Іменем Азарова

За часів президента Кучми господарями Київської області було відоме подружжя Засух, де чоловік займав посаду губернатора Київщини, а його дружина-депутат була великою латифундисткою. Користуючись можливістю, вони набудували купу всіляких див на своїй вотчині, в селі Ковалівка. Зокрема, там була побудована шикарна школа з басейном. Щоправда, як розповіли автору місцеві, басейн призначався не лише школярам. Хоча тепло і водопостачання для нього фінансувалось за рахунок бюджету, кожен раз, коли басейн наповнювали свіжою водою, перших кілька тижнів в ньому плескалася виключно родина Засух, а вже потім запускали сільських дітей.

Але це ще нічого, це ще майже по-чесному. Адже в шкільний басейн, який вподобав нинішній прем’єр Микола Азаров, взагалі не пускають учнів.

Як шкільний басейн став азаровським

Ще за часів Союзу, в місті Бровари під Києвом була збудована середня школа №9. Від інших вона відрізнялася тим, що була запроектована в комплекті з басейном. Басейн був названий “Схід”.

Школу і басейн з’єднувала повітряна галерея, щоб діти на уроках фізкультури перебігали нею в приміщення басейну, де займалися плаванням. Ці заняття були дуже корисними для школярів, адже українські діти часто мають сколіоз або слаборозвинену грудну клітину. Ну і нарешті це питання безпеки дитини. Як розповів один з учителів школи, що працював ще в ті часи, якщо хтось не навчився плавати — не переводили з молодшої школи до середньої.

Так було до 2004 року. В тому нещасливому для школи році на сесії Броварської міської ради було прийнято рішення про те, що басейн передається на баланс Комунального підприємства “Оздоровчо-реабілітаційний центр”, який очолив Сергій Федоренко (герой нашої публікації). В рішенні було зазначено, що КП може використовувати басейн з комерційною метою у вільний від шкільних занять час.

Інтереси школярів це рішення захищало, тому школу все влаштовувало. Більше того, там навіть раділи, бо вкупі з реорганізацією відбувалася і реконструкція закладу. Адже в 2004-тому році, коли прем’єром став Віктор Янукович, а першим віце-прем’єром Микола Азаров, останній пролобіював виділення бюджетних коштів на реконструкцію басейна з такою рідною для регіоналів назвою — “Схід”. Кошти в розмірі 5 млн. грн. виділялися трьома траншами. Останню постанову уряду на виділення субвенції з державного бюджету в розмірі 2 млн. грн. Азаров підписав особисто, як в.о. прем’єра, вже після перемоги помаранчевої революції 24 грудня 2004 року.

За ці кошти басейн було капітально відремонтовано. А в 2006-2007 році, коли Азаров знову став першим віце-прем’єром, були виділені додаткові 8 млн. грн. на купівлю різноманітного обладнання та устаткування для басейну, масажного кабінету, для проведення діагностики та різноманітних лікувальних процедур.

Зі шкільного басейну Броварів за кошти державного бюджету була зроблена “лялечка” — заклад, якому позаздрить і столиця.

Але коли басейн нарешті відкрився, школярі зі здивуванням дізналися, що тепер він не має з їх школою нічого спільного і фактично перебуває в приватних руках.

Автор поспілкувалася з двома учнями 14-ти років на подвір’ї школи. Вони розповіли, що коли все це будувалося, їм в школі обіцяли — скоро на уроках фізкультури вони ходитимуть в басейн. Але згодом про ці обіцянки ніхто вже не згадував. Нині керівництво колишнього шкільного басейну відмовляє школі в проведені занять з фізкультури.

“Проводити в басейні уроки для школярів? Та ви що? — обурювалася працівниця басейну, з якою спілкувалася автор. — У нас басейн елітний, можна плавати не більш, ніж десятьом людям одночасно. А як будуть школярі ходити, у воду пісяти, ми ж без клієнтів лишимося”.

