“Компенсаційні механізми — це не про гроші, а про ставлення”
“Як людина, яка зі збитками й несправедливістю війни стикнулася трішки раніше, ніж уся країна — ще у 2014 році, коли в Луганську, Донецьку ми втратили по суті все, починаючи від житла, закінчуючи всіма підприємствами (Ігор Ліскі з Луганська. — Ред.), знаю, що досі немає юридичного рішення про якісь компенсації за втрачене, зруйноване, захоплене майно.
На жаль, держава так і не змогла сформулювати якийсь доступний, зрозумілий шлях для тих підприємців, які щось втрачають. Добре, що з'явився реєстр втраченого житла фізичних осіб, але мені прикро, що, умовно, я і тисячі таких, як я, коли у 2022 році дві російські ракети зруйнували наше підприємство на 70 %, досі не розуміємо, як це фіксувати, куди звертатися, який можливий юридичний шлях фіксації та компенсації”, — зазначає бізнесмен.
Держава має дати зрозумілий усім алгоритм дій, переконаний він. “У реєстрі такому-то зареєструйте те-то, надайте те-то, а потім буде колективний позов чи якийсь інший шлях. Щоб була впевненість, що на державному рівні все зафіксовано, — додає він. — І ніхто щоб не сказав, коли ми відбудуємо підприємство, що руйнувань не було”.
“Зараз іноземні венчурні фонди ризикують, вкладаються в цей, умовно, юридичний супровід, сподіваючись, що потім, коли збитки повернуть, можливо, вони якось це собі компенсують з якимось профітом. Але це несистемна робота. Дуже хотілося б, щоб держава, якій ми довірили захищати нашу Конституцію, якось очолила цей процес. Щоб принцип справедливості був захищений і очолений на рівні бізнесу й підприємців”, — каже Ліскі.
На його думку, особливо під час війни важливо відчувати, що “держава піклується про своїх громадян, про свої бізнеси, про принципи, за які ми воюємо”. Це історія не про гроші, зазначає бізнесмен, а про довіру.
“Щоб не було такого, що держава піклується про мости, школи, госпіталі, лікарні — будівлі по суті — і забуває про своїх громадян. У першу чергу — громадяни, у першу чергу — підприємці, це формує довіру до держави.
Навіть якщо не буде фізичних компенсацій чи вони будуть сьомою-десятою чергою, у вигляді пільг чи інших умов, важлива принциповість цього рішення щодо тих, хто ризикує щось будувати і створювати в країні... Оце ставлення дуже важливе, тому що воно і формує ставлення до своєї землі, до своєї країни, до цього паспорта, до цього прапора. І це дуже сильно пов'язано зі справедливістю”, — зауважує Ліскі.
Про нову світову систему
Сьогодні на кейс України дивляться не тільки європейські держави, а весь світ, сотні країн, зокрема і маленьких, у яких є більший і потужніший сусід, тому ми воюємо не тільки за себе, але й, на жаль, за майбутню архітектуру безпеки, заявляє Ігор Ліскі. Тож маємо боротися за те, щоб головна світова система була закладена на кейсі України.
“Я дуже боюся, що в найближчому майбутньому великим державам буде вигідно якось закінчити цю війну, змусити Україну, яка доволі залежна від західного світу, на щось погодитися, що зруйнує головну історію, і принципу справедливості не буде.
Тому маємо працювати не тільки з великими країнами, не тільки зі США, а й з маленькими країнами, розказуючи їм, що завтра таке (як з Україною. — Ред.) може статися з вами, тому долучайтеся до нас. Маленькими кроками — десь визнанням, десь підписанням якоїсь угоди, притягненням до відповідальності за воєнні злочини ми можемо об'єднати навколо нас світ. Тому що ми на 100 % праві, можливо, уперше в житті немає сірих зон — є білі і чорні, світло і темрява. Окрім того, що на нас напали, що ми добровільно віддали ядерну зброю, то ще й воєнними злочинами Росія брутально знищує націю. Це для нас унікальний шанс залучити на свій бік якомога більше країн”, — відзначає Ліскі.
“Я дуже хотів би, щоб кожна африканська країна, кожна країна Великого Півдня знала, що Україна — жертва, знали про Бучу й інші міста... Усі мають знати, що Україна бореться на боці світла”, — додає він.
“На рівні нації ми не маємо права пробачити вбивство наших дітей”
У питаннях відновлення справедливості Україні варто було б придивитися до досвіду Ізраїлю, припустив Ігор Ліскі, — подумати про більш радикальні підходи, “аби ніхто й ніколи в майбутньому не захотів вбивати українських дітей, закидати бомбами чи хоча б залякувати”. “Боюся, що світ не такий ідеальний, як ми в нього віримо. Можливо, добро має бути з більшими кулаками”, — каже бізнесмен.
До того ж на рівні нації ми маємо домовитися, що не пробачимо вбивства наших дітей, акцентує він.
“У жодному разі. Жоден український президент чи міністр не може здати цю справедливість. Це має бути юридично прописано чи закріплено окремим законом, щоб жодна угода в політичних чи економічних інтересах цього не перекреслила. Щоб ми не забули про головне, а злочинці були притягнути до реальної відповідальності”, — зауважує Ігор Ліскі.
