Крюківський район Кременчука нагадує американскький Детройт доби Великої депресії. Це коли дуже багато безробітних, яким ніде працювати, і немає, за що жити.

По кому б’є криза

Про те, що для працівників ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” (КВБЗ) ситуація загрозлива і небезпечна, на колегії Полтавської обласної державної адміністрації розповів начальник економічного управління Тарас Ткаченко. “Крюківський вагонобудівний завод знаходиться на межі зупинки, і сьогодні 2500 осіб вже попереджено про звільнення. Але це тільки перша частина. Ще 1200 планується звільнити в липні, якщо ситуація не зміниться”, — заявив керівник управління.

Ткаченко охарактеризував загальний економічний стан промислових підприємств Кременчука. “Якщо говорити про автомобільну галузь, то, на жаль, преференції Росії до своїх виробників для нас означають, що ВАТ “Кременчуцький колісний завод” зменшив обсяги виробництва до 20 відсотків. План по Кременчуцькому автоскладальному заводу — 9 тисяч автомобілів, але все це під великим знаком запитання. Такий само важкий стан справ на Кременчуцькому автомобільному заводі. Загалом за лютий 2009 року розмір заробітної плати по промисловості в області менший, ніж за січень 2008 року”, — розповідає чиновник. “По вагонобудівному заводу справді ситуація дуже складна. Наказ на звільнення вже підписано для шестисот працівників і ще готується список, де більше тисячі прізвищ”, — говорить з цього приводу міський голова Кременчука Микола Глухов.

Доповідач надав одразу два пояснення. Перше — ситуація зі скороченням однозначно призводить до підвищення соціальної напруги. Поява у Крюкові 3 тис. нових безробітних, яким не буде за що утримувати свої сім'ї та оплачувати комунальні послуги, одразу вплине на життя в районі. Друге — щодо причин запланованого масового безробіття.

Щодо проблем — йдеться про неповернення податку на додану вартість (ПДВ) експортерам та несплата “Укрзалізницею” коштів, які та завинила підприємствам Кременчука. Експертна оцінка міського голови Миколи Глухова: йдеться про 200 мільйонів гривень неповернених коштів за отримані вантажні та пасажирські вагони. Плюс до цього ще 100 мільйонів неповерненого ПДВ. “За ці кошти працівникам підприємства можна було виплачувати заробітну плату протягом двох років, але грошей немає”, — каже кременчуцький голова.

Інше, що не додає оптимізму, економічна ситуація у сусіда КВБЗ — Кременчуцького сталеливарного заводу. На цьому підприємстві розбираються з податковою інспекцією щодо повернення 60 млн. гривень податку на додану вартість. Адміністрація пред'явила свої претензії, податкова свої. Підсумок суперечки: реальний покупець продукції сталеварів — крюківські вагонобудівники — розпочали купувати вагонні рами та балки в Росії.

Куди влаштовуватимуть безробітних

За великим рахунком міськрайонний центр працевлаштування нічого цим людям не запропонує. “Поки що нічого такого немає, аби ми могли запропонувати безробітним”, — розповів одному з місцевих видань керівник міськрайонного центру зайнятості Володимир Нападайло. “Сьогодні в Центрі є лише 620 вакансій. З них триста — це швачки, ще близько ста — військовослужбовці-контрактники. Вільних вакансій дуже мало. А на обліку в нас 4900 безробітних”, — говорить голова центру зайнятості. “Втім, поки що офіційної інформації про скорочення у нас немає, а щодо пропозицій, то ми можемо пропонувати тільки громадські роботи. Для цього 100 тисяч гривень виділив міський бюджет, 8 тисяч — Автозаводський, 2 тисячі грн., — Крюківський. Та плюс наші 300 тисяч”, — говорить Нападайло, додаючи: важко сказати як надовго вистачить цих коштів. “Поки що ми працевлаштували на громадські роботи 800 кременчужан. Саме на таку кількість є домовленість з комунальними та іншими підприємствами”, — додав керівник центру зайнятості. Також Нападайло розповів, скільки отримують безробітні. У випадку, якщо стаж перевищує десять років, то йтиметься про суму у сімдесят відсотків від заробітної плати за останні півроку. Але в цьому випадку є застереження. Допомога з безробіття не може перевищувати середню заробітну плату по області. Нині це 1600 гривень.