Щоправда ім’я головного елітного клієнта працівниця замовчала. Хоча всім тут відомо, що це — Микола Азаров. Він потурбувався про те, щоб на басейн були виділені кошти з державного бюджету, він же тепер ним і користується.

Про його регулярні відвідання колишнього шкільного басейну знає весь мікрорайон. Зокрема, ті хлопчики під школою, що скаржилися автору, як їх обманули, розповіли: “Микола Азаров регулярно приїжджає. Бачите, ось зроблені шлагбауми, спеціально, щоб він машини свої ставив”.

“А у школу Азаров хоч раз заходив?” — спитав автор, адже прем’єр, буває, відвідує якісь школи на свята першого та останнього дзвоника. “Ні. Ніколи!” — здивувалися питанню хлопці.

І то правда, що за дурні питання задає автор, чому б Азарову сюди заходити, що він дітям скаже? “Ви в басейн не ходите, щоб для мене воду не псувати”, — так скаже? Чи, можливо, він зможе пояснити, чому бюджетні кошти пішли на фактично приватний басейн, а їх школа стоїть пошарпана, бо на завершення ремонту не вистачило фінансування?

Особливо видно цей контраст в місці, де гарно пофарбована повітряна галерея стикається з обідраною шкільною стіною зі слідами незавершеного ремонту.

Хтось може зауважити, що все це маячня, що несерйозно приплітати в цю історію Азарова. Мовляв, де Бровари, а де Азаров? Що міг забути прем’єр в невеликому містечку під Києвом?

Проте українська дійсність така, що від “азарових” не застраховане жодне місто України, в тому числі в Бровари.

Масажист Азарова

Історія про те, як пан прем’єр потрапив у Бровари, така. Давно, десь 10 років тому, Миколі Яновичу, людині вже не молодій, гостро знадобилися послуги лікаря-масажиста. І якось так сталося, що зійшовся він з хорошим лікарем з Броварів — Сергієм Миколайовичем Федоренко. Лікар виявився настільки хорошим, що скоро позаочі отримав прізвисько “Масажист Азарова”. А далі в його професійній (і не тільки) кар’єрі все пішло, як по маслу.

Спочатку Федоренко отримав кабінет в шкільному басейні “Схід”, а згодом весь заклад перейшов в його приватні руки.

Перший крок: басейн забрали у школи і передали на баланс комунального підприємства Броварів КП “Реабілітаційно-оздоровчий центр” (“ОРЦ”), директором якого було призначено Масажиста Азарова. Другий крок: Микола Янович профінансував з бюджету шикарну реконструкцію басейна. Третій крок: як тільки басейн був готовий, в його стінах поселилося та взяло все в свої руки приватне підприємство “Феско”, де в засновниках та директорах — той самий Масажист Азарова.

Зразу виникла традиційна для нашої країни ситуація: підприємство комунальне, тому всі його витрати лягають на плечі міста, а прибутки менеджмент відправляє в приватні руки.

Тобто за світло, за газ, зарплати робітникам тощо платить комунальне підприємство, а дорогі послуги надає приватне. Комунальне підприємство геть збиткове, бо не має можливості заробити кошти. Адже хоча з державного бюджету було профінансовано купівлю дорогого унікального медичного обладнання для КП “ОРЦ”, воно не може ним користуватися, бо не має відповідної ліцензії. Зате ліцензія є у ПП “Феско”. Тому КП “ОРЦ” змушене віддати приміщення і устаткування в оренду (за копійки або на шару) приватному підприємству. Хоча слово “змушене” тут використано не правильно, це була цілком полюбовна угода. Адже її укладав керівник комунального підприємства “ОРЦ” Сергій Федоренко з керівником приватної фірми “Феско” Сергієм Федоренко.

Ця хитра схема нагадує пальто, де в комунальну кишеню потрапляють збитки, в приватну — прибутки, а за пазуху в потаємну — чорна каса.

