Євро-2012 пройде серед руїн

Бойкот з боку ЄС — лише політична легалізація ставлення євротуристів до того бридкого хаосу, в котрий перетворили Київ “футбольностурбовані” корупціонери.

Панове, годі про права людини. Європейців набагато більше відлякує українська жадібність, ніж тортури у тюрмах!

Масова відмова європейців їхати в Україну почалася з “низів”, а не політичних верхів. Про високі ціни на готелі почали говорити раніше, ніж про політичне ігнорування Євро-2012 в Україні. І лише завдяки економічному фону благородні жести хитрих європейських лідерів отримали сильний резонанс.

Утім, невідповідність вартості і якості — це навіть сильніший показник некомпетентності менеджерів Євро-2012, ніж їх гріхи проти людяності.

Не дивлячись на дике, несамовите субсидування спортивної події за рахунок чи не найбідніших європейських платників податків, Колесніков і компанія не змогли запропонувати гостям прийнятний рівень цін.

Більше того, вказана компанія не зможе запропонувати гостям і прийнятний вигляд середовища, в якому вони будуть знаходитися. Уявіть собі — півтора роки Київ без спочину асфальтують, полірують, чепурять, і тут виявиться, що відвідувачі “Олімпійського”, прямуючи на матчі, будуть дихати пилом двох великих, помітних будівництв.

Перше — це реконструкція будинку оперети, друга — це перебудова готелю “Спорт”. За невблаганними архітектурними канонами, саме вони стануть обличчям головної футбольної площі в українській столиці.

Може, Хрещатик буде виглядати по-людськи — благоустроєним, красивим і облаштованим, де спочине душа гостя? А дзуськи!

ЦУМ під час чемпіонату будуть реконструювати повним ходом. А на початку Хрещатика, коло Європейської площі, також стоятиме будівельний паркан, з яким будуть готувати знесення чергової пам’ятки культури ради будівництва хмарочосу.

Ну гаразд, у нас же лишається Андріївський узвіз?

Ні, у нас його вже немає.

По-перше, жодної гарантії, що буде ліквідовано розриту могилу, в котру перетворили некомпетентні “реконструктори” Андріївський узвіз. По-друге, його обличчя, всупереч законодавству та загальноприйнятим нормам, збираються спотворити: покласти замість досить автентичного булижного покриття модерну бруківку.

По-третє, Узвіз буде прикрашено чотирма масштабними будівельними майданчиками… Між якими своєї участі чекатимуть напівзруйновані старі будинки.

Може, ще десь залишаться старі красиві будівлі, котрі не соромно показати туристам? Навряд чи. У центрі столиці туристи з Європи побачать десятки пам’яток архітектури, котрі дивитимуться на них зіницями вибитих вікон і порепаними фасадами.

Як таке могло статися?

Мільярди гривень було освоєно на дороги, спортивні споруди. Поміняли навіть вивіски. А на реставрацію пам’яток у минулому році потратили лише… 280 тисяч гривень. По суті, це — нуль.

Що це, як не провал Євро?

Євро, як нам пояснювали, для того, щоб показати красу нашої країни європейцям. Яка там краса, коли пам’ятки стоять неремонтовані і осипаються просто на голови перехожим? Київська громада виступила чи не найбільшим недобровільним спонсором кількатижневого спортивного фестивалю.

Якщо б Попов дійсно захищав інтереси киян, він міг би зробити нескладний, але дуже красивий пропагандистський хід — порахував би кількість грошей, котрі бюджет столиці Києва кинув на Євро, оцінив би вартість майна, котре було передано у приватні руки “заради футбольного чемпіонату”, монетарний вимір усіх податкових та інших пільг, котрі отримав бізнес (звісно, близький до влади) — теж “для Євро”.

До цієї грошової оцінки також варто було б додати цифру гектарів знищених зелених насаджень і кількість пам’яток культури, знищених заради будівництв, нібито пов’язаних з чемпіонатом.

І тоді б, порівнявши свої затрати з результатом, кияни б могли зробити об’єктивну оцінку діям організаторів Євро.

На цьому тлі розрухи і безладу, організованому в столиці, дніпропетровські вибухи — просто подарунок долі для українських організаторів чемпіонату.

Ігор ЛУЦЕНКО