Зупинка “Артемсолі” та “закарпатська” альтернатива

Закарпаття забезпечить усю Україну сіллю — замість Донеччини, що опинилася в епіцентрі бойових дій. Такі заяви пролунали від українських чиновників у серпні торік, коли стало очевидно, що повномасштабна війна з Росією затягується. На початку цього року потужності ДП “Артемсіль”, розташовані у трагічно відомому містечку Соледар на Донеччині, були окуповані росіянами. До початку повномасштабного вторгнення РФ це підприємство — одне з найбільших у світі — покривало 100% потреб українців у харчовій і промисловій солі. Ще наприкінці травня 2022 року “Артемсіль” призупинила виробництво у зв’язку з постійними обстрілами та вимушеною евакуацією великої частини робітників. Ця новина тоді викликала ажіотажний попит і за лічені дні незамінна приправа подорожчала у магазинах у 8-9 разів. Ситуацію вдалося виправити, викинувши у продаж запаси, які готувалися на експорт, а також — розпочавши імпорт солі з Польщі, Туреччини та Румунії.

Немає сумнівів, що наразі для України налагодження власного виробництва солі — одне із першочергових завдань, що стосується питання продовольчої безпеки. На щастя, у наших надрах є великі запаси “білого золота”, навіть попри тимчасову окупацію сходу країни. Так, низка родовищ є на Закарпатті, де поклади кам’яної солі оцінюють у 349 мільйонів тонн. Цього вистачить, щоб забезпечувати українців мінералом упродовж сотень років.

Керівники держави та регіону в авральному режимі розпочали шукати соляні родовища, придатні для розроблення у стислі терміни. А також — підприємців, які за це візьмуться. Здавалося, що охочих має бути більш ніж достатньо: після закриття “Артемсолі” його місце на ринку залишилося вакантним, — про такий “стартап” можна лише мріяти. Вже у серпні 2022 року було заявлено: першу добуту на Закарпатті сіль Україна отримає через пів року. Спочатку це буде технічна сіль, згодом — і харчова. Тоді ж голова Закарпатської ОВА Віктор Микита та заступник керівника Офісу президента (наразі вже колишній) Кирило Тимошенко повідомляли про початок робіт на Буштинському соляному родовищі на Закарпатті.

Час показав, що прогнози чиновників були занадто оптимістичними. у березні 2023 року стало відомо, що у Буштино досі проводяться інженерні роботи з облаштування шахти. Змістився і термін, упродовж якого родовище, як очікують, “дасть” першу сіль: наразі в ОВА кажуть про те, що це станеться до кінця року. Що стосується інших родовищ — Тереблянського на Закарпатті та Долинського на Івано-Франківщині, — то там наразі шукають компаній-ліцензіатів, які займатимуться розробленням і, у перспективі, — видобутком солі. Ситуація навколо Тереблянського родовища нині набирає скандального обороту: на 21 квітня запланований вже третій поспіль аукціон із продажу спеціального дозволу на розроблення ділянки. Тим часом, переможець перших торгів заявляє про те, що йому незаконно відмовили в укладанні угоди — справа дійшла до суду. Схоже, що український чиновницький апарат навіть у такому важливому для всієї країни питанні демонструє неспроможність обійтися без тіньових схем. Чи вийде з таким підходом досягнути заявленої мети та забезпечити українського споживача вітчизняною сіллю? Щоб дізнатися більше деталей, ми поспілкувалися з Олегом Мельниченком — керівником ТОВ “Олімп Фінанс Груп” — української компанії, що готова виробляти для українців необхідну продукцію, проте зіштовхнулась із незрозумілими перешкодами з боку виконавчої влади.

Тереблянське родовище: переможець аукціону “не сподобався” Держгеонадра

“Олімп Фінанс Груп” перемогла на аукціоні, що був проведений 12 грудня 2022 року Державною службою геології та надр України. Компанія запропонувала 25 млн гривень за спецдозвіл на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку солі на Західно-Тереблянській ділянці (початкова ціна складала 550 тисяч гривень). Конкурентами “Олімп Фінанс Груп”, з-поміж інших, були підприємства відомих українських олігархів — Юрія Косюка та Олександра Ярославського, які, в підсумку,  в процесі аукціону не зробили жодного кроку (ставки). За словами Олега Мельниченка, ціна лоту злетіла майже у 50 разів через несумлінну поведінку окремих учасників торгів, які, ймовірно, хотіли їх зірвати. Бізнесмен зазначив, що підсумкова вартість ліцензії значно завищена. Виявляється, що родовище наразі не розвідане, а отже — немає певності у тому, що там узагалі є сіль.

“Нормальною є світова практика, коли продається ліцензія на вже розвідані родовища з підтвердженими запасами корисних копалин. Але у зв’язку з тим, що грошей на проведення геологорозвідувальних робіт в державному бюджеті та бюджеті Держгеонадра не передбачено, остання виставляє на аукціон дозволи, які дають право саме на розвідувальні роботи, — розповів керівник “Олімп Фінанс Груп”. — А враховуючи те, що цей лот включає спеціальний дозвіл, по факту, на розвідування родовища, а не на видобування, це створює додаткові ризики при реалізації проекту, оскільки не зрозуміло, чи взагалі є там сіль та в якому обсязі. Тому, на нашу думку, підсумкова вартість лоту виявилась значно завищеною.”

