НОВОСТЬ

Валентина Семенюк попыталась объяснить, почему идет в отставку

[17:50 24 октября 2005 года ]

Сегодня на сайте Фонда госимущества (ФГИ) было размещено обращение председателя ФГИ Валентины Семенюк. Приводим полный текст документа.

“Шановні громадяни, співвітчизники!

Звернутися до Вас мене спонукають конституційний обов’язок, соціалістичні переконання та відповідальність перед державою і людьми, котрі рік тому з надією і сподіваннями на краще життя, на чесну команду обирали нову владу.

Високі посади ніколи не спокушали і не були для мене самоціллю, та довіра глави держави, рішення конституційної більшості парламенту України, про призначення мене на посаду Голови Фонду державного майна України визначили мій вибір.

Я не новачок в політиці, оскільки тричі обиралась народним депутатом України, тривалий час очолювала Спеціальну контрольну комісію Верховної Ради України з питань приватизації. Та буду відвертою, що на новій посаді зіткнулася з цілою низкою невирішених проблем, та правовою незахищеністю фахівців, які принципово відстоювали інтереси держави в управлінні майном.

У ситуації, що склалася, вважаю за необхідне доповісти вам, шановні співвітчизники, що зроблено Фондом державного майна з уповноваженим новим складом керівництва:

розпочата і завершується робота по інвентаризації державного майна;
лише за три квартали поточного року до державного бюджету надійшло прибутків (дивідендів) від управління державним майном 1 млрд. 600 млн. грн. при річному завданні 500 млн. гривень;
наведено лад із майном, яке держава здає в оренду, що дозволило перевиконати річне завдання на 130 %;
у власність держави повернуто десятки об’єктів, які управлялися або здавались в оренду і неефективно використовувались. Повернуто чимало незаконно приватизованих гуртожитків, в результаті чого порушувались конституційні права на житло та створювалася соціальна напруга серед населення;
Севастопольська ТЕЦ, газові мережі України вартістю 9 млрд., які використовувалися приватними компаніями — це той невеликий перелік життєво важливих об’єктів, що повернуто державі, а значить — народу згідно з законом;
з великою напругою, долаючи шалений супротив олігархічних угрупувань, вдалося перевести акції держави із 23 комерційних банків до державних банків (щоб вони були під контролем держави).

Зрозуміло, що такі підходи Фонду до реалізації державної політики у сфері майна не могли не зачепити інтереси окремих угрупувань. Почалися зіткнення цих інтересів та інтересів держави, особливо коли постало питання про приватизацію Криворізького гірничо-металургійного комбінату. Хочу нагадати, що однією з умов входження соціалістів до влади, що закріплено і в угоді між В.Ющенком та О.Морозом про підтримку першого на президентських виборах, було повернення державі стратегічно важливих об’єктів. До речі, ще у 2004 році мною були ініційовані судові позови з приводу незаконності приватизації таких об’єктів, як Нікопольський феросплавний завод, Укррудпром, ВАТ “Криворіжсталь” та інші.

Я завжди була прихильником утримання в руках держави прибуткових об’єктів, особливо таких як ВАТ “Криворіжсталь” (яке потенційно може давати прибутку державі до 2 млрд. гривень щорічно). З цією метою я подавала до Верховної Ради законопроект “Про управління державним майном”, який до цього часу не ухвалений.

Разом з тим, ФДМУ змушений був виконувати прийняті у червні цього року рішення уряду Ю.Тимошенко, спрямовані на продаж об’єкту.

На той час Постанова Верховної Ради України про відміну продажу комбінату була б вчасною, такою, що не зашкодила б інвестиційному клімату, іміджу держави та сприяла б правовому врегулюванню управління об’єктом. Прийняття такої постанов в час, коли потенційними покупцями внесено 3 млрд. гривень застави загрожує державі міжнародними судами та штрафними санкціями, які своїми обсягами можуть досягти рівня Державного бюджету України.

Ви були свідками розгорнутих у ЗМІ шалених брудних інтриг, спрямованих на дискредитацію Фонду, Соцпартії та мене особисто.

Фактично Фонд і я, як Голова поставлені в ситуацію заручників. Тому ці звинувачення вважаю безпідставними, спрямованими на протидію процесу впорядкування майнових відносин.

Виконувати таку роль не вважаю за доцільне. Адже Фондом в порядку контролю за виконанням інвестиційних зобов’язань подано цілу низку судових позовів, по поверненню державного майна.

Керуючись Конституцією України, національними інтересами держави і власника майнових надбань — народу України, варто поставити питання про відповідальність гілок влади за наслідки своїх рішень.

Відповідально заявляю, що боротьби і труднощів не боюсь і готова продовжити справу за умови прийняття законів “Про Фонд державного майна”, “Про управління державним майном”, “Про акціонерні товариства”. Але втягувати себе в інтригу в ситуації правової неврегульованості не стану. Тому змушена подати на розгляд Президентові заяву про свою відставку.”