“За бюджетним кодексом витрати міської казни обмежені. Ми могли б організувати ремонтні роботи і залучити до них безробітних. Але відповідно до законодавства це заборонено”, — відповідає на запитання, що робити безробітним, міський голова Микола Глухов.

Чи обійдеться меншою кількістю звільнених? Чи втримається Крюківський вагонобудівний, чи впаде у кризу вдруге, як це вже було наприкінці 1990-х — стане відомо вже після 4 травня. Цього дня у Києві має відбутися тендер на право виробництва ста потягів метро для столичного метрополітену. Втім, вже відомо, що весь контракт крюків'янам не дістанеться. Мова вестиметься лише про половину замовлення — 50 потягів метро, або 250 вагонів метрополітену. Решту виготовлятимуть росіяни, у яких керівники вагонобудівного буквально вирвали свою частку. Виконання контракту розтягнуть приблизно на півтора роки. На запитання, чи буде спроможна київська адміністрація розрахуватися за замовлення, сьогодні відповіді немає. До того ж роботою завантажать лише одну частину КВБЗ. Інша — з виготовлення вантажних вагонів, як і раніше, працюватиме на 40 відсотків потужності.

Що насправді?

Скорочення працівників Крюківського вагонобудівного відбуватиметься у два етапи. Спочатку роботу втратять 1,5 тис. працівників, із яких 700 — пенсіонери. На наступному етапі йтиметься про 700-800 працівників, але цього разу звільнятимуть молодих крюків'ян.

“Ми й так вдалися до скорочень останніми. Що ви хочете, якщо виготовлено 750 вагонів, а продано всього 75?”, — коментує плани КВБЗ заступник голови правління підприємства Валентин Бойко.

При цьому, за його словами, на заводі не особливо тішать себе новинами про випуск вагонів метро. “Питання про цей контракт фактично вже вирішено. Йдеться про випуск ста вагонів метро. Сам контракт буде розподілено між трьома підприємствами — двома російськими та одним українським — ВАТ “КВБЗ”. Нам дістається лише 50 вагонів. Ще стільки ж робитимуть в Санкт-Петербурзі. Головні вагони вироблятимуть в підмосковних Митищах”, — каже Бойко. “Вагони метро мають бути виготовлені вже у листопаді. Але комплектуючі для них слід замовляти як не за дев’ять місяців у США та Швейцарії, так за чотири місяці у Польщі. Кузовів ми наробимо. Але далі постає питання про електромонтажників. Такої кількості, яка потрібна для виконання замовлення, немає як на підприємстві, так і в усьому місті”, — говорить Бойко. За його словами, максимум, що зможуть зробити цього року працівники ВАТ — 75 пасажирських вагонів, саме за таку кількість готова заплатити “Укрзалізниця” та трохи менше 50 вагонів для метрополітену. Щодо головної продукції — вантажних вагонів, то з цим проблема. Навіть афішований раніше випуск для Росії тисячі зерновозів — й той перебуває під загрозою зриву — ці вагони, якщо їх виготовляти у Кременчуці, будуть продані значно дешевше собівартості. Ще на залізничних шляхах України стоїть незадіяними тридцять тисяч вантажних вагонів. Для кого в такому випадку виготовляти продукцію?

Губернатор Полтавщини Валерій Асадчев оцінює перспективи реального сектора не надто оптимістично. “Стан справ в економіці сьогодні я оцінюю як регрес. Ті процеси, які йдуть, більше негативні. Зокрема, по ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод”. Втім, можу сказати, що наша економіка, хоч як їй важко — а в машинобудуванні дуже важко — але підприємства та їх керівники і працівники борються за майбутнє. Ситуація має вирівнятися. Але коли це станеться — невідомо”, — заявив Асадчев.