Попри це, у компанії наголошують, що мають намір виконати умови аукціону та оплатити ліцензію у повному обсязі. Проте переможцеві торгів у цьому праві із незрозумілих причин відмовили: Держгеонадра проігнорувала “Олімп Фінанс Груп” та 7 лютого 2023 року провела повторний аукціон із продажу спецдозволу на ту ж саму ділянку. У компанії переконують, що всі вимоги законодавства вони зі свого боку виконали.

“Нами сплачено всі передбачені платежі, необхідні для укладення договору (крім гарантійного платежу в розмірі 500 000 гривень, було сплачено винагороду оператору, через якого переможець набув право на участь в Аукціоні у розмірі 125 005 грн, у повному обсязі сплачено вартість пакета аукціонної документації в розмірі 17 105,40 грн.). Було направлено на електронну та поштову адресу Державної служби геології та надр України підписаний з боку ТОВ “Олімп Фінанс Груп” договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні”, — зазначає керівник компанії Олег Мельниченко.

Підприємець розповів, що попри те, що наразі його компанія спеціалізується на наданні фінансових послуг, діяльність із видобутку корисних копалин для нього не чужа.

“Я, як керівник компанії, за фахом гірничий інженер. Компанія вже працювала у напрямку розроблення родовищ копалин у Хмельницькій області, у нас до цього вже був досвід видобування кар’єрного каменю, виробництво щебню та відсіву, ми фінансували проекти з придбання обладнання для видобутку корисних копалин. Тому, ми певним чином повертаємось до знайомого для нас напряму діяльності, у зв’язку з чим було ухвалене рішення щодо участі у цьому аукціоні”.

Скандальні торги: процедурні порушення та “сюрпризи” для переможця

Наразі “Олімп Фінанс Груп” подала позов на Держгеонадра до Київського окружного адміністративного суду, вимагаючи зобов’язати службу підписати угоду купівлі-продажу спеціального дозволу. Наразі у цій справі суд перейшов у письмове провадження, тож найближчим часом може бути ухвалене рішення. Проте Держгеонадра вирішила не зважати на судовий процес і, як було згадано вище, вже 21 квітня планує провести третій аукціон. З переможцем другого угоду також не уклали. При цьому початкову ціну лота цього разу підвищили до 15-ти мільйонів гривень. Це суперечить законодавству: згідно з постановою Кабміну №993 розмір гарантійного внеску у разі повторних торгів збільшується вдвічі, у разі проведення третього аукціону — уп’ятеро. Таким чином, за законом завдаток мав би становити менше — 5 мільйонів.

Такі численні порушення та нехтування законодавством дають учасникам аукціонів законні підстави для їх оскарження. Таким чином, ліцензія на розробку Тереблянського соляного родовища може взагалі нікому не дістатися: її поховають у нескінченних судових процесах. А держава буде змушена зі свого бюджету компенсувати підприємцям судові витрати. Що стосується “Олімп Фінанс Груп”, то компанія у повторних торгах участі не бере. Там наполягають: вони вже виграли аукціон і тепер у законному порядку доводитимуть своє право придбати ліцензію.

В “Олімп Фінанс Груп” також розповіли, що вже після участі у торгах їм стало відомо про “підводні камені”, які стосуються розроблення Тереблянського родовища. Виявилося, що виставлена на аукціон ділянка наразі “розпайована” та перебуває у власності громадян і підприємств. Це означає, що переможець торгів не зможе повноцінно вести господарську діяльність. Наприклад, не зможе відвести землю для розміщення виробничих потужностей, складів, адмінбудівель. Крім того, компанія з’ясувала, що дозвіл на користування частиною ділянки раніше вже видали іншому ліцензіату.

“Як нам стало відомо, ще в 2017 році в межах Західно-Тереблянської ділянки надавався дозвіл на користування надрами на видобування кам’яної солі, у зв’язку з чим місцевими органами самоврядування, місцевою ОТГ розглядається питання створення на земельній ділянці, в тому числі в межах території, яка охоплюється спеціальним дозволом, який виставляється на аукціон, індустріального парку для забезпечення діяльності саме родовища, дозвіл на видобування на якому видано ще в 2017 році, що створює додаткові перепони в реалізації прав користування землею в межах території спеціального дозволу”, — зазначив Олег Мельниченко.

З огляду на це “Олімп Фінанс Груп” домагатиметься від Держгеонадра надання гарантій. Зокрема, у разі, якщо на ділянці не буде виявлено покладів солі, або вона буде гіршої якості, ніж заявлено, — компанія хоче повернути кошти, виплачені за спецдозвіл. Така вимога є цілком законною.

Як бачимо, питання, сформульоване нами вище: чи дочекаються українці вітчизняної солі у магазинах?, — поки залишається без відповіді. Це питання, як і багато інших у нашій державі, впирається у проблему корупції. Навіть в умовах повномасштабної війни, коли український малий і середній бізнес мав би розраховувати на максимальне сприяння з боку держави, ми бачимо, що існують окремі чиновники чи цілі державні органи, які створюють штучні перепони для “чужих” і преференції для “своїх”. Якщо нічого не зміниться — це явище і далі гальмуватиме відновлення української економіки, без якого неможливі ні перемога у війні, ні гідне майбутнє для України.