За чотири роки такої роботи ПП “Феско” “заробило” коштів на розширення — в центрі Броварів на краю парку виросла чотирьохповерхова споруда Оздоровчого центру з готелем ПП “Феско”, а сам пан Федоренко переїхав з гуртожитку в гарний приватний будинок в Броварах під лісом.

Однак в цій історії є не лише негатив. Потрібно згадати і про позитив.

Басейн “Феско” один з найкращих подібних закладів, якому позаздрять і столичні СПА-салони. Він надає різноманітні послуги. Тут два басейна, дорослий і дитячий. Є групи аква-аеробіки, групи для вагітних і навіть для немовлят. Тут є сауна та солярій, фітнес та тренажерний зал, соляна печера, масажні столи, гідромасажна ванна, діагностика, рефлексотерапія тощо.

Отож пан Федоренко створив хороший заклад. Тут нічого не скажеш.

Але цей факт не нейтралізує критику.

Адже для того, щоб створювати хороші приватні заклади, існує приватний капітал. А якщо державний бюджет фінансує реконструкцію шкільного басейну, то, безумовно, ним в першу чергу мусять користуватися школярі.

Отже, якщо пан Азаров хотів чимось віддячити своєму лікарю, то міг би знайти для нього приватного інвестора. Наприклад, свого сина, у якого будівельний бізнес.

Підлість всієї цієї історії ще й в тому, що Азаров-Федоренко забрали собі працюючий шкільний басейн, найновіший в місті, який перебував в найкращому стані. Їх не зацікавив басейн 2-ої школи, який не працював з кінця дев’яностих — потребував ремонту, чи 8-ої школи, який відпрацьовував свій останній ресурс і нині закритий на ремонт, що ніяк не завершиться, бо державний та міський бюджет не виділяють на це достатньо коштів (хоча б чверть від того, що пішло на басейн Масажиста Азарова).

Але найбільше в цій історії вражає інше: чому пан Азаров не відчуває звичайної людської незручності, коли приїжджає на процедури в басейн, який — з його відома — був забраний у школярів? І ці школярі не якісь там невідомі і далекі, ні, вони такі близькі, що він бачить обличчя цих дітей , коли його кортеж паркується навпроти шкільного подвір’я. А вони бачать його... Але він байдуже ковтає їх погляди і йде в будинок на Грушевського, де щирим голосом розповідає на камери, як він опікується школярами.

Так само не хвилює громадська думка і Масажиста Азарова, до речі, офіційного радника прем’єр-міністра. Хоча Сергій Федоренко нині публічний політик, керівник Партії Регіонів в Броварах, він не переймається своїм рейтингом, продовжує безсовісно відмовляти школі в проведенні безкоштовних заняттях учнів в басейні. Хоча, якби броварчани ( як і інші українці) були вимогливішими до своїх політиків, якби об’єднувалися, як в 2004-тому, якби не допускали фальсифікації голосів на виборах, то такі, як Федоренко, переживали б за свій імідж. І в басейні “Схід” хоча б один-два місяці на рік проводилися би шкільні заняття.

Азарову знадобився більший басейн?

Кінець басейну “Схід” — лише половина нашої історії. В другій половині фігурує саме місто, ті самі особи, знов буде йтися про басейн, відмінність лише в масштабі. Масштаб збільшений. Сюжет наступний: за аналогічною схемою нині відбувається відчуження найбільшого басейну Броварів “Купава”. Це — олімпійський басейн з довжиною доріжки 50 метрів ( у “Феско” — 25 м), з великим спортивним минулим і традиціями, в якому для держави виростили не одного відомого спортсмена.

Відповідно до розмірів, збільшене і державне фінансування цієї афери. Прем’єр -міністр Микола Азаров заявляє, що на реконструкцію “Купави” державний бюджет не пошкодує 50 млн. грн. І вже зараз зрозуміло, що після ремонту цей басейн закриє двері перед спортсменами, зате постеле червону доріжку особисто перед паном Азаровим.

