчука почули.

Інший шлях, таку думку висловив міський голова Кременчука Микола Глухов — спробувати вирішити проблему на законодавчому рівні. Для початку в місті зберуть всі дані про безробітних та відомості про тих, хто завершує в 2008 році навчання. Далі зберуть спеціальний круглий стіл, до участі в якому запросять депутатів Верховної Ради.

Який саме висновок вони мають зробити й чи йтиметься про прислів’я “Вот тебе бабушка и Юрьев день” — не уточнювалося.