Адже вже зараз ремонтно-оздоблювальні роботи в “Купаві” проходять під наглядом Тетяни Федоренко — дружини Масажиста Азарова. (Тетяна Семенівна керує всіма процесами, як директор Культурно-оздоровчого закладу “Плавальний басейн “Купава”).

Один з колишніх працівників цього закладу розповів автору, що директриса розпоряджається таким чином, що державне фінансування йде не на ремонт спортивного закладу, а на створення в його стінах приватного оздоровчо-розважального центру.

“Вже зараз можна пересвідчиться, що після ремонту це буде не спортивний заклад. Наприклад, в дитячому секторі “Купави” зроблено сауну. За моєю інформацією готується наступний сценарій — після закінчення ремонту басейн буде віддано в оренду “Феско” на 25 років з правом викупу. Отже Бровари залишаться без спортивної школи, а всі тренери без роботи”, — розповів колишній співробітник “Купави”.

Що стосується фінансування, то в поточному році Азаров підписав постанову уряду, щодо виділення 15 млн. грн. для реконструкції олімпійського басейна.

В усій цій історії також насторожує, що підрядником будівництва стало ТОВ “Фірма “ГФ”. Саме ця фірма в минулі роки вигравала тендери на реконструкцію “Купави” і кошти пішли, як вода в пісок.

Іменем Азарова

Як ми вже згадували вище, Сергій Федоренко нині має титул не лише Масажиста Азарова. Впливові клани Броварів, які формують місцеву владу, давно зрозуміли, як можна використати людину з такими корисними зв’язками. Отож не дивно, що масажист Азарова став впливовим політиком Броварів. Він — керівник міського осередку Партії Регіонів, голова Фракції Партії Регіонів в Броварській міській раді, голова земельної комісії Броварської міської ради. Окрім себе, він завів в парламент Броварів і кілька дівчат з ПП “Феско”. Одна з них, Олена Семенюк (в дівочості Кіяшко), навіть стала секретарем міської ради, інша — Людмила Жеребцова — головою регламентної комісії…

Політично-бізнесова еліта міста Броварів всіляко пестить та опікує таку корисну людину. Зокрема, в порушенні вимог закону, без аукціону для ПП “Феско” рішенням міських депутатів від 20 жовтня поточного року була віддана в оренду земля. Небагато — 22 сотки, зате в центрі, біля парку.

Сім соток для Федоренка депутати відрізали у самого парку. Приймаючи таке рішення, закрили очі на нахабну фальсифікацію деяких дозвільних документів. Наприклад, комунальне підприємство “Служба замовника” видало довідку, що під час обстеження даної земельної ділянки не були виявлені зелені насадження.

Однак фото, зроблене автором, доводить, що це брехня. На ділянці п’ятнадцять дерев — берези, клени, тополі.

Місцеві депутати зробили такий подарунок “масажисту Азарову”, бо їх патрони сподіваються, що той пролобіює у прем’єра узаконення дерибану земель антенного поля Радіопередавального центру на околицях Броварів. Це дуже ласий шматок, на який давно поклали око впливові забудовники цього містечка, і навіть вже почали частково забудовувати 30 га, які незаконно вилучили у ДП “Броварський радіо передавальний центр”. Хоча ДП “БРЦ” є стратегічним державним підприємством, яке не підлягає приватизації.

Коли автор розповідає про пастухів броварських депутатів, то має в першу чергу на увазі сірого кардинала Броварів І. В. Трощенка та нинішнього мера Броварів Сапожко І. В. Останнього, до речі, в Броварах величають Водієм Губського.

Отже сучасна історія Броварів наочно демонструє, як ми скочуємося до феодальної держави, коли зверху різноманітні “азарови” , а на нижньому рівні їх родичі , водії, кухарки, перукарі, та лікарі-масажисти.

Татьяна ЧОРНОВИЛ